Рішення № 126479545, 07.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 рокуСправа №160/21366/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниця про визнання протиправними та скасування рішень,-

УСТАНОВИВ:

05.08.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці, в якій просить:

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.02.2024 року №UA110130/2024/000059/1, від 16.02.2024 року №UA110130/2024/000074/1 та від 19.02.2024 року №UA110130/2024/000078/1.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що надані документи у повному обсязі підтверджують факт визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за ціною договору, а аргументи відповідача, наведені в оскаржуваних рішеннях (картках відмови до них), щодо підстав перегляду митної вартості були незаконними та необґрунтованими, оскільки позивач одночасно з митною декларацією подав відповідачу всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення; ці документи не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та включали всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

27.08.2024 року представником Дніпровської митниці подано відзив на позовну, яким заперечує проти задоволення позовної заяви, оскільки за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

28.08.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останнім викладено позицію аналогічну заявленій у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.10.2021 року між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» (Покупець) та компанією SUPER FRUIT GIDA ITH. IHR. SAN. VE TIC. LTD. STI (Туреччина) (Продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт №13/10-21 (далі Контракт), відповідно до п. 1.1, якого Продавець продає, а Покупець купує товар у кількості та ціною і на умовах, зазначених у виставлених Продавцем інвойсах. Дія контрактудо 13.10.2024 року.

Базові умови поставок розуміються згідно Інкотермс 2010. (п. 1.2 Контракту)

Відповідно до п. 2.2 Контракту, ціна за товар і умови поставок визначаються в інвойсах.

Згідно з п. 4.1 Контракту, покупець робить оплату Продавцеві за товар на умовах які прописані в інвойсі. Оплата за товар здійснюється в доларах США.

У відповідності до інвойсу №SF12024000000058 від 31.01.2024 р. (специфікація №17 від 31.01.2024р.) до Контракту сторони визначили до постачання товар: «Мандарини свіжі» вага брутто 7300 кг, вага нетто 6750 кг, ціною 0,60 долара США за 1 кг., «Апельсини свіжі Smith» вага брутто 10000 кг, вага нетто 9250 кг, ціною 0,60 долара США за 1 кг., «Апельсини свіжі NAVELINA» вага брутто 4600 кг, вага нетто 4200 кг, ціною 0,60 долара США за 1 кг. Загальна вартість за інвойсом склала 12120,00 доларів США. Як згідно вказаного інвойсу, так і згідно вказаної специфікації умови поставки - FCA (Інкотермс-2020), м. Адана, Туреччина.

У відповідності до інвойсу №SF12024000000073 від 07.02.2024 р. (специфікація №18 від 07.02.2024р.) до Контракту сторони визначили до постачання товари: «Мандарини свіжі» вага брутто 17400 кг, вага нетто 16100 кг, ціною 0,60 долара США за 1 кг., «Апельсини свіжі» вага брутто 4500 кг, вага нетто 4000 кг, ціною 0,60 долара США за 1 кг. Загальна вартість за інвойсом склала 12060,00 доларів США. Як згідно вказаного інвойсу, так і згідно вказаної специфікації умови поставки - FCA (Інкотермс-2020), м. Адана, Туреччина.

У відповідності до інвойсу №SF12024000000077 від 09.02.2024р. (специфікація №19 від 09.02.2024р.) до Контракту сторони визначили до постачання товар: «Апельсини свіжі» вага брутто 20800 кг, вага нетто 19000 кг, ціною 0,50 долара США за 1 кг. Загальна вартість за інвойсом склала 12060,00 доларів США. Як згідно вказаного інвойсу, так і згідно вказаної специфікації умови поставки - FCA (Інкотермс-2020), м. Адана, Туреччина.

З метою митного оформлення вищезазначених товарів, до Дніпровської митниці позивачем було подано:

1. 07.02.2024 року електронну митну декларацію №24UA110130002615U0 за інвойсом №SF12024000000058 від 31.01.2024 р. в якій митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за першим методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: Сертифікат якості № 31-01/2024-11 від 31.01.2024 року; Пакувальний лист № 31-01/2024-1 від 31.01.2024 року; Рахунок-фактура (iнвойс) № SF12024000000058 від 31.01.2024 року; Автотранспортна накладна від 31.01.2024 року; Супровідний документ T1 № 24TR33090000024783 від 31.01.2024 року; Фітосанітарний сертифікат № EC/TR A 5607108 від 31.01.2024 року; Сертифiкат про походження товару № A 1449686 від 31.01.2024 року; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 37 від 05.02.2024 року; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 05.02.2024 року; Специфікація виробника товару № 17 від 31.01.2024 року; Розрахунок ціни (калькуляція) від 31.01.2024 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 15.02.2022 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 08.12.2023 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 13/10-21 від 13.10.2021 року; Договір про надання послуг митного брокера № 11/12/2023-1 від 11.12.2023 року; Договір (контракт) про перевезення № 30/01 від 30.01.2024 року; Комерційна пропозиція від 31.01.2024 року;

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 07.02.2024 №UA110130/2024/000059/1, відповідно до якого вартість товару «Мандарини свіжі» була скоригована з 0,60 долара США за 1кг товару до 1,00 долара США за 1 кг, «Апельсини свіжі Smith» була скоригована з 0,60 доларів США за 1 кг. Товару до 1,00 долар США за 1 кг, а митна вартість товару визначена декларантом у розмірі 12120,00 доларів США скоригована до 20200,00 доларів США за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару.

2. 16.02.2024 року електронну митну декларацію №24UA110130003485U0 за інвойсом №SF12024000000073 від 07.02.2024 р. в якій митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за першим методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: Сертифікат якості № 07-02/2024-11 від 07.02.2024 року; Пакувальний лист № 07-02/2024-1 від 07.02.2024 року; Рахунок-фактура (iнвойс) № SF12024000000073 від 07.02.2024 року; Автотранспортна накладна № 1203158 від 07.02.2024 року; Супровідний документ T1 № 24TR33090000030640 від 07.02.2024 року; Фітосанітарний сертифікат № EC/TR A 5607096 від 07.02.2024 року; Сертифiкат про походження товару № A 1461239 від 07.02.2024 року; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 006 від 03.02.2024 року; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 09/02-1 від 09.02.2024 року; Специфікація виробника товару № 18 від 07.02.2024 року; Розрахунок ціни (калькуляція) від 07.02.2024 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 15.02.2022 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 08.12.2023 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 13/10-21 від 13.10.2021 року; Договір про надання послуг митного брокера № 11/12/2023-1 від 11.12.2023 року; Договір (контракт) про перевезення № 03/02 від 03.02.2024 року; Договір (контракт) про перевезення № 6 від 03.02.2024 року; Інші некласифіковані документи додаток №1 від 03.02.2024 року; Комерційна пропозиція від 07.02.2024 року; Специфікація №1 від 03.02.2024 року; Копія митної декларації країни відправлення № 24330900EX00005892 від 07.02.2024 року.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.02.2024 №UA110130/2024/000074/1, відповідно до якого вартість товару «Апельсини свіжі» була скоригована з 0,60 долара США за 1кг товару до 1,00 долара США за 1 кг, « Мандарини свіжі» була скоригована з 0,60 доларів США за 1 кг. Товару до 1,00 долар США за 1 кг, а митна вартість товару визначена декларантом у розмірі 12060,00 доларів США скоригована до 20100,00 доларів США за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару.

3. 19.02.2024 року електронну митну декларацію №24UA110130003698U7 за інвойсом №SF12024000000077 від 09.02.2024р. в якій митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за першим методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: Сертифікат якості № 09-02/2024-11 від 09.02.2024 року; Пакувальний лист № 09-02/2024-1 від 09.02.2024 року; Рахунок-фактура (iнвойс) № SF12024000000077 від 09.02.2024 року; Автотранспортна накладна № 100490 від 09.02.2024 року; Супровідний документ T1 № 24TR33090000033272 від 10.02.2024 року; Фітосанітарний сертифікат № EC/TR A 5606974 від 09.02.2024 року; Сертифікат про походження товару № A 1461244 від 09.02.2024 року; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 58 від 14.02.2024 року; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 15.02.2024 року; Специфікація виробника товару № 19 від 09.02.2024 року; Розрахунок ціни (калькуляція) від 09.02.2024 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 15.02.2022 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 08.12.2023 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 13/10-21 від 13.10.2021 року; Договір про надання послуг митного брокера № 11/12/2023-1 від 11.12.2023 року; Договір (контракт) про перевезення № 09/02 від 09.02.2024 року; Комерційна пропозиція від 09.02.2024 року; Копія митної декларації країни відправлення № 24330900EX00006450 від 09.02.2024 року.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19.02.2024 №UA110130/2024/000078/1, відповідно до якого вартість товару «Апельсини свіжі» була скоригована з 0,50 долара США за 1кг товару до 1,00 долара США за 1 кг, а митна вартість товару визначена декларантом у розмірі 9500,00 доларів США скоригована до 19000,00 доларів США за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару.

Судом встановлено, що виявлені митним органом сумніви є спільними для всіх спірних рішень та полягають у наступному:

- Інвойс від 09/02/24 № SF12024000000077 не містить відомостей щодо умов оплати товару. Платіжні документи, що підтверджують факт оплати товару та дозволяють здійснити перевірку числового значення та обчислення митної вартості товару з урахуванням складових митної вартості товару до митного контролю не надано. Крім того, вищезазначений рахунок не містить посилання на контракт в рамках якого він виставлений. Крім того, вищезазначений рахунок не містить відомостей про сортність та якісні характеристики товару, в той час як згідно наданої митної декларації заявлено цитрусові апельсини SMITH RED. Наданий до митного контролю сертифікат якості від 09/02/24 №09-02/2024-11 також не містить відомості щодо сортності товару. Надана до митного контролю специфікація від 09/02/24 №19 при цьому містить відомості щодо сортності товару. В наданій до митного контролю митній декларації країни відправлення від 09.02.2024 № 24330900EX00006450 наявні умови оплати за товар: mal mukabili (що означає передплата за товар), із зазначенням розміру такої оплати, проте до митного контролю платіжні документи не надавались. Згідно п.3.1 вищезазначеного контракту умовами поставки є FCA Adana. До митного контролю заявлено умови FCA - Adana. В наданій до миного оформлення калькуляції собівартості від 09/02/24 №б/н вказано розрахунок на умовах FCA Adana, де вказано вартість самого товару, вартість коробки, вартість упаковки. Проте не враховано вартість навантаження на транспортний засіб, оскільки цей обов`язок також покладено на продавця відповідно до умов FCA. Страхові документи, акти виконаних робіт, договір на перевезення або на транспортно-експедиційне обслуговування, до митного контролю не надано. Рахунок на оплату транспортних послуг від 14/02/24 №58 не містить відомостей щодо вартості видачі документа Т1, не містить посилання на договір на перевезення або надання транспортно-експедиційних послуг, містить відомості щодо маршруту перевезення товару, згідно яких пунктом відправлення є м.Адана та посилання на заявку на перевезення. Розмір таких витрат не підтверджено документально та не піддається обчисленню. Наданий документ довідка щодо транспортних від 15/02/24 № б/н не є бухгалтерським документом, крім того даний документ не містить відомостей в рамках якого договору він наданий, не містить посилань на інші перевізні документи для здійснення ідентифікації. Враховуючи, що перевізник надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо перевізником, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними, позивач оскаржив такі рішення до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюютьсяМитним кодексом України,Податковим кодексом Українита іншими законами України з питань оподаткування (частина другастатті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першоюстатті 7 Митного кодексу Українивстановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першоїстатті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.1ст.49 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2ст.51 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.52 Митного кодексу Українизаявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За ч.1ст.53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд вказує, що ч.2ст.53 Митного кодексу Українимістить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другоїстатті 53 Митного кодексу Українислідує, щоМитним кодексомпередбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннямистатті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вказане вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними устатті 8 Митного кодексу Українипринципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За приписами ч.3ст.53 Митного кодексу Україниу разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу Українивизначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3ст.54 Митного кодексу Україниза результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Частиною 6статті 54 Митного кодексу Українивизначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1ст.55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1ст.57 Митного кодексу Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8ст.57 Митного кодексу Україниосновним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цьогоКодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексуза основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно достатті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2ст.58 Митного кодексу Україниметод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7статті 54 Митного кодексу Українипередбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другоїстатті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положеньМитного кодексу Українидає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьомастатті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостоюстатті 53 Митного кодексу Українидекларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Разом з тим, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В той же час, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділуVIIПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів документи, що передбачені частиною другоюстатті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, 13.10.2021 року між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» (Покупець) та компанією SUPER FRUIT GIDA ITH. IHR. SAN. VE TIC. LTD. STI (Туреччина) (Продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт №13/10-21 (далі Контракт), відповідно до п. 1.1, якого Продавець продає, а Покупець купує товар у кількості та ціною і на умовах, зазначених у виставлених Продавцем інвойсах.

Відповідно до п. 2.2 Контракту, ціна за товар і умови поставок визначаються в інвойсах.

Згідно з п. 4.1 Контракту, покупець робить оплату Продавцеві за товар на умовах які прописані в інвойсі. Оплата за товар здійснюється в доларах США.

У відповідності до інвойсу №SF12024000000058 від 31.01.2024 р. (специфікація №17 від 31.01.2024р.) до Контракту сторони визначили до постачання товар: «Мандарини свіжі» вага брутто 7300 кг, вага нетто 6750 кг, ціною 0,60 долара США за 1 кг., «Апельсини свіжі Smith» вага брутто 10000 кг, вага нетто 9250 кг, ціною 0,60 долара США за 1 кг., «Апельсини свіжі NAVELINA» вага брутто 4600 кг, вага нетто 4200 кг, ціною 0,60 долара США за 1 кг. Загальна вартість за інвойсом склала 12120,00 доларів США. Як згідно вказаного інвойсу, так і згідно вказаної специфікації умови поставки - FCA (Інкотермс-2020), м. Адана, Туреччина.

У відповідності до інвойсу №SF12024000000073 від 07.02.2024 р. (специфікація №18 від 07.02.2024р.) до Контракту сторони визначили до постачання товари: «Мандарини свіжі» вага брутто 17400 кг, вага нетто 16100 кг, ціною 0,60 долара США за 1 кг., «Апельсини свіжі» вага брутто 4500 кг, вага нетто 4000 кг, ціною 0,60 долара США за 1 кг. Загальна вартість за інвойсом склала 12060,00 доларів США. Як згідно вказаного інвойсу, так і згідно вказаної специфікації умови поставки - FCA (Інкотермс-2020), м. Адана, Туреччина.

У відповідності до інвойсу №SF12024000000077 від 09.02.2024р. (специфікація №19 від 09.02.2024р.) до Контракту сторони визначили до постачання товар: «Апельсини свіжі» вага брутто 20800 кг, вага нетто 19000 кг, ціною 0,50 долара США за 1 кг. Загальна вартість за інвойсом склала 12060,00 доларів США. Як згідно вказаного інвойсу, так і згідно вказаної специфікації умови поставки - FCA (Інкотермс-2020), м. Адана, Туреччина.

Відповідно до ч. 2ст. 53 Митного кодексу Українидокументами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Отже, декларант має обов`язок підтвердити оплату товару, що декларується, якщо оплата вже відбулась.

В цьому випадку суд вважає за необхідне зазначити, що виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем, як покупцем та продавцем.

Разом з тим, Дніпровська митниця не є тим органом, на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року, № 815/137/17.

Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

Відтак, доводи митного органу в цій частині не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.

Зі змісту наведених вище інвойсів до Контракту №13/10-21, судом встановлено, що сторонами були погоджені умови поставки FCA.

За змістом умов постачання FCA правил Інкотермс 2010 «Free Carrier» («Франко перевізник») означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті. Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар - після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно умов FCA покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.

Відповідно до п. 2.4. Контракту всі витрати, митні збори, податки і збори, на території Покупця, оплачуються Покупцем, а податки, мита, витрати і збори на території продавця, оплачуються Продавцем. Тобто, усі витрати, повязані з постачанням товарів за Контрактом на території продавця, оплачуються продавцем.

Згідно до п. 4.1. Контракту (в редакції додаткової угоди №2 від 08.12.2023 р.) розрахунок покупцем за товар здійснюється на наступних умовах: 100% вартості товару сплачується Покупцем протягом 60 діб після отримання товару.

Отже, твердження Відповідача про те, що документів, що підтверджують вартість транспортних витрат від Mersin до Adana до митного оформлення не надано - необґрунтовані та протирічать наданим позивачем документам.

Щодо твердження відповідача про те, що довідка перевізника щодо вартості транспортних витрат не є бухгалтерським документом, отже не може бути використана для цілей визначення митної вартості товару, суд зазначаємо наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 31.05.2019 року по справі № 804/16553/14 виклав наступний правовий висновок: надаючи оцінку доводам Митниці щодо невключення до митної вартості витрат на транспортування, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем під час митного оформлення довідки про транспортні витрати не є первинними документами відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже не можуть підтверджувати дійсність даної господарської операції. Однак Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(- ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, відповідач неправомірно вважав довідки перевізників щодо вартості транспортних витрат неналежним доказом, що підтверджує складову митної вартості, а саме вартість транспортних витрат.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (ч.5ст.54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм ч.3ст.53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Однак, митним органом жодним чином не обґрунтовано, які саме сумніви чи розбіжності містять надані до митного контролю документи.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених устатті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

З наведеного вище вбачається, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею сумніви та розбіжності, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому, суд зазначає, що обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

В той же час, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Тобто, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваних рішеннях обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.

Також у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Проте в даному випадку вказаних відомостей митницею не наведено.

Наведена правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

У постанові від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав: «митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених устатті 58 МК України(у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення».

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18, де зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Суд зауважує, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

З огляду на те, що відповідачем не надано належних та обґрунтованих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірні рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

З таких обставин, рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 07.02.2024 року №UA110130/2024/000059/1, від 16.02.2024 року №UA110130/2024/000074/1 та від 19.02.2024 року №UA110130/2024/000078/1прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з частиною першоюстатті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною другоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно достатті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Одночасно позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 8500 грн, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, що пов`язані із прибуттям до суду.

Так, за змістом приписів ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як зазначалося вище, за правилами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8500 грн., представником позивача надано:

- Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 року;

- Додаток № 23/07-24 від 23.07.2024 року до Договору № 16/01-06/23 від 16.06.2023 року;

- Акт приймання передачі наданої професійної (правничої) допомоги до Договору № 16/01-06/23 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 року (Додаток № 23/07-24 до Договору);

- Рахунок на оплату № 84 від 29.07.2024 року на суму 32500,00 грн.

- Платіжна інструкція № 1185 від 29.07.2024 року на суму 32500,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з Постановою Верховного суду від 08.02.2022 року по справі №160/6762/21 вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, що включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Тож, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи є належним чином обґрунтована, а також співмірна обсягу послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» (місцезнаходження: вул. Байкальська, 6-Я, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42424288) до Дніпровської митниці (місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.02.2024 року №UA110130/2024/000059/1, від 16.02.2024 року №UA110130/2024/000074/1 та від 19.02.2024 року №UA110130/2024/000078/1.

Стягнути з Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 ,грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 9084,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко