Рішення № 126444075, 07.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2025 року Справа№200/556/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, ЄДРПОУ 40109058) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Під час проходження служби в МВС та Національній поліції у позивача виникло хронічне захворювання, яке постійно загострюється піч час значних фізичних перенавантаженнях, а також в результаті перенавантаження організму, відсутністю відпочинку. При переміщенні по службі позивач 04.06.2024 року проходив ВЛК в ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області», під час якого підтвердився діагноз «Гіпертонічна хвороба 1 стадії, 3 ступеню, ризик 3. На підставі ст. 39в в гр.ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, служба у військовому резерві» (Наказ МО України від 14.08.2008 № 402). При цьому в наявних на момент проходження ВЛК медичних документах, було зазначено інший клінічний діагноз «гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступеню, ризик 3. Зазначене підтверджується висновком з медичних карток стаціонарного хворого № 966 від 04.11.2022 року та № 2209/546 від 10.05.2024 року.

01.08.2024 року позивач у складі батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Донецькій області, прибув на навчальні збори до тренувального центру та приступив до навчального (тренувального) процесу. У той же день під час тренувань позивачу стало зле і він втратив свідомість, проте до медичного закладу ДУ «ТМО МВС України по місту Києву та Київській області» позивача доставлено лише 12.08.2024 року.

При цьому позивач зауважує, що з 01.08.2024 по 12.08.2024 року йому не надавалася належна медична допомога, та його позбавляли лікування у кваліфікованому медичному закладу, тривалий час стабілізувати стан здоров`я лікарі медичного закладу не могли. Лише через місяць лікування стан мого здоров`я покращився. Однак лікарі при виписуванні рекомендували мені подальше лікування та трудові обмеження.

Відтак, у зв`язку із хворобою, позивач не пройшов підготовку в центрі на посаду тому, що стан його здоров`я не дозволяв виконувати значні фізичні навантаження, та ОСОБА_1 тривалий час знаходився на лікуванні.

В подальшому, після повернення на місце здійснення служби, з 18.11.2024 року по 23.11.2024 року включно позивач на підставі відповідного Наказу перебував на бойовому завданні в зоні проведення бойових дій.

26.11.2024 року командування повідомило позивача, що йому треба знову у складі групи з 5 осіб виїхати на виконання бойових завдань в зону бойових дій. У відповідь на що позивач повідомив командуванню, що ще не відпочив та не відновився після останнього бойового завдання, тому що пройшов нетривалий час. Також ОСОБА_1 зазначав, що стан його здоров`я погіршився та, що він себе недобре почуває, та за станом здоров`я не може виконувати бойове завдання.

27.11.2024 року командування батальйону повідомило позивачу, що він відсторонюється від виконання службових обов`язків до закінчення службової перевірки. 10.12.2024 року позивача було допущено до виконання посадових обов`язків.

З 13.12.2024 року по 23.12.204 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а 25.12.2024 року був ознайомлений з Наказом № 2043 від 18.12.2024 року та Наказом № 623 о\с від 25.12.2024 року про звільнення.

Позивач наголошує, що йому було відмовлено в надані можливості пройти ВЛК, протягом останніх 4 років позивач не перебував у щорічній відпустці.

Відтак позивач зауважує, що відсутність відпочинку, постійні фізичні та емоційні навантаження, тривала служба протягом багатьох діб без відпочинку, спровокували погіршення стану його здоров`я та загострення хронічного захворювання.

При цьому, користуючись своїми правами, ОСОБА_1 неодноразово звертався до керівництва із проханням надати направлення на ВЛК, на що отримував відповідь, що в червні позивач ВЛК пройшов та підстав для повторного проходження ВЛК немає.

Також 06.01.2025 року позивач звернувся до ГУ НП в Донецькій області із письмовою заявою про надання можливості пройти ВЛК, на що до теперішнього часу відповіді не отримав.

Крім цього позивач просив суд звернути увагу на те, що він не відмовлявся виконувати будь-які накази командування (керівництва), але за станом здоров`я, не міг виконувати бойові завдання та значні навантаження, та потребував медичної допомоги та елементарного відпочинку, передбаченого законодавством.

На підставі викладеного позивач просить суд:

визнати противоправними та скасувати наказ № 623 о\с від 25.12.2024 року Головного управління Національної поліції в Донецькій області «По особовому складу» та наказ № 2043 Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 25.12.2024 року, якими ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національної поліції України на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ідентиф. код 40109058) поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрелецького) Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 25 грудня 2024 року;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ідентиф. код 40109058) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.12.2024 року до моменту фактичного поновлення на посаді.

Ухвалою суду від 03.02.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

14.02.2025 року відповідачем було надано відзив по справі, згідно змісту якого Головне управління Національної поліції в Донецькій області наголошує, що дисциплінарний проступок позивача полягає у невиконанні позивачем наказу про виконання бойового (спеціального) завдання у воєнний час. Відповідач зауважує, що невиконання наказу керівника може понести дестабілізацію у роботі поліції, натомість, невиконання наказу про виконання бойового (спеціального) завдання може призвести до більш серйозних наслідків.

Відповідач звертає увагу на те, що ОСОБА_2 , під час доведення вимог наказу, не зазначав про наявні у нього захворювання (про які зазначає у позовній заяві), наголошував лише про наявність моральної втоми. Вказане може свідчити про те, що позивач зазначає за наявні захворювання лише для відвернення незворотних наслідків невиконання наказу БПОП(с) ГУНП в Донецькій області від 27.11.2024 № 13, а саме звільнення зі служби в поліції.

Головне управління Національної поліції в Донецькій області зазначає, що ОСОБА_2 , усвідомлюючи важливість займаної посади, а також враховуючи добровільне бажання перейти на службу до підрозділу, який під час дії воєнного стану залучається до безпосередньої участі у бойових діях, маючи необхідні знання та навички, затребувані під час воєнного стану, легковажно поставився до виконання своїх функціональних обов`язків в тяжкий для країни час, знехтував обов`язком мужньо служити народу України та довірою керівництва, що безумовно обтяжує його відповідальність.

Відтак, враховуючи викладене відповідач наголошує, що причинами та умовами порушення службової дисципліни стали: особиста недисциплінованість інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в області капітана поліції ОСОБА_3 , порушення ним вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про Національну поліцію», призвели до скоєння дисциплінарного проступку, який виразився в тому, що останній, будучи діючим працівником поліції, який добровільно перейшов на службу до батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області, усвідомлюючи важливість займаної посади, в тяжкий для країни час, нехтуючи довірою керівництва, відмовився виконувати наказ керівництва, чим порушив вимоги законодавства України, тобто вчинив дії, які підривають авторитет поліції та є несумісними з подальшим проходженням ним служби в лавах Національної поліції України.

У тому числі відповідач зауважує, що із приводу проходження військово-лікарської комісії у зв`язку з незадовільним станом здоров`я ОСОБА_1 в період проходження служби в батальйоні поліції особливого призначення із відповідними рапортами не звертався. При цьому, у 2024 році ОСОБА_2 проходив військоволікарську комісію з метою визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку придатності до військової служби. Відповідно до довідки від 04.06.2024 №1235 військово-лікарської комісії ОСОБА_1 придатний до військової служби. В довідці вказаний діагноз: гіпертонічна хвороба І стадії, 3 ступеню, ризик.

Апелюючи щодо твердження позивача щодо ненадання відпусток відповідач зауважує, що надання щорічних (додаткових) відпусток в ГУНП в Донецькій області здійснюється до вимог вищезазначеного листа Національної поліції України та з урахуванням оперативної обстановки в умовах воєнного стану.

Так, за зазначений період позивач перебував у відпустках за наданими рапортами: додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2022 рік у період з 18.12.2022 до 31.12.2022 (витяг із наказу ГУНП в Донецькій області від 12.12.2022 № 601 о/с); додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2023 рік у період з 11.12.2023 до 24.12.2023 (витяг із наказу ГУНП в Донецькій області від 11.12.2023 № 532 о/с); додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2024 рік у період з 22.01.2024 до 04.02.2024 (витяг із наказу ГУНП в Донецькій області від 22.01.2024 № 35 о/с).

Фактів відмови ОСОБА_1 у наданні відпусток протягом 2022-2024 років не було. Навпаки, позивач перебував у додатковій відпустці як учасник бойових дій у 2022 2024 роках. Таким чином, Головне управління зауважує, що відпуски поліцейським, у тому числі позивачу, надавались та надаються безперешкодно.

При цьому Головне управління не може примусити поліцейського використати щорічну основну відпустку, це залежить лише від волевиявлення останнього. З яких причин позивач не використовував своє право на щорічну основну відпустку відповідачу не відомо.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

04.03.2025 представником позивача надано відповідь на відзив, згідно змісту якої зазначено, що ГУ НП в Донецькій області проводить ВЛК формально, а тому висновок ВЛК вискладений в довідці № 1235 від 04.06.2024 року не визначає придатність ОСОБА_1 до проходження служби в підрозділах поліції особливого призначення.

Представник наголошує, що в результаті формального підходу до підбору поліцейських, які за станом здоров`я можуть проходити службу в підрозділах поліції особливого призначення, після призначення на посаду та безпосередньо під час перших тренувань в навчальнотренувальному центрі, стан здоров`я ОСОБА_1 різко погіршився, він стратив свідомість та був госпіталізований 03.08.2024 року до медичної частини навчальнотренувального центру, а після того як протягом 9 днів його стан здоров`я не лише не покрашився, а навпаки погіршився, командування надало дозвіл на госпіталізацію ОСОБА_1 до спеціалізованої лікарні ДУ "ТМО МВС України по Київу та Київської області" , де протягом місяця ОСОБА_1 надавалася медична допомога, після чого стан його здоров`я покращовся. Однак саме в зв`язку з поганим станом здоров`я ОСОБА_1 не зміг прийняти участь в наступних навчальнотренувальних зборах

Представник просить звернути увагу на те, що після тривалих періодів лікування ОСОБА_1 неодноразово звертався до керівництва ГУ НП в Донецькій області з питанням отримати направлення на ВЛК, однак отримував відмову. Не отримав він направлення на ВЛК і під час проведення службової перевірки та безпосередньо перед звільнення зі служби.

Також представник зауважує, що у відзиві на позов сторона відповідача намагається виправдатися тим, що ОСОБА_1 надавалися додаткові короткочасні відпустки як УБД. Однак просить суд взяти до уваги грубе порушення право особи на відпочинок, а враховуючи наявність у ОСОБА_1 хронічного захворювання, яке потребує відновлення організму, відпочинку, відсутності фізичних перенавантажень, саме це могло привести до різкого погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 під час значних фізичних навантажень в БПОП.

В тому числі представник просить звернути увагу на формальність проведення службового розслідування. На формальність службового розслідування та намагання комісією приховати основні причини неможливості виконувати покладені на ОСОБА_1 обов`язки в батальйоні поліції особливого призначення, вказують ті факти, що жодної уваги захворюванню ОСОБА_1 члени комісії не приділяють, хоча факти систематичних різких погіршень стану його здоров`я, тривале лікування під час навчально-тренувальних зборів, та неможливість виконувати покладені на ОСОБА_1 обов`язки під час навчально-тренувальних зборів, та після їх закінчення, перебування на лікуванні безпосередньо під час проведення службової перевірки та перед звільнення зі служби, не стали підставами для надання ОСОБА_1 направлення на проходження ВЛК, як це передбачене законодавством, не стали підставою для надання щорічної відпустки, що могло надати ОСОБА_1 відновити стан свого здоров`я та фізичного стану, як також передбачено законодавством.

Представник вважає, що з метою показового покарання ОСОБА_1 звільнили зі служби в поліції, на задоволенні позову наполягає.

21.03.2025 року представник позивача надав додаткові пояснення по справі, згідно з якими зазначено, що ВЛК ОСОБА_1 проходив не в зв`язку з призначенням на іншу посаду в поліції особового призначення, яка вимагає відповідного стану здоров`я та відсутності захворювань, які позбавляє поліцейського виконувати обов`язки з значними фізичними та функціональними навантаженнями, а в зв`язку з розпорядженням Міністерства оборони України та ТЦК та СП, в зв`язку оновленням даних військовозобов`язаних. В довідці ВЛК № 1235 від 04.06.2024 року лише зазначені відомості про те, що ОСОБА_1 має хронічні захворювання, та згідно розкладу хвороб, придатний до військової служби, та жодні відомості про придатність до служби в підрозділах поліції особливого призначення. Просив долучити до матеріалів справи додаткові докази, які, на думку представника, свідчать про порушення прав позивача.

02.04.2025 року представником позивача надано клопотання про зупинення розгляду справи, в задоволенні якого відмовлено ухвалою від 07.04.2025 року.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу НПУ від 07.06.2024 № 618 затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції, та створено новий підрозділ поліції особливого призначення, зокрема батальйон поліції особливого призначення (стрілецький), в тому числі в ГУНП в Донецькій області.

Згідно довідки ВЛК ДУ «Територіального медичного об`єднання МВС України по Донецькій області» № 1235, ОСОБА_1 проведено медичний огляд 04.06.2024 року. Придатний до військової служби.

18.06.2024 капітан поліції ОСОБА_2 на підставі поданого рапорту був призначений на посаду інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2024 року позивач у складі батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Донецькій області, перебував на навчальних зборах у тренувальному центрі, який розташований в районі міста Києва.

28.11.2024 до УГІ ГУНП в Донецькій області надійшов рапорт командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) (далі БПОП(с)) ГУНП в області майора поліції Р. Менумерова про те, що інспектор взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області капітан поліції ОСОБА_1 відмовився від виконання наказу БПОП(с) ГУНП в Донецькій області від 27.11.2024 № 13 «Про виконання бойового (спеціального) завдання».

На підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 28.11.2024 № 1897 дисциплінарною комісією проведено службове розслідування.

Службовим розслідуванням встановлено, що відповідно до бойових розпоряджень Генерального штабу ЗСУ, ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та наказу ГУНП № 580 ДСК від 12.11.2024 «Про залучення поліцейських ГУНП в Донецькій області та підпорядкованих територіальних підрозділів поліції до виконання завдань під час дії воєнного стану», поліцейські БПОП (стрілецький) ГУНП в Донецькій області перебувають в безпосередньому підпорядкуванні НОМЕР_2 бригади спеціального призначення Національної гвардії України та виконують заходи з Національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії російської федерації.

Починаючи з 13.11.2024 поліцейські БПОП(с) ГУНП в Донецькій області залучаються до виконання бойових спеціальних завдань на позиціях поблизу м. Торецька Бахмутського району Донецької області, спільно з військовослужбовцями НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 бригади НГУ.

27.11.2024 о 13:00 до місця дислокації БПОП(с) в м. Краматорськ Донецької області прибули поліцейські батальйону, а саме: інспектор взводу № 2 роти № 2 БПОП(с) капітан поліції ОСОБА_2 , інспектор взводу № 2 роти № 2 БПОП(с) майор поліції ОСОБА_4 , інспектор взводу № 1 БПОП(с) підполковник поліції ОСОБА_5 та помічник чергового ЧЧ БПОП(с) старший сержант поліції ОСОБА_6 .

Після чого в присутності командира роти № 1 БПОП(с) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , заступника командира роти № 1 БПОП(с) лейтенанта поліції ОСОБА_8 та поліцейського взводу № 2 роти № 2 БПОП(с) сержанта поліції ОСОБА_9 , начальником відділення моніторингу та контролю БПОП(с) ГУНП в Донецькій області майором поліції ОСОБА_10 під відеозапис поліцейським повідомлено про те, що:

- у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 в країні введено військовий стан;

- про вимоги ч. 4 ст. 19, ч.ч. 2, 4 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», а саме про залучення поліцейських БПОП(с) ГУНП в Донецькій області до виконання бойових завдань на території Донецької області на підставі бойових розпоряджень та наказу ГУНП в Донецькій області;

- поліцейські поліції особливого призначення Національної поліції України, які під час дії воєнного стану залучаються до безпосередньої участі у бойових діях, несуть відповідальність відповідно до ст.ст. 401, 402, 403, 414-416, 422, 427, 429-430, 432-435 Кримінального Кодексу України.

Після цього, старший лейтенант поліції ОСОБА_11 довів наказ БПОП(с) ГУНП в Донецькій області від 27.11.2024 № 13 «Про виконання бойового (спеціального) завдання», відповідно до якого 28.11.2024 з 05:30 поліцейські ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 будуть задіяні до бойового чергування на спостережному пункті «Атланта» задля забезпечення переходу до оборони з повним виконанням заходів маскування, інженерного забезпечення, бойової охорони, недопущення виявлення особового складу аеророзвідкою противника, з використанням вибухових та невибухових загороджень з їх вогневим контролем.

Ознайомивши вищевказаних поліцейських з наказом, старший лейтенант поліції ОСОБА_11 запитав у останніх, чи готові вони виконувати наказ БПОП(с) ГУНП в Донецькій області від 27.11.2024 № 13, на що:

- ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повідомили, що готові виконувати наказ, про що письмово ознайомились в наказі;

- ОСОБА_2 повідомив, що на даний час виконати наказ не готовий у зв`язку з внутрішнім почуттям, пояснивши це моральною втомою, так як напередодні, в період часу з 18.11.2024 до 22.11.2024 перебував на бойових позиціях, про що письмово вказав у наказі;

28.11.2024 о 10:00 поліцейські ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на вимогу ОСОБА_12 прибули до місця дислокації БПОП(с), де під відеозапис в присутності старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , заступника командира БПОП(с) ГУНП в області майора поліції ОСОБА_13 , інспектора відділення моніторингу та контролю БПОП(с) ГУНП в області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_14 , начальника відділу психологічного забезпечення УКЗ ГУНП в області майора поліції ОСОБА_15 та керівника передової госпітальної групи зведеного медичного загону Медичний центр Національної гвардії України, лікаря, майора медичної служби ОСОБА_16 , майором поліції ОСОБА_10 знову були доведені зазначені вище правові вимоги до поліції особливого призначення щодо залучення до безпосередньої участі у бойових діях.

Після цього ОСОБА_17 довів вимоги наказу БПОП(с) ГУНП в Донецькій області від 27.11.2024 № 13.

Після доведення наказу, останній запитав у ОСОБА_18 та ОСОБА_3 , чому вони його не виконали. На це ОСОБА_2 знову повідомив про моральну втому, тоді майор поліції ОСОБА_19 запитав у ОСОБА_3 чи потребує він надання психологічної допомоги, однак останній від отримання такої допомоги відмовився. В свою чергу ОСОБА_5 свою відмову пояснив бажанням проходити лікування. На запитання ОСОБА_7 до ОСОБА_18 , чому він не повідомляв про обстеження раніше, останній відповів, що збирався проходити лікування в подальшому.

Згідно висновку службового розслідування, який було затверджено 10.12.2024, за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині безумовного виконання наказів керівників, відданих (виданих) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійного виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, відносно інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області капітана поліції ОСОБА_1 (0112753) застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 28.11.2024 № 569 о/с, капітана поліції ОСОБА_3 на період проведення службового розслідування відсторонено від виконання службових обов`язків.

Наказом ГУНП в Донецькій області від 18.12.2024 №2043 «Про порушення службової дисципліни інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області капітаном поліції ОСОБА_3 та його покарання» до останнього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 623 о\с від 25.12.2024 року «По особовому складу», відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено за служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

27.01.2025 року ОСОБА_1 було надано направлення на ВЛК.

05.03.2025 року представнику позивача надано відповідь ДУ «Територіального медичного об`єднання МВС України по Донецькій області» № 33/33-295, згідно з якою ОСОБА_1 ВЛК не проходив.

Відповідно Постанови Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Територіального медичного об`єднання МВС України по Луганській області» № 61 від 10.03.2025, захворювання ОСОБА_1 гіпертонічна хвороба 1 стадії, 2 ступеня, ризик 3, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції (на момент звільнення 25.12.2024).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Загальні засади діяльності, а також статус поліцейських, підстави дисциплінарної відповідальності встановленоЗаконом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-ІІІV (далі - Закон № 580-ІІІV), Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

За визначенням статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч. 1ст. 18 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію»(далі -Закон № 580-VIII) поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положеньКонституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з ч. 1 і ч. 2ст. 19 Закону № 580-VIIIпередбачено, що в разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеногоЗаконом України "Про оборону України".

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Частиною 1 ст. 59 Закону № 580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських.

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Відповідно до ст. 64 Закону № 580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

"Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватисяКонституціїта законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 77 Закону № 580-VIIIПоліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6).

Відповідно до приписів ч.ч. 1-3, 6 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженогоЗаконом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII(далі- Дисциплінарний статут), визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейськимКонституціїі законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначенихстаттею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Під час виконання службових обов`язків поліцейський має право: 7) ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення (пункт 7 ч. 6); на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань (п. 10 ч. 6).

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частинами 1-3 ст. 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 і 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбаченихКримінальним процесуальним кодексом України,законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю"та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Приписами ч. 1, ч. 3 і ч. 5 ст. 19 Дисциплінарного статуту встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Частинами 1-3 ст. 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що в період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.

Відповідно до пунктів 1, 4,5 і 7 розділу V Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженогоНаказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2018 року № 893, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807 (далі- Порядок № 893), установлено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Письмові клопотання поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, про отримання і долучення до матеріалів службового розслідування документів, отримання додаткових пояснень від інших осіб подаються голові або членам дисциплінарної комісії в межах строку проведення службового розслідування.

Голова дисциплінарної комісії впродовж п`яти робочих днів з моменту отримання такого письмового клопотання вивчає його обґрунтованість, за результатами вивчення в межах строку проведення службового розслідування приймає рішення про його задоволення або про відмову в задоволенні, про що інформує поліцейського, який подав таке клопотання.

Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Водночас Верховний Суд наголошує, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер та обставини дисциплінарного проступку, особу та ступінь вини правопорушника, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, яка була до призначення службового розслідування тайого ставлення до своїх службових обов`язків як поліцейського.

Верховний суд у постанові від 8 лютого 2024 року у справі № 160/11195/23 зазначив, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, ухвалюючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати вказані обставини.

При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в НП України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Водночас у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 520/3606/22 Верховний Суд зазначив, що адміністративний суд у силу вимог частини третьоїстатті 2 КАС Українив порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами дисциплінарної справи, тощо.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися, насамперед, на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановленіКонституцієюта законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.

Так, службова дисципліна у розумінні Дисциплінарного статуту полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

Підставою ж для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни.

Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Наявність чи відсутність в діях поліцейського складу дисциплінарного проступку встановлюється за результатами проведеного службового розслідування.

Метою службового розслідування є повне, об`єктивне та всебічне встановлення: обставин і наслідків правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні; причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; вимог законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступеня вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, мотивів протиправної поведінки особи та її ставлення до вчиненого.

Суд зазначає, що поліцейському під часгарантується право на захист, що полягає не тільки в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку, але також надати докази правомірності своїх дій.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що на підставі висновку службового розслідування від 10.12.2024 року відносно позивача, дисциплінарна комісія вважала би за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині безумовного виконання наказів керівників, відданих (виданих) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійного виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, відносно інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області капітана поліції ОСОБА_1 (0112753) застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

При цьому суд зазначає, що висновок службового розслідування не містить жодної інформації у вигляді пояснень (в тому числі і тих, що надані позивачем) з приводу невиконання Наказу від 27.11.2024 № 13 «Про виконання бойового (спеціального) завдання» ОСОБА_20 через незадовільний стан здоров*я, проте зміст службового розслідування вказує на те, що єдиним аргументом для невиконання вказаного Наказу є незадовільний моральний стан позивача.

При цьому суд зауважує, що позивач від отримання психологічної допомоги відмовився.

Крім цього як в позовній заяві, так і у відповіді на відзив представник позивача висновки службового розслідування не заперечує, а акцентує увагу на тому, що довідка ВЛК ДУ «Територіального медичного об`єднання МВС України по Донецькій області» № 1235 не відображає придатність позивача до служби саме в батальйоні поліції особливого призначення.

Щодо вказаного аргументу суд наголошує на тому, що капітан поліції ОСОБА_2 був призначений на посаду інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області виключно на підставі поданого рапорту, а відтак позивач повинен був передбачати наявність підвищених показників до фізичної підготовки, що відповідають вказаній посаді.

До того ж, згідно позиції, що викладена у позові, 01.08.2024 під час тренувань позивач вперше втратив свідомість під час тренувань, проте лише 12.08.2024 року ОСОБА_1 потрапив до медичного закладу ДУ «ТМО МВС України по місту Києву та Київській області».

Підстави, які позбавили позивача можливості звернутися за медичною допомогою протягом періоду з 02.08.2024 року по 11.08.2024 року в позові не зазначені.

Щодо аргументу з приводу ненадання відповідачем можливості пройти ВЛК.

Придатність (непридатність) поліцейського до подальшої служби в поліції є одним із завдань М(ВЛ)К, порядок проведення якої визначає Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затверджене Наказом МВС України від 03.04.2017 № 285 (далі Положення №285).

Відповідно до п.1, 2 розділу V Положення №285 лікарська експертиза щодо поліцейського проводиться в порядку, визначеному в розділі III цього Положення, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Лікарська експертиза щодо поліцейського проводиться за складеним підрозділом кадрового забезпечення Направленням на медичний огляд, до якого долучається службова характеристика з місця проходження служби.

У разі коли в поліцейського під час проведення лікарської експертизи діагностуються хронічні захворювання, що можуть перешкоджати службі в поліції, та в разі неможливості під час амбулаторного огляду зробити експертний висновок М(ВЛ)К направляє поліцейського на стаціонарне обстеження до ЗОЗ МВС відповідно до пункту 15 розділу III цього Положення або на медичний огляд госпітальною М(ВЛ)К за наявності її в ЗОЗ МВС.

Відповідно до п.6-8 розділу V Положення №285 зазначено, що у разі якщо в поліцейського під час обстеження виявлено гостре захворювання, загострення хронічного захворювання, інфекційне захворювання, поранення (травму, контузію, каліцтво), які потребують лікування та унеможливлюють прийняття однозначного рішення, М(ВЛ)К інформує про це підрозділ кадрового забезпечення. Поліцейському в таких випадках рекомендується пройти необхідне лікування. Рішення М(ВЛ)К приймається після закінчення лікування за його результатами, визначеними наслідками, якщо подальше лікування не приведе до зміни рішення М(ВЛ)К щодо придатності (непридатності) поліцейського до служби.

Рішення М(ВЛ)К щодо придатності поліцейських до служби приймається за категорією «Поліцейські» згідно з графою Переліку захворювань у разі переміщення відповідно до посади, на яку він призначається, в інших випадках - відповідно до посади, на якій він перебуває на час медичного огляду М(ВЛ)К.

У разі коли в поліцейського при переміщенні по службі діагностується патологія, що підпадає під дію статті Переліку захворювань, яка передбачає непридатність до служби на відповідній посаді, за погодженням з керівниками органів та підрозділів поліції, у яких такі поліцейські проходять службу, М(ВЛ)К розглядає питання щодо можливості проходження ним служби на посадах, умови служби яких відповідають стану здоров`я на час медичного огляду, з урахуванням його віку, тривалості служби та спроможності виконувати службові обов`язки.

Відповідно до п.1, 2 розділу VІІІ Положення №285 передбачено, що за результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи М(ВЛ)К приймають рішення (постанови) М(ВЛ)К, які включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або військової служби та причинний зв`язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв).

Рішення (постанови) М(ВЛ)К щодо поліцейських, військовослужбовців приймаються станом на дату їх медичного огляду, а щодо колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби,- на дату фактичного звільнення зі служби, військової служби за результатами розгляду документації, складеної в період проходження служби, військової служби.

Отже, відповідно до встановленої процедури, заявник повинен був звернутися до відділу кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області, де отримати «Направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи». В подальшому, після проходження медичного огляду (строки проведення якого не встановлені), заявник отримав би довідку медичної (військово-лікарської) комісії, в якій зокрема і було б зазначено придатність / не придатність до подальшої служби в поліції. І лише у випадку визнання заявника медичною (військово-лікарською) комісією не придатним до подальшого проходження служби, ГУНП було б видано наказ про звільнення зі служби в поліції за п. 2 ст. 77 Закону № 580-VIII (через хворобу).

Проте матеріали справи не містять доказів неодноразово звернення до керівництва із проханням надати направлення на ВЛК у вигляді рапортів до моменту звільнення.

При цьому ані зміст довідки ВЛК ДУ «Територіального медичного об`єднання МВС України по Донецькій області» № 1235, ані ненадання позивачу дозволу на використання щорічних відпусток не визнавались протиправними в судовому поряду.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

Приписами ч.2 ст.5 Дисциплінарного статуту визначено, щоза відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

Згідно ізч.5 ст.5 Дисциплінарного статуту виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

Враховуючивказане вище вказане, слід дійти висновку про те, щовідповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту на поліцейських покладено зобов`язання неухильно та у визначений строк точно виконувати накази керівника, а невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

Відповідно до п.24 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій.

Отже, Позивач займаючи посаду інспектора взводу №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Донецькій області під час дії воєнного стану може брати участь в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій, що прямо передбачено діючим законодавством.

Суд зазначає, що позивач, погодившись проходити службу в поліції, добровільно погодився на усі ризики пов`язані з проходженням такої служби, як і взяв на себе зобов`язання мужньо і вправно служити народу України, але фактично на даний час взяті на себе обов`язки не виконав.

Враховуючи обставини справи, суд доходить до висновку про те, що в рамках спірних правовідносин, Позивач не виконав наказ батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області від 27.11.2024 № 13 «Про виконання бойового (спеціального) завдання» яким наказано зокрема, з 05 год. 30 хв. 28.11.2024 на позиції «СП_____», задіяти до бойового чергування, забезпечити перехід до оборони з повним виконанням заходів маскування, інженерного забезпечення, бойової охорони, недопущення виявлення особового складу аеророзвідкою противника, з використанням вибухових та невибухових загороджень з їх вогневим контролем зокрема капітана поліції Є. Паршуткіна.

Вказанепозивачемнезаперечується та свідчить про бездіяльність з боку Позивача.

Отже, наведені позивачем причини невиконання наказу батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області від 27.11.2024 № 13 «Про виконання бойового (спеціального) завдання», в умовах дії воєнного стану, не можуть вважатисясудомтакими, що виправдовують вчинення останнім дисциплінарного проступку.

Відтак, враховуючи вказаневищетавстановленіпід часрозглядусправиобставини, суддоходить висновкупроте, що дисциплінарна комісія під час проведення службового розслідування, зокрема, відносно позивача здійснилаповнийтаналежнийрозглядобставин тадійшлависновкупровчиненняпозивачемдисциплінарного проступку, а отже під час притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності відповідачем не було допущено порушень норм діючого законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу № 623 о\с від 25.12.2024 року Головного управління Національної поліції в Донецькій області «По особовому складу» та наказу № 2043 Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 25.12.2024 року, якими ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національної поліції України на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» зогляду наїх правомірність.

Оскількиіншачастина позовних вимог позивача фактично є похідною відвказаноївище позовної вимоги, то, враховуючивисновки суду у цій справі, підстави длязадоволеннятакихусудувідсутні.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Питання судових витрат не вирішується у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючисьстаттями6,72-77,139,244,246,250,255,295Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, ЄДРПОУ 40109058) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.

Суддя В.В. Стойка