Рішення № 126457429, 26.03.2025, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/29/25

Провадження № 2/739/114/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Іващенка А.І.

секретаря Неживець К.В. представника відповідача адвоката Костюченка В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новгород-Сіверський цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Цикл Фінанс» Дорошенко М.А. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за Договором №22035000558535 про надання кредиту від 21.12.2021 р. в загальному розмірі 70678.75 грн, яка складається з наступного: 35808,78 грн. заборгованість по тілу кредиту; 0,66 грн заборгованість по відсотках; 34869,31грн. - заборгованість по комісії. Також просить стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та 6000 витрат на професійну правничу допомогу. Позов обґрунтовано тим, що 21.12.2021 року міжАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено Договір №22035000558535 у відповідності до якого остання отримала кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 21.12.2023. Після підписання кредитного договору відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов`язання, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена кредитним договором. Відповідно до виписки по особистому рахунку відповідача, вбачається, що АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок боржника. 28.03.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №28/03/2024, відповідно до якого ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором. На дату звернення ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» до суду борг за кредитним договором становить: 70678.75 грн., яка складається з наступного: 35808,78 грн. заборгованість по тілу кредиту; 0,66 грн. заборгованість по відсотках; 34869,31 грн. - заборгованість по комісії. Таким чином, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право належного кредитора до відповідача за кредитним договором. На момент подання позовної заяви зобов`язання з приводу повернення кредитних коштів за кредитним договором відповідачем не виконано ні первісному кредитору, а ні новому, в зв`язку з чим наявна заборгованість за кредитним договором. Ухвалою від 17.02.2025 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та при цьому роз`яснено право подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні. Відповідачці запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні може бути призначено за клопотанням сторін. Відзив на позов представник відповідачки надав 05.03.2025 року в якому зазначив, що відповідачкою частково визнається позов, а саме, в розмірі 30502,75 грн. інша частина заборгованості вважає нарахованою необґрунтовано. 06.03.2025 на адресу суду від позивача надійшов відзив на позовну заяву в якому позовну заяву до відповідачки ОСОБА_2 просить задовольнити в повному обсязі. 07.03.2025 р. на адресу суду від представника відповідачки надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому просить суд врахувати заперечення та відмовити в частині вимог, що не визнаються. В судове засіданні представник позивача не з`явився надавши заяву про розгляд справи за відсутності представника. В судовому засіданні представник відповідачки адвокат Костюченко В.К. зазначив, що відповідачкою ОСОБА_2 частково визнається позов, а саме, в розмірі 30502,75 грн. в іншій частині просить відмовити в її задоволенні, оскільки вважає нарахованою необґрунтовано . Заслухавши доводи представника відповідача та дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне. 21.12.2021 року міжАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено Договір №22035000558535 у відповідності до якого остання отримала кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 21.12.2023. Відповідно Розділу 1 Договору позивач надав відповідачці кредит у розмірі 37200,00 грн., строком на 24 тижні до 21 грудня 2023, цільове призначення на споживчі потреби, процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за Кредитом у розмірі:0,001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: з 21.12.2021 по 20.07.2022 р.- 7% від суми кредиту, з 21.07.2022 по 20.01.2023-5,5% від суми кредиту, з 21.01.2023 по 20.07.2023-4% від суми кредиту , 21.07.2023 по 21.12.2023-2,25% від суми кредиту. У разі неповернення Суми Кредиту в терміни, встановлені договором в розмірі 56.00% річних від простроченої заборгованості за Кредитом за кожен день прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, станом на день закінчення кредитування (27.09.2023) у відповідачки ОСОБА_1 наявна заборгованість за Договором №22035000558535 про надання кредиту (Споживчий кредит.) на загальну суму 70678.72 грн., з яких: 35808,78 сума прострочених платежів по тілу кредиту; 0,63 грн. сума прострочених платежів по відсотках, 34869,31 залишок прострочених комісій. (а.с.65). З цього розрахунку також видно, що у перші два місяці кредитування, а саме до 21.02.2022 відповідачка на погашення кредитних платежів сплатила 6697,91грн, з яких позивачем зараховані на сплату тіла кредиту в розмірі 1391,22 грн. ( 695,61+695,61) та на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 5306.69 грн,(2604+2604+98,69). Після 07.04.2022 відповідачка жодного платежу не здійснила. 28.03.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №28/03/2024, відповідно до якого ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором. У частинах першій, третійстатті 509 ЦК Українизазначається, що зобов`язанням є правові відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок,а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідност. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною першою статті612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За правилами ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом поза будь-яким сумнівом встановлено, що 21.12.2021 року міжАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено Договір №22035000558535 у відповідності до якого остання отримала кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 21.12.2023. При підписанні договору про надання кредиту сторони погодили умови надання всіх послуг, зокрема, суму кредиту 37200,00 грн., строк кредитування (24 тижні), плату за кредит (відсотки на залишок кредитного боргу), порядок погашення кредиту та відсотків (щомісячними платежами) та відповідальність позичальника за прострочення грошового зобов`язання. Відповідачка отримала від позивача 37200,00 грн., кредитних коштів, однак свої зобов`язання у відповідності до умов договору не виконала. Згіднорозрахунку заборгованості за кредитом станом у відповідачки ОСОБА_1 наявна заборгованість за Договором №22035000558535 про надання кредиту (Споживчий кредит.) на загальну суму на загальну суму 70678.75 грн., яка складається з наступного: 35808,78 грн. заборгованість по тілу кредиту; 0,66 грн. заборгованість по відсотках; 34869,31 грн. - заборгованість по комісії. З розрахунку заборгованості також вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 в рахунок погашення кредитної заборгованості всього сплатила 6697,91 грн., з яких: 1391,22 грн. зараховано на погашення тіла кредиту; 0,09 грн. на відсотки за користування кредитом; 5306.69 грн. на комісію. Суд погоджується із розрахунком заборгованості, наданого позивачем, щодо наявної заборгованості у відповідачки ОСОБА_1 , оскільки нарахування суми прострочених платежів по тілу кредиту та відсотків позивач здійснював у відповідності до умов договору та під час його дії, тобто до 27.06.2023, після чого нарахування відсотків було припинено, а нарахування неустойки за несвоєчасне повернення кредиту (пені та штрафу) позивачем не здійснювалось з врахуванням умов воєнного часу, що відповідає п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Разом з тим, умови договору, передбачені в Розділі.1 Договору №22035000558535 про надання кредиту (Споживчий кредит.) від 21.12.2022 щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 5306,69 грн., за перші два місяці суд вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Вказана сума комісії за надання кредиту (5306,69 грн.) в повному розмірі була стягнута з відповідачки під час внесення нею коштів на погашення кредиту у перші два місяці кредитування. Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку (іншої фінансової установи), виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку (іншої фінансової установи), який отримав на те ліцензію, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, то така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку (фінансової установи) та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором. Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п.29 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17). До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 686/1696/15-ц від 09.12.2020, № 622/1148/13-ц від 09.12.2020, № 236/2227/17-ц від 09.12.2020, № 724/1391/16-ц від 25.11.2020, № 483/2022/17-ц від 11.11.2020, № 468/1095/15-ц від 28.10.2020, № 404/6807/15-ц від 21.10.2020, № 344/7809/15-ц від 15.10.2020. Відповідні висновки Верховного Суду стосуються усіх суб`єктів фінансових послуг з надання кредиту (позики). З огляду на наведене, позивач неправомірно визначив в умовах договору сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 5306,69 грн., та відповідно, із загальної суми надходжень неправомірно зарахував 5306,69 грн. на погашення комісії замість того, щоб ці кошти були зараховані на погашення тіла кредиту та відсотків. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 30502,75 грн. шляхом зменшення заявленої позивачем суми стягнення 35808,78 грн. на 5306,69 грн., що прийняті позивачем від відповідачки, як комісія (плата) за надання кредиту. Інший висновок суду не відповідав би принципу законності та справедливості. Відповідно до ч.8ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: договір №43453613 від 18 вересня 2024 року, детальний опис робіт виконаних адвокатом Дорошенко М.А., згідно яких вартість наданих адвокатом послуг склала 6000 грн. Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат по оплаті витрат на правничу допомогу, суд виходячи з положень ч.1, п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України, прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір». Зважаючи на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню1045,26 грн. судового збору. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за Договором №22035000558535 про надання кредиту від 21.12.2022 в розмірі30 502 (тридцять тисяч п`ятсот дві гривні) 69 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» 2000 (дві тисячи) грн. витрат на правову допомогу та судовий збір в розмірі1045 (одну тисячу сорок п`ять) гривень 26 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Суддя А.І. Іващенко