Єдиний державний реєстр судових рішень
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 квітня 2025 р. № 400/1170/25 м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачаДержавної установи "Миколаївський слідчий ізолятор", вул. Лагерне поле, 5,м. Миколаїв,54005,
провизнання дій протиправними та стягнення 10 742,51 грн,
ВСТАНОВИВ:
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» з вимогами:
- визнати протиправними дії Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» щодо утримання податку на доходи з фізичних осіб в сумі 10 742,51 грн (десять тисяч сімсот сорок дві грн. 51 коп). та не проведення грошової компенсації під час проведення виплати ОСОБА_1 по рішенню суду у справі справа № 400/3776/23 відповідно до вимог пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України;
стягнути з Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 податок на доходи з фізичних осіб в сумі 10 742,51 грн (десять тисяч сімсот сорок дві грн. 51 коп) відповідно до вимог пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі № 400/3776/23 відповідачем виплачено позивачу додаткову винагороду за березень-травень 2022 року, при цьому з нарахованої суми відраховано податок з доходів фізичних осіб, що не відповідає вимогам «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податків з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44. Просить позов задовольнити.
17.02.2025 суд відкрив спрощене позовне провадження, встановив, що розгляд справи відбуватиметься без виклику сторін, визначив строки для подання сторонами заяв по суті.
Впродовж строків, визначених частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідач відзив на позов не подав. Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 17.02.2025 вручена відповідачу з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 по справі № 400/3776/23 позов ОСОБА_1 до державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» задоволено частково, визнано протиправними дії державної установи Миколаївський слідчий ізолятор щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.22 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану на період дії воєнного стану додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. за березень 2022 р., квітень 2022 р. і травень 2022 р; зобов`язано державну установу Миколаївський слідчий ізолятор здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за березень 2022 р., квітень 2022 р., травень 2022 р., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.22 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, відповідно до п. 8 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.18 р. № 925/5, з урахуванням раніше виплачених сум.
З листа відповідача на адресу позивача № 20/9-71-3-25/71-3 від 20.01.2025 суд встановив, що на виконання рішення суду відповідачем нараховано позивачу додаткову винагороду в сумі 59680,62 грн.
Листом № № 20/9-71-5-25/71-5 від 05.02.2025 відповідач повідомив позивача, що на картковий рахунок останнього проведена виплата в сумі 45954,08 грн. При цьому сума утриманого податку з доходу в розмірі 18% склала 10742,51 грн, військового збору в розмірі 5% в сумі 2984,03 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо утримання податку з доходу в сумі 10742,51 грн протиправними, позивач звернувся до суду.
Суд здійснює правову оцінку спірних правовідносин з урахуванням наступних норм права України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 затверджений Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 №17, далі Порядок №44).
Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Порядок № 44 містить такі норми:
- грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби (пункт 2);
- виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (пункт 3);
- виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (пункт 4);
- грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5).
Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі Податковий кодекс), де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 25.06.2020 у справі № 825/761/17:
«Суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності у відповідача обов`язку з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги при звільненні.
Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки судовим рішенням у справі №825/1656/16, яке набрало законної сили, встановлено протиправність дій відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні, саме неправомірні дії відповідача мали наслідком несвоєчасність виплати позивачу одноразової грошової допомоги (не в день звільнення і проведення розрахунку).
Таким чином, доводи скаржника щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати одноразової грошової допомоги останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошової допомоги при звільненні за наявності у позивача статусу військовослужбовця».
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності дій відповідача по утриманню податку на доходи фізичних осіб без рівноцінної компенсації втрат доходів при проведенні позивачу доплати грошової допомоги при звільненні та наявності підстав для стягнення з Військової частини недоотриманої суми грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при проведенні доплати грошової допомоги при звільненні.
В силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про те, що на відповідача як суб`єкта владних повноважень, у якому позивач проходив службу та перебував на усіх видах забезпечення, було покладено обов`язок вжити заходів з проведення з позивачем повного розрахунку за всіма видами забезпечення на день виключення із списків особового складу.
Однак відповідачем не було вжито відповідних заходів щодо повного розрахунку з позивачем на час його звільнення з військової служби, що підтверджується рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду 18.10.2024 у справі №400/3776/23.
Ураховуючи вимоги пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу та Положення №1115, позивач повинен був грошову компенсацію ПДФО отримати під час проходження військової служби чи не пізніше дня звільнення, разом із грошовим забезпеченням у належному розмірі, однак не отримав з вини відповідача.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема військовослужбовцями, а також особами, звільненими із служби, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 06.02.2025 у справі № 380/6777/24.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своєї поведінки.
Оцінюючи дії відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що утримання відповідачем податку з доходів фізичних осіб із суми грошового забезпечення, виплаченої на виконання судового рішення, без рівноцінної компенсації таких витрат, не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушує право позивача на грошове забезпечення у належному розмірі, тому першу позовну вимогу слід задовольнити шляхом визнання таких дій протиправними.
Водночас, щодо похідної позовної вимоги про стягнення з відповідача податку на доходи з фізичних осіб в сумі 10742,51 грн суд зауважує, що зазначеними вище приписами передбачено обов`язок суб`єкта владних повноважень нарахувати та виплатити грошову компенсацію утриманого податку на доходи фізичних осіб. Наразі така компенсація не нарахована, а стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені. За таких обставин вимога про стягнення суми компенсації є передчасною.
Відтак, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання його відшкодування.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" (вул. Лагерне поле, 5,м. Миколаїв,54005 08564067) задовольнити частково.
2.Визнати протиправними дії Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» щодо утримання податку на доходи з фізичних осіб в сумі 10 742,51 грн (десять тисяч сімсот сорок дві грн. 51 коп) без проведення грошової компенсації під час проведення виплати ОСОБА_1 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/3776/23.
3.Зобов`язати Державну установу «Миколаївський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію утриманого податку на доходи фізичних осіб під час проведення виплати ОСОБА_1 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/3776/23.
4.В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев`янко
Судове рішення № 126481964, Миколаївський окружний адміністративний суд було прийнято 09.04.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 400/1170/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: