Рішення № 126468719, 08.04.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1415/22

Провадження № 2/344/174/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.,

з участю секретаря Бурянна Н.,

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 доПриватного підприємства,,Туристичнеагентство ,,Оле-Тур, ОСОБА_3 прозахист авторськогоправа,-

ВСТАНОВИВ:

В позові вказано, що «…1 листопада 2014 року ОСОБА_1 (архітектор, диплом серії НОМЕР_1 ), опублікував у соціальній мережі Facebook свій авторський твір - своє художнє бачення Головної брами палацу Полоцьких, підписавши роботу псевдонімом «ХМЕЛЬ14» в правому нижньому кутку графічного зображення, що підтверджується дописом в соціальній мережі. Позивач також поширив свої роботи в соціальній мережі Dribble, де 11 червня 2016 року опублікував графічне зображення реконструкції Головної брами палацу Полоцьких, підписавши роботу «ХМЕЛЬ 14» в правому нижньому кутку зображення, що підтверджується дописом в соц-мережі ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , зайшовши в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , побачив свій авторський твір, свою інтерпретацію зображення реконструкції Головної брами Палацу Полоцьких, зображеною на магнітах без відмітки про своє авторство. Магніт продавався за ціною 25 грн. за 1 екземпляр, що підтверджується квитанцією №014897 від 28.05.2021р. Зазначений товар пропонували для продажу та реалізації невизначеному колу осіб. Свого дозволу на розповсюдження твору та на отримання прибутку від нього позивач відповідачу не надавав та позначення свого авторства на магнітах не виявив…».

Тому позивач просив суд стягнути з приватного підприємства "Туристичне агенство "ОЛЕ-ТУР" (ЄДРПОУ22166770, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а саме 65 000,00 гривень. Зобов`язати відповідача опублікувати на особистому сайті протягом місяця відомості про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

В судовому засіданні позивач, в якості свідка, надав перед судом показання про те, що 28/05/2021 прийшов в магазин і придбав магніт, отримав чек, запитав звідки магніт, сфотографував його; на магніті була зображена брама, яку він відтворив за листівкою від 20 століття; вази, ковки і ще кілька елементів унікальні; вази, ковки, ромбики це його зображення; на магніті його робота, але без зазначення «Хмель»; друк на магніті неякісний, тому частину елементів не видно; магніт купив в магазині по АДРЕСА_2 стрільців 19/1.

Представник позивача надала перед судом пояснення про те, що позивач є архітектором; підписав зображення твору « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; зайшов в магазин і побачив в продажі магніт із створеним ним зображенням; звернувся до відповідача, але відповідач повідомив, що не здійснює продаж, а здає магазин в оренду; фотографія не є графічним зображенням; графічне зображення позивача відрізняється від фотографії; магніт купив в крамниці відповідача «Оле-тур»; «Оле-тур» надало копію ліцензійного договору з ОСОБА_3 ; в п. 21 «Оле-тур» надало ОСОБА_5 невиключну ліцензію; в квитанції не було вказано ОСОБА_5 , а тільки ціна 25 гривень; зображення на магніті і в фейсбуку позивача ідентичні; на сайті репортер фотографія, а не графічне зображення; за змістом постанови КГС Верховного Суду сайт є формою поширення інформації.

Представник «Оле-тур» не забезпечило прибуття в судове засідання свого представника протягом усього часу розгляду спору.

Представник відповідача Дрінь Т. надала перед судом пояснення про те, що заперечує позов, ОСОБА_5 неналежний відповідач; немає доказу, що ОСОБА_5 продав магніт; в договорі казано, що ОСОБА_5 надано невиключне право, а тому «Оле-тур» залишає за собою ці права; форма 20 ОПП вказує на здійснення ОСОБА_5 діяльності в інших місцях; ОСОБА_5 не здійснює торгівлю в місці, де позивач придбав магніт; відрізняється брама від зображення на магніті; є інші зображення брами; чек на магніт не містить інформації, хто його продав.

Судом встановлено наступні обставини.

1 листопада 2014 року ОСОБА_1 (архітектор, диплом серії НОМЕР_1 ), опублікував у соціальній мережі Facebook свій авторський твір - своє художнє бачення Головної брами палацу Полоцьких, підписавши роботу псевдонімом «ХМЕЛЬ14» в правому нижньому кутку графічного зображення, що підтверджується дописом в соціальній мережі. Позивач також поширив свої роботи в соціальній мережі Dribble, де 11 червня 2016 року опублікував графічне зображення реконструкції Головної брами палацу Полоцьких, підписавши роботу «ХМЕЛЬ 14» в правому нижньому кутку зображення, що підтверджується дописом в соц-мережі

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , зайшовши в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , побачив свій авторський твір, свою інтерпретацію зображення реконструкції Головної брами Палацу Полоцьких, зображеною на магнітах без відмітки про своє авторство. Магніт продавався за ціною 25 грн. за 1 екземпляр, що підтверджується квитанцією №014897 від 28.05.2021р. Зазначений товар пропонували для продажу та реалізації невизначеному колу осіб. Свого дозволу на розповсюдження твору та на отримання прибутку від нього позивач відповідачу не надавав та позначення свого авторства на магнітах не виявив

В ч. 1 ст. 435 ЦК України вказано, що первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

За змістом ст. 433 ЦК України перелік творів не є вичерпним.

В ст. 440 ЦК України вказано, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1)право навикористання твору; 2)виключне праводозволяти використаннятвору; 3)право перешкоджатинеправомірному використаннютвору,в томучислі заборонятитаке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Отже позивач є автором графічного зображення, яке самостійно створив. По-друге позивач оприлюднив свій твір та зазначив авторство псевдонімом «ХМЕЛЬ14».

Таким чином позивачу належать авторські права на графічне зображення.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до п.5 ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суб`єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Положенням пункту 8 частини 3 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що розповсюдження творів є одними із способів використання творів.

В ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" вказано, що розповсюдження об`єктів авторського права і (або) суміжних прав - це будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці.

Відповідач, незважаючи на авторське право позивача на графічне зображення, реалізував товар в крамниці.

На виданій позивачу квитанції про продаж магніту вказано Галерея сувенірів «Оле-тур» та вказано адресу Січових стрільців 19/1 м. Івано-Франківськ.

Позивач направив «Оле-тур» претензію.

08/12/2021 відповідач надав позивачу відповідь на претензію про те, що оскільки брама віднесена до пам?ятки архітектури, тому не може вважатись будь-чиїм авторством, а відповідач не здійснює роздрібну торгівлю товарами.

Відповідач «Оле-тур» надав суду відзив на претензію, про те, що приміщення здає в оренду, а реконструкцію брами здійснюють інші автори, до яких позивач не належить.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

В ч. 4 ст. 77 ЦПК України вказано, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Отже суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Усі пояснення щодо фотографій дійсної брами не стосуються предмету спору та надаються представниками відповідачів безвідносно до предмету даного спору, за власним помилковим уявленням щодо предмету спору, оскільки позивачем визначено предмет спору щодо використання графічного зображення, створеного позивачем та оприлюдненого під створеним ним псевдонімом, а не щодо здійсненої позивачем чи третіми особами фотографій.

За ч. 4 ст. 12 ЦПК України правові наслідки надання відповідачами пояснень, що не стосуються предмету спору покладається безпосередньо на відповідачів.

Відповідно до довідки відповідача «Оле-тур» він розміщений за адресою АДРЕСА_3 і здійснює за нею свою діяльність.

За поясненням позивача ПП «Оле-тур» продало йому спірний магніт.

За поясненням відповідача «Оле-тур» відповідач здає приміщення в оренду.

За поясненням відповідача ОСОБА_5 він торгує спірними магнітами за адресою АДРЕСА_3 .

Отже представник відповідача ОСОБА_5 особисто заперечила пояснення відповідача « ОСОБА_6 », що саме ОСОБА_5 продав позивачу спірний магніт.

01/03/2019 відповідачі ПП «Оле-тур» та ОСОБА_5 уклали ліцензійний договір про передачу у використання торговельної марки за свідоцтвом № НОМЕР_3 .

Представник відповідача ОСОБА_5 заперечила, що ОСОБА_5 здійснив будь-яку спірну діяльність особисто чи під торгівельною маркою за свідоцтвом № НОМЕР_3 .

Отже позивач та відповідач ОСОБА_5 повністю заперечили та спростували пояснення відповідача ПП «Оле-тур» про те, що ОСОБА_5 здійснив продаж спірного магніту у своїй самостійній господарській діяльності, або під торговою маркою за свідоцтвом № НОМЕР_3 .

Так само не є релевантними пояснення відповідача ПП «Оле-тур», що воно здійснює господарську діяльність у формі передання в оренду майна. Оскільки відповідачем не доведено кому безпосередньо передано спірне приміщення по Січових стрільців 19/1 м. Івано-Франківськ.

Так само за повідомленням ОСОБА_5 за формою 20-ОПП він не здійснює діяльність по Січових стрільців 19/1 м. Івано-Франківськ.

Про проведення експертизи жодна сторона спору не просила суд.

За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже саме на відповідну сторону покладено негативні наслідки, пов`язані із невчиненням нею процесуальних дій.

Так само позивачем однозначно доведено перед судом, що більшість графічних елементів за його твором відображено на спірному магніті, проданому в місці знаходження та реєстрації ПП «Оле-тур» по Січових стрільців 19/1 м. Івано-Франківськ.

До порушення авторського права і суміжних прав відповідно до статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначеністаттями 14і38цього Закону, та їхні майнові права, визначеністаттями 15,17,27,39-41цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбаченихстаттями 21-25,42,43цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам.

В ч. 1 ст. Закону України "Про авторське право і суміжні права" вказано, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбаченихстаттями 21-25цього Закону.

В ст. 432 ЦК України в редакції на час вчинення порушення прав позивача вказано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно достатті 16цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разовогогрошового стягненнязамість відшкодуваннязбитків занеправомірне використанняоб`єктаправа інтелектуальноївласності.Розмір стягненнявизначається відповіднодо законуз урахуваннямвини особита іншихобставин,що маютьістотне значення; опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

За змістом позову порушення прав позивача мало місце 28.05.2021.

З 01.01.2021 по 30.11.2021 мінімальна заробітна плата складала 6000, а не 6500, яка була встановлена з 01.12.2021 по 31.12.2021.

Отже зазначений розрахунок позивача є помилковим та не заснованим на правовому регулюванні спірних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Отже на час порушення права позивача не передбачалось відшкодування в розмірі 10 заробітних плат.

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia». Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічногоз`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже позивач та його адвокат не застосували редакцію правової норми, яка діяла на час порушення його права відповідачем та вказали в позові та в усних виступах адвоката перед судом на застосування редакції правової норми, яка була чинною за декілька років до зміни ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

В ст.3ЦК Українив якостізагальної засадицивільного законодавствапроголошено справедливість, добросовісність та розумність.

Одночасно з цим можливою є ситуація не передання автором твору права на його використання за будь-якими договорами та відсутність можливості застосування відповідної аналогії для розрахунку паушального платежу.

Отже ні помилки позивача та його адвоката, ні відсутність договірних відносин з будь-якими учасниками цивільних відносин щодо використання даного твору не визначено законом в якості правової підстави для звільнення відповідача від юридичної відповідальності за порушення прав позивача.

Так само будь-якого висновку експерта чи клопотання про проведення експертизи даного питання сторони суду не подали.

За вказаних особливостей реалізації позивачем та відповідачами їх прав і обов?язків компенсацію за порушення права позивача з урахуванням змісту та особливостей порушеного права та необхідності компенсування доведеного порушення позивачу може бути присуджено 6000 гривень.

Оскільки протягом розгляду даного спору відповідач ПП ,,Туристичне агентство ,,Оле-Тур не сприяло судовому розгляду, надавало пояснення, які не стосуються предмету спору, не надало доказів передання приміщення де воно зареєстроване в оренду по АДРЕСА_3 , надало неправдиві пояснення щодо порушення прав позивача ОСОБА_5 тому позивачем доведено правові підстави щодо опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Крім цього протягом усього судового розгляду позивач так і не подав суду належним чином оформленого позову з вимогами до

ОСОБА_7 ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Таким чином саме на відповідача на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов?язок на спростування доводів позивача щодо порушення його прав.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

В ч. 5 ст. 268 ЦПК України вказано, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково;

стягнути з приватного підприємства "Туристичне агенство "ОЛЕ-ТУР" (ЄДРПОУ 22166770, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 6000 гривень, 2977,20 гривень судового збору;

зобов`язати відповідача опублікувати на особистому сайті https://oletour-if.vidido.info/ протягом місяця відомості про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

в іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородовський С.О.