Рішення № 126475285, 02.04.2025, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/9494/24

Провадження №2/442/157/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря судового засідання Томан Р.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в загальному позовному провадженні цивільну справу № 442/9494/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності,

встановив:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить припинити спільну часткову власність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлову будівлю (реєстраційний номер об`єкту у РПВН: 4976316) за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 309,0 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 , та була придбана згідно Договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 25 квітня 2008 р. (договір зареєстровано в реєстрі за № 1385).

В обґрунтуванняпозовних вимогвказує,що 25квітня 2008року напідставі Договорукупівлі-продажу,укладеного міжнею та ОСОБА_4 вонаотримала увласність 19/50ідеальних частокнежитлової будівлі,загальною площею309,0кв.м.,що знаходитьсяпо АДРЕСА_1 . Вказаний договірє дійсним,не скасованим,не визнанимнедійсним. Тобто, нежитлова будівля, загальною площею 818,1 кв.м. по АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 , який відчужив його частками (19/50 та 31/50) відповідно - позивачці, площею 309,0 кв.м. та ОСОБА_2 , площею, 509,1 кв.м. Після цього вона, в силу своєї необізнаності, не здійснила реєстрацію свого права власності на придбане майно в Дрогобицькому МЕТІ та ЕО, як того вимагало діюче на той час законодавство. Водночас, інший співвласник - ОСОБА_2 , зареєструвавши належним чином своє право власності на придбану частину будівлі, через Рішення виконкому Дрогобицької міської ради № 50 від 28.02.2008 року, отримав дозвіл на проведення будівельних робіт (з метою збільшення площі) та присвоєння нової поштової адреси - АДРЕСА_1 . Згодом, отримавши правовстановлюючі документи на новостворене нерухоме майно, загальною площею 703,4 кв.м. та земельну ділянку, площею 0,1080 га, по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 22.12.2022 року відчужив ці об`єкти нерухомого майна своєму сину - ОСОБА_3 , який і на даний час є власником, шляхом укладення договору дарування.

Отже, як вбачається з викладеного, власник 31/50 ід.ч. нежитлової будівлі перереєстрував право власності, як на самостійний об`єкт нерухомого майна з новою поштовою адресою та збільшеною площею, тоді як частина нежитлової будівлі, яка була придбана мною, а саме 19/50 ід.ч. площею 309,0 кв.м. й надалі зареєстрована за попереднім власником ОСОБА_4 . Більше того, спільна часткова власність, яка залишилась між нею та ОСОБА_2 на нежитлову будівлю (реєстраційний номер об`єкту у РПВН: 4976316) за адресою: АДРЕСА_1 , тягне за собою невідповідність в державних реєстрах правочинів та речових прав, а відтак має бути припинена.

Станом на сьогоднішній день, договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 25 квітня 2008 р., згідно до якого позивачка придбала 19/50 ідеальних часток нежитлової будівлі, площею 309,0 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1 - є чинним. Проте з огляду на зміни, що відбулися у законодавстві щодо реєстрації прав на нерухоме майно після 2013 р., а також у зв`язку із перереєстрацією ОСОБА_2 своєї частини нежитлового приміщення та присвоєння нової поштової адреси, та у зв`язку із тим, що у Державному реєстрі прав й надалі власником 19/50 (дев`ятнадцять п`ятдесятих) ідеальних часток нежитлової будівлі зазначено колишнього власника - ОСОБА_4 , вважає за необхідне звернутися до суду з позовом про визнання права власності на належне їй майно та припинення права спільної часткової власності, оскільки в позасудовому порядку не вбачається за можливе вирішити даний спір.

Ухвалою судді від 15.11.2024 дану справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. Підготовче судове засідання призначено на 13.01.2025.

13.01.2025 підготовче судове засідання не проводилося, у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відрядженні. Підготовче судове засідання призначено на 03.02.2025.

03.02.2025 підготовче судове засідання відкладено на 05.03.2025.

27.02.2025 позивачка подала клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, яке ухвалою від 05.03.2025 задоволено. Судове засідання відкладено на 02.04.2025.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Позивачка подала заяву про розгляд справи у її відсутності та підтримання позову.

Відповідач подав заяву про слухання справи у його відсутності, позов визнав.

Третя особа подав заяву про слухання справи у його відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечив.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За результатами підготовчого провадження, у відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює судове рішення про задоволення позову.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Вимогами ст.ст. 13, 81ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 25 квітня 2008 року на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 остання отримала у власність 19/50 ідеальних часток нежитлової будівлі, загальною площею 309,0 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 .

Вказаний договір не скасованим, не визнаним недійсним. Однак, станом на момент його укладення, в 2008 році, він не був зареєстрований в Дрогобицькому міжміському МЕТІ та ЕО по причині необізнаності позивачки щодо обов`язкової реєстрації її права власності.

У зв`язку з потребою в оренді земельної ділянки, яка розташована під нежитловим приміщенням, позивачка з відповідною заявою звернулася до Управління Держземагентства у Дрогобицькому районі та надала оригінал Договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 25 квітня 2008 року, а також інші необхідні документи.

У відповідь на заяву землевпорядник повідомив позивачку, що на її ім`я дане нежитлове приміщення, загальною площею 309,0 кв.м., не зареєстровано.

В подальшому ОСОБА_1 звернулася із запитом до приватного нотаріуса Манзілевської Т.С., за участю якого укладався вказаний Договір купівлі-продажу, де теж з`ясувалось, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, нежитлове приміщення, яке було придбане мною у 2008 році, дійсно не зареєстровано за позивачкою.

З метою здійснення додаткових реєстраційних дій шляхом внесення вищевказаного майна до відповідного реєстру ОСОБА_1 звернулась до Державного реєстратора Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, однак 29 березня 2024 року отримала рішення № 72323361 про відмову в проведенні реєстраційних дій. Під час прийняття цього рішення Державним реєстратором встановлено наявність обставин, які стали підставою для відмови в реєстрації, а саме: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Так, у рішенні Державного реєстратора зазначається, зокрема, що «під час здійснення пошуків відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/ отриманих документах встановлено, що у невід`ємній архівній складовій частині Державного реєстру прав, а саме, Реєстрі прав власності на нерухоме майно за відчужувачем (продавцем) зареєстровано право власності (№ 4976316) на частину нежитлової будівлі загальною площею 818,1 кв.м, а заявником/ набувачем (покупцем) згідно договору купівлі-продажу № 1385 від 25 квітня 2008 року подано технічний паспорт з реєстраційним номером ТІ01: НОМЕР_1 на нежитлову будівлю загальною площею 309 кв.м.».

Зважаючи на відмову Державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій позивачка звернулась з відповідним запитом до Комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

На вказаний запит КП ЛОР «ДМБТІ та ЕО» видало довідку № 1404 від 24.06.2024 року, в якій зазначено, «що згідно даних технічного архіву станом на 31.12.2012 р. за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано право власності (р. № 4976316) на 19/50 ід.ч. нежитлової будівлі, що відповідає площі 309,0 кв.м., за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2005 р., реєстр. № 3030, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Мойсеєнко В.П.

Власник 31/50 ід.ч. нежитлової будівлі ОСОБА_2 15.05.2008 року перереєстрував своє право власності, як на самостійний об`єкт нерухомого майна за р. № 23265394, що відповідає площі 508,5 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності від 15.05.2008 р. НОМЕР_2 та присвоїв іншу поштову адресу - АДРЕСА_1 (рішення МВК Дрогобицької МР № 50 від 28.02.2008 року).

Таким чином, у власника 19/50 ід.ч. нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_4 з 15.05.2008 р. (момент перереєстрації ОСОБА_2 ) відсутній співвласник об`єкту нерухомого майна, а йому фактично належить окремий об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення площею 309,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .»

Отже, як вбачається з наведеного та підтверджується доданими до позову документами, нежитлова будівля, загальною площею 818,1 кв.м. по АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 , який відчужив його частками (19/50 та 31/50) відповідно ОСОБА_1 , площею 309,0 кв.м. та ОСОБА_2 , площею, 509,1 кв.м.

Як вбачається із змісту позову, в силу своєї необізнаності, позивачка не здійснила реєстрацію свого права власності на придбане майно в Дрогобицькому МЕТІ та ЕО, як того вимагало діюче на той час законодавство.

Водночас, інший співвласник ОСОБА_2 , зареєструвавши належним чином своє право власності на придбану частину будівлі, через Рішення виконкому Дрогобицької міської ради № 50 від 28.02.2008 року, отримав дозвіл на проведення будівельних робіт (з метою збільшення площі) та присвоєння нової поштової адреси - АДРЕСА_1 .

Згодом, отримавши правовстановлюючі документи на новостворене нерухоме майно, загальною площею 703,4 кв.м. та земельну ділянку, площею 0,1080 га, по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 22.12.2022 року відчужив ці об`єкти нерухомого майна своєму сину - ОСОБА_3 , який і на даний час є власником, шляхом укладення договору дарування.

Отже, як вбачається з викладеного, власник 31/50 ід.ч. нежитлової будівлі перереєстрував право власності, як на самостійний об`єкт нерухомого майна з новою поштовою адресою та збільшеною площею, тоді як частина нежитлової будівлі, яка була придбана мною, а саме 19/50 ід.ч. площею 309,0 кв.м. й надалі зареєстрована за попереднім власником ОСОБА_4 .

Отже, спільна часткова власність, яка залишилась між позивачкою та ОСОБА_2 на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , тягне за собою невідповідність в державних реєстрах правочинів та речових прав, а відтак підлягає припиненню.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед інших, визнання права.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Частиною 2 статті 12 вказаного Закону чітко визначено, що відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦПК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до домовленостей між співвласниками, останні фактично та реально розділили між собою належне на праві спільної часткової власності приміщення, якими і користуються з моменту набуття права власності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушували право, примусового виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, а також з враховуючи, що жодних підстав для неприйняття визнання позову відповідачем судом не встановлено, суд приходить до переконання, що позовні підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 4, 7, 12, 13, 43, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Припинити спільну часткову власність між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на нежитлову будівлю (реєстраційний номер об`єкту у РПВН: 4976316) за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 309,0 (триста дев`ять цілих та нуль десятих) кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 , та була придбана згідно Договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 25 квітня 2008 р. (договір зареєстровано в реєстрі за № 1385).

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.04.2025.

Суддя О.Б. Нагірна