Ухвала суду № 126444079, 07.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

07 квітня 2025 року Справа №640/6590/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зеленов А.С., розглянувши матеріали адміністративної справи №640/6590/22 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Материк» про визнання недійсним договору та стягнення коштів за нікчемною угодою,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у м. Києві, звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Материк», в якому просило:

- визнати недійсним договір поставки №0112-1 від 01.12,2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Нік та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислово-торгівельна компанія Материк;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нік 22533027,00 грн в дохід державного бюджету України, отриманих у рамках нікчемної угоди №0112-1 від 01.12.2015.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2022 продовжено Головному управлінню ДПС у м. Києві (відокремленому підрозділу) строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

В обґрунтування правової позиції, представником позивача в адміністративному позові зазначено, що відповідно до пп. 20.1.30 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Також в адміністративному позові вказано, що на адресу ГУ ДПС у м. Києві надійшла ухвала Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2021 по кримінальній справі №757/37425/21-к.

Відповідно до змісту вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється в том, що будучі службовою особою ТОВ «НІК» у зв`язку з виконанням розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, переслідуючи мету ухилення від сплати податків, використовуючи своє службове становище у злочинних цілях, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді ненадходження до бюджету держави податку на додану вартість в розмірі 3 755 505 грн та податку на прибуток в розмірі 4 055 945 грн.

ТОВ «Нік» зареєстровано за адресою 01133, м. Київ, покладених на нього організаційно - б-р. Лесі Українки, буд. 34, кв. 202, директором являється Бокоч Сергій Михайлович.

ТОВ «Промислово-торгівельна компанія «Материк» та ТОВ «Нік» перебували у господарських відносинах, про що свідчить договір поставки №0112-1 від 01.12.2015.

Вказаний договір від імені ТОВ «Промислово-торгівельна компанія «Материк» підписано директорм Цибульським Олександром Васильовичем від імені ТОВ «Нік» - директором Бокочем Сергієм Михайловичем.

Наявність податкових накладних (згідно акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки №83/26-15-14-02- 02/31305795 від 14.03.2017), виписаних ТОВ «Промислова-торгівельна компанії «Материк» за підписом ОСОБА_2 на адресу ТОВ «Нік» є підтвердженням факту існування договірних відносин між сторонами, що випливає з сутності податкової накладної та підстав її складання та узгоджується з судовою практикою, зокрема в Постановах КЛАС від 16.11.2017 по справі №826/9653/17, від 05.12.2017 по справі №826/9650/17, від 15.05.2018 про справі №826/5088/17.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Нік», ще до моменту оголошення ОСОБА_1 , про підозру, добровільно сплачено до державного бюджету податок на прибуток та податок на додану вартість на загальну суму 7 831 450,00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями, дослідженими в судовому засіданні.

У зв`язку з відшкодування завданих державі збитків, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження закрито на підставі ч.4 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Також представник позивача вказує, що оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено фактичну безтоварність господарських операцій з постачання Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислової компанії «Материк», товару, Головне управління ДПС у м. Києві приходить до висновку, що відповідачем-1 та відповідачем-2 порушеност. 228 ЦК України, а саме - укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є недійсними.

Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ (далі - Закон № 3863-ІХ) пункт 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 29, ст. 111) викладено в новій редакції.

Приписами пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).

Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.

24.03.2025 адміністративна справа № 640/6590/22 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Зеленову А.С.

Кодекс адміністративного судочинства України(даліКАС України) визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Згідно з ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1ст.4 КАС Україниадміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором заКодексом адміністративного судочинства Україниє не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Пунктом 5. ч. 1ст. 19 КАС Українивстановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.02.2024 року у справі №580/4531/23 сформувала наступний висновок: « 59. У справі, що розглядається, ГУ ДПС звернулося до адміністративного суду з позовом до ТОВ «А-Транс Логістик» і ТОВ «ПО «Ірві Спецтехніка Груп», у якому просило визнати недійсним укладений ними договір перевезення автомобільним транспортом від 22.11.2021 № 47 та застосувати до сторін цього договору наслідки недійсності правочину, передбачені частиною третьоюстатті 228 ЦК України, - стягнути з ТОВ «А-Транс Логістик» на користь ТОВ «ПО «Ірві Спецтехніка Груп» 472 078,10 грн, а з останнього на користь держави - 472 078,10 грн.

60. Матеріально-правовою підставою таких вимог ГУ ДПС визначило норми статей203,215,228 ЦК України, а фактичною - те, що оспорюваний договір укладений відповідачами без наміру його виконання з метою заниження сум податкових зобов`язань.

61. Отже, у цій справі суб`єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочин (договір), укладений суб`єктами приватного права (господарюючими суб`єктами), з підстав його недійсності, визначених цивільним законом.

62. Відповідно до частини першоїстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

63. Правовою аксіомою вважається, що правочин є правомірною дією суб`єктів цивільного права та найбільш поширеним юридичним фактом, на підставі якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин. Договір є дво- чи багатостороннім правочином.

64. За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин та направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків сторін.

65. У такому договорі відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності сторін, на відміну від адміністративного договору, що передбачає, зокрема, наявність відносин влади і підпорядкування сторін (подібний правовий висновок mutatis mutandis викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 814/1375/17).

66. Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів особи або ж їх відновлювати.

67. Відповідно до частини другоїстатті 16 ЦК Українивизнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.

68. Натомість до визначених частиною першою статті5та частиною другою статті245 КАС Українизагальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема цивільно-правових договорів, не належить.

69. У пункті 4 частини першоїстатті 19 КАС Українизаконодавець конкретизував юрисдикцію адміністративних судів лише стосовно адміністративних договорів, зазначивши, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

70. Отже, обраний ГУ ДПС спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсним правочину (господарського договору) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.

71. За змістом позову, основною вимогою ГУ ДПС є визнання недійсним правочину (договору, укладеного суб`єктами господарювання), інші позовні вимоги - похідні відповідно до спеціальних наслідків недійсності правочину з підстав його невідповідності інтересам держави і суспільства за частиною третьоюстатті 228 ЦК України.

72. Таким чином, основна позовна вимога направлена на припинення договірних (зобов`язальних) правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері. При цьому зміст похідної вимоги, можливість стягнення за якою на користь держави прямо передбаченаЦК Україниу разі визнання правочину недійсним,не є визначальною для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів.

73. Позивач - контролюючий орган не є стороною оспорюваного договору перевезення автомобільним транспортом від 22.11.2021 № 47, не вповноважений владно керувати чи здійснювати прямий безпосередній вплив на господарську діяльність відповідачів, давати дозвіл чи іншим чином визначати дії сторін щодо вчинення чи виконання цього правочину.

74. Між сторонами зазначеного договору - ТОВ «А-Транс Логістик» та ТОВ «ПО «Ірві Спецтехніка Груп», а також між ними та позивачем відсутні відносини влади та підпорядкування у спірних правовідносинах з його укладення чи виконання, зміст цього правочину не визначає прав та обов`язків його учасників у публічно-правовій сфері, саме тому, заявляючи позов про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності, позивач ГУ ДПС втручається у сферу приватноправових відносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів та свободи договору.

75. Велика Палата Верховного Суду критично оцінює аргумент про те, що контролюючий орган здійснює податковий контроль у спірних правовідносинах, звертаючись із позовом про визнання недійсним договору на підставі статей203,215,228 ЦК України, оскількистаттею 62 ПК України, що визначає способи податкового контролю, такий спосіб, як оспорення правочинів / договорів, укладених платником податків, не передбачений.

76. Наділення законодавцем контролюючого органу повноваженнями на звернення з позовом до суду про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, з урахуванням наведеного вище виходить за межі податкового контролю.

77. Зазначеного достатньо для висновку про те, що спір у цій справі до публічно-правових не належить, з огляду на приватноправовий характер правовідносин стосовно укладення і виконання оспорюваного договору, у яких позивач - контролюючий орган безпосередньо не здійснював владно-управлінських повноважень та обраний ним спосіб захисту права/інтересу властивий саме приватноправовим правовідносинам - визнання недійсним договору на підставі статей203,215 ЦК Українита застосування наслідків його недійсності, передбачених частиною третьоюстатті 228 цього Кодексу.

78. Наведеного підходу до визначення юрисдикції спорів за участю контролюючих органів не змінює посилання ГУ ДПС на наявність повноважень, передбачених підпунктом20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, а саме звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, адже ця норма, власне, визначає елемент загальної компетенції контролюючого органу, що може бути реалізована суб`єктом владних повноважень виключно у випадках визначенихКонституцієюта законами України (частина четвертастатті 5 КАС України).

79. Отже, самого по собі посилання позивача на наявність повноважень ініціювати судовий розгляд, зокрема повноважень контролюючого органу за підпунктом20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, недостатньо, щоб стверджувати про адміністративну юрисдикцію спору.

80. За змістом частини четвертої статті5, пункту 5 частини першої статті19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

81. Таким чином, при реалізації контролюючим органом повноважень за підпунктом20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК Українивизначальним для віднесення відповідного спору до юрисдикції адміністративних судів залишається з`ясування його публічно-правової природи (змісту, характеру) із застосуванням наведених вище критеріїв, на чому неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі 815/6956/15, від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 17 червня 2020 у справі № 826/10249/18, від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 30 березня 2023 року у справі № 990/1/23, від 31 серпня 2023 року у справа № 640/26320/20, формулюючи універсальний підхід до розмежування приватноправових і публічно-правових спорів, який має враховуватися судами для вирішення питання предметної юрисдикції спору за участю суб`єкта владних повноважень незалежно від конкретного складу сторін.

82. Такий правовий висновок суди попередніх інстанцій правильно врахували у цій справі, про що, зокрема, зазначив Шостий апеляційний адміністративний суд, залишаючи без змін ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі через неналежність спору до юрисдикції адміністративних судів.

83. Беручи до уваги наведене та суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про підвідомчість судам господарської юрисдикції справи за позовом контролюючого органу до суб`єктів господарювання про визнання недійсним правочину (договору) через невідповідність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та застосування наслідків недійсності правочину відповідно до частини третьоїстатті 228 ЦК України».

Відповідно до ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, спір, який розглядається у даній справі є приватно-правовим (господарським) та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1ст.238 КАС України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч.2ст.238 КАС Українипро закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до ч.1ст.239 КАС Україниякщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першоїстатті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Згідно ч.2ст.239 КАС Україниу разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі викладеного та керуючись ст.238,256,294,295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Материк» про визнання недійсним договору поставки №0112-1 від 01.12,2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Нік та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислово-торгівельна компанія Материк та стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю Нік 22533027,00 грн в дохід державного бюджету України, отриманих у рамках нікчемної угоди №0112-1 від 01.12.2015.

Роз`яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Повний текст ухвали складено 07.04.2025.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року № 2825-IX, подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов