Ухвала суду № 126454471, 28.03.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2662/25

Провадження № 4-с/201/21/2025

УХВАЛА

Іменем України

28 березня 2025 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 (заінтересовані особи - Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк») про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення арешту.

Ухвалою судді Наумової О.С. від 05.03.2025р. скарга ОСОБА_1 залишена без руху.

Ухвалою судді Наумової О.С. від 24.03.202р. прийнято скаргу до розгляду.

В обґрунтування скарги заявник послалася на те, що 21.07.2009р. Придніпровським відділом ДВС Черкаського міського управління юстиції при примусовому виконанні ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська №2-4057 від 19.05.2009р. про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 винесена постанова АА № 962109 від 21.07.2009р., якою накладений арешт на все майно боржника.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постанови АА № 962109 від 21.07.2009р. Придніпровського відділу ДВС зареєстроване обтяження 22.07.2009р. за № 8902686 реєстратором Черкаської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, тип обтяження: арешт нерухомого майна.

За даним виконавчим провадженням стягувачем є АТ КБ «Приватбанк», якому борг сплачений в повному розмірі, виконавче провадження завершено на підставі п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

На запит заявника до Другого відділу ДВС у місті Черкаси про зняття арешту з нерухомого майна, заявнику було відмовлено, в зв?язку з тим, що ідентифікувати під час виконання якого саме виконавчого документу накладено арешт згідно постанови АА № 962109, неможливо та рекомендовано звернутися до суду.

Станом на 26.02.2025р. заборгованість перед стягувачем АТ КБ «Приватбанк» за постановою АА № 962109 від 21.07.2009р. погашена шляхом повного фактичного виконання, однак арешт з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 відділом ДВС не знятий. Про накладення арешту на нерухоме майно заявник дізнався в лютому 2025 року.

На підставі викладеного, заявник просив поновити строк для подання скарги на постанову Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції АА № 962109 від 21.07.2009р., визнати дії державного виконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції щодо накладення арешту на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 згідно постанови АА № 962109 від 21.07.2009 р., неправомірними, скасувати постанову АА № 962109 від 21.07.2009р. державного виконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції про накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 та зобов`язати начальника Другого відділу ДВС у місті Черкаси усунути допущені порушення та скасувати винесену постанову АА № 962109 від 21.07.2009р. про арешт майна (рухомого та нерухомого) боржника ОСОБА_1 .

В наданій 25.03.2025р. до суду заяві заявник вимоги скарги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити та розглянути справу за його відсутності.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є відповідні докази, про причини неявки суд не сповістили.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 247, ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін і без фіксування процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 451 ЦПК України визначено, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Придніпровському ВДВС Черкаського міського управління юстиції перебували виконавчі провадження № 13470630 та № 42709024 з примусового виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.05.2009р. по цивільній справі № 2-4057/09, якою вжито заходи забезпечення позову у відношенні майна ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29.12.2009р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ТОВ Українське фінансове агентство Верус про стягнення заборгованості були залишені без розгляду, а заходи забезпечення позову, прийняті ухвалами судді Чорнобука В.І. від 19.05.2009р. скасовані в повному обсязі.

Згідно копіїінформації звідомості зєдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна вреєстрі наявнаінформація про обтяження№ 8902686,зареєстроване 22.07.2009р.на підставіпостанови АА№ 962109від 21.07.2009р.Придніпровського відділуДВС Черкаського міського управління юстиції.

Звернувшись 18.02.2025р. із запитом до Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна, накладеного державним виконавцем, заявник отримав відмову, оформлену листом від 21.02.2025р. № 3269/26.25-49/22817.

Постановою від 26.03.2014р. виконавчий документ був повернутий згідно п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанови) у зв`язку з повним фактичним виконанням.

На підтвердження відсутності заборгованості перед АТ «ПриватБанк», заявником надано копію листа від 25.02.2025р., з якого вбачається, що ОСОБА_1 станом на 25.02.2025р. не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк».

Заявник вважаєнеправомірною тапросить скасуватипостанову АА№ 962109від 21.07.2009р.Придніпровського відділуДВС Черкаського міського управління юстиції.

Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (в редакції, яка діяла на момент повернення виконавчого листа (ухвали суду від 19.05.2009р.) 26.03.2014р.) в статті 50 визначені наслідки завершення виконавчого провадження, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Зі змісту постанови про закінчення виконавчого документу ВП № 42709024 вбачається, що виконавчий документ був повернутий на адресу суду, у зв`язку з повним фактичним виконанням.

Отже, повернення виконавчого документа на підставі ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

За вищезазначеного, суд не вбачає неправомірними дії державного виконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції.

Разом з тим, з наданих заявником доказів вбачається, що останній не має заборгованості перед ПАТ «ПриватБанк» (правонаступник АТ КБ «ПриватБанк») та заходи забезпечення позову, прийняті ухвалами судді Чорнобука В.І. від 19.05.2009р. скасовані в повному обсязі ухвалою суду від 29.12.2009р.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст.ст.12,81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч.ч.1,2 та 5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 446 Цивільного процесуального кодексу України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Державний виконавець у повній мірі здійснював заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом. Тому дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, з дотриманням передбаченого законодавством порядку дослідження доказів, ухвалення судових рішень, судом було повно та всебічно з`ясовано всі обставини справи, на підставі яких, вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, оскільки її права щодо вільного розпорядження та володіння своєю власністю порушені та підлягають захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260,261, 447-451 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 (заінтересовані особи Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк») про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення арешту задовольнити частково.

Зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього майна, в тому числі з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений згідно з постановою АА № 962109 від 21.07.2009р. Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції.

В задоволенні іншої частини вимог скарги ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 01 квітня 2025 року.

Суддя О.С. Наумова