Ухвала суду № 126478368, 09.04.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6926/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року. Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в залісуду,в смт.Овідіополь заявупредставниці відповідачки ОСОБА_1 адвоката ЗачепілоЗ.Я.про переглядзаочного рішенняОвідіопольського райсудуОдеської областівід 27.01.2025р.по цивільнійсправі запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 27.01.2025 р., ухваленому у даній справі, позов задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 на користьТОВ«ФК «ФінтрастУкраїна»заборгованість закредитним договорому розмірі28842,82грн.,судовий збіру сумі2422,40грн.та витратина правовудопомогу усумі 10000грн.

25.02.2025 р. представниця відповідачки ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З.Я. звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду від 27.01.2025 р., в якій просила суд, скасувати заочне рішення, призначивши справу до розгляду в загальному прядку, посилаючись на неналежне сповіщення відповідачки про надходження до суду позову з додатками та про розгляд справи судом, про заочне рішення, яке не надходило на її адресу, вона дізналась з ЄДРСР, посилається на необґрунтованість розрахунку суми позову, яке є боргом за кредитним договором, доказів укладення якого не надано позивачами суду, невірний розрахунок процентів по кредиту, позивачами не надано суду первинних бухгалтерських документів на підтвердження суми боргу та доказів видачі кредиту ОСОБА_1 , його часткового погашення відповідачкою (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки та т.і.), а також позивачами не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та отримання позичальницею ОСОБА_1 умов та правил надання банківських послуг і тарифів, з якими вона не була ознайомлена.

В судове засідання представниця відповідачки не з?явилась, надавши до своєї заяви про перегляд заочного рішення клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 191,246).

В судове засідання представниця позивачів не з?явилась, надіславши на електронну адресу суду письмові заперечення проти заяви про перегляд заочного рішення, в яких просила суд відмовити у скасуванні заочного рішення з підстав безпідставності заяви про перегляд заочного рішення, ухваленого судом у відповідності до норм чинного законодавства України, а також заяву, в якій просила суд, розглянути справу за її відсутності (а.с. 203-216,247-250).

Дослідивши матеріали зазначеної цивільної справи, додатково наданих суду документальних доказів та заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 284 ЦПК України - заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно дост.285ЦПК України-заява проперегляд заочногорішення повиннабути поданау письмовійформі. Узаяві проперегляд заочногорішення повиннобути зазначено: найменуваннясуду,який ухваливзаочне рішення; ім`я(найменування)відповідача абойого представника,які подаютьзаяву,їх місцепроживання чимісцезнаходження,номер засобівзв`язку; обставини,що свідчатьпро поважністьпричин неявкив судовезасідання та(або)неповідомлення їхсуду,а такожпричин неподаннявідзиву,і доказипро це; посиланняна докази,якими відповідачобґрунтовує своїзаперечення противимог позивача; клопотанняпро переглядзаочного рішення; перелікдоданих дозаяви матеріалів. Заявапро переглядзаочного рішенняпідписується особою,яка їїподає. Дозаяви проперегляд заочногорішення додаютьсяїї копіїза кількістюучасників справита копіївсіх доданихдо неїматеріалів. До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

До заяви про перегляд заочного рішення - додаються докази, на які посилається заявник.

Частини 1,4 статті 287 ЦПК України передбачають, що заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Стаття 288 ЦПК України передбачає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд встановив, що заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 27.01.2025 р., ухваленому у даній справі, позов задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 на користьТОВ «ФК «Фінтраст Україна»заборгованість за кредитним договором у розмірі 28842,82 грн., судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн. (а.с. 176-182).

Про надходженнядо судувищевказаного позовубуло відомопредставниці відповідачки ОСОБА_1 адвокатуЗачепіло З.Я.,що підтверджуєтьсяїї заявоюпро перенесеннясудового засіданнядля підготуваннявідзиву напозовну заявута правовоїпозиції від18.12.2024р.та заявоюпро направленняна їїелектронну адресукопії позовуз додатками,що булозроблено судомта відтермінованоухвалення рішеннясуду від27.01.2025р.,тобто більшеніж намісяць,про щобуло зазначенов описовійчастині зачногрішення суду (а.с.170-174).

До цього, копія позову з додатками направлялись на адресу відповідачки за зареєстрованим у встановленому законом порядку за адресою зареєстрованого місця проживання відповідачки, що підтверджується довідкою ВАДР ГУДМС України в Одеській області від 11.12.2024 р. (а.с. 167).

Щодо укладення кредитного договору та погодження його умов, суд звертає увагу на факти, викладені у заочному рішенні суду, зокрема, що кредитний договір укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору була описана позивачами у позові та судом у заочному рішенні, а саме, 04.06.2023 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» був укладений електронний договір № 6733571 про надання споживчого кредиту (кредитний договір), а згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

При чому, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз?яснення логічно пов?язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Натомість, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа, а відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (Постанова ВС № 561/77/19 від 16.12.2020 р.) та аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 р. у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

При цьому, на підтвердження укладання кредитного договору з відповідачкою ОСОБА_1 № 6733571 від 04.06.2023 р. про надання споживчого кредиту з ТОВ «Авентус Україна» - позивачами було надано до позову електронний доказ в паперовій формі (додаток до позовної заяви №4), який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «A8117», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачкою для електронного підпису у відповідності до вимог ч.ч. 6 та 8 ст.ст. 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідачка була обізнана та в повній мірі, ознайомилася і погодилася з умовами електронного кредитного договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі вищевказаний кредитний договір.

Суд звертаєувагу нате,що ВерховнийСуд ускладі колегіїсуддів першоїсудової палатиКасаційного цивільногосуду усвоїй постановіпо справі№ 524/5556/19від 12.01.2021р.дійшов висновку,що електроннимпідписом зодноразовим ідентифікаторомє данів електроннійформі увигляді алфавітно-цифровоїпослідовності,що додаютьсядо іншихелектронних данихособою,яка прийнялапропозицію (оферту)укласти електроннийдоговір,і надсилаютьсяіншій стороніцього договору.Це комбінаціяцифр ілітер,або тількицифр,або тількилітер,яку заявникотримує задопомогою електронноїпошти увигляді пароля,іноді впарі «логін-пароль»,або смс-коду,надісланого нателефон,або іншимспособом.При оформленнізамовлення,зробленого підлогіном іпаролем,формується електроннийдокумент,в якомуза допомогоюінформаційної системи(веб-сайтуінтернет-магазину)вказується особа,яка створилазамовлення.Оспорюваний договірпро наданняфінансового кредитупідписаний позивачемза допомогоюодноразового пароля-ідентифікатора,тобто укладенняміж сторонамиспірного правочинупідтверджено належнимита допустимимидоказами».А тому,в нашомувипадку,підписання Відповідачем шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства (Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р.).

Крім того,відповідачкою напідтвердження укладеннянею кредитногобуло здійсненоплатежі - часткову оплату на рахунок кредитора, що підтверджується карткою облікудоговору, що була надана до позову, та відповідними квитанціями, а також довідкою АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-2030 від 31.03.2025 р. про те, що банківська картка № НОМЕР_1 була емітована банком на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_2 ) та 04.06.2023 р. дійсно було зарахування на вказану картку грошових коштів у сумі 11000 грн. (сума кредиту за договором) від EasyPay за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» (а.с. 243).

Вказане свідчить про отримання відповідачкою суми кредиту та часткового розрахування за користування кредитом, наведених у заочному рішенні суду.

Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачкою вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера, зазначений платіжний провайдер має відповідну Ліцензію НБУ на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків, що додана до позову та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові по справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 р. вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Тобто, внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу (відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду), що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору, адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Наведені правові позиції Верховного Суду ґрунтуються на презумпції свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.

Крім того, відповідачка, оформлюючи зазначений вище кредитний договір зайшла на Веб-сайт ТОВ «Авентус Україна», де реєструвалась та створила електронний кабінет, в якій їй надійшов текст кредитного договору та де вона ознайомилася з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, який доданий до позовної заяви, а також інформацією передбаченою ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо.

Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, а доступ до свого особистого кабінету клієнта має тільки відповідачка ОСОБА_1 .

Сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 6733571 від 04.06.2023 р. розрахована позивачами у відповідності до картки обліку договору від ТОВ «Авентус Україна», доданої до позову, яка, як і розрахунок суми позову були перевірені судом.

Суд вважає, що в даній цивільній справі сторонами правовідносин було в належній формі погоджено строк кредитування, а нарахування заборгваності здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Отже, нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору.

Відповідно до положенняст. 6 ЄКПЛ, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов?язків має право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення в справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії» рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 р.). За практикою тлумачення права на ефективний захист в суді Європейським Судом з прав людини в рішенні у справі «Мірагалль Эсколано та інші проти Іспанії» допустимим обмеженням доступу до правосуддя відповідає застосування строків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов?язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду - кожна держава-учасниця цієї Конвенції (якої є Україна) - вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є - не допустити судовий процес у безладний рух, а тому сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку представницею відповідачки ОСОБА_2 - не було подано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які мають істотне та суттєве значення для правильного вирішення справи та які б не були враховані судом під час винесення заочного рішення або спростовують його висновки, а докази надані останньою є неспроможні з підстав, описаних вище.

За таких обставин, суд вважає, що вищезазначена заява про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 27.01.2025 року по даній справі є необґрунтованою, факти викладені в заяві недоведеними і голослівними, а обставини та доводи, на які посилається сторона відповідачки надуманими та такими, що не знайшли свого відображення у матеріалах цивільної справи, і мають на меті лише затягування виконання законного і обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 131,259,284,287,288 ЦПК України, ЄКПЛ, рішеннями ЄСПЛ суд,-

УХВАЛИВ :

Взадоволенні заявипредставниці відповідачки ОСОБА_1 адвоката ЗачепілоЗ.Я.про переглядзаочного рішенняОвідіопольського райсудуОдеської областівід 27.01.2025р.по цивільнійсправі запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду виготовлений та підписаний 09.04.2025 року.

Суддя Овідіопольського

районного суду Д.М. Гандзій