Ухвала суду № 126478095, 09.04.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

09 квітня 2025 р.Справа № 120/4540/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Поліщук Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Як слідує із прохальної частини позовної заяви, предметом оскарження за даним позовом є бездіяльність відповідача стосовно не приведення сховища №00027 у стан готовності до використання за призначенням у відповідність до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом МВС України №579 від 09.07.2018.

При цьому, в позовній заяві прокурор зазначив, що в чинне законодавство України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Вінницькій області на звернення до суду із пред`явленими позовними вимогами, а тому, відповідно, заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в особі вказаного суб`єкта владних повноважень також не має права на звернення до суду з такими вимогами. Разом із тим, оскільки відсутній орган, який має повноваження на звернення до суду із відповідними вимогами, а тому прокурор має право самостійно звертатись зі таким позовом до суду.

Надаючи оцінку підставам звернення прокурора, як самостійного позивача, до суду з даним позовом, варто зазначити наступне.

Так, статтею 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В постанові від 13.07.2022 року у справі №120/1460/21-а Верховний Суд зазначив, що представництво прокурором держави в суді, по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій, спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону № 1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 року (справа №826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді, зокрема зазначила, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

З огляду на вищенаведене, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень. Таке представництво: по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається).

Відповідно до обґрунтувань позовної заяви, подання позову прокурором пов`язане з тим, що відповідач тривалий час не вживає передбачених законодавством заходів щодо приведення у готовність до використання захисної споруди цивільного захисту - сховища №00027.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належить сховище - герметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом виключення або зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, що можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, застосування зброї масового ураження та звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.

Для вирішення питань щодо укриття категорій населення, визначених частиною третьою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання та інші юридичні особи завчасно створюють фонд захисних споруд цивільного захисту. Потреба у фонді захисних споруд цивільного захисту визначається із розрахунку необхідності укриття всіх категорій населення за місцем роботи та за місцем проживання, а також інших категорій населення за місцем тимчасового перебування, у визначених законодавством випадках (ч. 4 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України).

Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до ч. 15 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, контроль за станом готовності об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та/або його територіальними органами (у разі їх утворення) спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень.

Згідно із пунктом 3 "Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року № 138 (далі - Порядок №138), балансоутримувачі - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають об`єкти фонду захисних споруд (у тому числі ті, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).

Утримання об`єктів фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (п. 9 Порядку №138).

Відповідно до п. 12 Порядку №138, заходи контролю за станом готовності об`єктів фонду захисних споруд спрямовані на визначення відповідності стану цих об`єктів вимогам законодавства, а також організацію, вжиття балансоутримувачами вичерпних заходів до усунення виявлених недоліків.

До основних заходів контролю за станом готовності належать комплексні, контрольні та позапланові обстеження об`єктів фонду захисних споруд відповідно до вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд, затверджених МВС.

Контроль за станом готовності об`єктів фонду захисних споруд до використання за призначенням шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень здійснюється ДСНС та її територіальними органами разом з міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування з дотриманням таких вимог.

ДСНС та її територіальні органи забезпечують формування плану комплексних обстежень наявними технічними засобами інформаційно-комунікаційної системи Інформаційна система Облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - Інформаційна система) і не пізніше 1 жовтня подають його до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що залучаються до проведення таких обстежень, на погодження.

Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування, до яких подано проект плану комплексних обстежень, розглядають його у строк не більше 20 робочих днів та у разі відсутності зауважень погоджують його або погоджують із наданням пропозицій.

У разі відсутності до 10 листопада пропозицій (зауважень) до проекту плану комплексних обстежень такий проект вважається погодженим відповідним органом за замовчуванням. У разі неможливості врахувати пропозиції (зауваження) міністерства, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування ДСНС (її територіальні органи) інформує такі органи.

Строк проведення комплексного обстеження об`єктів фонду захисних споруд повинен узгоджуватися із строком здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), зазначених у річному плані здійснення заходів державного нагляду (контролю) ДСНС.

Тобто, в межах спірних правовідносин наявний орган до повноважень якого віднесено здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням, а саме Державна служби України з надзвичайних ситуацій, в тому числі, її територіальні підрозділи.

Варто наголосити, що представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб`єкта виконання владних управлінських функцій, а спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб`єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.

Отож, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який, усупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.

При цьому, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

В той же час, в межах даного позову прокурор взагалі не вказує про існування обставин, які б давали підстави для висновку про неналежне виконання органами ДСНС своїх повноважень щодо контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням.

При цьому, в позовній заяві прокурор зазначає, що органи прокуратури на даний час є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із протиправною, на думку прокурора, бездіяльністю відповідача щодо неналежного утримання захисної споруди цивільного захисту - сховища №00027.

Разом із тим, такі твердження прокурора оцінюються критично, адже як уже було зазначено вище, здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС та її територіальні органи разом з міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування з дотриманням вимог, передбачених п. 12 Порядку № 138.

Пунктом 1 "Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій", затвердженого постановою КМ України від 16.12.2015 року № 1052 (далі - Положення № 1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями ДСНС, згідно із п. 3 Положення №1052, є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

ДСНС відповідно до покладених на неї завдань (п. 4 Положення №1052):

- організовує здійснення заходів щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням, веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд цивільного захисту (п. 6);

- реалізує державну політику з питань впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, виконує роботу з віднесення територій та населених пунктів до груп цивільного захисту, а також суб`єктів господарювання - до категорій цивільного захисту (п.7);

- здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання, крім суб`єктів господарювання, які займаються незалежною професійною діяльністю за місцем проживання та не використовують найману працю, аварійно-рятувальними службами (п. 39);

- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти (п. 39-1);

- здійснює контроль за виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування шляхом проведення комплексних, контрольних і цільових перевірок (п. 39-3);

- бере участь у проведенні оглядів об`єктів (будівель, споруд, приміщень) щодо можливості використання їх для укриття населення як найпростіших укриттів, а також здійснює контроль за станом готовності об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням (п. 39-5);

- складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов`язкові для виконання розпорядчі документи (п. 48);

- звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб ДСНС та її територіальних органів до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг у разі, коли такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом (п. 48-1);

- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки (п. 52).

З огляду на викладене, прокурору слід навести належне обґрунтування, в тому числі, нормативно-правове, підстав його звернення до суду із даним позовом, за умови наявності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції щодо контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням.

Крім того, в даному випадку, прокурор звертається з позовом на захист інтересів держави у зв`язку із невиконанням та порушенням вимог законодавства України у сфері цивільного захисту, що призводить до порушення державних інтересів та встановлених державою гарантій по забезпеченню конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності.

Однак, варто зазначити, що відповідно до ст. 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання;

3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

З огляду на викладене, прокурору слід навести нормативно-правове обґрунтування наявності законодавчо визначених підстав для звернення прокурора саме з таким предметом позову.

Таким чином, наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам КАС України.

За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом:

- надання належного обґрунтування, в тому числі, нормативно-правового, підстав звернення прокурора до суду із даним позовом, за умови наявності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції щодо контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням;

- надання нормативно-правового обґрунтування наявності законодавчо визначених підстав для звернення прокурора саме з таким предметом позову.

Керуючись ст.ст. 18, 160, 161, 169, 171, 256, 293, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

2. Запропонувати представнику позивача у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду шляхом:

- надання належного обґрунтування, в тому числі, нормативно-правового, підстав звернення прокурора до суду із даним позовом, за умови наявності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції щодо контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням;

- надання нормативно-правового обґрунтування наявності законодавчо визначених підстав для звернення прокурора саме з таким предметом позову.

3. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна