Рішення № 126480451, 08.04.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2025 року м. Ужгород№ 260/1195/25 Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-2), яким просить суд:

1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 в повному обсязі:

- до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, періоди його роботи на посаді монтера по поточному утриманню колії з 01.08.2002 р. по 27.07.2023 р. в АТ «Українська Залізниця»,

- до загального стажу період роботи з 10.06.1994 року по 31.12.2001 року, набутого на території Чеської Республіки

2.Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області «Про відмову у призначенні пенсії» №071850005801 від 01.10.2024 р. (01.10.2024 35241/03-16).

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, періоди його роботи на посаді монтера по поточному утриманню колії з 01.08.2002 р. по 27.07.2023 р. в АТ «Українська Залізниця»; до загального стажу періоди роботи з 10.06.1994 року по 31.12.2001 року, набутого на території Чеської Республіки, та призначити ОСОБА_1 з 23.09.2024 року пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019 року.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 968,96 грн. сплаченого судового збору.

5. Розгляд справи провести в спрощеному провадження без виклику сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у період з 01.08.2002 року по 27.07.2023 року безперервно працював монтером колії магістральної залізниці, і був занятим на поточному утриманні, ремонті колії і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом потягів і безпосередньо забезпечував організацію перевезень і безпеку руху на залізничному транспорті з повним робочим днем і щоденним виходом на роботу, стаж роботи на яких склав 20 років 7 місяців 24 дні.

23.09.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

До заяви було подано всі необхідні документи для призначення пенсії за вислугу років, зокрема, трудові книжки серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , довідки про підтвердження спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років від 26.07.2023 №31/К, формуляр CZ/UA 205 від 24.05.2023 року про підтвердження страхового стажу, набутого на території Чеської Республіки.

За результатами розгляду заяви від 23.09.2024 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято Рішення «Про відмову в призначенні пенсії» №071850005801 від 01.10.2024 р.

Згідно вказаного рішення страховий стаж позивача склав 29 років 10 місяців, спеціальний стаж за вислугу років відсутній.

Згідно розрахунку стажу наданого до рішення №071850005801 від 01.10.2024 р., до загального стажу роботи Позивача не зараховано період роботи з 10.06.1994 року по 31.12.2001 року, набутого на території Чеської Республіки та до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, не зараховано періоди роботи позивача на посаді монтера по поточному утриманню колії з 01.08.2002 р. по 27.07.2023 р. в АТ «Українська Залізниця».

У зв`язку з цим, Відповідачем 2 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю станом на 11.10.2017 р. 26 років 6 місяців стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, посилаючись на положення пункту 2-1 та 16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV. Як наслідок, з наявних у позивача, згідно записів трудових книжок, понад 12,6 роки (в т.ч. станом на 11.10.2017 року 15 років 2 місяці 10 днів) спеціального стажу роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, Відповідачем 2 не зараховано жодного.

Позивач вважає безпідставними дії Відповідача 2 щодо не зарахування в повному обсязі до спеціального стажу періоди її роботи з 01.08.2002 року по 27.07.2023 року на відповідній посаді в АТ «Українська залізниця» та періоду роботи набутого на території Чеської Республіки з 01.08.2002 року по 27.07.2023 року, не врахування Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019 та безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення пункту 2-1 та 16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV, що призвело до прийняття протиправного рішення «Про відмову в призначенні пенсії» №071850005801 від 01.10.2024 р..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

12 березня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування своїх заперечень проти позову вказує, що з метою однозначного трактування та вірного застосування положень статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Пенсійним фондом України був направлений запит до Міністерства соціальної політики України з проханням підтвердити чи спростувати позицію Пенсійного фонду України щодо визначення права на призначення пенсії за вислугу років (лист від 28.08.2019 № 26261/02-10).

У відповідь Міністерством соціальної політики України надано роз`яснення від 05.09.2019 № 16079/0/2-19/54 щодо практичного застосування окремих положень законодавства в частині призначення пенсії за вислугу років, зокрема: з 04 червня 2019 року визначати право на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII з урахуванням вимог щодо вислуги років та стажу, які були передбачені законодавством станом на 11 жовтня 2017 року, щодо віку визначеного на дату призначення пенсії.

Отже, відповідач-1 вважає, що з 05 червня 2019 року положення пункту «а» статті 55 Закону № 1788-XII діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме: «право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 26 років 06 місяців (станом на 10.10.2017), з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі».

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583, затверджений Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.

Судом встановлено, що позивач 26.10.2023 звернувся із заявою з питання призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На момент звернення із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 56 років 4 місяці. Страховий стаж позивача (станом на 11.10.2017) складає 24 рік 01 місяць, страховий стаж на дату звернення 29 років 10 місяців, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відсутній.

Рішенням про відмову в призначенні пенсії від 01.10.2024 № 071850005801 орган Пенсійного фонду повідомив Позивача, що до страхового стажу роботи зараховано всі періоди роботи, окрім періодів роботи з 1994 по 2001 в Чеській Республіці, оскільки згідно статті 2 дія між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення не поширюється на призначення пенсії за вислугу років.

До спеціального стажу роботи за вислугу років не зараховано період: з 01.08.2002 по 27.07.2023 згідно довідки №31/к від 26.07.2023, оскільки відсутня довіреність права підпису начальника Ужгородської дистанції колії та менеджеру з персоналу, також відсутній підпис головного бухгалтера.

14 березня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову оскільки відсутня протиправність дій відповідача-2 при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що 23.09.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

До заяви позивачем було подано необхідні документи для призначення пенсії за вислугу років, зокрема, трудові книжки серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , довідки про підтвердження спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років від 26.07.2023 №31/К, формуляр CZ/UA 205 від 24.05.2023 року про підтвердження страхового стажу, набутого на території Чеської Республіки.

Вказану заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

За результатами розгляду заяви від 23.09.2024 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято Рішення «Про відмову в призначенні пенсії» №071850005801 від 01.10.2024 р.

Згідно вказаного рішення страховий стаж позивача склав 29 років 10 місяців, спеціальний стаж за вислугу років відсутній.

Згідно розрахунку стажу наданого до рішення №071850005801 від 01.10.2024 р., до загального стажу роботи Позивача не зараховано період роботи з 10.06.1994 року по 31.12.2001 року, набутого на території Чеської Республіки та до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, не зараховано періоди роботи Позивача на посаді монтера по поточному утриманню колії з 01.08.2002 р. по 27.07.2023 р. в АТ «Українська Залізниця», оскільки відсутня довіреність права підпису начальника Ужгородської дистанції колії та менеджеру з персоналу, також відсутній підпис головного бухгалтера.

Вказаним рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058)(в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).

Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як передбачено статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях (далі - Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача), згідно п. 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі Інструкція №58) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі Порядок №637).

Пунктом 1 даного Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 2 Порядку № 637 передбачено, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відтак, аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п.6 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців», до трудової книжки заносяться відомості про працівника, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність, відомості про роботу, переведення на іншу роботу, звільнення. Для робітників у відповідності з найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифнокваліфікованому довіднику робіт і професій робітників провадяться записи про найменування роботи або посади, на які їх прийнято.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 6 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію по веденню, обліку, зберіганню і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічного змісту містить положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301. «Про трудові книжки працівників».

Судом встановлено, що позивачем було подано до відповідача 1, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_1 , в якій зроблено записи щодо періодів безперервної його роботи на посадах монтером по поточному утриманню колії з 01.08.2002 р. по 27.07.2023 в АТ «Українська Залізниця».

Окрім цього, щодо не зарахування періоду з 01.08.2002 по 27.07.2023 згідно довідки №31/к від 26.07.2023 відповідачем-2 зазначено, що на підставі наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 11.10.2024 № 1421, направлення на проведення перевірки від 30.10.2024 року, головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи № 1 Управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області проведено перевірку довідки про стаж роботи від 26.07.23 № 31/К виданої ОСОБА_1 Виробничим структурним підрозділом «Ужгородська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

За результатами зазначеної перевірки, в Акті перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії за № 0700-1001-1/5478 від 21.10.2024 зазначено, що довідка про стаж роботи від 26.07.23 № 31/К відповідає первинним документам наданим до перевірки.

Суд зауважує, що всі записи щодо періодів роботи позивача у трудовій книжці виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які завірені підписом та печаткою роботодавця з посиланням номери наказів.

Відповідно позивач не може бути позбавлений свого права щодо включення спірних періодів в страховий стаж при призначення йому пенсії за вислугу років, у зв`язку з неможливістю пенсійного органу встановити відповідний стаж за наявності оригіналів трудової книжки, яка є основним документом необхідним для його підтвердження.

Стосовно не зарахування до загального страхового стажу період роботи з 10.06.1994 року по 31.12.2001 року у Чеській Республіці, суд вказує, що відносини у сфері пенсійного забезпечення між Україною та Чеською Республікою регулюються Договором між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04.07.2001, який набув чинності з 01.04.2003 (далі - Договір) та Адміністративною угодою про застосування Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення, згідно вимог яких зарахування страхового стажу здійснюється за умови підтвердження його компетентними органами іншої країни, шляхом надсилання відповідних запитів та листів органами Пенсійного фонду України.

Якщо згідно з правовими нормами однієї Договірної Сторони виникнення, тривання або поновлення права на пенсію залежить від наявності або набуття певного страхового стажу, Уповноважений орган в необхідному обсязі має прийняти до уваги наявність та подібний страховий стаж, який особа набула згідно з правовими нормами іншої Договірної Сторони, за умови, що періоди страхування не збігаються в часі (стаття 14 Договору).

Відповідно до статті 15 означеного Договору якщо право на надання пенсії згідно з правовими нормами однієї Договірної Сторони виникає лише на основі зарахування страхового стажу, набутого згідно з правовими нормами іншої Договірної Сторони, то Уповноважений орган першої Договірної Сторони: визначає розмір пенсії, яка підлягає виплаті, із урахуванням усіх періодів страхування таким чином, якби весь страховий стаж був набутий виключно згідно з власними правовими нормами.

Окрім цього, 14-17 квітня 2008 року в Пенсійному фонді України відбулися переговори експертів Чеського управління соціального забезпечення та Пенсійного фонду України щодо практичної реалізації Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04.07.2001 та Адміністративної угоди про застосування Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 25.06.2003, які були оформлені відповідним Протоколом.

Згідно вказаного Протоколу сторони, враховуючи зацікавленість в розвитку дружніх відносин у сфері пенсійного забезпечення, обговорили питання двостороннього співробітництва та на виконання пункту 4 статті 2 Адміністративної угоди було розглянуто та погоджено двомовні формуляри для співпраці по реалізації положень Договору:

- для української сторони: UA/CZ 001, UA/CZ 202, UA/CZ 203, UA/CZ 204, UA/CZ 205, UA/CZ 207, UA/CZ 213;

- для чеської сторони: CZ/UA 001, CZ/UA 202, CZ/UA 203, CZ/UA 204, CZ/UA 205, CZ/UA 207, CZ/UA 213.

Поряд із цим, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачами, на підтвердження стажу, набутого в Чеській Республіці, позивачем до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах надано відомості про підтвердження страхового стажу форми CZ/UA205 видану Чеським управлінням соціального забезпечення від 24.05.2023 з перекладом на українську мову, згідно яких підтверджено періоди трудової діяльності з 10.06.1994 по 31.12.2001 (6 років 188 днів).

Відтак, період роботи позивача з 10.06.1994 по 31.12.2001 в Чеській Республіці має бути зарахований до загального страхового стажу позивача.

Щодо не зарахування до спеціального стажу роботи за вислугу років періодів з 01.08.2002 по 27.07.2023 суд зазначає наступне.

Згідно статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

За змістом статті 52 Закону № 1788-XIIправо на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.

Пунктом "а" статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній на дату призначення пенсії позивачу) передбачено, що робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що за рахунок коштів Пенсійного Фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пенсія на виконання положень частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;

2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

За змістом частини другої цієї статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктами 2, 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 р. та Закону № 901-VIII від 23.12.2015 р.) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

У свою чергу, пунктом «а» статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 р. та Законом № 901-VIII від 23.12.2015 р.) було визначено, що робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Законом № 213-VIII від 02.03.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон№ 213-VIII) підвищено на п`ять років вік виходу на пенсію для жінок (наслідком стало зрівняння віку виходу на пенсію для чоловіків і жінок) (абзаци перші пунктів "а", "б", "в", "г", "д" статті 55 Закону № 1788), підвищено загальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци другі, треті пунктів "а", "б", "в", "г", "д", пункт "є" статті 55 Закону № 1788), підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (пункт "а" статті 54, абзаци шостий - шістнадцятий пункту "д", абзаци перший - одинадцятий пункту "е", пункт "ж" статті 55 Закону № 1788).

Відтак, змінами, внесеними Законом № 213-VIII до положень Закону №1788-XII, підвищено загальний страховий стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом «а» статті 55 Закону 1788-XII. Водночас, рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку, нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3 частини 3 статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213-VIII до оспорюваних положень Закону № 1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної Законом № 1788-ХІІ, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону № 1788-ХІІ поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788-ХІІ.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

З огляду на вказане, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII.

Отже, з урахуванням наведеного, з 04.06.2019 року відновила дію редакція статті 55 Закону № 1788-XII, яка була чинною до 01.04.2015 року (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 р. та Законом №901-VIII від 23.12.2015 р.), відповідно, відновлено право осіб на призначення пенсії за вислугою років робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Як встановлено судом, у період з 01.08.2002 року по 27.07.2023 року ОСОБА_1 безперервно працював монтером колії магістральної залізниці, і був занятим на поточному утриманні, ремонті колії і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом потягів і безпосередньо забезпечував організацію перевезень і безпеку руху на залізничному транспорті з повним робочим днем і щоденним виходом на роботу, стаж роботи на яких склав 20 років 7 місяців 24 дні.

Вказане підтверджується довідкою №31/К від 26.07.2023 року, виданою Виробничим структурним підрозділом «Ужгородська дистанція колі» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» та актом перевірки вказаної довідки від 31.10.2024 року №0700-1001-1/5478, згідно якого така відповідає первинним документам.

Отже, як свідчать матеріали справи, спеціальний стаж позивача становить 20 років 7 місяців 24 дні (станом на 30.09.2017 становив 15 років 2 місяці).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.

03.10.2017 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно п. 2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54та55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Крім того, Законом № 2148-VІІІ також були внесені зміни і до пункту 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: "До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

З аналізу наведених норм вбачається, що пенсія за вислугу років згідно положень статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017 року.

На даний час, Закон № 2148-VІІІ є чинним, неконституційним у визначеному законом порядку не визнавався.

Згідно оскаржуваного рішення відповідачем-2 зазначено, що страховий стаж позивача станом на 11.10.2017 становить 24 роки 1 місяць.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем-1 протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 10.06.1994 року по 31.12.2001 року, набутого на території Чеської Республіки та такі підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача.

Отже, станом на 11.10.2017 загальний стаж роботи позивача складав більше мінімально необхідного - 25 років.

Крім того, розмір стажу за спеціальністю, передбаченою пунктом "а" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підтверджується трудовою книжкою позивача серія НОМЕР_1 .

Відтак, суд дійшов висновку, що на момент звернення до відповідача-2 позивач мав право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України №1788-ХІІ.

Подібна правова позиція в частині необхідного спеціального стажу 25 років станом на 11.10.2017 міститься в постанові Верховного Суду від 22.07.2022 у справі №440/1286/20.

Щодо позовних вимог про призначення ОСОБА_1 з 23.09.2024 року пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019 року, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Оскільки загальний страховий стаж позивача складає понад 25 рік та спеціальний стаж становить понад 12 років і шість місяців, суд з урахуванням п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за доцільне зобов`язати відповідача-2 призначити з 23.09.2024 року позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, позивачем для звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується матеріалами справи, відтак вказані судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, Одеська область, м.Одеса, вул.Канатна,буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області «Про відмову у призначенні пенсії» №071850005801 від 01.10.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, періоди його роботи з 01.08.2002 р. по 27.07.2023 р. в АТ «Українська Залізниця», та до загального стажу періоди роботи з 10.06.1994 року по 31.12.2001 року, набутого на території Чеської Республіки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з 23.09.2024 року пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, Одеська область, м.Одеса, вул.Канатна,буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати по справі у розмірі 968,96 (дев`яносто шістдесят вісім гривень 96 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору