Рішення № 126464079, 20.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/60867/24-ц

пр. № 2-4839/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Кравець Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати, що ненаданням запитаної ОСОБА_1 у зверненні від 18 січня 2021 року інформації про причини нарахування заборгованості за послуги з постачання гарячої води у сумі 4 077, 45 грн станом на 01 травня 2018 року, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» порушило його права, та зобов`язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» надати ОСОБА_1 цю інформацію протягом тижня після набрання рішенням суду законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач є споживачем послуг з постачання гарячої води, які надає відповідач за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Він звернувся до КП «Київтеплоенерго» із запитом про надання йому інформації про причини нарахування заборгованості, що позбавило його можливості спростувати її існування і отримати житлову субсидію хоча б у наступних роках. Таким чином позивач зробив висновок, що ненаданням запитаної інформації відповідач порушив його права на її отримання, які передбачені пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з яким споживач має право отримувати інформацію про проведені виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі.

Відповідач позов не визнав, представник відповідача у відзиві зазначив, що звернення позивача зареєстровано за номером № ХО-11915674 та за дорученням Київської міської державної адміністрації було переадресовано в системі «Урядовий контактний центр» до Комунального концерну «Центр комунального сервісу», яке і визначено виконавцем для надання відповіді позивачу. Між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» укладено договір про надання послуг від 01 лютого 2023 року № 1641/ЕЗ-24, предметом якого є надання Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» Відповідачу послуг з обробки даних (послуги з обробки даних, контакт-центру та інші послуги, що передбачають комплексне обслуговування споживачів за послуги відповідача за принципом «єдиного вікна»). Таким чином, саме Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» було визначено виконавцем звернення позивача та за результатом розгляду підготовано та надано відповідь. КП «Київтеплоенерго» стало виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води з 01 травня 2018 року. 11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (в подальшому АТ «К.Енерго») (Кредитор) та КП «Київтеплоенерго» (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, за яким Кредитор відступає, а Новий кредитор набуває права вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Відповідно до умов Договору № 602-18 заборгованість перед КП «Київтеплоенерго» за кв. АДРЕСА_2 , за послуги, які були надані ПАТ «Київенерго» до 01 травня 2018 року становить 2 378, 38 грн, що обліковується у борговій базі діяльності ПАТ «Київенерго», правонаступником котрого КП «Київтеплоенерго» не стало. КП «Київтеплоенерго» не володіє інформацією щодо порядку та періодів нарахувань до 01 травня 2018 року та відомостей про обчислення їх розміру, оскільки підприємство не проводило нарахувань за зазначений період.

У відповіді на відзив відповідача позивач вказав, що відповідач, посилаючись на те, що не є правонаступником ПАТ «Київенерго», намагається створити уяву про те, що не має стосунку до проблем, які виникли у позивача з призначенням житлової субсидії внаслідок нарахованої мені ПАТ «Київенерго» заборгованості у сумі 4 077, 45 грн станом на 01 травня 2018 року. Але сам же відповідач вказав цю суму як мій борг у своєму рахунку-повідомленні станом на 01 червня 2018 року, чого достатньо для відмови йому у призначенні житлової субсидії.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

20 грудня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 25 грудня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

30 грудня 2024 року у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному порядку з викликом сторін.

16 січня 2025 року представник відповідача подав відзив на позов через Електронний суд.

17 січня 2025 року позивач також через Електронний суд подав відповідь на відзив.

У судовому засіданні позивач підтримав позов і просив його задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у заявах по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на доводи, наведені у відзиві на позов.

Суд, заслухавши обґрунтування позивача і заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Київської міської ради від 24 квітня 2018 року № 517/4581, Угоду щодо реалізації проекту та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладену між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ «Київенерго», було припинено з 30 квітня 2018 року, у частині об`єктів теплопостачання. Об`єкти теплопостачання, які перебували у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», закріплено на праві господарського відання за КП «Київтеплоенерго», в експлуатацію якого з 01 травня 2018 року перейшли котельні, теплові мережі, теплові пункти та інше допоміжне майно. КП «Київтеплоенерго» стало виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води з 01 травня 2018 року.

18 січня 2021 року ОСОБА_1 направив електронне звернення до КП «Київтеплоенерго» через Урядовий контактний центр, створений на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 р. № 898 «Про взаємодію органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України та державної установи «Урядовий контактний центр»» з метою оперативного вирішення проблемних питань, які порушуються у зверненнях громадян, а також удосконалення роботи органів виконавчої влади з урахуванням громадської думки. Звернення ОСОБА_1 містило прохання надати інформацію про причини нарахування заборгованості за послугу з централізованого постачання гарячої води у сумі 4 077, 45 грн станом на 01 травня 2018 року.

Звернення було зареєстровано за номером № ХО-11915674 та за дорученням Київської міської державної адміністрації було переадресовано в системі «Урядовий контактний центр» до Комунального концерну «Центр комунального сервісу», яке і визначено виконавцем для надання відповіді позивачеві.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» від 08 грудня 2016 року № 1244 «Про єдину міську службу для комплексного обслуговування споживачів житлово-комунальних послуг за принципом «єдиного вікна» на базі Комунального концерну «Центр комунального сервісу» організовано єдину міську службу для комплексного обслуговування споживачів житлово-комунальних послуг за принципом «єдиного вікна».

Між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» укладено договір про надання послуг від 01 лютого 2023 року № 1641/ЕЗ-24, предметом якого є надання Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» КП «Київтеплоенерго» послуг з обробки даних (послуги з обробки даних, контакт-центру та інші послуги, що передбачають комплексне обслуговування споживачів за послуги відповідача за принципом «єдиного вікна»). Зокрема, відповідно до п. 1.2.3 Договору Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» надає споживачам консультації, роз`яснення з питань нарахувань, перерахунків, оплат, заборгованості за послуги, надані КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до рішення Київської міської ради від 24 квітня 2018 року № 517/4581, Угоду щодо реалізації проекту та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладену між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ «Київенерго», було припинено з 30 квітня 2018 року, у частині об`єктів теплопостачання. Об`єкти теплопостачання, які перебували у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», закріплено на праві господарського відання за КП «Київтеплоенгерго», в експлуатацію якого з 01 травня 2018 року перейшли котельні, теплові мережі, теплові пункти та інше допоміжне майно. КП «Київтеплоенерго» стало виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води з 01 травня 2018 року.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» (в подальшому АТ «К.Енерго») (Кредитор) та КП «Київтеплоенерго» (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, за яким Кредитор відступає, а Новий кредитор набуває права вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Відповідно до договору № 602-18 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло право вимоги до споживача ОСОБА_2 (оскільки особовий рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 2 378, 38 грн за спожиті послуги централізованого постачання гарячої води.

Відповідно до умов Договору № 602-18 заборгованість перед КП «Київтеплоенерго» за кв. АДРЕСА_2 , за послуги, які були надані ПАТ «Київенерго», до 01 травня 2018 року становить 2 378, 38 грн, що обліковується у борговій базі діяльності ПАТ «Київенерго».

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) відносно АТ «К.ЕНЕРГО» (ідентифікаційний код 00131305) дані про юридичних осіб-правонаступників відсутні. Так само в ЄДР відсутні дані про юридичних осіб, правонаступником яких є КП «Київтеплоенерго».

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якого споживач має право отримувати інформацію про проведені виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі.

За частиною другою статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», інформація про продукцію доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 21 цього Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» укладено договір про надання послуг від 01 лютого 2023 року № 1641/ЕЗ-24, предметом якого є надання Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» відповідачеві КП «Київтеплоенерго» послуг з обробки даних (послуги з обробки даних, контакт-центру та інші послуги, що передбачають комплексне обслуговування споживачів за послуги відповідача за принципом «єдиного вікна»). Зокрема, відповідно до п. 1.2.3 Договору Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» надає споживачам консультації, роз`яснення з питань нарахувань, перерахунків, оплат, заборгованості за послуги, надані КП «Київтеплоенерго».

Тому відповідь на звернення ОСОБА_1 було підготовано і направлено КК «Центр комунального сервісу», що не суперечить пункту 11 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та частині другій статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 частини другої ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами / тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Фактичне надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт.

З огляду на вищенаведені норми Закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Дана позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 03 жовтня 2013 року.

Положенням ст. ст. 7-8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Факт надання послуг з централізованого опалення у будинку по АДРЕСА_1 , де проживає позивач ОСОБА_1 не оспорюється сторонами.

На підтвердження нарахованого боргу позивач надав рахунок-повідомлення станом на 01 червня 2018 року, із якого вбачається, що заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 за послуги централізованого опалення становить 2 378,38 грн.

Пунктом 11 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

У відповідності до частини першої ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон) учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є зокрема споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг. При цьому споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (частина перша ст. 7 Закону). Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої ст. 7 Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 512 Цивільного кодексу України самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні є правонаступництво. Цивільному праву відомі дві форми правонаступництва - універсальне та сингулярне.

Як вбачається із витягу з ЄДРПОУ ПАТ «Київенерго» (40538421) не ліквідовано, здійснює господарську діяльність та не має правонаступників, а також відсутні відомості про юридичних осіб - правонаступником після яких є КП «Київтеплоенерго». Й позивач не позбавлений права звернутись із позовом до ПАТ «Київенерго», яке не ліквідовано та здійснює господарську діяльність та надавало послуги споживачам до 01 травня 2018 року.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що виконавцем послуг з теплопостачання Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» стало лише з 01 травня 2018 року, а тому не може відповідати за проведені нарахування оплати за теплову енергію у період 01 травня 2018 років і не може володіти інформацією щодо заборгованості, що була нарахована до 01 травня 2018 року іншим виконавцем послуги.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідь на свій запит ОСОБА_1 отримав у межах наявної інформації у КП «Київтеплоенерго».

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.

Згідно з частиною першою ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином суд встановив, що відповідь на свій запит щодо інформації про причини нарахування заборгованості за послуги з постачання гарячої води у сумі 4 077, 45 грн станом на 01 травня 2018 року у межах своєї компетенції і володіння інформацією від КК «Центр комунального сервісу» ОСОБА_1 отримав, відповідач не порушив його прав щодо отримання інформації, й підстави для зобов`язання КП «Київтеплоенерго» надати ОСОБА_1 таку інформацію відсутні.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов необґрунтований і не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова