Рішення № 126479603, 08.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 рокуСправа №160/20422/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» до Дніпровської митниці про скасування рішень,-

УСТАНОВИВ:

29.07.2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000172/1 від 24.04.2024 року, №UA110130/2024/000175/1 від 25.04.2024 року, №UA110130/2024/000176/1 від 26.04.2024 року, №UA110130/2024/000179/1 від 27.04.2024 року, №UA110130/2024/000182/1 від 29.04.2024 року, №UA110130/2024/000185/1 від 30.04.2024 року, №UA110130/2024/000190/1 від 04.05.2024 року;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000373, №UA110130/2024/000381, №UA110130/2024/000382, №UA110130/2024/000382, №UA110130/2024/000386, №UA110130/2024/000394, №UA110130/2024/000398, №UA110130/2024/000708, винесені Дніпровською митницею.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «КДВ ПЛЮС» з метою митного оформлення товарів подало до митниці митні декларації. Під час декларування товару за вказаною в митній декларації Товариством обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Так позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, позивач робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

19.08.2024 року представником Дніпровської митниці подано відзив на позовну, яким заперечує проти задоволення позовної заяви, оскільки за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

29.08.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій висловлено позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

Між ТОВ «Виробничий комбінат «КДВ ПЛЮС» (Покупець) та компанією MURAT ERDOGAN SEBZE MEYVE VE ARACILIK HIZMETLERI GIDA TURlZM ОNSAAT SANAYО TОCARET UMОTED ЗОRKETО (Туреччина, Продавець) укладено Контракт №03/24-U від 11.01.2024, згідно п. 1. якого продавець зобов`язується продати, а покупець - купити товар, в асортименті, за цінами, вказаними в інвойсах, прийнятих до оплати, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно п.2.1 Контракту, всі ціни на товар обумовлюються в інвойсах Продавця та зазначаються в доларах США. Продавець має право змінювати ціни за умои оповіщення Покупця про майбутню зміну не менше ніж за два тижні.

Відповідно до пунктів 3.1, 3,2 Контракту, товар поставляється на умовах СРТ або FCA згідно з Інкотермс-2010. Остаточні умови поставки обумовлено в інвойсах, прийнятих до оплати та є невід`ємною частиною цього контракту. Постачання товару здійснюється партіями, сформованими на підставі замовлень Покупця в усній формі та наявності Товару на складі Продавця.

Умови оплати 100% попередня оплата, якщо інше не вказується в інвойсах, сума оплати також вказується в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. (п. 4.1. Контракту).

Відповідно п.5.2 Контракту, документи, що постачаються з товаром: інвойс, накладна, фітосертифікат, інші документи необхідні для проходження митного контролю та розмитнення товару.

1. На виконання контракту № 03/24-U від 11 січня 2024 року, на підставі рахунку - фактури (інвойсу) № 46 від 09.04.2024 р. та рахунку е - FATURA № EFA 2024000000057 від 15.04.2024 р., позивач придбав та ввіз на митну територію України томати в кількості 20 000,00 кг, загальною вартістю 15 000,00 USD за ціною 0,75 USD за один кілограм.

З метою митного оформлення вищевказаних товарів, декларантом ТОВ «КДВ ПЛЮС» 24.04.2024р. подано до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130009219U2.

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт № 03/24-U від 11.01.2024 року; рахунок - фактура (інвойс) № 46 від 09.04.2024 року; рахунок е - FATURA № EFA 2024000000057 від 15.04.2024 року; платіжна інструкція № 1988-002894 від 11.04.2024 року; митна декларація країни відправлення № 24070900ЕХ00001522 від 15.04.2024 р.; вантажна митна декларація № 24TR 07090000013030 від 16.04.2024 року; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 15.04.2024 р.; сертифікат якості № А 1974210 від 15.04.2024 р.; фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5313832 від 15.04.2024 р.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Згідно п. 4.1 контракту умови оплати товару 100% передоплата за товар, якщо інше не визначається інвойсом. До митного оформлення декларантом надано платіжні документи в іноземній валюті від 11.04.2024 року на суму 60000,00 дол. США, проте в графі 70 Призначення платежу (оплати) орім інвойсу від 09.04.2024 року № 46 (на суму 15000,00 дол. США) міститься посилання на інвойс від 09.04.2024 року № 45, 47, 48 які не мають стосунку до зазначеної партії товару крім інвойсу № 46, що свідчить про відсутність фінансового документа який підтверджує факт передплати за товар на умовах контракту. Також в графі «Отримувач» цього платіжного доручення вказано Банк Південний (Одеса), що не відповідає відомостям, зазначеним в розділі 13 зовнішньоекономічного договору від 11.01.2024 року № 03/24-U. Даний документ засвідчено печаткою «АТ «ПОЛТАВА-БАНК», в якій відсутні відомості щодо підписання даного документу керівником та головним бухгалтером імпортера (електронні підписи) відсутні. Відомості щодо «АТ «ПЛТАВА-БАНК» розділі 13 зовнішньоекономічного договору від 11.01.2024 року № 03/24-U відсутні. Зазначене унеможливлює перевірку наявності всіх складових митної вартості.

2) Інвойс (е-фактура) від 15.04.2024 року № EFA2024000000057, інвойс від 09.04.2024 року № 46, CMR від 15.04.2024 року (графа 14) та митна декларація країни експорту від 15.04.2024 року № 24070900ЕХ00001522 містять умови поставки «CPT UKRAINE» (без зазначення конкретного пункту поставки), проте відомості щодо умови поставки, які зазначено у графі 20 ЕМД, «СТР UA Дніпро» містять інформацію стосовно конкретного пункту доставки на митній території України. Документи, що підтверджують договірні відносини між продавцем та перевізником, не надано.

3) Відповідно до інформації митної декларації країни експорту від 15.04.2024 року № 24070900ЕХ00001522 митна вартість товару зазначена на рівні 15000,00 дол. США, статистична 12000,00 дол. США. Таким чином різниця в сумі 3000,00 дол. США свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження FETHIYE-MUGLA, Туреччина (інформація товаросупровідного документа CMR від 15.04.2024 року (графа 4) до місця призначення Дніпро (Україна). Разом з тим, імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, а також те, що оплату транспортних витрат покладено на імпортера.

4) В наданих товаросупровідних документах зазначено різну інформацію про оцінюваний товар, зокрема: у сертифікаті якості від 15.04.2024 року зазначено «Fresh TOMATO Brut», у Е-фактурі (рахунок) від 15.04.2024 року № EFA2024000000057 зазначено «Fresh TOMATOES», у сертифікаті походження товару від 15.04.2024 року № А 1974210 «Fresh TOMATOES», у фітосанітарному сертифікаті від 15.04.2024 року № EC/TR A 5313832 зазначено «Fresh TOMATOES/Solanum Lycopersicum L.» Сорт та вид оцінюваного товару впливає на числові значення митної вартості товару. Враховуючи відсутність перекладів вищезазначених документів, якісні характеристики не підтверджено документально.

З огляду на вищевикладене, а також з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 2-3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом № 24/04-1 від 24.04.2024 року декларантом було повідомлено, щодо неможливості надати у десятиденний термін додаткові документи для підтвердження митної вартості до ЕМД.

24.04.2024 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2024/000172/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за резервним методом.

Вподальшому, Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA10130/2024/000373,

2. На виконання контракту № 03/24 -U від 11 січня 2024 року, на підставі рахунку - фактури (інвойс) № 47 від 09.04.2024 р. та рахунку е - FATURA № EFA 2024000000058 від 17.04.2024 р., позивач придбав та ввіз на митну територію України томати в кількості 20000,00 кг, загальною вартістю 15000,00 USD за ціною 0,75 USD за один кілограм.

З метою митного оформлення вищевказаних товарів, декларантом ТОВ «КДВ ПЛЮС» 25.04.2024р. подано до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130009355U1.

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт № 03/24-U від 11.01.2024 року; рахунок - фактура (інвойс) № 47 від 09.04.2024 року; рахунок е - FATURA № EFA 2024000000058 від 17.04.2024 року; платіжна інструкція № 1988-002894 від 11.04.2024 року; митна декларація країни відправлення № 24070900ЕХ00001565 від 17.04.2024 р.; вантажна митна декларація № 24TR 07090000013297 від 17.04.2024 року; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 17.04.2024 р.; сертифікат якості № А 1973553 від 17.04.2024 р.; фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5313884 від 17.04.2024 р.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Згідно п. 4.1 контракту умови оплати товару 100% передоплата за товар, якщо інше не визначається інвойсом. До митного оформлення декларантом надано платіжні документи в іноземній валюті від 11.04.2024 року на суму 60000,00 дол. США, проте в графі 70 Призначення платежу (оплати) орім інвойсу від 09.04.2024 року № 47 (на суму 15000,00 дол. США) міститься посилання на інвойс від 09.04.2024 року № 45, 46, 48 які не мають стосунку до зазначеної партії товару крім інвойсу № 47, що свідчить про відсутність фінансового документа який підтверджує факт передплати за товар на умовах контракту. Також в графі «Отримувач» цього платіжного доручення вказано Банк Південний (Одеса), що не відповідає відомостям, зазначеним в розділі 13 зовнішньоекономічного договору від 11.01.2024 року № 03/24-U. Даний документ засвідчено печаткою «АТ «ПОЛТАВА-БАНК», в якій відсутні відомості щодо підписання даного документу керівником та головним бухгалтером імпортера (електронні підписи) відсутні. Відомості щодо «АТ «ПЛТАВА-БАНК» розділі 13 зовнішньоекономічного договору від 11.01.2024 року № 03/24-U відсутні. Зазначене унеможливлює перевірку наявності всіх складових митної вартості.

2) Інвойс (е-фактура) від 17.04.2024 року № EFA2024000000058, інвойс від 09.04.2024 року № 47, CMR від 17.04.2024 року (графа 14) та митна декларація країни експорту від 17.04.2024 року № 24070900ЕХ00001565 містять умови поставки «CPT UKRAINE» (без зазначення конкретного пункту поставки), проте відомості щодо умови поставки, які зазначено у графі 20 ЕМД, «СТР UA Дніпро» містять інформацію стосовно конкретного пункту доставки на митній території України. Документи, що підтверджують договірні відносини між продавцем та перевізником, не надано.

3) Відповідно до інформації митної декларації країни експорту від 17.04.2024 року № 24070900ЕХ00001565 митна вартість товару зазначена на рівні 15000,00 дол. США, статистична 12000,00 дол. США. Таким чином різниця в сумі 3000,00 дол. США свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження FETHIYE-MUGLA, Туреччина (інформація товаросупровідного документа CMR від 17.04.2024 року (графа 4) до місця призначення Дніпро (Україна). Разом з тим, імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, а також те, що оплату транспортних витрат покладено на імпортера.

4) В наданих товаросупровідних документах зазначено різну інформацію про оцінюваний товар, зокрема: у сертифікаті якості від 17.04.2024 року зазначено «Fresh TOMATO Brut», у Е-фактурі (рахунок) від 17.04.2024 року № EFA2024000000058 зазначено «Fresh TOMATOES», у сертифікаті походження товару від 17.04.2024 року № А 1973553 «Fresh TOMATOES», у фітосанітарному сертифікаті від 17.04.2024 року № EC/TR A 5313884 зазначено «Fresh TOMATOES/Solanum Lycopersicum L.» Сорт та вид оцінюваного товару впливає на числові значення митної вартості товару. Враховуючи відсутність перекладів вищезазначених документів, якісні характеристики не підтверджено документально.

З огляду на вищевикладене, а також з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 2-3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом від 25.04.2024 року № 25/04-1 декларантом було повідомлено, щодо неможливості надати у десятиденний термін додаткові документи для підтвердження митної вартості до ЕМД.

25.04.2024 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000175/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за резервним методом.

Вподальшому, Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA10130/2024/000381.

3. На виконання контракту № 03/24 -U від 11 січня 2024 року, на підставі рахунку - фактури (інвойс) № 48 від 09.04.2024 р. та рахунку е - FATURA № EFA 2024000000059 від 19.04.2024 р., позивач придбав та ввіз на митну територію України томати в кількості 20000,00 кг, загальною вартістю 15 000,00 USD за ціною 0,75 USD за один кілограм.

З метою митного оформлення вищевказаних товарів, декларантом ТОВ «КДВ ПЛЮС» 26.04.2024р. подано до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130009448U1.

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт № 03/24-U від 11.01.2024 року; рахунок - фактура (інвойс) № 48 від 09.04.2024 року; рахунок е - FATURA № EFA 2024000000059 від 19.04.2024 року; платіжна інструкція № 1988-002894 від 11.04.2024 року; митна декларація країни відправлення № 24070900ЕХ00001599 від 19.04.2024 р.; вантажна митна декларація № 24TR 07090000013693 від 19.04.2024 року; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 19.04.2024 р.; сертифікат якості № А 1973554 від 19.04.2024 р.; фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5313922 від 19.04.2024 р.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Згідно п. 4.1 контракту умови оплати товару 100% передоплата за товар, якщо інше не визначається інвойсом. До митного оформлення декларантом надано платіжні документи в іноземній валюті від 11.04.2024 року на суму 60000,00 дол. США, проте в графі 70 Призначення платежу (оплати) орім інвойсу від 09.04.2024 року № 48 (на суму 15000,00 дол. США) міститься посилання на інвойс від 09.04.2024 року № 45, 46, 47 які не мають стосунку до зазначеної партії товару крім інвойсу № 48, що свідчить про відсутність фінансового документа який підтверджує факт передплати за товар на умовах контракту. Також в графі «Отримувач» цього платіжного доручення вказано Банк Південний (Одеса), що не відповідає відомостям, зазначеним в розділі 13 зовнішньоекономічного договору від 11.01.2024 року № 03/24-U. Даний документ засвідчено печаткою «АТ «ПОЛТАВА-БАНК», в якій відсутні відомості щодо підписання даного документу керівником та головним бухгалтером імпортера (електронні підписи) відсутні. Відомості щодо «АТ «ПЛТАВА-БАНК» розділі 13 зовнішньоекономічного договору від 11.01.2024 року № 03/24-U відсутні. Зазначене унеможливлює перевірку наявності всіх складових митної вартості.

2) Інвойс (е-фактура) від 19.04.2024 року № EFA2024000000059, інвойс від 09.04.2024 року № 48, CMR від 19.04.2024 року (графа 14) та митна декларація країни експорту від 19.04.2024 року № 24070900ЕХ00001599 містять умови поставки «CPT UKRAINE» (без зазначення конкретного пункту поставки), проте відомості щодо умови поставки, які зазначено у графі 20 ЕМД, «СТР UA Дніпро» містять інформацію стосовно конкретного пункту доставки на митній території України. Документи, що підтверджують договірні відносини між продавцем та перевізником, не надано.

3) Відповідно до інформації митної декларації країни експорту від 19.04.2024 року № 24070900ЕХ00001599 митна вартість товару зазначена на рівні 15000,00 дол. США, статистична 12000,00 дол. США. Таким чином різниця в сумі 3000,00 дол. США свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження FETHIYE-MUGLA, Туреччина (інформація товаросупровідного документа CMR від 19.04.2024 року (графа 4) до місця призначення Дніпро (Україна). Разом з тим, імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, а також те, що оплату транспортних витрат покладено на імпортера.

4) В наданих товаросупровідних документах зазначено різну інформацію про оцінюваний товар, зокрема: у сертифікаті якості від 19.04.2024 року зазначено «Fresh TOMATO Brut», у Е-фактурі (рахунок) від 17.04.2024 року № EFA2024000000059 зазначено «Fresh TOMATOES», у сертифікаті походження товару від 19.04.2024 року № А 1973554 «Fresh TOMATOES», у фітосанітарному сертифікаті від 19.04.2024 року № EC/TR A 5313922 зазначено «Fresh TOMATOES/Solanum Lycopersicum L.» Сорт та вид оцінюваного товару впливає на числові значення митної вартості товару. Враховуючи відсутність перекладів вищезазначених документів, якісні характеристики не підтверджено документально.

З огляду на вищевикладене, а також з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 2-3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом від 26.04.2024 року № 26/04-1 декларантом було повідомлено, щодо неможливості надати у десятиденний термін додаткові документи для підтвердження митної вартості до ЕМД .

26.04.2024 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № №UA10130/2024/000176/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за резервним методом.

Вподальшому, Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№UA10130/2024/000382.

4. На виконання контракту № 03/24 -U від 11 січня 2024 року, на підставі рахунку - фактури (інвойсу) № 50 від 19.04.2024 та рахунку е - FATURA № EFA 2024000000060 від 20.04.2024 р., Позивач придбав та ввіз на митну територію України томати в кількості 20 000,00 кг, загальною вартістю 17500,00 USD: 10 000 кг за ціною 1,00 USD за один кілограм та 10 000 кг за ціною 0,75 USD за один кілограм.

З метою митного оформлення вищевказаних товарів, декларантом ТОВ «КДВ ПЛЮС» 27.04.2024р. подано до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130009577U3.

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт № 03/24-U від 11.01.2024 року; рахунок - фактура (інвойс) № 50 від 19.04.2024 року; рахунок е - FATURA № EFA 2024000000060 від 20.04.2024 року; платіжна інструкція від 22.04.2024 року; митна декларація країни відправлення № 24070900ЕХ00001624 від 20.04.2024 р.; вантажна митна декларація № 24TR 07090000013958 від 20.04.2024 року; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 20.04.2024 р.; сертифікат якості № А 1973556 від 20.04.2024 р.; фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5313846 від 20.04.2024 р.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Згідно п. 4.1 контракту умови оплати товару 100% передоплата за товар, якщо інше не визначається інвойсом. До митного оформлення декларантом надано платіжні документи в іноземній валюті від 22.04.2024 року на суму 30000,00 дол. США, проте в графі 70 Призначення платежу (оплати) орім інвойсу від 19.04.2024 року № 50 (на суму 15000,00 дол. США) міститься посилання на інвойс від 21.04.2024 року № 51 які не мають стосунку до зазначеної партії товару крім інвойсу № 50, що свідчить про відсутність фінансового документа який підтверджує факт передплати за товар на умовах контракту. Також в графі «Отримувач» цього платіжного доручення вказано Банк Південний (Одеса), що не відповідає відомостям, зазначеним в розділі 13 зовнішньоекономічного договору від 11.01.2024 року № 03/24-U. Даний документ засвідчено печаткою «АТ «ПОЛТАВА-БАНК», в якій відсутні відомості щодо підписання даного документу керівником та головним бухгалтером імпортера (електронні підписи) відсутні. Відомості щодо «АТ «ПЛТАВА-БАНК» розділі 13 зовнішньоекономічного договору від 11.01.2024 року № 03/24-U відсутні. Зазначене унеможливлює перевірку наявності всіх складових митної вартості.

2) Інвойс (е-фактура) від 20.04.2024 року № EFA2024000000060, проформа-інвойс від 19.04.2024 року № 50, CMR від 20.04.2024 року (графа 14) та митна декларація країни експорту від 20.04.2024 року № 24070900ЕХ00001624 містять умови поставки «CPT UKRAINE» (без зазначення конкретного пункту поставки), проте відомості щодо умови поставки, які зазначено у графі 20 ЕМД, «СТР UA Дніпро» містять інформацію стосовно конкретного пункту доставки на митній території України. Документи, що підтверджують договірні відносини між продавцем та перевізником, не надано.

3) Відповідно до інформації митної декларації країни експорту від 20.04.2024 року № 24070900ЕХ00001624 митна вартість товару зазначена на рівні 15000,00 дол. США, статистична 12000,00 дол. США. Таким чином різниця в сумі 3000,00 дол. США свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження FETHIYE-MUGLA, Туреччина (інформація товаросупровідного документа CMR від 20.04.2024 року (графа 4) до місця призначення Дніпро (Україна). Разом з тим, імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, а також те, що оплату транспортних витрат покладено на імпортера.

4) В наданих товаросупровідних документах зазначено різну інформацію про оцінюваний товар, зокрема: у сертифікаті якості від 20.04.2024 року зазначено «Fresh TOMATO Brut», у Е-фактурі (рахунок) від 20.04.2024 року № EFA2024000000060 зазначено «Fresh TOMATOES», у сертифікаті походження товару від 20.04.2024 року № А 1973556 «Fresh TOMATOES», у фітосанітарному сертифікаті від 20.04.2024 року № EC/TR A 5313846 зазначено «Fresh TOMATOES/Solanum Lycopersicum L.» Сорт та вид оцінюваного товару впливає на числові значення митної вартості товару. Враховуючи відсутність перекладів вищезазначених документів, якісні характеристики не підтверджено документально.

З огляду на вищевикладене, а також з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 2-3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом № 27/04-1 від 27.04.2024 року декларантом було повідомлено, щодо неможливості надати у десятиденний термін додаткові документи для підтвердження митної вартості до ЕМД.

27.04.2024 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000179/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за резервним методом.

Вподальшому, Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA10130/2024/000386.

5. На виконання контракту № 03/24-U від 11 січня 2024 року, на підставі рахунку-фактури (інвойсу) № 49 від 17.04.2024 та рахунку е - FATURA № EFA 2024000000062 від 22.04.2024 р., Позивач придбав та ввіз на митну територію України томати в кількості 20 000,00 кг, вартістю 15 000,00 USD за ціною 0,75 USD за один кілограм.

З метою митного оформлення вищевказаних товарів, декларантом ТОВ «КДВ ПЛЮС» 29.04.2024р. подано до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130009672U5.

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт № 03/24-U від 11.01.2024 року; рахунок - фактура (інвойс) № 49 від 17.04.2024 року; рахунок е - FATURA № EFA 2024000000062 від 22.04.2024 року; платіжна інструкція від 18.04.2024 року; митна декларація країни відправлення № 24070900ЕХ00001660 від 22.04.2024 р.; вантажна митна декларація № 24TR 07090000014208 від 22.04.2024 року; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 22.04.2024 р.; сертифікат якості № А 1973558 від 22.04.2024 р.; фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5313947 від 22.04.2024 р.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Згідно п. 4.1 контракту умови оплати товару 100% передоплата за товар, якщо інше не визначається інвойсом. В інвойсі 22.04.2024 року № EFA2024000000062 умови оплати відсутні.

2) У наданих до митного оформлення товаросупровідних документах: комерційному інвойсі від 22.04.2024 року № EFA2024000000062 та МД країни відправлення № 24070900ЕХ00001660 від 22.04.2024 року зазначено умови СРТ Україна без зазначеного конкретного пункту поставки, проте у митній декларації, поданої до митного оформлення декларантом зазначено умови поставки СРТ Дніпро. Документи, що підтверджують договірні відносини між перевізником та продавцем, не надано.

3) Відповідно до інформації митної декларації експорту від 22.04.2024 року № 24070900ЕХ00001660 митна вартість товару зазначено 15000,00 дол. США, статистична 12000,00 дол. США. Таким чином різниця в сумі 3000,00 дол. США свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження MUGLA (Туреччина) до місця призначення в Україні. В наданому до митного оформлення транзитному документі від 22.04.2024 року № 240709000000014208 зазначено, що оцінюваний товар на а/м НОМЕР_1 /АВК1109ХF перевезено через наступні країни Туреччина, Болгарія, Румунія, Україна. Разом з тим, імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, а також те, що оплату транспортних витрат покладено на імпортера. В

4) В наданих товаросупровідних документах зазначено різну інформацію про оцінюваний товар: сертифікаті якості від 22.04.2024 року зазначено «Fresh TOMATO Brut», а у Е-фактурі від 22.04.2024 року № EFA2024000000062 (рахунку) зазначено «Fresh TOMATOES» та сертифікаті походження товару від 22.04.2024 року № А 1973558 «Fresh TOMATOES». Враховуючи відсутність перекладів вищезазначених документів, якісні характеристики не підтверджено документально.

З огляду на вищевикладене, а також з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 2-3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом від 29.04.2024 № 29/04-1 декларантом було повідомлено, щодо неможливості надати у десятиденний термін додаткові документи для підтвердження митної вартості до ЕМД.

29.04.2024 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2024/000182/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за резервним методом.

Вподальшому, Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA10130/2024/000394.

6. На виконання контракту № 03/24-U від 11 січня 2024 року, на підставі рахунку - фактури (інвойсу) № 44 від 07.04.2024 та рахунку е - FATURA № EFA 2024000000063 від 23.04.2024 р. Позивач придбав та ввіз на митну територію України томати в кількості 20 000,00 кг, загальною вартістю 15 000,00 USD за ціною 0,75 USD за один кілограм.

З метою митного оформлення вищевказаних товарів, декларантом ТОВ «КДВ ПЛЮС» 30.04.2024р. подано до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130009834U0.

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт № 03/24-U від 11.01.2024 року; рахунок - фактура (інвойс) № 44 від 07.04.2024 року; рахунок е - FATURA № EFA 2024000000063 від 23.04.2024 року; платіжна інструкція від 08.04.2024 року; митна декларація країни відправлення № 24070900ЕХ00001667 від 23.04.2024 р.; вантажна митна декларація № 24TR 07090000014358 від 23.04.2024 року; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 23.04.2024 р.; сертифікат якості № А 1973560 від 23.04.2024 р.; фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5313970 від 23.04.2024 р.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Згідно п. 4.1 контракту умови оплати товару 100% передоплата за товар, якщо інше не вказується в інвойсах. В інвойсі від 23.04.2024 року № EFA2024000000063 умови оплати відсутні.

2) У наданих до митного оформлення товаросупровідних документах: комерційному інвойсі від 23.04.2024 року № EFA2024000000063 та МД країни відправлення № 24070900ЕХ00001667 від 23.04.2024 року зазначено умови СРТ Україна без зазначеного конкретного пункту поставки, проте у митній декларації, поданої до митного оформлення декларантом зазначено умови поставки СРТ Дніпро. Документи, що підтверджують договірні відносини між перевізником та продавцем, не надано.

3) Відповідно до інформації митної декларації експорту від 23.04.2024 року № 24070900ЕХ00001667 митна вартість товару зазначено 15000,00 дол. США, статистична 12000,00 дол. США. Таким чином різниця в сумі 3000,00 дол. США свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження MUGLA (Туреччина) до місця призначення в Україні. В наданому до митного оформлення транзитному документі від 23.04.2024 року № 240709000000014358 зазначено, що оцінюваний товар на а/м НОМЕР_2 /ВН9747ХF перевезено через наступні країни Туреччина, Болгарія, Румунія, Україна. Разом з тим, імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, а також те, що оплату транспортних витрат покладено на імпортера. В

4) В наданих товаросупровідних документах зазначено різну інформацію про оцінюваний товар: сертифікаті якості від 24.04.2024 року зазначено «Fresh TOMATO Brut», а у Е-фактурі від 23.04.2024 року № EFA2024000000063 (рахунку) зазначено «Fresh TOMATOES» та сертифікаті походження товару від 23.04.2024 року № А 1973560 «Fresh TOMATOES». Враховуючи відсутність перекладів вищезазначених документів, якісні характеристики не підтверджено документально.

З огляду на вищевикладене, а також з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 2-3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом № 30/04-2 від 30.04.2024 року декларантом було повідомлено, щодо неможливості надати у десятиденний термін додаткові документи для підтвердження митної вартості до ЕМД.

30.04.2024 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000185/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за резервним методом.

Вподальшому, Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA10130/2024/000398.

7. На виконання контракту № 03/24-U від 11 січня 2024 року, на підставі рахунку - фактури (інвойсу) № 56 від 23.04.2024 р. та рахунку е -FATURA № EFA 2024000000067 від 27.04.2024 р. Позивач придбав та ввіз на митну територію України томати, в кількості 20 000,00 кг, вартістю 15 000,00 USD, ціна за один кілограм 0,75 USD.

З метою митного оформлення вищевказаних товарів, декларантом ТОВ «КДВ ПЛЮС» 04.05.2024р. подано до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130010196U3.

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт № 03/24-U від 11.01.2024 року; рахунок - фактура (інвойс) № 56 від 23.04.2024 року; рахунок е - FATURA № EFA 2024000000067 від 27.04.2024 року; платіжна інструкція від 26.04.2024 року; митна декларація країни відправлення № 24070900ЕХ00001741 від 27.04.2024 р.; вантажна митна декларація № 24TR 07090000014960 від 27.04.2024 року; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 27.04.2024 р.; сертифікат якості № А 1973566 від 27.04.2024 р.; фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5659049 від 27.04.2024 р.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Згідно п. 4.1 контракту умови оплати товару 100% передоплата за товар, якщо інше не вказується в інвойсах. В інвойсі від 27.04.2024 року № EFA2024000000067 умови оплати відсутні.

2) У наданих до митного оформлення товаросупровідних документах: комерційному інвойсі від 27.04.2024 року № EFA2024000000067 та МД країни відправлення № 24070900ЕХ00001741 від 27.04.2024 року зазначено умови СРТ Україна без зазначеного конкретного пункту поставки, проте у митній декларації, поданої до митного оформлення декларантом зазначено умови поставки СРТ Дніпро. Документи, що підтверджують договірні відносини між перевізником та продавцем, не надано.

3) Відповідно до інформації митної декларації експорту від 27.04.2024 року № 24070900ЕХ00001741 митна вартість товару зазначено 15000,00 дол. США, статистична 12000,00 дол. США. Таким чином різниця в сумі 3000,00 дол. США свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження MUGLA (Туреччина) до місця призначення в Україні. В наданому до митного оформлення транзитному документі від 27.04.2024 року № 240709000000014960 зазначено, що оцінюваний товар на а/м НОМЕР_3 /ВН6378ХF перевезено через наступні країни Туреччина, Болгарія, Румунія, Україна. Разом з тим, імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, а також те, що оплату транспортних витрат покладено на імпортера.

4) В наданих товаросупровідних документах зазначено різну інформацію про оцінюваний товар: сертифікаті якості від 27.04.2024 року зазначено «Fresh TOMATO Brut», а у Е-фактурі від 27.04.2024 року № EFA2024000000067 (рахунку) зазначено «Fresh TOMATOES» та сертифікаті походження товару від 27.04.2024 року № А 1973566 «Fresh TOMATOES». Враховуючи відсутність перекладів вищезазначених документів, якісні характеристики не підтверджено документально.

З огляду на вищевикладене, а також з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 2-3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом № 04/04-1 від 04.05.2024 року декларантом було повідомлено, щодо неможливості надати у десятиденний термін додаткові документи для підтвердження митної вартості до ЕМД.

04.05.2024 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 110130/2024/000190/1., яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за резервним методом.

Вподальшому, Дніпровською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA10130/2024/000408.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000172/1 від 24.04.2024 року, №UA110130/2024/000175/1 від 25.04.2024 року, №UA110130/2024/000176/1 від 26.04.2024 року, №UA110130/2024/000179/1 від 27.04.2024 року, №UA110130/2024/000182/1 від 29.04.2024 року, №UA110130/2024/000185/1 від 30.04.2024 року, №UA110130/2024/000190/1 від 04.05.2024 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000373, №UA110130/2024/000381, №UA110130/2024/000382, №UA110130/2024/000382, №UA110130/2024/000386, №UA110130/2024/000394, №UA110130/2024/000398, №UA110130/2024/000708

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо тверджень відповідача відносно ненадання платіжних документів, що надані позивачем, суд зазначає наступне.

Як встановлено ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Крім того, суд вказує на те, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.

Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості контролюючий орган має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Узагальнене визначення інвойсу - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність.

Згідно із загальносвітовою практикою інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати.

Також, в інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка; реквізити відвантажувального документа; платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок, тощо.

На підставі викладеного суд вважає, що надані до митного оформлення інвойси дозволяють ідентифікувати поставку товару та містять відомості про вартість товару.

Щодо доводів відповідача про те, що у митниці відсутня можливість здійснити перевірку числового значення суми, що має бути сплачена за транспортні послуги (перевезення товару), суд зазначає про таке.

Згідно з документами митного оформлення, що знаходяться у матеріалах справи, за наведеним Контрактом на адресу позивача надійшли товари, на умовах поставки СРТ- Дніпро.

До кожної декларації було подано вантажні митні декларації (CMR, вантажна накладна) та міжнародна автомобільна накладна. Міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі за текстом Конвенція).

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», Україна ратифікувала дану конвенцію у 2006 році. Згідно ст. 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

В вантажній митній декларації та міжнародній автомобільній накладній містяться дані про умови поставки товару, вартість товару та вагу імпортованого товару.

Митним органом зазначено, що документально підтверджені відомості про виконання зобов`язань з оплати витрат перевезення товару до місця призначення саме продавцем (Туреччина) відсутні з документами митного оформлення.

Разом з тим, з документів, поданих до митного оформлення вбачається, що згідно інвойсів, поставка товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки CPT UA Дніпро.

Відповідно до міжнародних правил тлумачення комерційних термінів (Інкотермс) за терміном СРТ продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та понести витрати по доставці товару до узгодженого місця призначення.

Згідно відомостей CMR перевезення партій товару здійснювали українські перевізники.

Відповідно до умов контракту продавець повинен передати разом з товаром: інвойс, накладну, фітосертифікат (п. 5.2 контракту). Передача інших документів покупцю контрактом не передбачено.

Не зважаючи на те, що перевізником є українська компанія, згідно з правилами Інкотермс, продавець несе витрати по перевезенню товару, тому у нього знаходяться документи, що підтверджують вартість перевезення. З огляду на це, позивач повідомив відповідача про відсутність у нього таких документів.

Відповідно до Інкотермс-2010 СРТ ("Фрахт/перевезення оплачене до") означає, що Продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованому продавцем, в узгодженому місці (якщо таке місце погоджено сторонами) і що продавець зобов`язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення.

Таким чином, поставка товару на умовах СРТ зобов`язує продавця укласти договір та сплатити фрахт/перевезення, необхідний для доставки товару до названого місця призначення, витрати на забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, Сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати.

З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах СРТ передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару та фрахт або транспортні витрати.

Відтак, додаткові витрати на транспортування товару Товариство не понесло.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у справах №160/1329/19, №813/1229/16, №814/4204/15 та №1.380.2019.001344.

Також слід відмітити, що, виходячи з умов зовнішньоекономічного Контракту, Постачальник не вимагав у Покупця обов`язку відшкодування витрат по застосованим Сторонами умовам поставки (зокрема, транспортних витрат тощо). Відсутність такої вимоги, на думку суду, свідчить про те, що відповідні витрати були враховані Постачальником у ціні товару.

На думку суду, відповідачем також не враховано норми Митного кодексу України, якими визначена необхідність надання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, для підтвердження витрат на транспортування, які повинні надаватись за певних умов, зокрема якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування умов постави СРТ та інших доказів, що свідчили б про те, що позивач поніс додаткові витрати з транспортування товару до місця призначення.

Також судом встановлено, що наведеними умовами поставки СРТ (в редакції Incoterms 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару тари, упаковки та маркування. При цьому, постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати транспортні витрати за наведеними умовами поставки.

Крім того, суд окремо зауважує, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Щодо тверджень митниці про те, що позивачем не забезпечено відповідно до статті 254 Митного кодексу України переклад документів, поданих до митного оформлення, та необхідності забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

При цьому, подані до митного оформлення документи потребують перекладу на українську мову тільки у разі якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації.

Однак, у оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товару відповідач не повідомив, які конкретно документи необхідно перекласти та не обґрунтував необхідність здійснення такого перекладу.

Офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008 року, є англійська, французька, іспанська. Зі змісту ст. 254 Митного кодексу України видно, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Разом з тим ця стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відповідачем під час проведення консультацій у процесі митного оформлення товару не надано пояснень стосовно того, чому мова, якою були складені та надані позивачем документи, не були розцінені в якості іноземної мови міжнародного спілкування.

При цьому, ст.254 МК України передбачено три варіанти мови подання документів: українська мова; офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна; інша іноземна мова міжнародного спілкування.

Обов`язок надати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає у декларанта тільки у разі відповідної вимоги митного органу, мотивованої тим, що дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Поряд з цим, суд зазначає, що обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.

Згідно з частинами першою, другою статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу цих норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, видно, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року у справі №815/3142/17.

Суд доходить висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК Україниі не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.

Суд зауважує, що по суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

З наданих документів видно, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.

Також у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка були взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Проте в даному випадку вказаних відомостей митницею не наведено.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

Щодо аналізу цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України, суд звертає увагу на те, що наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.

У рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Поряд із тим, текст спірних рішень про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту, за висновком суду першої інстанції, не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020.

Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів відповідача і в цій частині.

Суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 по справі № 805/2713/16-а.

У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, твердження відповідача щодо не підтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митних деклараціях, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

У постанові від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає: «митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України(у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення».

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18, де зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

З таких обставин, рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000172/1 від 24.04.2024 року, №UA110130/2024/000175/1 від 25.04.2024 року, №UA110130/2024/000176/1 від 26.04.2024 року, №UA110130/2024/000179/1 від 27.04.2024 року, №UA110130/2024/000182/1 від 29.04.2024 року, №UA110130/2024/000185/1 від 30.04.2024 року, №UA110130/2024/000190/1 від 04.05.2024 року прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем спірних карток відмови у митному оформленні, які є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначено такі ж причини для відмови у митному оформлені (випуску) товарів, як і у прийнятих рішеннях про коригування митної вартості товарів.

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості товарів через їх протиправність, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000373, №UA110130/2024/000381, №UA110130/2024/000382, №UA110130/2024/000382, №UA110130/2024/000386, №UA110130/2024/000394, №UA110130/2024/000398, №UA110130/2024/000708 також підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 77-78, 90, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» (49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 74, оф. 316, код ЄДРПОУ 44008454) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про скасування рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000172/1 від 24.04.2024 року, №UA110130/2024/000175/1 від 25.04.2024 року, №UA110130/2024/000176/1 від 26.04.2024 року, №UA110130/2024/000179/1 від 27.04.2024 року, №UA110130/2024/000182/1 від 29.04.2024 року, №UA110130/2024/000185/1 від 30.04.2024 року, №UA110130/2024/000190/1 від 04.05.2024 року.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000373, №UA110130/2024/000381, №UA110130/2024/000382, №UA110130/2024/000382, №UA110130/2024/000386, №UA110130/2024/000394, №UA110130/2024/000398, №UA110130/2024/000708, винесені Дніпровською митницею.

Стягнути з Дніпровської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12241,29 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко