Рішення № 126483113, 09.04.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2025 року Справа № 520/30111/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.06.2024; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області прийняти нове рішення, яким призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення " з 09.11.2023.

В обґрунтування позову покликається на те, що 11.04.2023 ОСОБА_1 , звернулася до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Однак, 19.04.2023 їй було відмовлено в призначенні пенсії через недостатній пільговий стаж. Позивач не погодилася з відмовою та звернулася до суду. 11.04.2024 суд частково задовольнив позовні вимоги, визнав відмову протиправною та зобов`язав ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути питання про призначення пенсії. 19.06.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою про виконання рішення суду. 24.07.2024 ОСОБА_1 отримала повторну відмову в призначенні пенсії від ГУ ПФУ. Позивач вважає повторну відмову протиправною у зв`язку із чим звернулась до суду за захистом свого прошеного права. У відповідності до ст. 139 КАС України просить здійснити розподіл судових витрат.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що рішенням суду від 11.04.2024 по справі № 520/32289/23 було частково задоволено позов позивача, зокрема визнано протиправним та скасовано рішення головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 19.04.2023. ГУ ПФУ в Харківській області було зобов`язано повторно розглянути питання призначення пенсії за вислугу років. Рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.06.2024 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років через відсутність необхідного спеціального стажу. Позивач працювала на посадах, передбачених статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому періоди роботи після 01.01.2004 не зараховуються до страхового стажу у подвійному розмірі. Періоди догляду за дітьми зараховано в одинарному розмірі. Законодавство, що діяло раніше, застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Таким чином, відмова в призначенні пенсії базується на відсутності необхідного спеціального стажу. Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788 (із змінами, внесеними Законами № 213-VIII від 02.03.2015 та № 911-VIII від 24.12.2015) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я незалежно від віку після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи. Починаючи з 1 квітня 2015 року, необхідний для призначення пенсії спеціальний стаж збільшується на 6 місяців кожний календарний рік до досягнення 30 років стажу з 1 квітня 2024 року. Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788 визнані такими, що не відповідають Конституції України. Листом Мінсоцполітики від 06.09.2019 № 16177/0/2-19/54 зазначено, що право на пенсію за вислугу років визначається відповідно до вимог, які діяли на 11.10.2017. Страховий стаж позивача становить 18 років 2 місяці 13 днів, з урахуванням ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 23 роки 1 місяць 7 днів. Стаж роботи як працівника охорони здоров`я до 11.10.2017 становить 22 роки 9 місяців 25 днів. Вік позивача на момент звернення 41 рік (дата звернення 11.04.2023). Оскільки у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років (не менше 25 років станом на 01.04.2015 або не менше 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017), підстав для призначення пенсії за вислугу років немає. ГУ ПФУ в Харківській області діяло в межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, і своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило. Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, який містить пояснення аналогічні змісту обставин викладених у позові.

Ухвалою суду від 04.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, 11.04.2023 ОСОБА_1 звернулася із заявою № 412 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про призначення пенсії за вислугою років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

19.04.2023 головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, за принципом екстериторіальності, було прийнято рішення №204950017539 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років. До страхового стажу зараховано всі періоди. Відмова обґрунтована тим, що позивач не набула необхідного стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Не погоджуючись із зазначеними діями ГУ ПФУ в Харківській області та рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області позивач звернулася за захистом своїх порушених прав до суду.

11 квітня 2024 року Харківський окружний адміністративний суд у справі № 520/32289/23 ухвалив рішення суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме визнано відмову ГУ ПФУ в Чернігівській області про призначення пенсії за вислугу років протиправною, скасовано рішення про відмову та зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути питання щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на з урахуванням зазначених висновків суду. 17.05.2024 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга ГУ ПФУ в Харківській області повернута скаржнику.

19.06.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про виконання вищевказаного рішення суду.

24.07.2024 ГУ ПФУ в Харківській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років на виконанням рішення суду та прийнято повторне рішення від 17.06.2024 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років не зважаючи на висновки суду і скасування судом попереднього протиправного рішення про відмову в призначенні пенсії (рішення про відмову додається).

Позивач вважає прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним. В зв`язку з систематичним порушенням законних прав позивача територіальним органом Пенсійного фонду в Харківській області, щодо призначення пенсії за вислугу років, порушенням права на ефективний судовий захист, позивач змушений звертатися до суду повторно стосовно нового спірного рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.

Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Ст. 2 Закону №1788-XII передбачає, що цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.

Згідно з п. "е" ст. 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції Закону до 01 квітня 2015 року) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Проте, Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набув чинності з 01.04.2015 пункт "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, згідно із Законом № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 було внесено зміни, відповідно до якого пункт "е" вказаної статті має наступний зміст:

Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України № 213-VIII та № 911-VIII.

Конституційний Суд України приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, положення Закону № 1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Таким чином, стаття 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України № 213-VIII та № 911-VIII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Отже, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років незалежно від віку необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років на посадах зазначених у переліку, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 по справі № 440/1286/20.

За вищенаведеного правового аналізу, для призначення позивачу пенсії за вислугу років необхідно наявність у позивача спеціального стажу роботи від 25 до 30 років на посадах, визначених у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909.

Суд наголошує, що Закон України № 1058-1V не установлює обмежень щодо застосування положень статті 60 Закону України № 1788-Х стосовно: обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону № 1788-XII є чинною на теперішній час. Таким чином, можна дійти висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року. Редакція статті 60 Закону № 1788-XII є чинною на теперішній час. При цьому стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію.

Так, відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №303 від 8 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Згідно роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 11 грудня 2018 року у справі №310/385/17(2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі №485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі №689/872/17.

Щодо недостатності у позивача станом на 11 жовтня 2017 року спеціального стажу роботи - 26 років 6 місяців, який дає право на призначення пенсії слід вказати на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.

03 жовтня 2017 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно з пунктом 2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Також, Законом № 2148-VІІІ у зв`язку з внесенням змін до пункту 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII, останній викладено у наступній редакції:

"До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

З наведеного слідує, що з урахуванням положень п. 2-1 та п. 16 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років відповідно до положень пункту "е" статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017 року.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 по справі № 440/1286/20.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.10.2001 позивач працювала:

- з 01.09.1999 по 03.07.2001 навчалась в ХМУ №2 ( що підтверджується також дипломом серії НОМЕР_2 );

- з 01.10.2001 по 26.07.2019 працювала медсестрою палати інтенсивної терапії відділу інтенсивної терапії.

Відповідно до довідки від 01.07.2022 № 02-37/165 за період з 01.10.2001р. по 26.07.2019р. ОСОБА_1 працювала у відділенні, час роботи в якому зараховується у стаж роботи в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забеспечення». Додаткові відомості: - з 01.08.2005р. по 30.05.2008р. частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (наказ від 23.06.2005р. № 150-к); з 01.12.2007р. приступила до роботи перервавши відпустку для догляду за нею трьох років (наказ від 27.11.2007р. № 1020-к); дитиною до досягнення - з 11.04.2011р. по 15.02.2014р. частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (наказ від 07.04.2011р. № 232-к); - з 16.02.2014р. по 15.08.2014р. відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шести років (наказ від 18.02.2014р. № 127-к); - з 16.08.2014р. по 15.02.2015р. відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шести років (наказ від 14.08.2014р. № 533-к); - з 16.02.2015р. по 15.08.2015р. відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шести років (наказ від 10.02.2015р. № 122-к); - з 16.08.2015р. по 15.02.2016р. відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шести років (наказ від 05.08.2015р. № 625-к); - з 16.02.2016р. по 15.08.2016р. відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шести років (наказ від 03.02.2016р. № 91-к); - з 16.08.2016р. по 17.11.2016р. відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шести років (наказ від 04.08.2016р. № 620-к); - 3 18.11.2016р. по 15.02.2017р.. відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шести років (наказ від 07.11.2016р. № 889-к); - з 16.02.2017р. приступила до роботи у зв`язку із закінченням відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шести років (наказ від 13.02.2017р. № 120-к). Відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами: - з 20.07.2017р. по 21.07.2017р. (2 кал.дн.) (наказ від 06.07.2017р. № 427-к); - з 21.11.2018р. по 22.11.2018р. (2 кал.дн.) (наказ від 14.11.2018р. № 337-кп).

Отже, згідно із записами трудової книжки позивача, станом на 11 жовтня 2017 року, спеціальний стаж позивача, як працівника закладу охорони здоров`я, у розумінні пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII в редакції до 01.04.2015 становить 22 роки 09 місяців 25 днів, замість необхідних щонайменше 25 років станом на 11 жовтня 2017 року, застосовуючи до спірних правовідносин п.2-1 та п.16 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, за якими пенсія за вислугу років відповідно до положень пункту «е» статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017 року.

Попри те, аналізуючи оспорюване рішення відповідача установлено, що відповідачем при прийнятті спірного рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.06.2024 було застосовано пункт «е» статті 55 Закону № 1788-XII у редакції, яка визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, а відтак суд прийшов переконання, що оскаржуване рішення відповідача від 17.06.2024 №/ПС204950017539 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За правилами статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Водночас, постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права, зокрема, на призначення пенсії за вислугу років є територіальний орган Пенсійного фонду до якого особа звернулася з відповідною заявою. При цьому, за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим.

З огляду на викладене вище суд враховує, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без урахування висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 у справі № 2-р/2019, що свідчить про те, що ГУ ПФУ в Харківській області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, не надало належної оцінки документам, доданим до заяви та не вмотивувало своє рішення достатнім чином. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно орган Пенсійного фонду.

Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд прийшов наступного.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позов подано через систему "Електронний суд", а тому за подання адміністративного позову до суду необхідно було сплатити 968,96 грн.

У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 968,96 грн, не застосовуючи принцип пропорційності до позовних вимог немайнового характеру.

Щодо надмірно зарахованих коштів, то їх повернення здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (із наступними зміна та доповненнями).

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 258, 262, 295 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.06.2024 № ПC 204950017539 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.04.2023 про призначення пенсії за вислугу років згідно з пункту "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження місто Харків, майдан Свободи, будинок № 5, код ЄДРПОУ 14099344;

Повне судове рішення складено та підписано суддею 09.04.2025.

Суддя М. І. Садова