Рішення № 126481671, 08.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2025 рокусправа № 380/11433/24 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач) у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.02.2024 № ПШ 054393, якою накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 самостійно керував транспортним засобом марки ТАТА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 . Повідомив, що він керував транспортним засобом, та віз придбані ним, для задоволення власних побутових потреб деякі речі інтер`єру (зокрема, меблів) додому, з метою подальшого їхнього особистого використання. Вказав, що 14.12.2023 на блокпосту в селі Вересневе транспортний засіб керуванням позивача зупинено представниками Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області. Стверджує, що для підтвердження того, що він використовував транспортний засіб з метою перевезення речей інтер`єру для власних, особистих потреб надав представникам Укртрансбезпеки наявний Договір індивідуального замовлення № 110 від 12.11.2023. Вказав, що на момент проведення перевірки не знав, що наявний у нього Договір № 110 був виданий продавцем магазину фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ОСОБА_4 з грубою помилкою, яка полягала у тому, що такий договір мав би підтвердити те, що ОСОБА_1 дійсно придбав речі інтер`єру для власних потреб, однак в такий внесена інформація у графу ПІБ Покупця про ОСОБА_5 та про інше місце доставки. Позивач повідомив, що в подальшому власник магазину виправ вказану позивачем помилку та надав відповідні документи на підтвердження факту того, що позивач перевозив зазначені предмети виключно для задоволення власних потреб, без мети одержання прибутку або виконання трудової функції водія. Позивач вважає, що не з`ясувавши повністю обставини справи, за результатами перевірки представниками Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № AP021777 від 14 грудня 2023 року. Ствержує, що позивач у перевезенні, яке мало місце 14.12.2023 не виступав ні суб`єктом господарювання, ні найманим водієм у розумінні частини 1 статті 33 та частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та не надавав послуг з перевезення вантажу, а тому вимоги Порядку № 1567, Порядку № 340 на це перевезення не поширювалися та не могли поширюватися, а твердження про обов`язок наявності у ОСОБА_1 документів, визначених представниками Укртрансбезпеки у Акті № AP021777 не є обов`язковим для позивача, як для особи, яка не здійснювала на момент проведення рейдової перевірки господарської діяльності або виконання трудової функції водія для окремого суб`єкта господарювання (автомобільного перевізника). Таким чином, вважає, що зазначені порушення не могли бути вчинені ним у зв`язку з тим, що позивач не є суб`єктом, котрий відповідно до вимог чинного законодавства може бути притягнутий до відповідальності за зазначені правопорушення відповідно до статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт. Положення чинного законодавства, якими оперували представники Укртрансбезпеки як під час складення Акту № AP021777, так і під час ухвалення Постанови № ПШ 054393 не могли бути застосовані до позивача, як до особи, яка перевозила вантаж виключно для власних потреб, а тому вважає дії представників Укртрансбезпеки неправомірними та такими, що порушують його права, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 03.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 47838 від 24.06.2024), у якому проти позову заперечила. Вказала, що 14.12.2023 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку № 015759 від 08.12.2023 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Зазначила, що відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу марки ТАТА, номерний знак НОМЕР_3 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: посвідчення водія серії НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки ТАТА, номерний знак НОМЕР_3 , серії НОМЕР_2 , договір індивідуального замовлення. Повідомив, що актом серії АР № 021777 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.12.2023, зокрема встановлено, що «Направлення на перевірку 08.12.2023 № 015759. Під час перевезення вантажу згідно з Договором індивідуального замовлення № 110 від 12.11.2023, перевізник не забезпечив у водія на ТАТА ВС1602АОР наявності товарно-транспортної накладної або іншого документа на вантаж визначений законодавством, індивідуальної контрольної книжки водія, копія графіка змінності водіїв, протокол перевірки та адаптації тахографа, наявність яких передбачена Наказом МТЗУ № 340 ст. 34, ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 - перевезення вантажу за відсутні на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 цього закону. Пояснення водія про причини порушень: Ознайомлений».

Представниця відповідача також звернула увагу суду на те, що з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, місцезнаходження: Україна, 80500, Львівська обл., Золочівський р-н, місто Буськ, вул. Франка І., 27 (збігається з місцем реєстрації Позивача), номер телефону (збігається із номером телефону на договорі індивідуального замовлення, виданого на ім`я позивача, від 12.11.2023 № 110). Повідомила, що видами економічної діяльності ОСОБА_1 , серед іншого, є 47.59 роздрібна торгівля меблями, освітлювальними приладами та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 96.24 ремонт меблів і домашнього начиння. Звернула увагу, що позивач 14.12.2023 здійснював перевезення вантажу - дивану та тканини. Також зазначила, що у договорі індивідуального замовлення, виданого на ім`я позивача, від 12.11.2023 № 110, зазначена адреса доставки «на магазин, самовивіз», що вкотре, на думку представниці відповідача, підтверджує, що позивачем не здійснювалось перевезення для власних потреб. Враховуючи вищенаведене, дійшла висновку, що позивач здійснює перевезення вантажу для забезпечення та в межах власної господарської діяльності. Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, дослідив матеріали справи, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 05.03.2013 року; основним видом діяльності згідно КВЕД є 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Іншими видами діяльності позивача є: 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування 95.24 Ремонт меблів і домашнього начиння 56.29 Постачання інших готових страв.

На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області у період з 11.12.2023 по 17.12.2024 та відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 015759 від 08.12.2023 посадовою особою Укртрансбезпеки, зокрема головним спеціалістом відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області Рєзановим В.В. проводилась рейдова перевірка (перевірка на дорозі).

Зі змісту акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 021777 від 14.12.2023 слідує, що в ході рейдової перевірки посадовими особами зупинено транспортний засіб марки ТАТА, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Вказаним актом встановлено, що під час перевезення вантажу згідно з Договором індивідуального замовлення № 110 від 12.11.2023, перевізник не забезпечив у водія на ТАТА ВС1602АОР наявності товарно-транспортної накладної або іншого документа на вантаж визначений законодавством, індивідуальної контрольної книжки водія, копія графіка змінності водіїв, протокол перевірки та адаптації тахографа, наявність яких передбачена Наказом МТЗУ № 340 ст. 34, ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

При цьому, водій транспортного засобу марки ТАТА, номерний знак НОМЕР_3 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: посвідчення водія серії НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки ТАТА, номерний знак НОМЕР_3 , серії НОМЕР_2 , договір індивідуального замовлення. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Листом № 777/31/24-24 від 04.01.2024 відповідач повідомив власника транспортного засобу про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства та повідомив про місце та час розгляду справи.

На розгляд справи 07.02.2024 прибув представник позивача адвокат Добушовський О.В., що не заперечується сторонами.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.02.2024 № ПШ 054393 встановлено порушення позивачем ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону України «Про автомобільний транспорт». Цією постановою вирішено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Позивач не погоджується із вказаною постановою відповідача, вважає її протиправною, тому звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 79) (далі - Порядок № 1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 1 Порядку № 1567).

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункти 2, 4 Порядку № 1567).

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзаци перший, другий пункту 15 Порядку № 1567).

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567).

Отже, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм права вказує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

У справі, що розглядається, під час перевірки транспортного засобу позивача контролюючий орган виявив та зафіксував у акті перевірки від 14 грудня 2023 року № АР 021777 такі порушення: під час перевезення вантажу згідно з Договором індивідуального замовлення № 110 від 12.11.2023, перевізник не забезпечив у водія на ТАТА ВС1602АОР наявності товарно-транспортної накладної або іншого документа на вантаж визначений законодавством, індивідуальної контрольної книжки водія, копія графіка змінності водіїв, протокол перевірки та адаптації тахографа, наявність яких передбачена Наказом МТЗУ № 340 ст. 34, ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Суд зазначає, що згідно з приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ зазначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлюються Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340 (далі Положення № 340). Пунктом 1.3. Положення № 340 визначено, що воно поширюється на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно п. 7.1. Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України. Відповідно до вимог п. 6.1. Положення № 340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Зі змісту даної статті слідує обов`язок обладнання вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонн діючим та повіреним тахографом.

При цьому, суд звертає увагу, що порядок такого облаштування передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення (а не здійснюють його для власних потреб).

Пунктом 1.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385) передбачено, що вона поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). За визначеннями, наведеними у пункті 1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 Інструкції № 385 пункти сервісу тахографів (ПСТ) виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку І. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Згідно п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Суд зазначає, що законодавством не передбачено іншого порядку повірки та адаптації тахографів, крім згаданого.

Положення Закону № 2344-III визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги. За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Абзацом 3 частини 1 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Факт того, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та має право займатись роздрібною торгівлею меблями, освітлювальними приладами та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; а також ремонтом меблів і домашнього начиння не є безумовним доказом того, що позивач здійснював вантажні перевезення в ході здійснення господарської діяльності. Тому суд критично оцінює такі доводи представниці відповідача.

Суд зазначає, що законодавець, хоч і передбачив наявність обов`язку обладнання транспортного засобу тахографом, проте не визначив процедури дотримання цього обов`язку для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, штраф передбачено за відсутність протоколу повірки та адаптації тахографа при наданні послуг з перевезення вантажів. Однак, як вже зазначалося вище, матеріалами справи не доведено, що позивач надавав послуги з перевезення вантажів. Також суд враховує, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не має права займатися вантажними перевезеннями.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до Договору індивідуального замовлення № 110 від 12.11.2023 відображає факт того, що позивач дійсно придбав речі інтер`єру, які він перевозив в день проведення перевірки, виключно для власних потреб та за власні кошти. Зазначений Договір № 110, який враховано відповідачем, на думку суду, містить у собі інформацію про те, що ОСОБА_1 придбав визначені в ньому товари для власних потреб, а спосіб доставки: на магазин, самовивіз, свідчить про те, що він отримав товар для власного використання.

Таким чином, відповідачем протиправно прийнято постанову № ПШ 054393 від 07.02.2025 про застосування до позивача штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000 грн, що обумовлює необхідність її скасування.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, згідно з пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, оскільки позовну заяву подано за допомогою підсистеми «Електронний суд» в електронній формі, то позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн (3028,00 * 0,4 * 0,8).

Позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 1211,20 грн.

Таким чином, позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі.

Суд зазначає, що позивач має право відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» подати клопотання про повернення судового збору у зв`язку з внесенням його в більшому розмірі.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контроль) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 054393 від 07.02.2024.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (03150 м. Київ вул. Антоновича 51; код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Р.П. Качур