Ухвала суду № 126481112, 08.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

08 квітня 2025 року 320/7766/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі по тексту також відповідач, КДКП), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення члена КДВП від 23.08.2023 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою позивача від 10.08.2023 на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевий Андрій;

- зобов`язати відповідача відкрити дисциплінарне провадження за дисциплінарною скаргою позивача від 10.08.2023 на заступника керівника Окружної прокуратури міст Суми Моцевий Андрій.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що 10.08.2023 він звернувся до КДКП з дисциплінарною скаргою від 03.08.2023 на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевого Андрія. Проте, спірним рішенням члена КДКП від 23.08.2023 позивачу відмовлено у відкриття дисциплінарного провадження за його скаргою, оскільки скасування судом постанов органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження не може вказувати на невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків саме прокурором.

На переконання позивача, скасування слідчим суддею рішення слідчого про закриття кримінального провадження є доказом не тільки того, що слідчий постановив незаконне рішення про закриття кримінального провадження, але й доказом того, що прокурор проявив бездіяльність, яка полягає у нескасуванні прокурором такого рішення слідчого про закриття кримінального провадження та доказом того, що прокурор незаконно визнав рішення слідчого про закриття кримінального провадження законним та обґрунтованим.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати позовну заяву з додатками у паперовій формі та належним чином засвідченими доказами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 календарних днів з дня вручення копії даної ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було надати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 позовну заяву повернуто позивачу з усіма доданими до неї документами.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 задоволено апеляційну скаргу позивача, скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2024, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

03.12.2024 матеріали справи надійшли на адресу Київського окружного адміністративного суду та були передані для продовження розгляду судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що дисциплінарна скарга позивача про вчинення дисциплінарного проступку заступником керівника Окружної прокуратури міста Суми Сумської області А. Моцевим, розглянута членом Комісії у спосіб та згідно порядку визначеного Законом.

Одночасно відповідач звернув увагу суду на відсутність законодавчих підстав у ОСОБА_1 для оскарження рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження. Так, відповідач зауважує, що Закон № 1697-VII надав право на оскарження рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорам як суб`єктам, прав та інтересів яких безпосередньо стосуються такі рішення. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватись (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

КДКП зазначає, що відповідно до частини першої статті 50 Закону № 1697-VII прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Відповідач висновує, що аналіз норм статей 44, 45, 50 Закону № 1697-VII дає підстави вважати, що оскарженню, зокрема, у судовому порядку, підлягають ті рішення Комісії, які прийняті за результатами дисциплінарного провадження. Право на таке оскарження має прокурор як суб`єкт цього дисциплінарного провадження. Особи ж, незгодні з прийнятим у визначеному Законом № 1697-VII і Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження порядку рішення Комісії за дисциплінарною скаргою, не є суб`єктами дисциплінарного провадження і за цим Законом не наділені правом на оскарження рішень Комісії за результатами дисциплінарного провадження. Відповідач повідомляє, що відповідно до численних правових висновків Великої Палати Верховного Суду відсутність регламентації права особи, яка подала дисциплінарну скаргу на оскарження рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження є розумним обмеженням, покликаним не перевантажити судову систему (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 9901/28/20, 30.10.2018 у справі № 807/20/18, від 14.11.2018 у справі № 9901/590/18, від 30.05.2018 у справі №9901/497/18, постанови від 24.04.2018 у справі № 800/404/17 тощо). Вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 804/7812/17, якою закрито провадження у справі про визнання неправомірним і скасування рішення члена КДКП «Про відмову у відкритті дисциплінарного провадження» та зобов`язання відкрити дисциплінарне провадження стосовно слідчого. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що оскарженню, в судовому порядку підлягають ті рішення Комісії, які прийняті за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має прокурор як суб`єкт дисциплінарного провадження. Водночас особи, за дисциплінарною скаргою яких Комісія приймає рішення у визначеному вказаним Законом порядку, не є суб`єктами дисциплінарного провадження і за цим Законом не наділені правом на оскарження рішень члена Комісії як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття. Також, Верховний Суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту, як-то оскарження рішення члена Комісії про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора, який, на думку позивача, порушив вимоги КПК України, жодним чином позитивно не вплине на хід досудового розслідування і не відновить (не захистить) його права. Крім того, рішення за результатами розгляду дисциплінарної скарги, хоч його і прийнято у зв`язку з дисциплінарною скаргою заявника, не створює для нього жодних юридичних прав та обов`язків, а з огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус Комісії у цих правовідносинах її рішення не може порушувати особистих прав або інтересів заявника. На підставі викладеного відповідач просить закрити провадження у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до частини першої статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Суд зауважує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення члена КДВП від 23.08.2023 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою позивача від 10.08.2023 на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Моцевий Андрій.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі по тексту також - Закон № 1697-VII).

Відповідно до статті 44 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.

Згідно з частиною першою статті 45 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Частиною другою статті 45 Закону №1697-VII встановлено, що право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.

Процедура розгляду дисциплінарної скарги відповідно до положень Закону №1697-VII передбачає:

1) відкриття дисциплінарного провадження;

2) проведення перевірки дисциплінарної скарги;

3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора;

4) прийняття рішення про наявність підстав для відсторонення прокурора;

5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження;

6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Означеним Законом визначено також і правові підстави для відкриття або відмови у відкритті дисциплінарного провадження.

Так, відповідно до частини першої статті 46 Закону №1697-VII секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.

Підстави для відмови у відкритті дисциплінарного провадження передбачено у частині другій статті 46 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону №1697-VII член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо: дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора; дисциплінарна скарга є анонімною; дисциплінарна скарга подана з підстав, не визначених статтею 43 цього Закону; з прокурором, стосовно якого надійшла дисциплінарна скарга, припинено правовідносини у випадках, передбачених статте. 51 цього Закону; дисциплінарний проступок, про який зазначено у дисциплінарній скарзі, вже був предметом перевірки і щодо нього відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняла рішення, яке не скасовано в установленому законом порядку.

У відповідності до частини першої статті 50 Закону №1697-VII, яку дублює пункт 148 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

В контексті спірних правовідносин слід звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 30.09.2020 у справі № 9901/28/20, та які, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, підлягають врахуванню у цій справі:

«…27. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово вирішувала питання з приводу характеру правовідносин, щодо яких виник спір (постанови від 24 квітня 2018 року у справі № 800/404/17 (провадження №11-219заі18) від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18 (провадження №11-474заі18), від 30 жовтня 2018 року у справі № 807/20/18 (провадження №11-410заі18) та інші).

28. Зроблені у цих постановах висновки зводяться до того, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

29. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають рішення КДКП, прийняті за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має прокурор як суб`єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарною скаргою яких Комісія приймає рішення у визначеному Законом України «Про прокуратуру» і Положенням порядку, не є суб`єктами дисциплінарного провадження і за цим Законом не наділені правом на оскарження рішень КДКП за результатами дисциплінарного провадження.

30. Стосовно права на оскарження рішень про відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо прокурора, то відсутність його регламентації у національному праві є розумним обмеженням у процедурі дисциплінарної відповідальності прокурора, покликаним не перевантажувати судову систему за умови, якщо чинне законодавство передбачає конкретні способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.

31. Особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення КДКП до ВРП за наявності дозволу КДКП на таке оскарження (частина десята статті 78 Закону України «Про прокуратуру»)».

Отже, право оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя має лише прокурор, стосовно якого подано дисциплінарну скаргу, як суб`єкт дисциплінарного провадження.

Особи, за дисциплінарними скаргами яких Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення у визначеному Законом №1697-VII і Положенням порядку, не є суб`єктами дисциплінарного провадження і за Законом №1697-VII не наділені правом на оскарження рішень Комісії, як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття.

Крім того, як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.09.2023 у справі №990/73/23, відсутність регламентації в національному законодавстві права на оскарження рішень про відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо прокурора чи оскарження рішення про визнання відсутності порушення вимог щодо несумісності прокурором є розумним обмеженням у процедурі дисциплінарної відповідальності прокурора та справі щодо порушення вимог щодо несумісності, покликаним не перевантажувати судову систему за умови, якщо чинне законодавство передбачає конкретні способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.

Водночас у випадку невиконання прокурором процесуальних обов`язків, положенням КПК України встановлено порядок оскарження такої бездіяльності до слідчого судді (пункт 17 частини шостої статті 7, статті 24, 303-307), а в разі невиконання чинного рішення останнього передбачено кримінальну відповідальність (статті 383 Кримінального кодексу України).

Наведене повністю відповідає вимогам Рекомендації Rec (2000) 19, а також Рекомендації № R (85) 11 Комітету Міністрів державам-членам щодо положення потерпілого в рамках кримінального права і кримінального процесу, ухваленої Комітетом Міністрів на 387 засіданні заступників міністрів 28 червня 1985 року (далі - Рекомендація № R (85) 11), оскільки передбачає підвищену відповідальність прокурора за невиконання його обов`язків.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Водночас, враховуючи пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №9901/28/20, в даному випадку поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

З огляду на що, закриваючи провадження у даній справі, суд не визначає суд, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.

Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - закрити.

2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Дудін С.О.