Ухвала суду № 126444024, 08.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про продовження розгляду справи

08 квітня 2025 року Справа №200/1470/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

28 лютого 2025 року ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві:

- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року на підставі заяви від 16 січня 2025 року відповідно до статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» у сумі 3028,00 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 січня 2024 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виходячи із розрахунку 90% від суддівської винагороди (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду без обмеження граничного розміру, визначеного відповідно до статті 135 Закону України 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» у сумі 3028,00 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 різницю між донарахованим з 01 січня 2024 року розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченим.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Вирішено ряд процесуальних питань

17 березня 2025 року представником відповідача надано до суду клопотання про долучення доказів, в якому повідомлено про надання відповідачем копії пенсійної справи гр. ОСОБА_1 .

18 березня 2025 року представником відповідача надано до суду клопотання про долучення доказів, в якому відповідачем повідомлено, що ОСОБА_1 (перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України м. Києва Голосіївський район з 02 квітня 2006 року та отримує довічне утримання суддів, як внутрішньо-переміщена особа згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

20 березня 2025 року представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву.

25 березня 2025 року позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху після відкриття.

07 квітня 2025 року позивача надав до суду заяви про поновлення процесуального строку, в яких просив суд, зокрема, поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом, пропущений з поважних причин, зокрема, через введення та дію воєнного стану в Україні, а також у зв`язку з тим, що це є єдиним джерелом доходу для всієї сім`ї.

Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, суд керувався наступним.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Правилами частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

В порядку частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У той же час, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» визначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, предметом спору за цим позовом є право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За своєю правовою природою пенсія (щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) є єдиним (або основним) джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).

Згідно з практикою Європейського Суду з Прав Людини, пенсія підпадає під захист статті 1 Протоколу 1 (право власності). Зокрема, у своїй практиці ЄСПЛ інтерпретує поняття майно дуже широко, та зараховує до нього рухоме і нерухоме майно, а також майнові і немайнові інтереси. Неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що позбавлення особи майна є втручанням у право власності особи (зокрема, у справах Andrejeva v. Latvia (App. № 55707/00, § 77) Stummer v. Austria (App. № 37452/02, § 82),ЄСПЛ підтвердив, що принципи, які застосовуються у справах щодо порушення ст. 1 Протоколу 1, поширюються на пенсії). Якщо чинне законодавство держави передбачає пенсійні виплати, це повинно розглядатись як таке, що генерує майновий інтерес (Carson and Others v. the United Kingdom, App. № 42184/05, § 64, Lakicervic and others v. Monte).

Враховуючи вищезазначені норми та доводи позивача, в той час предмет спору стосується соціального права позивача, суд вважає їх достатніми та дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду із цим позовом (щодо періоду з 01 січня 2024 року по 31 липня 2024 року).

Отже, недоліки позовної заяви усунуто у встановлений ухвалою строк.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

З урахуванням зазначеного суд продовжує розгляд адміністративної справи.

Керуючись статтями 122, 171, 243, 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1. Прийняти до розгляду заяви позивача від 07 квітня 2025 року про поновлення строку звернення до суду.

2. Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду із цим позовом (щодо періоду з 01 січня 2024 року по 31 липня 2024 року).

3. Продовжити розгляд адміністративної справи №200/1470/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

4. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя І.С. Молочна