Рішення № 126477987, 09.04.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 квітня 2025 р. Справа № 120/11147/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІННО" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІННО" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішень відповідача про коригування митної вартості товарів від 13.03.2024 року №UA401000/2024/000069/1, №UA401000/2024/000070/1 та карток відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.03.2024 року №UA401020/2024/000304, №UA401020/2024/000306.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки Вінницька митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням інших визначених законодавством принципів, строків, та урахуванням прав суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою суду у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

07 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРІННО" (покупець) та "AGRILIFE EUROPE" LTD (продавець) укладено Контракт №12/07-01.

Відповідно до пункту 1 Контракту, продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити за хімічні препарати, упаковку, пластмасові кришки й мірні пластикові стаканчики до них іменовані далі як Товар, в асортименті, за цінами, в терміни і на умовах, зазначених в Додатках до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 2 Контракту, загальна ціна Контракту встановлюється у розмірі 367920,00 Євро. Сума по кожній окремій партії поставки Товару встановлюється згідно із додатками до цього Контракту. В ціну Товару включені: вартість тари, маркування та упаковки, навантаження і укладання товару, митного очищення Товару для його експорту, транспортування з місця призначення, якщо інше не обумовлено в Додатках до цього Контракту.

Пунктами 4.1 - 4.3 Контракту визначено, що поставка Товару відповідно до цього Контракту повинна бути проведена в строки, зазначені в Додатках до цього Контракту. Вид транспорту, що використовується для перевезення товару вказується в Додатках до цього Контракту.

У випадку не поставки або недопоставки Товару в термін, визначений в Додатках до цього Контракту. Продавець може встановити додатковий строк розумної тривалості для виконання своїх зобов`язань за цим Контрактом.

Продавець здійснює поставку Товару морським транспортом на умовах CIF та/або FOB (Інкотермс 2020) або інших умов, що визначені в Додатках до Контракту

11.03.2024 року для митного оформлення в режимі імпорту товару "Засоби захисту рослин - гербіциди на основі гліфосату не військового призначення, не в аерозольній упаковці: HLANSOR MAKS, SG (Глансор Макс РГ) діюча речовина ammonium salt of glyphosate 757 г/КГ, (амонійна сіль гліфосату 757 у кислотному еквіваленті 680 г/кг) запаковано в алюмінієві паксти по 5 кг і по 4 пакета в картонні коробки - 11200кг - 560 коробок на 20 палетах, що надійшов з Китайської Народної Республіки за контрактом від 07.12.2023 №12/07-1 з продавцем "AGRILIFE EUROPE" LTD (Угорщина), відповідачу подана митна декларація №24UА401020013810U8 із заявленням митної вартості товарів на рівні 45360 Євро.

Декларацію №24UА401020013810U8 від 11.03.2024 року подано із відповідним пакетом документів, що включав в себе: сертифікат якості б/н від 26.12.2023 року, пакувальний лист №1 від 07.12.2023 року, рахунок-проформу №2023/12/07-01 від 07.12.2023 року, автотранспортну накладну №7562094/1 від 05.03.2024 року, сертифікат про походження товару ССPIT340240092898324С3301В02 від 19.02.2024 року, специфікацію №1 до проформи-інвойсу від 07.12.2023 року, платіжний документ, що підтверджує вартість товару №73 від 01.03.2024 року, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № VAT0025/03/2024/AGS від 05.03.2024 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 0503/4 від 05.03.2024 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №12/07-01 від 07.12.2023 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 07.12.2023 року, договір про надання послуг митного брокера № 06-02/23 від 06.02.2023 року, договір про перевезення № 30/12/2022 від 30.12.2022 року, договір про перевезення № 307 від 17.04.2023 року, дозвіл на ввезення на митну території України незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для державних випробувань і наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу (або відомості про включення товарів до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів) №А10153 від 28.11.2023 року, заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про відсутність озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів у товарах, заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю від 11.03.2024 року, лист Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 25/5-23.1/184 від 28.11.2023 року, паспорт від 26.12.2023 року, фото від 11.03.2024 року.

За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №24UА401020013810U8 від 11.03.2024 року та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2024 року №UA401000/2024/000069/1.

У цьому рішенні, з посиланням на частину 1 статті 337, пункт 5 статті 54, пункт 2 статті 52 Митного кодексу України, зазначено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За результатами виконання митних формальностей встановлено, що надані документи, містять розбіжності, а саме:

- відсутній документально підтверджений взаємозв`язок між перевізником який, відповідно АСМО "Інспектор", безпосередньо здійснював переміщення товару через митний кордон України - ОСОБА_1 та експедитором, яким надано рахунок на перевезення товарів - ТОВ "ЛОДЖИСТІКХАУС";

- декларантом додатково надано Комерційну пропозицію від 03.07.2023 року №0307-01, де вказано ціни за товар помісячно, однак у цьому документі зазначено однакову вартість на товар при поставці в різні порти Європи, та не враховано, що відстань до порту Гданськ (Польща) відрізняється від відстані до порту Констанца (Румунія), чи до порту Рієка (Хорватія), порту Бремерхафен (Німеччина) при умові, що у вартість товару включено вартість транспортування по морю на умовах поставки (Incoterms 2020) CІF;

- в наданому висновку ДП "Держзовнішінформу" № 3-1/313 від 12.03.2024 року експертом зроблено висновки щодо вартості товару на підставі отриманого листа від виробника товару - ZHEJIANG JINFANDA BIOCHEMICAL CO., LTD (Китай), проаналізовано інформацію з відкритих джерел мережі "Інтернет" щодо поточних цін на аналогічну/подібну продукцію на внутрішньому ринку України, що в рази перевищує ціну продажу товару "AGRILIFE EUROPE" LTD, та ніяк не може підтвердити ціну продажу товару на умовах поставки CIF Gdansk (Польща), так як продаж товару, згідно контракту від 07.12.2023 № 12/07-01, здійснювався угорською фірмою - "AGRILIFE EUROPE" LTD.

Враховуючи, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, декларанту були надіслані вимоги щодо надання додаткових документів, які зазначені в статті 53 Митного кодексу України.

Листом б/н від 13.03.2024 декларант відмовився від надання додаткових документів.

Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 27.10.2023 №UA100180/2023/ 517446 за якою оформлено схожий товар: "1. Засоби захисту рослин: гербіцид на основі солей гліфосату "ЧИСТОГРАН", 960 мішків. - 4800кг. Пакування - 5КГ/мішок. Діюча речовина: Моно-амонійна сіль гліфосату - 757 г/кг. Торговельна марка ЧИСТОГРАН. Виробник ZHENJIANG AGREEN CO., LTD Країна виробництва CN" та складає 4,9667 Євро за кг.

Крім того, 12.03.2024 року для митного оформлення в режимі імпорту товару "Засоби захисту рослин - гербіциди на основі гліфосату не військового призначення, не в аерозольній упаковці: Hlansor Max, SG (Глансор Макс РГ), діюча g/kg (амонійна сіль гліфосату 757 г/кг, речовина ammonium salt of glyphosate 757 у кислотному еквіваленті 680 г/кг, запаковано в алюмінієві пакети по 5 кг і по 4 пакета в картонні коробки - 11200 кг. 560 коробок на 20 палетах, що надійшов з Китайської Народної Республіки за контрактом від 07.12.2023 року №12/07-1 з продавцем "AGRILIFE EUROPE" LTD (Угорщина), відповідачу подана митна декларація №24UА401020014108U9 із заявленням митної вартості товарів на рівні 45360 Євро.

Декларацію №24UА401020014108U9 від 12.03.2024 року подано із відповідним пакетом документів, що включав в себе: сертифікат якості б/н від 26.12.2023 року, пакувальний лист №2 від 07.12.2023 року, рахунок-проформу №2023/12/07-01 від 07.12.2023 року, рахунок-фактуру (інвойс) №2023/12/07-01 від 07.12.2023 року, автотранспортну накладну №7562094 від 05.03.2024 року, сертифікат про походження товару ССPIT340240092898324С3301В02 від 19.02.2024 року, специфікацію №2 до проформи-інвойсу від 07.12.2023 року, платіжний документ, що підтверджує вартість товару №73 від 01.03.2024 року, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № VAT0025/03/2024/AGS від 05.03.2024 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 0503/6 від 05.03.2024 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №3-1/313 від 12.03.2024 року, страховий поліс №66415060620240000187 від 12.01.2024 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №12/07-01 від 07.12.2023 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 07.12.2023 року, авторський договір на використання об`єкта права інтелектуальної власності №02-01/24АА від 01.01.2024 року, договір про надання послуг митного брокера № 06-02/23 від 06.02.2023 року, договір про перевезення № 30/12/2022 від 30.12.2022 року, договір про перевезення № 307 від 17.04.2023 року, дозвіл на ввезення на митну території України незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для державних випробувань і наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу (або відомості про включення товарів до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів) №А10153 від 28.11.2023 року, заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про відсутність озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів у товарах, заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю від 12.03.2024 року, комерційну пропозицію №0307-01 від 03.07.2023 року, лист Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 25/5-23.1/184 від 28.11.2023 року, лист-згоду від 01.12.2023 року, паспорт від 26.12.2023 року.

За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №24UА401020014108U9 від 12.03.2024 року та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2024 року №UA401000/2024/000070/1.

У цьому рішенні, з посиланням на частину 1 статті 337, пункт 5 статті 54, пункт 2 статті 52 Митного кодексу України, зазначено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За результатами виконання митних формальностей встановлено, що надані документи, містять розбіжності, а саме:

- відсутній документально підтверджений взаємозв`язок між перевізником, який безпосередньо здійснював переміщення товару через митний кордон України ТОВ "МІРАННА" та експедитором, яким надавався рахунок на перевезення товарів - ТОВ "ЛОДЖИСТІКХАУС";

- в додатково наданій Комерційній пропозиції від 03.07.2023 року №0307-01 вказано ціни за товар помісячно, однак у цьому документі зазначено однакову вартість на товар при поставці в різні порти Європи, та не враховано, що відстань до порту Гданськ (Польща) відрізняється від відстані до порту Констанца (Румунія), чи до порту Рієка (Хорватія), порту Бремерхафен (Німеччина) при умові, що у вартість товару включено вартість транспортування по морю на умовах поставки (Incoterms 2020) CІF;

- в наданому висновку ДП "Держзовнішінформу" № 3-1/313 від 12.03.2024 року експертом зроблено висновки щодо вартості товару на підставі отриманого листа виробника товару - ZHEJIANG JINFANDA BIOCHEMICAL CO., LTD (Китай), проаналізовано інформацію з відкритих джерел мережі "Інтернет" щодо поточних цін на аналогічну/подібну продукцію на внутрішньому ринку України, що в рази перевищує ціну продажу товару "AGRILIFE EUROPE" LTD, та ніяк не може підтвердити ціну продажу товару на умовах поставки CIF Gdansk (Польща), так-як продаж товару, згідно контракту від 07.12.2023 року №12/07-01, здійснювався угорською фірмою - "AGRILIFE EUROPE" LTD.

Враховуючи, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, декларанту були надіслані вимоги щодо надання додаткових документів, які зазначені в статті 53 Митного кодексу України.

Листом б/н від 13.03.2024 декларант відмовився від надання додаткових документів.

Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 27.10.2023 №UA100180/2023/ 517446 за якою оформлено схожий товар: "1. Засоби захисту рослин: гербіцид на основі солей гліфосату "ЧИСТОГРАН", 960 мішків. - 4800кг. Пакування - 5КГ/мішок. Діюча речовина: Моно-амонійна сіль гліфосату - 757 г/кг. Торговельна марка ЧИСТОГРАН. Виробник ZHENJIANG AGREEN CO., LTD Країна виробництва CN" та складає 4,9667 Євро за кг.

В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з пунктом 3 статті 52 Митного кодексу України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби: у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України. Також, роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.

У зв`язку з винесенням рішень про коригування митної вартості товарів від 13.03.2024 року №UA401000/2024/000069/1, №UA401000/2024/000070/1, Вінницькою митницею прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000304, №UA401020/2024/000306.

Не погоджуючись із рішеннями Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та картками відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Так, положеннями Митного кодексу України регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Виходячи із положень статтей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).

Так, стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої-восьмої та десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №813/1229/16.

При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року №826/8799/16, від 17.04.2018 року №815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17 та Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 22.03.2024 року №120/12253/23, від 15.10.2024 року №120/17289/23.

Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №826/18258/13-а та від 20.03.2024 року у справі №826/5959/17.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зважає на те, що основні мотиви, які лягли в основу прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000069/1, №UA401000/2024/000070/1 є те, що на думку відповідача на момент митного оформлення, подані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, зокрема:

- відсутній документально підтверджений взаємозв`язок між перевізником який безпосередньо здійснював переміщення товару через митний кордон України та експедитором, яким надано рахунок на перевезення товарів;

- в додатково наданій Комерційній пропозиції від 03.07.2023 року №0307-01 вказано ціни за товар помісячно, однак у цьому документі зазначено однакову вартість на товар при поставці в різні порти Європи, та не враховано, що відстань до порту Гданськ (Польща) відрізняється від відстані до порту Констанца (Румунія), чи до порту Рієка (Хорватія), порту Бремерхафен (Німеччина) при умові, що у вартість товару включено вартість транспортування по морю на умовах поставки (Incoterms 2020) CІF;

- в наданому висновку ДП "Держзовнішінформу" № 3-1/313 від 12.03.2024 року експертом зроблено висновки щодо вартості товару на підставі отриманого листа від виробника товару - ZHEJIANG JINFANDA BIOCHEMICAL CO., LTD (Китай), проаналізовано інформацію з відкритих джерел мережі "Інтернет" щодо поточних цін на аналогічну/подібну продукцію на внутрішньому ринку України, що в рази перевищує ціну продажу товару "AGRILIFE EUROPE" LTD, та ніяк не може підтвердити ціну продажу товару на умовах поставки CIF Gdansk (Польща), так як продаж товару, згідно контракту від 07.12.2023 № 12/07-01, здійснювався угорською фірмою - "AGRILIFE EUROPE" LTD.

Щодо першої розбіжності, то позивачем надано відповідачу отримані від перевізників документи, які підтверджують факт доставки вантажу, а саме: коносамент MEDUE691302 А 417258010 від 11.01.2024, договір на транспортно-експедиційні послуги №307 від 17.04.2023, договір про перевезення №30/12/2022 від 30.12.2022, складську декларацію на тимчасове зберігання PL 322080 від 05.03.2024, декларацію на прийняття на зберігання PPM/202403/000025 від 05.03.2024, декларацію на видачу зі зберігання PWMK/202403/000066 від 05.03.2024, заявку з перевізником №LH-180 від 29.02.2024, рахунок на оплату №LH-180/2024 від 05.03.2024, довідку про транспортні витрати №0503/4 від 05.03.2024, складську декларацію на тимчасове зберігання PL 322080 від 05.03.2024, декларацію на прийняття на зберігання РРМ/202403/000025 від 05.03.2024, декларацію на видачу зі зберігання PWMK/202403/000067 від 05.03.2024; заявку з перевізником №LH-181 від 29.02.2024, рахунок на оплату послуг перевезення №LH-181/2024 від 05.03.2024, довідку про транспортні витрати №0503/6 від 05.03.2024 в розмірі 159 412,27 грн. та 165 388,35 грн.

До позовної заяви позивачем також долучено акти виконаних робіт, платіжні доручення про оплату вартості доставки товарів.

Тобто суд вважає, що в цьому випадку позивачем було надано повну та достовірну інформацію про вартість перевезення.

Суд погоджується із твердженнями позивача, що висловлювання зауважень до документів перевізника, до складання яких він не має відношення та впливу на яке не має, суперечить призначенню процедури митного контролю, адже митний орган не наділений законодавцем повноваженнями визнання складових господарської діяльності перевізників необ`єктивними, адже перевізники самостійно приймають рішення про механізм ціноутворення наданих послуг, а їх клієнти тільки оплачують такі послуги.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

При цьому, посилаючись на дану норму в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідач застосовує вказаний перелік документів як виключний і безальтернативний, не зважаючи що це лише можливий перелік документів.

Натомість, на підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати надані позивачем документи (довідки, договори, акти виконаних робіт тощо).

Верховний Суд в постанові № 803/718/17 від 07 липня 2023 року сформував правову позицію, що якщо Законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Положення Митного кодексу України не визначають конкретний вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, твердження відповідача про те, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності є безпідставними. Як є безпідставною і його вимога про надання декларантом додаткових документів згідно частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки усі необхідні документи уже були в наявності в митного органу.

Стосовно висновків відповідача, що в наданій комерційній пропозиції від 03.07.2023 року №0307-01 вказано ціни за товар помісячно, однак у цьому документі зазначено однакову вартість на товар при поставці в різні порти Європи, та не враховано, що відстань до порту Гданськ (Польща) відрізняється від відстані до порту Констанца (Румунія), чи до порту Рієка (Хорватія), порту Бремерхафен (Німеччина) при умові, що у вартість товару включено вартість транспортування по морю на умовах поставки (Incoterms 2020) CІF, то суд зазначає наступне.

Комерційна пропозиція - це опис переваг та вигод від потенційної співпраці. Це документ в електронному або паперовому вигляді, який описує продукт чи послугу, що надає компанія, а також висвітлює переваги від спільної роботи. Головна ціль комерційної пропозиції - розписати очікуваний від взаємодії результат таким чином, щоб після ознайомлення було зрозуміло, чому варто працювати саме з цією компанією.

Суд звертає увагу, що комерційна пропозиція - це документ довільної форми продавця інформаційного характеру, який не може слугувати підставою для коригування митної вартості та в розумінні частини 2 статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Разом з тим, уповноваженими особами контролюючого органу в оскаржуваних рішеннях не вказано, яким чином виявленні розбіжності впливають на митну вартість поставленого товару.

Щодо третьої розбіжності вказаної відповідачем, то суд зазначає, що висновок №3-1/313 від 12.03.2024 року підготовлений спеціально уповноваженим державним підприємством, яке уповноважене наказом № 608 від 02.05.2018 року Міністерства економіки України здійснювати моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджувати динаміку цінових процесів на ринках та відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон`юнктурі світового ринку.

У разі сумнівів щодо змісту висновку відповідач мав би здійснити запит до ДП "Держзовнішінформ" щодо деталізації висновку.

Однак, відповідач обмежився формальними зауваженнями до висновку без спростування суті.

Таким чином, суд вважає твердження відповідача про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, які документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару безпідставними. Як є безпідставною і його вимога про надання декларантом додаткових документів згідно частинами 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки усі необхідні документи уже були в наявності в митного органу.

Отже, декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати у позивача додаткові документи.

Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем у митній декларації, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Необґрунтованими є і посилання відповідача в підтвердження недостовірності заявленої позивачем митної вартості товарів на результати аналізу баз даних митного органу, згідно з якими рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже завершено, є більшим.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих/подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах №805/2713/16-а від 19.02.2019 року та №804/150/16 від 05.07.2022 року.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Не надання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

За наведених вище підстав суд вважає, що винесені відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам пункту 2 та пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних рішень щодо коригування митної вартості товарів.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що рішення про коригування митної вартості від 13.03.2024 року №UA401000/2024/000069/1, №UA401000/2024/000070/1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування карток відмов у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.03.2024 року №UA401020/2024/000304, №UA401020/2024/000306, то суд зазначає таке.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваних карток відмов у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідні рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправними та підлягають скасуванню.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 3028 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 13.03.2024 року №UA401000/2024/000069/1, №UA401000/2024/000070/1.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.03.2024 року №UA401020/2024/000304, №UA401020/2024/000306.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІННО" сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРІННО" (вул. В. Сосюри, 6, офіс, 202, м. Київ, 02090, ЄДРПОУ 44836905);

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, ЄДРПОУ ВП 43997544).

Суддя Свентух Віталій Михайлович