Рішення № 126447407, 08.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5582/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до П`ятого апеляційного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до П`ятого апеляційного адміністративного суду (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії П`ятого апеляційного адміністративного суду щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 131 від 27.01.2025 р., виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік";

- зобов`язати П`ятий апеляційний адміністративний суд видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2025 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої ст.130 Конституції України, ч.3 та ч.4 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Вищої ради правосуддя від 21.01.2025 р. № 88/0/15-25 був звільнений з посади судді П`ятого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Рішенням Чорноморського об`єднаного управління ПФУ Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.02.2025 р. № 154750008603 з 22.01.2025 р. призначено довічне грошове утримання судді у відставці. До звернення до пенсійного органу отримав від П`ятого апеляційного адміністративного суду довідку від 27.01.2025 р. № 131 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, яка складена з порушенням вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки при обрахунку суддівської винагороди відповідач використав за основу "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" - 2102 грн., а не "прожитковий мінімум для непрацездатних осіб" - 3028 грн. у відповідності до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік". Вважає такі дії відповідача протиправними, так як суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Ухвалою від 26.02.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

05.03.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що за приписами пункту 2 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, норма частини статті 135 Закону України Про судоустрій та статус суддів" є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадовою окладу судді апеляційного суду, але не встановлює конкретного розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно враховувати положення інших нормативно-правових актів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадової окладу судді. Такі норми доповнюють частину 3 статті 135 Закону № 1402-VIII і становлять єдину спеціальну норму, якою визначається розмір посадового окладу судді. Нормативним доповненням до зазначеної норми є відповідні положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 р. № 4059-IX, статтею 7 якого встановлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі, крім іншого, для працездатних осіб, який застосовується для визначення базовою розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Отже, з 1 січня 2025 розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначенні базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Таким чином, Закон № 4059-IX не змінював складові для визначення базового розміру посадового окладу судді, а лише запроваджував розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді. Доводи про те, що суддівська винагорода не виплачена відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII є помилковими, так як ця норма визначає лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, тоді як конкретний розмір прожиткового мінімуму визначається нормами закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Положення статті 7 Закону № 4059-IX X, якими визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року у розмірі 2102 гривні, є чинними, не конституційним не визнавались та не скасовувались, а відтак підстави для їх незастосування відсутні. Отже, відповідач діяв в межах закону, оскільки обрання ним саме цього розміру прожиткового мінімуму (2102 грн.), не є свавільними діями, а є виконанням прямої вказівки Закону № 4059-IX.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 рішенням Вищої ради правосуддя від 21.01.2025 р. № 88/0/15-25 був звільнений з посади судді П`ятого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025 р. № 9-ос/с ОСОБА_1 відраховано зі штату П`ятого апеляційного адміністративного суду 21 січня 2025 року у зв`язку із звільненням з посади судді цього суду у відставку.

Рішенням Чорноморського об`єднаного управління ПФУ Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.02.2025 р. № 154750008603 позивачу з 22.01.2025 р. призначено довічне грошове утримання судді у відставці.

Позивач отримав від П`ятого апеляційного адміністративного суду довідку від 27.01.2025 р. № 131 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, розмір якої складає 269318,75 грн., у тому числі: посадовий оклад 131375,00 грн. (з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25); доплата за вислугу років 91962,50 грн. (70 %); доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 13137,50 грн. (10 %); доплата за науковий ступінь 19706,25 грн. (15 %); доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 13137,50 грн. (10 %).

У довідці також зазначено, що вона видана на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 р. (зі змінами), Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" № 4059-IX від 19.11.2024 р., Штатного розпису на 2025 рік П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Вважаючи протиправним обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці із застосуванням величини прожиткового мінімуму в сумі 2102,00 грн. у довідці про суддівську винагороду станом на 01.01.2025 р., позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 р. № 4059-IX (далі - Закон № 4059) установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років - 2563 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;

працездатних осіб - 3028 гривень;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;

осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня;

осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.

Таким чином Законом № 4059-IX для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002, від 01.12.2004 р. №19-рп/2004, від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005, від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013, від 04.12.2018 р. № 11-р/2018).

30.09.2016 р. набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 р. № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону № 1402-VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини 2 статті 130 Конституції України), пунктом 2 частини 3 якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено на 1 січня календарного року.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України від 15.07.1999 р. № 966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону № 4059-IX разом із встановленням на 01.01.2025 р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн., був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.

Суд зауважує, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас Закон № 4059-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону № 1402-VIII.

Закон № 4059-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. №10-рп/2008.

Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2025 р. (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 4059-IX, є протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2025 р. у справі № 420/3716/24, від 13.11.2024 р. у справі № 200/1707/24, від 21.03.2024 р. у справі № 620/4971/23, від 13.09.2023 р. у справі № 240/44080/21, від 24.07.2023 р. у справі № 280/9563/21, від 12.07.2023 р. у справі № 140/5481/22, від 22.06.2023 р. у справі № 400/4904/21, від 30.11.2021 р. у справі № 360/503/21, від 10.11.2021 р. у справі № 400/2031/21.

З наведених вище підстав суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" в частині використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, при обчисленні суддівської винагороди.

Крім того, норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (ч.4 ст.7 КАС України).

Таким чином, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку з чим при складанні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 р. відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.

Отже, суддівська винагорода позивача має бути розрахована на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з розрахунку встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що дії П`ятого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування суддівської винагороди у виданій ОСОБА_1 довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.01.2025 р. № 131, обчисленої з розрахунку встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн., є протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ,, то сплачений позивачем судовий збір у сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до П`ятого апеляційного адміністративного суду (65039, м.Одеса, просп.Лесі Українки, буд.19-21, код ЄДРПОУ 42261436) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії П`ятого апеляційного адміністративного суду (65039, м.Одеса, просп.Лесі Українки, буд.19-21, код ЄДРПОУ 42261436) щодо видачі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.01.2025 р. № 131, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".

Зобов`язати П`ятий апеляційний адміністративний суд (65039, м.Одеса, просп.Лесі Українки, буд.19-21, код ЄДРПОУ 42261436) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2025 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частин 3 та 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".

Стягнути з П`ятого апеляційного адміністративного суду (65039, м.Одеса, просп.Лесі Українки, буд.19-21, код ЄДРПОУ 42261436) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко