Рішення № 126470925, 09.04.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/23795/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року Рівненський міський суд

в особі судді Ковальова І.М.

при секретарі Білецькій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова група «Оберіг» про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення судових витрат,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд 06 грудня 2024 року з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова група «Оберіг» про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення судових витрат звернувся ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимог підтримала, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 62365,81 грн. (що включає в себе: 56665,81 грн. вартість відновлювального ремонту, 4000,00 грн. вартість проведення оцінки, 1700,00 грн. послуги евакуатора) та понесені судові витрати по справі, а саме по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. та витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

В судове засідання відповідачка повторно не з`явилась. Про день та час розгляду справи повідомлялася завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами за місцем реєстрації. Причин своєї неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи до суду не подавала, письмовий відзив не надходив.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 рокупередбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що 14 вересня 2024 року о 12 год. 20 хв. в м.Рівне по пр.Миру, 24 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Toyota Avensis номерний знак НОМЕР_1 , в порушення п.п.10.2. Правил дорожнього руху, виїжджаючи з прилеглої території на головну дорогу, перед виїздом на проїжджу частину не дала дорогу транспортному засобу, що рухався по ній, а саме транспортному засобу Nissan Qashqai по інерції здійснив зіткнення з транспортним засобом Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , яка рухалася попереду в попутньому напрямку. Внаслідок ДТП дані автомобілі зазнали механічних пошкоджень та матеріальних збитків.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 жовтня 2024 року по справі №569/19169/24 визнано ОСОБА_2 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Постанова суду набрала законної сили 22 жовтня 2024 року.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З дослідженого в судовому засіданні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 являється власником транспортного засобу: реєстраційний номер: НОМЕР_4 , NISSAN QASHQAI, шасі НОМЕР_5 , 2011 року випуску.

11 жовтня 2024 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір №161.24 про проведення оцінки вартості майна відповідно до якого, предметом договору є проведення незалежної оцінки вартості майна з метою визначення матеріального збитку. Об`єкт оцінки автомобіль Nissan Qashqai, номерний знак НОМЕР_4 , рік випуску 2011; вид вартості матеріальний збиток; дата оцінки 14 вересня 2024 року; дата огляду 14 жовтня 2024 року.

З дослідженого в судовому засіданні Звіту №161.24 ПРО ОЦІНКУ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ легкового автомобіля Nissan модель Qashqai реєстраційний номер НОМЕР_4 , а саме висновку про вартість майна вбачається наступне: об`єкт оцінки колісний транспортний засіб легковий автомобіль Nissan Qashqai реєстраційний номер НОМЕР_4 , місце розташування м.Рівне, вул.Старицького, 45, СТО «Власт»; замовник оцінки ОСОБА_1 ; виконавець звіту ФОП ОСОБА_4 (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності 204/2023 віл 12.04.2023 р.) АДРЕСА_2 ; підстава проведення оцінки заява від 11.10.2024 р.; мета оцінки визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ після ДТП; вид вартості ринкова, вартість матеріального збитку; дата оцінки 14 вересня 2024 р.; дата завершення звіту 21 жовтня 2024 р.; використані методичні підходи порівняльний, витратний; курс валют на дату оцінки 100,00 USD = 4127,43 UAН100,00 EUR = 4545,95 UAН; вартість матеріального збитку 371381,40 грн.

Відповідно до п.2.7. Звіту вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників, що підлягають заміні (Сврз) легкового автомобіля Nissan Qashqai реєстр. Номер НОМЕР_4 складає 216665,81 грн.

З дослідженого в судовому засіданні повідомлення за підписом генерального директора ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» вихідний #52272/1/ПЗ вбачається, що ТзДВ «Страхова група Оберіг» (надалі ТДВ «СГ «ОБЕРІГ») у відповідь на заяву про страхове відшкодування повідомляє наступне: 14.09.2024 сталося ДТП (м.Рівне, просп.Миру, 24) за участю автомобіля TOYOTA AVENSIS, НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу TOYOTA AVENSIS, НОМЕР_1 на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів #ЕР-218949539 від 17.01.2024 (надалі Поліс). Полісом #ЕР-218949539 передбачено франшизу у розмірі 0,00 грн. Враховуючи вищевикладене, керуючись п.36.1. ст.36 Закону #1961-ІV, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» прийняло рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 160.000,00 грн. (з вирахуванням франшизи у розмірі 0,00 грн.). Страхове відшкодування у розмірі 160.000,00 грн. буде сплачено на реквізити зазначені у заяві про страхове відшкодування в строки передбачені Законом №1961-ІV.

Отже, різниця вартості відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта зносу складників, що підлягає заміні становить 56665,81 грн. (216665,81 грн. 160.000,00 грн.) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З дослідженого в судовому засіданні акту №161.24 21 жовтня 2024 року вбачається що ФОП ОСОБА_4 і ОСОБА_1 склали даний акт про те, що надані послуги: огляд, фотографування та автотоварознавче дослідження КТЗ: Nissan Qashqai реєстраційний номер НОМЕР_4 на суму 4000,00 грн.

З дослідженого в судовому засіданні акту виконаних робіт №1 від 18 вересня 2024 року вбачається, що ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_1 склали цей акт з приводу того, що послуги вказані в п.1 даного договору транспортування евакуатором а/м NISSAN QASHQAI, держ. № НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 , з місця ДТП вул.Небесної Сотні, 24 14 вересня 2024, 12:20 до АДРЕСА_4 , виконані в повному обсязі та задовольняють заявника. Сум сплачених коштів замовником становить 1700 грн.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

Відповідно доч.1ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, доведеними, не спростованими відповідачкою, яка в судове засідання повторно не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася завчасно та належним чином судовими повістками за місцем реєстрації, причин своєї неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи не подавала, письмовий відзив на позов не надходив, а тому вони підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду представником позивача було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн. згідно квитанції, рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК Українидо витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3ст.134 ЦПК Україниразом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1-6ст.137 ЦПК Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з положеннямист.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року в справі №734/2313/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Таким чином суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 6000,00 грн. правової допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263-265,268,273, 280, 282-289,354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова група «Оберіг» про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення судових витрат задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_3 , іпн. НОМЕР_6 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_7 заподіяну матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 62365,81 грн. (що включає в себе: 56665,81 грн. вартість відновлювального ремонту, 4000,00 грн. вартість проведення оцінки, 1700,00 грн. послуги евакуатора) та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_7

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_3 , іпн. НОМЕР_6

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов