Постанова № 126474698, 08.04.2025, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1070/25

Провадження № 1-кс/309/211/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року м. Хуст

Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 сторін кримінального провадження, , прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 розглянувши клопотання прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025071050000171 від 13 березня 2025 р. щодо кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.289 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Діброва Тячівського району, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , українця з загальною освітою, одруженого, приватного підприємця , раніше не судимого

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 вернувся в суд з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Діброва Тячівського району, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , українця з загальною освітою, одруженого, приватного підприємця , раніше не судимого

Клопотання обґрунтоване тим, що 11.10.2024 біля 16.40 ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 у центрі села Нижня Апша неподалік будівлі сімейної стоматології «Aesthetics dental clinic» по вулиці Дібрівській, №175, побачивши громадянина Румунії ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) за кермом легкового автомобіля марки «BMW X6 M50d» з днз Швейцарської Конфедерації « НОМЕР_1 » (власник Orani Fisnik), з метою заволодіння транспортним засобом затіяли сварку з ОСОБА_8 та разом витягнули водія із-за керма.

При цьому ОСОБА_7 наніс останньому декілька ударів руками в область голови, внаслідок чого відповідно до висновку експерта №230 від 15 жовтня 2024 року заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної втрати працездатності.

В подальшому ОСОБА_4 помітивши, що ОСОБА_7 не може подолати фізичний опір потерпілого, а потерпілий намагається запустити двигун автомобіля та поїхати з місця події, обійшов автомобіль спереду та сів на переднє пасажирське сидіння, в момент чого потерпілий запустив двигун та почав рух, однак ОСОБА_4 миттєво заглушив двигун автомобіля, натиснувши на кнопку системи «СтартСтоп» та, утримуючи праву руку потерпілого, не давав йому можливості повторно запустити двигун та змінити положення важелю перемикання автоматичної коробки передач.

В свою чергу ОСОБА_7 весь час знаходячись біля відкритих передніх водійських дверцят продовжував витягувати потерпілого з салону, наніс йому ще біля восьми ударів кулаком лівої руки по голові та в обличчя та продовжив витягувати його з салону, а ОСОБА_4 допоміг виштовхати його руками з салону автомобіля. Після цього ОСОБА_7 , витягнувши потерпілого з салону авто кинув його на землю та наніс ще один удар правою ногою по тулубу ОСОБА_8 , а ОСОБА_4 вийшов з салону автомобіля, підійшов до задніх дверцят багажного відсіку, які були випадково відчинені під час протиправних дій, та зачинив їх, полегшивши таким чином подальший рух ОСОБА_7 на викраденому автомобілі, вартість якого станом на 23.10.2024 складає 1 849 488.00 грн., що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Дії ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Діброва Тячівського району Закарпатської області України, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого) кваліфікуються за ч. 3 ст. 289 КК України, тобто в незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, при чому предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

26 грудня 2024 року ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №12024071160000828 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

06 грудня 2024 строк досудового розслідування у даному провадженні продовжено до 2.01.2025, а в подальшому 09 січня 2025 року - до шести місяців.

13 березня 2025 щодо ОСОБА_4 виділено в окреме провадження матеріали кримінального провадження № 12025071050000171.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 , підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: рапортом про вчинення кримінального правопорушення ЄО № 11096 від 11.10.2024, протоколами огляду місця події від 11.10.2024, протоколом прийняття заяви від ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), допитом потерпілого ОСОБА_8 ( ОСОБА_11 ), протоколом прийняття заяви від ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), допитом потерпілого ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , протоколом пред?явлення для впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_8 ( ОСОБА_15 ), та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою с винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив особливо тяжкий злочин, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавленням волі на строк від 8 до 12 років з конфіскацією майна або без такої, і відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що: ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, адже усвідомлює, що йому загрожує реальна міра покарання; ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема затягуванням досудового розслідування та в подальшому судового розгляду, впливати на свідків та очевидців правопорушення, та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, згідно п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи, репутацію підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа.

Слід врахувати, що щодо ОСОБА_4 у провадженні Державного бюро розслідувань перебувало кримінальне провадження №62024140160000723 від 09.11.2024 року про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, у якому останній перебував під вартою. 16.01.2025 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду у даному провадженні зобов`язано ОСОБА_4 не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_2 , для продовження проходження військової служби.

З інформації ВЧ НОМЕР_2 за № 1838/5-45 від 19.03.2025, ОСОБА_4 наказом №22 від 20.01.2025 поновлено на службі у військовій частині, а вже наказом №25 від 23.01.2025 його визнано таким, що повторно самовільно залишив військову частину.

Таким чином доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, доведено в повній мірі, зокрема в тому, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні шляхом ухилення від явки до слідчого органу та в подальшому суду та іншими способами, і всі вище наведені ризики та обставини є реальними, триваючими, і об`єктивно існують, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним.

Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.

Слід врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 у групі з ОСОБА_7 , адже враховуючи спосіб вчинення злочину, знаряддя та місце його вчинення, воно викликало особливий суспільний резонанс, висвітлення в засобах масової інформації, тому тримання під вартою підозрюваного є виправданим.

Затримання та тримання під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії).

Відповідності до ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді визначити розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статі, в даному випадку у відповідності до п.п.1 ч.4 ст. 183 КПК України щодо злочину з вчиненого із застосуванням насильства.

У своєму клопотанні прокурор просить суд застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Діброва Тячівського району Закарпатської області України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання, а саме те, що ОСОБА_16 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення санкція за скоєння якого передбачає лише покарання у вигляді реального позбавлення волі, що в своїй сукупності вказує на те, що він будучи обізнаним з мірою покарання перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В судовому засіданні ОСОБА_16 його захисник ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання. Адвокатом ОСОБА_5 подано письмове заперечення проти клопотання. У своєму запереченні адвокат вказує, що сторона обвинувачення не маючи реальних підтверджуючих факторів , які б наводили справжній ризик, який би оправдовував би клопотання, вказує не вмотивовані три ризики: ризик переховування від суду, ризик впливу на свідків, ризик вчинення інших кримінальних правопорушень . Щодо ризику переховування ОСОБА_4 , від органів досудового розслідування та суду: Так, цей ризик органом досудового розслідування обґрунтовувався тяжкістю покарання, яке може бути застосовано до ОСОБА_4 , у випадку доведення його вини. Сама ж суворість покарання, що загрожує ОСОБА_4 „ хоча й має значення для оцінки небезпеки його зникнення, але потребу обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою не можна оцінювати з суто абстрактної точки зору, зважаючи лише на тяжкість злочину, це ж вказується і в рішеннях ЄСПЛ, зокрема у п. 74 рішення у справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v. Russia), заява №7064/05, від 01.06.2006 ЄСПЛ.

Окрім того, відповідно до ст. 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 нього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.

Таким чином, в силу ст. 196 КПК України слідчий суддя зобов`язаний посилатись на докази, які обґрунтовують обставини, які свідчать про існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Докази про можливість переховування ОСОБА_4 , від органу досудового розслідування та суду в матеріалах клопотання про обрання запобіжного заходу не міститься.

ОСОБА_4 , в розшуку жодного разу не перебував та не уникав судового процесу. Щодо ризику впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, то даний ризик взагалі є абсурдним і навіть смішним, так, як стороною обвинувачення в даному судовому розгляді не було залучено жодну особу в якості свідка, та сторона обвинувачення в судовому порядку не клопотала щодо допиту свідків, сторона захисту не розуміє на якого чи на яких свідків має впливати ОСОБА_4 , якщо свідків в даній справі не має зі сторони обвинувачення на уявних чи вигаданих.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, то суд не може дивитись на дане твердження під призмою майбутнього часу. Якщо обвинувачений вчинить нове правопорушення то його будуть за нього судити в іншому провадженні і він буде нести за це відповідальність, що йому зрозуміло .

Щодо здатності більш м`якого запобіжного заходу запобігти встановленим ризикам. Сторона захисту вважає , що оцінювати можливість застосування до ОСОБА_4 , більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою слід виходячи з того, чи здатні такі заходи запобігти наявності «можливих» ризиків, при тому, що як підозра, так і обґрунтованість ризиків є м`яко кажучи, без відповідного доказового обґрунтування, навіть для переконання «стороннього спостерігача».

Крім того, сторона захисту просить врахувати закріплену в п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і розтлумачену в п. 86 рішення ЄСПЛ у справі «Макаренко проти України» (Makarenko v. Ukraine) від 30.01.2018 «презумпцію на користь звільнення» з урахуванням того, що запобігти встановленому ризику можливо, шляхом застосування до підозрюваного цілодобового домашнього арешту з покладенням вищевказаних обов`язків. Сторона захисту просить суд, обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішенні питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, приходить до наступного.

Органами досудового розслідування підозрюваний підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст.289 КК України за вище наведених обставин.

За вказаним фактом, відомості по матеріалах було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате розслідування провадження, в ході якого підозрюваному, повідомлено про підозру у вчинені вказаного злочину та подано до слідчого судді дане клопотання про обрання запобіжного заходу, аналізуючи яке на дотримання положень КПК України слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Слідчим суддею, на час порушеного у клопотанні питання, про підозрюваного встановлено такі відомості: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Діброва Тячівського району, зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживаючий в АДРЕСА_2 , українець, з загальною освітою, одружений, приватний підприємець , маючий на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимий.

Підозрюваній у цьому провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України

Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні слідчий суддя ураховує, що застосування до підозрюваного будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)). Тобто, вимога щодо розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З урахуванням того, що (1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України ), а (2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Проаналізувавши долучені до даного клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідчий суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, у якому йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності указують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що цей підозрюваний, міг вчинити правопорушення.

Уважати підозру явно не прийнятною, не дивлячись на пояснення захисту, усе ж таки не можливо, так як, на їх противагу стороною обвинувачення надано не менш важливі дані (протоколи слідчих дій) та які усе ж таки указують на те, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, у той, час як оцінка наданих доказів, з точки зору їх належності та допустимості, не у питанні вірогідності причетності особи до певного діяння, а наявності факту вини, має бути забезпечена судом.

Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного, та з його урахуванням слідчий суддя погоджується з висновком про наявність ризиків впливу, переховування та перешкоджання.

Оцінюючи наявність цього ризику вплив у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочину у якому останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та свідків та дослідження їх судом.

Реальним на переконання слідчого судді є і ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема такий (ризик) є дійсним не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Дійсним є такий ризик і у розрізі того, що перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Як наслідок є дійсними обставини визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя, враховує той факт, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор довів наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, уважає за доречне застосувати відповідний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Визначаючи строк дії такого типу заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя ураховує, що відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

У своєму клопотанні прокурор просить суд не визначати підозрюваному розмір застави, оскільки злочин, у якому підозрюється ОСОБА_4 вчинено із застосуванням насильства.

Відповідно п.1 ч.4 до ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Отже, норма даної статті визначає право а не обов`язок слідчого судді чи суду враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу не визначати розмір застави.

Слід зазначити, що з змісту самого клопотання прокурора, витягу з ЄРДР не вбачається, що ОСОБА_4 застосовував відносно потерпілого насильство, а це робив ОСОБА_7 .

Також з дослідженого протоколу перегляду відеозапису від 12 листопада 2024 р. події , яка мала місце 11.10.2024 також не вбачається , що ОСОБА_4 наносив тілесні ушкодження потерпілому.

Враховуючи обставини справи, слідчий суддя вважає за можливе на даній стадії процесу визначити підозрюваному заставу.

При визначенні її (застави) розміру слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах … 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У контексті обставин цього кримінального правопорушення слідчий суддя вважає про існування випадку за якого слідчий суддя дійшов до висновку, що застава може бути призначена у розмірі, який не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Слідчий суддя вважає, що застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна буде забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Така сума (застави) оцінена враховуючи дані про особу та її поведінку, іншими словами, розмір застави обумовлюється слідчим суддею тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Щодо питання доречності покладення обов`язків з числа регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України, то слід відмітити таке.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно з урахуванням установлених обставин цього кримінального провадження на переконання слідчого судді слушним є покладення на підозрюваного у разі унесення застави наступних обов`язків: прибувати за кожною вимогою до слідчого прокурора та суду; повідомляти слідчого прокурора та суд про своє місце проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Адже саме вони будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, у зв`язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Керуючись статтями 177, 178, 183, 193, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025071050000171 від 13 березня 2025 р. щодо кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.289 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Діброва Тячівського району, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , українця з загальною освітою, одруженого, приватного підприємця , раніше не судимого задоволити.

Застосувати до ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_2 з загальною освітою, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з 8 квітня 2025 року до 6 червня 2025 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України.

Визначити заставу у розмірі 242240 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень) грн., що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , встановленої станом на 01 січня поточного року 3028 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний рахунок :

Отримувач коштів - ТУ ДСА України в Закарпатській області;

Код отримувача (код ЄДРПОУ) 26213408;

Банк отримувача ДКСУ м. Київ ;

Код банку отримувача (МФО) 820172;

Рахунок отримувача UA 198201720355209001000018501

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого прокурора та суду; повідомляти слідчого прокурора та суд про своє місце проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Ужгородського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Ужгородського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Хустський районний суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчих СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та прокурорів Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.

Повний текст ухвали виготовлено 9 квітня 2025 року .

Слідчий суддя

Хустськогорайонного суду: ОСОБА_1