Вирок № 126478379, 09.04.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2259/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

законного представника потерпілих - ОСОБА_6 ,

представника потерпілих - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с.Овідіополь кримінальне провадження №12024162250000087 від 25 січня 2024 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Перемога Тарутинського району Одеської області, громадянин України, освіта вища, не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,

а також цивільні позови:

ОСОБА_8 до приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп" про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1673,34 гривень та моральної шкоди у розмірі 85200 гривень,

ОСОБА_6 законного представника ОСОБА_9 до приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп" про відшкодування на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 106333,33 гривень та моральної шкоди у розмірі 85200 гривень,

ОСОБА_6 законного представника ОСОБА_10 до приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп" про відшкодування на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 106333,33 гривень та моральної шкоди у розмірі 85200 гривень,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2024 приблизно о 17 год. 33 хв. водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грубо порушив пункти: 13.1 та 13.3 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - Правил дорожнього руху), які зобов`язують водія: п.13.1 - «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу»; п.13.3 - «Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху».

Так, в зазначений день та час, водій ОСОБА_5 , перебуваючи у тверезому стані, керуючи технічно справним автомобілем марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 515 CDI», д.р.н. НОМЕР_1 , з ввімкнутим ближнім світлом фар, у темний час доби та при достатньому вуличному електроосвітленні, здійснював рух по асфальтованому, без пошкоджень, сухому дорожньому покриттю, на ділянці проїзної частини по вул.Ангарська в напрямку вул.Овідіопольська дорога з боку вул.Фруктова, які відносяться до селища Аванград Одеського району Одеської області.

На зазначеній ділянці проїзної частини організовано рух, по дві смуги у кожному напрямку, напрямки яких розділені подвійною суцільною лінією горизонтальної дорожньої розмітки.

Здійснюючи рух по крайній правій смузі попутному йому напрямку, наближаючись до буд.18-В по вул.Ангарська селища Аванград Одеського району Одеської області, водій ОСОБА_5 , вкрай уважним не був, заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації не вжив, не врахував дорожню обстановку та не дотримався безпечного інтервалу, нехтуючи вказаними вимогами Правил дорожнього руху, в результаті чого допустив зіткнення вказаного автомобіля під його керуванням з велосипедистом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який керував велосипедом марки «Crosser Faith» та рухався попереду нього у попутному напрямку у правого краю дороги.

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких помер у медичному закладі.

В результаті дорожньо-транспортної події велосипедист ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, поєднаної травми голови, тулуба, кінцівок:

а) відкрита черепно-мозкова травма: множинні садна лобово-тім`яно-скронево-потиличної ділянки голови справа та правої виличної ділянки, синець лобово-тім`яно-скронево-потиличної ділянки голови по центру і зліва, крововилив і розриви червоної облямівки та слизової оболонки нижньої губи справа, великовогнищевий крововилив в м`яких тканинах лобово-тім`яно-скронево-потиличної ділянки голови по центру і зліва, множинні лінійні переломи кісток черепа, крововилив під твердою мозковою оболонкою над лівою півкулею головного мозку (за даними медичної документації, під час оперативного втручання видалений згорток крові, об`ємом 150 мл), крововилив під м`які мозкові оболонки обох півкуль головного мозку та мозочку, розтрощення і контузійні крововиливи нижніх поверхонь правої і лівої лобових і скроневих часток головного мозку, крововилив в товщі моста і стовбура головного мозку;

б) закрита травма тулуба: переломи 9,10,11-го лівих ребер по навколохребетній лінії з крововиливами під пристінковою плеврою, синець і садна попереково-крижово-куприкової ділянки тулуба, синець лівої сідниці, великовогнищевий крововилив в м`яких тканинах попереково-крижово-куприкової ділянки тулуба та обох сідниць з розтрощенням м`яких тканин та утворенням осумкованої гематоми, уламковий перелом крижово-куприкового відділу хребта і тазу;

в) травма кінцівок: синець і садно задньої поверхні правого і лівого ліктьових суглобів, садно передньо-зовнішньої поверхні правого колінного суглоба.

Смерть ОСОБА_6 настала від поєднаної травми голови і тулуба, спричиненої йому під час дорожньо-транспортної події, у вигляді переломів кісток черепу та крововиливів під твердою і м`якими мозковими оболонками, а також травми тулуба у вигляді переломів лівих ребер та крововиливу в м`яких тканинах крижово-поперекової ділянки тулуба і перелому крижово-куприкового відділу хребта і тазу.

В умовах даної дорожньої обстановці водій автомобіля марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 515 CDI» по мірі наближення до велосипедиста, який рухався попутно попереду у правого краю дороги, при випередженні нього, повинен був рухатись з забезпеченням безпечного бічного інтервалу до велосипедиста, тобто він повинен був діяти відповідно до комплексу вимог пунктів 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху.

Порушення водієм ОСОБА_5 вимог пунктів 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху стало умовою та причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті дорожньо-транспортної події, при цьому останній мав технічну можливість запобігти вказаній дорожньо-транспортній події.

Обвинувачений ОСОБА_11 вину визнав у повному обсягу та не заперечує щодо обставин, які були встановлені під час кримінального провадження, та пояснив, що 24.01.2024 приблизно о 17 год. керуючи микроавтобусом Мерседес в с.Авангард не помітив велосипедиста, який рухався по обочині в попутному напрямку, внаслідок чого дзеркалом микроавтобуса зачепив велосипедиста, від чого той впав, він одразу зупинився, викликав швидку та поліцію. Після ДТП відшкодував шкоду потерпілим.

Заслухавши пояснення учасників процесу та з урахуванням того, що вони не заперечують про визнання не доцільності дослідження доказів щодо обставини, які ні хто не оспорює, при цьому суд з`ясував, що обвинувачений правильно розуміє зазначений зміст цих обставин, та немає сумнівів у добровільності його позиції, в зв`язку з цим суд вважає можливим розглянути кримінальне провадження відповідно до ст.349 КПК України.

Гужев порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть велосипедиста ОСОБА_6 , а тому кримінальну відповідальність він повинен нести за ст.286 ч.2 КК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При обранні обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_11 , обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Гужев вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до класифікації тяжких з необережності, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, вік, не працює, не одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Крім того суд надаючи оцінку доводам сторони захисту та потерпілої сторони зазначає, що обвинувачений ОСОБА_11 вину у вчиненні злочину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, намагався після ДТП надати необхідну допомогу потерпілому, а також в подальшому компенсував завдану потерпілим шкоду. Водночас потерпіла сторона наполягали в судовому засіданні, щоб ОСОБА_11 було призначено покарання з умовним терміном. Прокурор також наполягав визначити покарання ОСОБА_11 у виді позбавлення волі з випробуванням.

Разом з тим, суд також зазначає,що обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_11 , відповідно до ст.66 КК України є щире каяття, добровільне відшкодування збитку. Обставини, що обтяжують покарання передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Отже суд приймаючи до уваги усі обставини в сукупності зазначає, що ОСОБА_11 керуючи технічно справним джерелом підвищеної небезпеки, вчинив, хоча і з необережності, але шляхом грубого порушення вимог ПДР України в нескладній дорожній обстановці тяжкий злочин із невідворотними наслідками у вигляді смерті людини. Також суд зобов`язаний прийняти до уваги і позицію потерпілих, які в судовому засіданні не наполягали щоб обвинувачений відбував реальну міру покарання.

Отже, звільнення обвинуваченого ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку у даному випадку буде відповідати принципам справедливості, індивідуалізації призначення покарання та сприятиме виправленню обвинуваченого й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами та буде таким, що відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи.

Водночас суд враховуючи усі позитивні вищезазначені характеризуючи дані обвинуваченого ОСОБА_11 , його вік, щире каяття у вчиненому злочині, добровільне відшкодування завданого збитку,а тому основне покарання обвинуваченому повинно бути призначене у виді позбавлення волі з іспитовим строком. Щодо додаткового покаранням, на якому не наполягала потерпіла сторона та наполягав прокурор, суд вважає за можливе не застосовувати додаткове покарання, оскільки позбавлення права керування транспортними засоби може привести до скрутного матеріального положення обвинуваченого та його родини, оскільки він займається перевезенням за допомогою автомобіля та має намір офіційно працевлаштуватися на таку посаду.

Під час судового розгляду були подані цивільні позови: ОСОБА_8 до приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп" про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1673,34 грн. та моральної шкоди у розмірі 85200 грн., ОСОБА_6 законним представником ОСОБА_9 до приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп" про відшкодування на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 106333,33 грн. та моральної шкоди у розмірі 85200 грн., ОСОБА_6 законним представником ОСОБА_10 до приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп" про відшкодування на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 106333,33 грн. та моральної шкоди у розмірі 85200 грн.

Представником ПАТ "Українська Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп" направлені на адресу суду відзиви на цивільні позови.

03.04.2025 р., у судовому засіданні, залишено без розгляду цивільні позови в частині стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди.

Цивільні позови слід задовольнити частково з наступних підстав.

З матеріалів провадження вбачається, що внаслідок ДТП вчиненого ОСОБА_5 , загинув ОСОБА_6 , який є батьком ОСОБА_9 , батьком ОСОБА_10 , у зв`язку з чим їм була заподіяна матеріальна та моральна шкода.

З матеріалів провадження вбачається, що між ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс ГРУП» та ОСОБА_5 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортирних засобів поліс №218009845 з лімітом відповідальності на одного потерпілого у розмірі грошової виплати на суму 320000 грн.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них згідно з пунктом 9 частини першої вказаної статті належить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема,Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст.3 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно статтею зазначеного Закону страховим випадком є ДТП, що сталося за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За приписами п.22.1. ст.22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Вирішуючи цивільні позови в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка зазнала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно до п.31 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 02.07.2004р Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів роз`яснено судам, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовом потерпілого суди повинні керуватися відповідними положеннями ЦК України та роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001р. №5).

Згідно до ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення і т. ін.), враховує стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті та інші обставини.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

На думку суду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_5 , потерпілі втратили батька, що завдало потерпілим значної моральної шкоди, яка проявилась у глибоких душевних стражданнях.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Суд детально проаналізував доводи потерпілих, вважає повністю доказаними наявність у потерпілих на протязі тривалого часу моральних страждань внаслідок втрати батька, вважає, що потерпілим спричинена моральна шкода кожному окремо по 40000 грн., в задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди, відмовити за недоведеністю.

Доводи представника цивільного відповідача ПАТ "Українська Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп", про те, що потерпілі повинні були звернутися до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування, суд не приймає до уваги, з наступних підстав.

Положеннями ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Суд звертає увагу, що визначений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядок звернення потерпілого чи іншої особи до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК України обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого чи іншої особи.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст.286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди, вказане також узгоджується зі ст.15, ст.16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування. Перша з них передбачена ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого чи іншої особи на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст.128 КПК України.

Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 (справа №465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого чи іншої особи до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» не є обов`язковим, оскільки саме за особою права якої були порушені залишається право вибору способу звернення за захистом своїх прав із заявою до страхової компанії чи з позовом до суду.

Відповідно до ст.126 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь держави підлягають стягнення процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 26126,16 грн.

Речовий доказ - «велосипед марки «Crosser Faith», який перебуває на майданчику тимчасового затримання транспортних засобів за адресою: м.Одеса, вул.Аеропортівська,буд.29-а, повернути матері загиблого ОСОБА_8 .

Речовий доказ - «DVD-R» диск з відеозаписом обставин дорожньо-транспортної пригоди, зберігати при матеріалах справи.

Керуючись ст.ст.369,373-376 КПК України, ст.ст.23,1166,1167 ЦК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

У відповідності до ст.ст.75,76 КК України звільнити Гужева від відбуття основного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не скоїть іншого кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну міста проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 26126 гривень 16 копійок.

Скасувати арешти на майно накладений ухвалами слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 30.01.2024 та від 15.02.2024.

Речовий доказ - «велосипед марки «Crosser Faith», який перебуває на майданчику тимчасового затримання транспортних засобів за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 29-а, повернути матері загиблого ОСОБА_8 .

Речовий доказ - «DVD-R» диск з відеозаписом обставин дорожньо-транспортної пригоди, зберігати при матеріалах справи.

Цивільний позов ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Цивільний позов ОСОБА_6 законного представника ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Цивільний позов ОСОБА_6 законного представника ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп" на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 1673,34 грн. та моральну шкоду у розмірі 40000 гривень.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп" на користь ОСОБА_6 , яка є законним представником ОСОБА_9 відшкодування на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 106333,33 грн. та моральну шкоду у розмірі 40000 гривень.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп" на користь ОСОБА_6 , яка є законним представником ОСОБА_10 відшкодування на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 106333,33 грн. та моральну шкоду у розмірі 40000 гривень.

Вирок може бути оскаржений до палати по кримінальним справам Одеського апеляційного суду на протязі 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1