Рішення № 126478587, 20.03.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/7727/24

Провадження №2/522/1491/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засіданні Слободянюк І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «УНІКА» та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у якій позивач просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» в якості матеріальної шкоди грошову суму у розмірі 30635,00 гривень; стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1500,00 гривень (франшиза) та моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень; здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Свяченій Ю.Б.

Ухвалою суду від 22 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Засідання по справі призначено на 04 липня 2024 року та пізніше відкладено на 08 жовтня 2024 року.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 . Засідання по справі відкладено на 18 грудня 2024 року.

23 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» надійшли додаткові пояснення, у якій відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

13 січня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Чукова Л.В. від 16.01.2025 року №169/25, було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за наслідками якого вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року справу прийнято до провадження. У зв`язку зі зміною складу суду, розгляд справи розпочато спочатку. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 03 березня 2025 року.

У підготовче засідання, призначене на 03 березня 2025 року з`явився позивач та третя особа. Ухвалою суду від 03 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 20 березня 2025 року.

У судове засідання, призначене на 13 березня 2025 року. У судове засідання, призначене на 13 березня 2025 року з`явився позивача, відповідач ОСОБА_2 та третя особа. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення перейти на стадію ухвалення рішення. Встановлено, що вступна та резолютивна частини рішення будуть проголошені 20 березня 2025 року.

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

08 вересня 2023 року у місті Одесі, вул. Артилерійська, 11, водій ОСОБА_3 при зміні напрямку руху не переконався у безпеці маневру скоїв зіткнення з т/з MAZDA, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який продовжив рух та здійснив наїзд на припаркований т/з Volkswagen Touran, д/н НОМЕР_2 , внаслідок чого т/з отримало механічні пошкодження.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2022 року у справі №522/19600/23 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності щодо ОСОБА_3 закрито у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. У постанові було встановлено, що ОСОБА_3 рухався з дотриманням вимог ПДР, а фактичні дії водія ОСОБА_2 не відповідали положенням ПДР.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2023 року, якою провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_3 , за вчинення правопорушення, передбаченого за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення скасовано.

Призначено новий судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст. 124 КупАП у тому ж суді першої інстанції, іншим суддею.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року у справі №522/19600/23 провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_3 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року про закриття провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення скасовано, провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

У статті 5 Закону зазначено, що страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб

У статті 14 Закону зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

ПрАТ «СК «УНІКА» у відзиві зазначає про те, що оскільки вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП не доведена, то цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не настала.

Також, ОСОБА_2 у відзиві на позову заяву зазначив про те, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення не встановлена, а тому, позовна заява не підлягає задоволенню.

Проте, у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 по справі № 441/756/18 та від 26.01.2022 по справі № 465/674/19 суд прийшов до висновків, що відсутність постанови суду про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдані збитки, так як вину особи в ДТП може бути підтверджено іншими доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Тому, суд не обмежений у праві встановлювати вину інших учасників ДТП, щодо яких не вирішувалося питання компетентними та повноважними органами про притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Зазначена позиція висловлена у постанові Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року у справі № 522/13890/22.

Тому, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у завданні шкоди підлягає встановленню на загальних засадах, встановлених цивільним законодавством.

Фактично підставою для застосування цивільно-правової відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок, як елемент цивільного право порушення, виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

У постанові КЦС ВС від 17 квітня 2019 року у справі № 715/1345/17, ВС зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення:

а) наявність шкоди,

б) протиправна поведінка заподіювача шкоди,

в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача,

г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, а на позивача покладається обов`язок довести наявність заподіяної шкоди та її розмір.

З матеріалів справи вбачається, що учасниками ДТП були:

- ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_3 .

З матеріалів справи та постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року вбачається, що т/з «Volkswagen Touran», д/н НОМЕР_2 був припаркований, а рух на такому т/з не здійснювався, що на думку суду виключає вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Щодо дій ОСОБА_3 , то відсутність вини в його діях підтверджується постановою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у справі №522/19600/23, у якій суд зазначив, що не доведеним є, що саме ОСОБА_3 під час керування транспортним засобом порушив ПДР України, про вказано у протоколі про адміністративне правопорушення. Одеський апеляційний суд зазначив, що відеозапис з місця події навпаки свідчить про невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за обставин, а тому, суд закрив справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Останнім учасником ДТП є ОСОБА_2 .

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2022 року у справі №522/19600/23, яка в подальшому була скасована постановою Одеського апеляційного суду було зазначено, що дії ОСОБА_2 мали відповідати положенням ПДР України, але фактичні його дії, не відповідали цим вимогам ПДР та знаходяться в причинному зв`язку з фактом ДТП.

В остаточній постанові Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у справі №522/19600/23 суд зазначив наступне: «Щодо вини водія ОСОБА_4 , який керував автомобілем «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 , апеляційний суд не висловлюється, оскільки за матеріалами даної адміністративної справи останній не звинувачується у порушенні Правил дорожнього руху, які призвели до зіткнення транспортних засобів.»

У постанові також зазначено наступне: «З наданих відеозаписів вбачається, що водій ОСОБА_3 при зміні напрямку руху, а саме повороту ліворуч, не порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Тобто, наданим відеозаписом факт порушення вимог п. 10.1 ПДР України водієм ОСОБА_3 , який керував автомобілем «Ford Transit T 330», повністю спростовується. Пояснення ОСОБА_2 в частині того, що водій автомобіля «Ford Transit T 330» виконував поворот в ліву сторону без включених світлових показчиків не відповідають дійсності, та спростовуються зазначеними вище відеозаписами.».

У судовому засіданні, призначеному на 13 березня 2025 року позивач пояснив, що мала місце ДТП трьох осіб, внаслідок якої т/зMAZDA,д/н НОМЕР_1 лівоюпередньою частиноюдопустив зіткненняз т/з Volkswagen Touran, д/н НОМЕР_3 . Протокол склали на третю особу, проте, в остаточному рішенні справу про адміністративне правопорушення відносно третьої особи закрили у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що оскільки саме т/з, що належить ОСОБА_2 була завдана шкода т/з, що належить відповідачеві, саме від повинен нести цивільну відповідальність за таку шкоду.

Третя особа ОСОБА_3 погодився із зазначеною позицією позивача.

Відповідач у судовому засіданні, призначеному на 13 березня 2025 року заперечував проти задоволення позову. В той же час, будь-яких доказів, які б спростовували його винуватість надано не було.

Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що ОСОБА_2 не спростував презумпцію вини, а в його діях наявний склад цивільного правопорушення, яке полягає у тому, що в результаті його дій, як власника джерела підвищеної небезпеки відбулося завдання шкоди майну позивача.

Згідно копії заказу-наряду від 27.10.2023 року №222986, загальна вартість робіт по ремонту транспортного засобу склала 32135,00 гривень. Зазначене також підтверджується копією акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.11.2023 року.

Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордера №3 від 10.11.2023 року, позивачем було сплачено на користь ФОП ОСОБА_5 грошову суму у розмірі 32135,00 гривень згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 10 листопада 2023 року.

У відповіді ПрАТ «СК «УНІКА» від 02.05.2024 року зазначено, що станом на 08.09.2023 року цивільно-правова відповідальність власника т//з MAZDA, д/н НОМЕР_1 була застрахована за полісом ОСЦПВ №215549790.

Відповідно до наданої ПрАТ «СК «УНІКА» копії полісу №215549790, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становила 160000,00 гривень, розмір франшизи 1500,00 гривень.

Постанова КЦС ВС від 20.08.2024 року у справі №712/9328/21 містить висновок про те, що відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці

Позивач просить стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» грошову суму у розмірі 30635,00 гривень (матеріальна шкода, що зменшена на розмір франшизи) та з ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 1500,00 гривень (розмір франшизи).

Суд погоджується із зазначеним розрахунком, а тому, враховуючи те, що ОСОБА_2 не спростував презумпцію вини, а розмір завданої шкоди підтверджується належними та допустимими доказами по справі, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині у повному обсязі.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

У постанові КЦС ВС від 08.01.2024 у справі № 454/2855/22, для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, насамперед спричинення позивачеві моральної шкоди.

При цьому слід ураховувати, що причинний зв`язок між шкодою, завданою потерпілому, та протиправним діянням заподіювача шкоди є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що внаслідок ДТП та пошкодження транспортного засобу позивачеві були заподіяні моральні страждання, зокрема, порушений звичайний спосіб життя, пов`язаних з експлуатацією транспортного засобу, оскільки, тривалий час він вимушений був пересуватися містом на пошкодженому автомобілі, що завдавало роздратувань та моральних страждань, позивач вимушений був вживати додаткових зусиль для організації життя, позичати гроші на ремонт автомобіля та тривалий час повертати їх, що було принизливо для позивача..

Ухвалюючи рішення про відшкодування шкоди, суд має виходити з того, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має враховувати засади розумності, виваженості та справедливості.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вина заподіювача шкоди.

При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Тому, враховуючи характер правопорушення, відсутність фізичних та глибоких душевних страждань, беручи до уваги часткове погіршення стану життя позивача та необхідності нести додаткові витрати, пов`язані з ремонтом транспортного засобу суд вважає, що 1000,00 гривень є тією сумою, яка у повній відшкодує завдану шкоду, буде розумною, виваженою та справедливою.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

03 травня 2024 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір про надання правової допомоги, за яким адвокат зобов`язався надавати клієнту правову допомогу у справі щодо захисту прав та інтересів останнього, зокрема в судах, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на їх надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Згідно копії акту приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання правової допомоги від 03.05.2024 року, адвокатом були надані наступні види послуг:

- зустріч, консультація, узгодження правової позиції 1180,50 гривень (1 година витраченого часу);

- ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №522/19600/23 2361,00 гривень (2 години витраченого часу);

- аналіз судової практики 2361,00 гривень (2 години витраченого часу);

- підготовка та формування позовної заяви 2951,25 гривень (2,5 години витраченого часу).

Загальна вартість наданих послуг склала 8853,75 гривень.

Зі змісту копії квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 10 травня 2024 року вбачається, що позивач сплатив на користь адвоката Лук`яна Сергія Григоровича грошову суму у розмірі 8853,75 гривень.

У відповідності до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідностатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Щодо витрат на консультацію,суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що заява позовна заява складалася представником позивача. Будь-які інші заяви або клопотання не подавав.

Такі витрати на думку суду не є невідворотними та неминучими, оскільки, а такі дії є виключною ініціативою представника та доходить до висновку про те, що витрати на надання усних консультацій не підлягають відшкодуванню.

Щодо ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №522/19600/23, суд зазначає наступне.

Постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 містить висновок про те, що витрати на ознайомлення з апеляційними скаргами не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзивів на апеляційні скарги.

Тому, на думку суду, ознайомлення з матеріалами справи, є одним із елементів процедури складання заяв по суті справи (позову, відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив), а тому, не підлягають окремій оцінці.

Щодо витрат на аналіз судової практики, то на думку суду, зазначені дії є частиною процедури складання позову, а тому, не підлягає окремій оцінці.

Щодо витрат на підготовку та формування позовної заяви, суд зазначає наступне.

Сама позовна заява за змістом є незначною та складається з 6 аркушів.

У додатках до позовної заяви містяться лише ті документи, які перебувають у розпорядженні позивача. Тому, отримати зазначені документи не потребує докладання будь-яких додаткових зусиль зі сторони представника позивача.

У додатках до позовної заяви відсутні будь-якій документи, отримані представником позивача самостійно (в тому числі шляхом подання адвокатських запитів). Зазначене дає суду підстави вважати, що адвокат не витратив значного проміжку часу для отримання таких додатків.

Суд звертає увагу на те, що зазначена категорія справ характеризується низькою складністю для якої характерна типова форма позовної заяви.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини чітко врегульовані чинним законодавством. Між нормами прави відсутні будь-які колізії, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно на майнові відносини, що виникають між позивачем та відповідачем..

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку, що витрати за надання такої послуги, за умови їх відповідності критеріям розумності, справедливості та співмірності повинні становити 4 000,00 гривень.

У ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову 37135,00 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог щодо ПрАТ «СК «УНІКА» 30635,00 гривень.

Питома вага 0,824 (30635/37 135).

Розмір витрат на професійну правничу допомогу, пропорційний задоволеним позовним вимогам, що підлягає стягненню з ПрАТ «СК «УНІКА» становить 2472,00 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог щодо ОСОБА_2 2500,00 гривень.

Питома вага 0,067 (2500/37 135).

Розмір витрат на професійну правничу допомогу, пропорційний задоволеним позовним вимогам, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 становить 528,00 гривень.

Враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, шляхом стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2472,00 гривень та з ОСОБА_2 у розмірі 528,00 гривень.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 1211,20 гривень.

Згідно копії квитанції від 14.05.2024 року №9557-0867-7180-9306, позивачем сплаченого судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову 37135,00 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог щодо ПрАТ «СК «УНІКА» 30635,00 гривень.

Питома вага 0,824 (30635/37 135).

Розмір задоволених позовних вимог щодо ОСОБА_2 2500,00 гривень.

Питома вага 0,067 (2500/37 135).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка була б пропорційна задоволеним позовним вимогам та яка підлягає стягненню з ПрАТ «СК «УНІКА» становить 998,02 гривень (1211,20*0,824) та з ОСОБА_2 становить 81,15 гривень (1211,20*0,067).

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», м. Київ, вул. Олени Теліги, 6В, ЄДРПОУ 20033533, на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , матеріальну шкоду у розмірі 30635 (тридцять тисяч шістсот тридцять п`ять) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , матеріальну шкоду у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок та моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», м. Київ, вул. Олени Теліги, 6В, ЄДРПОУ 20033533, на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , суму сплаченого судового збору пропорційну заявленим позовним вимогам у розмірі 998 (дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 02 (дві) копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2472 (дві тисячі чотириста сімдесят дві) копійки.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , суму сплаченого судового збору, пропорційну заявленим позовним вимогам у розмірі 81 (вісімдесят одна) гривня 15 (п`ятнадцять) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 528 (п`ятсот двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09 квітня 2025 року.

Суддя Косіцина В.В.