Рішення № 126482730, 09.04.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 320/4667/20

09 квітня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

03.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі ГУ ДПС у Київській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 23.01.2020 № 0013935005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 34 629,23 грн, визнати протиправною та скасувати вимогу від 10.04.2020 № Ф-136070-50/2345 про сплату боргу (недоїмки).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Законом України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На підставі пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-IX (в редакції Закону № 3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами дана справа передана на розгляд та вирішення Тернопільському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги, розгляд справи розпочато спочатку.

Замінено відповідача у справі Головне управління ДПС у Київськiй областi (ідентифікаційний код юридичної особи 43141377) на правонаступника Головне управління ДПС у Київськiй областi (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44096797, адреса місцезнаходження 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, 5А).

Також судом встановлено, що предметом оскарження є рішення та вимога, які прийняті щодо фізичної особи підприємця ОСОБА_1 . Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.04.2025 ОСОБА_1 зареєстрований як підприємець з 22.05.2006, на даний час державна реєстрація фізичної особи підприємця не припинена. Отож належним позивачем у справі є не фізична особа, а саме фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач після реєстрації підприємцем був взятий на облік як платник податків в ДПІ Артемівського району м. Луганськ. Через антитерористичні дії в країні, у період з липня 2014 року по листопад 2018 року підприємницьку діяльність не здійснював та не мав такої змоги здійснювати з причин проведення АТО на території Луганської області. З 06.09.2018 проживає в Київській області, з 10.12.2018 узятий на облік як платник податків в Білоцерківська ДПІ Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області.

Позивач отримав два сертифікати Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), якими підтверджено, що у період у період з 01.07.2014 по 09.12.2018 сплату єдиного соціального внеску, єдиного податку неможливо було виконати своєчасно. Такі сертифікати разом з заявою про списання податкового боргу як безнадійного у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин 11.02.2019 позивач подав до Головного управління ДФС у Київській області. Заява проігнорована, натомість ОСОБА_1 надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-293091-50/8206 на суму 33 926, 27 грн.

Не погоджуючись з даною вимогою, 09.10.2019 позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України (далі ДПС України). Рішенням ДПС України № 9069/6/99-00-08-06-01 від 11.11.2019 оскаржувана вимога була скасована як така, що сформована з порушенням терміну надіслання, та було прийнято рішення сформувати та направити нову вимогу.

18.12.2019 позивачем сплачено заборгованість по єдиного соціального внеску у сумі 31 161,00 грн. У подальшому ГУ ДПС у Київській області прийняло оскаржуване рішення від 23.01.2020 № 0013935005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску за період 21.01.2015 по 19.12.2019 у сумі 34 629,23 грн. Скарга платника податків на це рішення, подана у порядку адміністративного оскарження, рішенням ДПС України № 9474/6199-00-00-06-01-06 від 16.03.2020 залишена без задоволення. 10.04.2020 ГУ ДПС у Київській області надіслано ОСОБА_1 оскаржувану вимогу № Ф-136070-50/2345 про несплату боргу (недоїмки) станом на 31.03.2020 у сумі 34 627,28 грн.

Позивач вважає рішення ГУ ДПС у Київській області від 23.01.2020 № 0013935005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску та вимогу ГУ ДПС у Київській області від 10.04.2020 № Ф-136070-50/2345 про сплату боргу (недоїмки) протиправними, такими, що підлягають скасуванню, з посиланням на підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (далі Закон № 1669-VII), яким доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Дані норми передбачали звільнення від виконання обов`язків по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану окремі категорії платників податків, під які підпадає позивач. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Позивач вважає, що оскільки на час виникнення спірних правовідносин перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція, а тому згідно з положеннями Закону № 1669-VII не може нести фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині невиконання обов`язків з нарахування, обчислення чи сплати єдиного внеску. Просить позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву ГУ ДПС у Київській області проти позову заперечує. Зазначає, що згідно з даними контролюючого органу фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Білоцерківській ДПІ ГУ ДПС у Київській області з 10.09.2018 (перейшов з ГУ ДПС у Луганській області, Артемівський район) та застосовує спрощену систему оподаткування.

Адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розпочато органами фіскальної служби з 01.10.2013 у зв`язку з прийняттям Закону України від 04.07.2013 року №406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи». Станом на 01.01.2016 по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість в сумі 7663,22 грн. З 01.01.2016 в ІКП по єдиному внеску проходили нарахування в сумі: за IV квартал 2015 року нараховано 1434,51 грн, сплата відсутня, борг в сумі 9097,73 грн; за 2016 рік нараховано 3797,64 грн, сплата відсутня, борг в сумі 12895,37 грн; за 2017 рік нараховано 8448,00 грн, сплата відсутня, борг в сумі 21343,37 грн; за 2018 рік нараховано 9828,72 грн, сплата відсутня, борг в сумі 31172,09 грн; за 2019 рік нараховано 11016,72 грн, винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.10.2019 №0176845005 на загальну суму 4909,42 грн, сплата в сумі 44950,18 грн, борг в сумі 2148,05 грн.

23.01.2020 щодо ФОП ОСОБА_1 винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0013935005 на загальну суму 34629,23 грн та надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З посиланням на строки сплати єдиного внеску, визначені Законом № 2464-VI, відповідач вважає, що були наявні підстави для застосування штрафної санкції, а у зв`язку з наявність боргу по сплаті єдиного внеску підстави для формування вимоги про сплату боргу.

Представник відповідача просить відмовити у позові.

Після прийняття Тернопільським окружним адміністративним судом цієї справи до провадження, Головним управлінням ДПС у Київській області подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач оскаржував рішення від 23.01.2020 до ДПС України, а тому строк на оскарження цього ж рішення до суду після процедури адміністративного оскарження має становити один місяць.

Від позивача жодних заяв, клопотань, пояснень до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований з 22.05.2006 як фізична особа-підприємець, перебуває на податковому обліку у Білоцерківській ДПІ ГУ ДПС у Київській області з 10.09.2018, до цього часу перебував на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Луганській області, Артемівський район, застосовує спрощену систему оподаткування.

11.02.2019 позивач звернувся з заявою до Головного управління ДФС у Київській області про списання боргу, який виник через форс-мажорні обставини, засвідчені відповідними сертифікатами. До цієї заяви позивач додав два сертифікати, видані 07.02.2019 та 08.02.2019 Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою № 3200-19-0051 та № 3200-19-0065. Ними засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які у період з 01.07.2014 по 09.12.2018 унеможливили сплату єдиного соціального внеску та єдиного податку, у терміни визначені законодавством. Відповіді на цю заяву матеріали справи не містять.

14.08.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області винесено щодо ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-293091-50/8206 на суму 33 926,27 грн.

18.12.2019 позивачем сплачено заборгованість по єдиному соціальному внеску у сумі 31 161,00 грн, що підтверджується банківською квитанцією про переказ коштів та відомостями інтегрованої картки платника єдиного внеску за 2019 рік.

У подальшому ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення від 23.01.2020 № 0013935005 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску за період 21.01.2015 по 19.12.2019 на загальну суму 34 629,23 грн.

Не погоджуючись з цим рішенням позивачем подано скаргу до ДПС України. Рішенням ДПС України № 9474/6199-00-00-06-01-06 від 16.03.2020 скарга платника залишена без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

10.04.2020 ГУ ДПС у Київській області винесено вимогу № Ф-136070-50/2345 про несплату боргу (недоїмки), який станом на 31.03.2020 становив суму 34 627,28 грн. Вимога про сплату боргу в адміністративному порядку не оскаржувалася.

Рішення ГУ ДПС у Київській області від 23.01.2020 № 0013935005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску у сумі 34 629,23 грн та вимога ГУ ДПС у Київській області від 10.04.2020 № Ф-136070-50/2345 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 34 627,28 грн є предметом оскарження у цій справі.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, винесеного на підставі Закону №2464-VI, та наявності підстав для залишення позову без розгляду, вказаних у клопотанні відповідача, суд встановив таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно з абзацами четвертим шостим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку (абзаци восьмий, дев`ятий частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI).

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення (абзац другий частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI).

Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів (абзаци третій, четвертий частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI).

Строки звернення до суду у публічно-правових спорах визначається КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 25.02.2021 у справі №580/3469/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в порядку, встановленому статтею 346 КАС України, відступив від висновку Верховного Суду, що строк звернення з адміністративним позовом про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та/або рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату (несплату) єдиного внеску становить 10 днів з дня отримання вимоги (рішення) (з дня отримання рішення за результатами розгляду скарги в процедурі адміністративного оскарження).

У постанові від 25.02.2021 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду сформулювала висновок, що Закон №2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску або послідовного застосування цього ж 10-денного строку двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку. Строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги контролюючого органу про сплату єдиного внеску, визначений частиною четвертою статті 122 КАС України. Відтак, платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а не статтею 25 Закону №2464-VI.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України такий висновок Верховного Суду підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи, оскільки незважаючи на те, що висновок викладений у ній стосується оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки), відповідно до абзацу 4 частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI для рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів законодавець встановив однаковий порядок, строки та процедуру оскарження рішень, як і до вимог про сплату єдиного внеску.

Відтак, строк звернення до суду у справах цієї категорії за умови використання процедури адміністративного оскарження становить 3 місяці відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України

Аналогічний висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 14.04.2021 у справі № 1.380.2019.005481, від таких правових висновків суд касаційної інстанції не відступав.

У цій справі позивач оскаржує рішення ГУ ДПС у Київській області від 23.01.2020 № 0013935005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску, яке залишене без змін рішенням ДПС України № 9474/6199-00-00-06-01-06 від 16.03.2020. Рішення ДПС України про результати розгляду скарги ОСОБА_1 отримав 20.03.2020.

З цим позовом позивач звернувся до суду 03.06.2020, тобто своєчасно, в межах трьохмісячного строку, визначеного частиною четвертою статті 122 КАС України.

Суд не бере до уваги посилання відповідача у клопотанні про залишення позову без розгляду на постанови Верховного Суду, бо вони стосуються оскарження податкових повідомлень-рішень, а не рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску.

Також позивач не пропустив строк для оскарження вимоги про сплату боргу від 10.04.2020, яка не оскаржувалася в адміністративному порядку, і строк для її судового оскарження становить шість місяців.

У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом рішення та вимоги про сплату боргу, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону№2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VI. Частиною восьмою цієї статті встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону №2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10%).

Згідно вимог статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Судом встановлено та визнається сторонами у справі та обставина, що позивачем платежі в рахунок погашення зобов`язань з єдиного внеску в строк, визначений Законом №2464-VI здійснені не були (реалізовані із затримкою).

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким, крім іншого, внесені зміни до Закону №2464-VI та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Згідно з пунктом 2 Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 №219-VIII пункт 9-3 в редакції Закону України від 02.09.2014 №1669-VII вважати пунктом 9-4.

Отже, з аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а, постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/137/19, від 08.10.2019 у справі №805/2437/16-а, від 18.02.2020 у справі №812/339/16 і надалі залишалася незмінною.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Місто Луганськ Луганської області, на території якого перебував на обліку як платник єдиного внеску позивач, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (втратило чинність) та від 02.12.2015 № 1275-р (чинне).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, тому згідно із положеннями Закону №1669-VII не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону №2464-VI в частині несвоєчасного або не в повному обсязі нараховування, обчислення і сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Суд наголошує на тому, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

При цьому, із урахуванням характеру спірних правовідносин, наявність сертифіката Торгово-промислової палати України не є обов`язковою підставою для звільнення платників від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску, в даному випадку, зважаючи на законодавче закріплення такого права, достатньо підтвердженого факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення антитерористичної операції.

Водночас у цій справі позивач надав такий сертифікат, виданий 07.02.2019 Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою № 3200-19-0051, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які у період з 01.07.2014 по 09.12.2018 унеможливили сплату єдиного соціального внеску, у терміни визначені законодавством.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про безпідставне застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 34 629,23 грн на підставі рішення від 23.01.2020 № 0013935005, таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Також суд встановив, що підставою для формування вимоги від 10.04.2020 № Ф-136070-50/2345 про сплату боргу (недоїмки) була заборгованість зі сплати штрафних санкцій та пені по єдиному внеску на підставі вказаного вище рішення від 23.01.2020 № 0013935005, яка відображена у інтегрованій картці платника податку. Відтак і така вимога про сплату боргу підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Суд зазначає, що відповідач у заявах по суті справи не навів жодних мотивів на спростування підстав позову, а вдався лише до опису законодавства та обставин справи.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішення та вимоги.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 850,00 грн, що підтверджується банківською квитанцією від 02.06.2020, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України від 03.06.2020. З огляду на задоволення позовних вимог, відповідно до частини першої статті 139 КАС сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 850,00 грн підлягає до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (вулиця Народного Ополчення, будинок, 5А, місто Київ, 03151 ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 23.01.2020 № 0013935005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 34 629,23 грн, прийняте щодо фізичної особи підприємця ОСОБА_1 .

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 10.04.2020 № Ф-136070-50/2345 про сплату боргу (недоїмки), винесену щодо фізичної особи підприємця ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений і підписаний 09 квітня 2025 року.

СуддяЧепенюк О.В.