Ухвала суду № 126443760, 07.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 квітня 2025 року Справа 160/9332/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, в якому позивач просить:

-визнати протиправними дії НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;

-зобов`язати НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОК1111 НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;

-визнати протиправними дії 46 комендатури охорони та обслуговування (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період, з 01.03 2018 року по 01.09.2024, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

-зобов`язати НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01,03.2018 року по день звільнення, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- визнати протиправними дії НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення з 29.01.2020 по 20.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020-2023 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01 2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;

-зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування (Є1ДРПОУ: НОМЕР_2 ) обчислити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення з 29.01.2020 по 20.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2023 роки, грошової компенсації невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020- 2023 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 цьому позову присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/9332/25 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.

Згідно з частинами першою, другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: поданий адміністративний позов особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо адміністративний позов подано представником); відповідає адміністративний позов вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить адміністративний позов розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано адміністративний позов з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, та підлягає залишенню без руху з наступного.

Статтею 160 КАС України викладено вимоги до оформлення позовної заяви та її обов`язкові реквізити.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.5 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. У позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

При цьому, відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п.9 ч.1 ст. 4 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. При цьому, предметом оскарження до адміністративного суду у розумінні ч.1 ст. 5 КАС України можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а позовні вимоги про зобов`язання вказаного суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправним відповідного рішення, дій чи бездіяльності відповідача.

Цей обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

Відповідачем у позові позивачем визначено 46 комендатуру охорони та обслуговування.

Як слідує з позовних вимог, позивач просить визнати протиправними дії 46 комендатури охорони та обслуговування щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року, щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.09.2024, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації, а також щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по 20.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020-2023 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Суд зазначає, що виплата грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні.

Як вбачається з долученого до позову витягу з послужного списку, позивач у періоді з 26.06.2009 по 08.06.2016 перебував на службі у військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ), з 08.06.2016 по 31.07.2018 у військовій частині НОМЕР_5 ( АДРЕСА_2 ), з 31.07.2018 по 18.07.2020 слухач НУОУ (м. Київ), з 18.07.2020 по 11.11.2022 у військовій частині НОМЕР_6 ( АДРЕСА_1 ).

Однак, такі суб`єкти не визначені у складі відповідачів.

За таких обставин, позивачеві слід надати належним чином оформлену позовну заяву із уточненням складу відповідачів, який/які мають відповідати за позовом, а також подати копію цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, оскільки відповідно до ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч.6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За правилами ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про виплату належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Такі відносини врегульовані положеннями статті 233 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Водночас, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 160/21959/23, від 12 вересня 2024 року у справі № 380/6701/24, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.

Пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, зі скасуванням карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відпали підстави для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як слідує з позовних вимог, позивач просить визнати протиправними дії 46 комендатури охорони та обслуговування щодо, зокрема, щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 01.09.2024, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації, а також щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 19.07.2022 по 20.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2022 по 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Суд зазначає, грошове забезпечення виплачується щомісячно. Таким чином, з отриманням грошового забезпечення позивачу достеменно відомо щодо його недоплаченого грошового забезпечення.

З огляду на наведені правові норми та висновки Верховного Суду суд зазначає, що із позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 30 червня 2023 року позивач мав звернутись до суду до 02 жовтня 2023 року (перший робочий день протягом трьох місяців після відміни карантину); за липень 2023 року - до 01.11.2023, за серпень 2023 року - до 01.12.2023, за вересень 2023 року - до 01.01.2024, за жовтень 2023 року - до 01.02.2024, за листопад 2023 року до 01.03.2024, за грудень 2023 року до 01.04.2024, за січень 2024 року до 01.05.2024, за лютий 2024 року до 01.06.2024, за березень 2024 року до 01.07.2024, за квітень 2024 року до 01.08.2024, за травень 2024 року до 01.09.2024, за червень 2024 року до 01.10.2024, за липень 2024 року до 01.11.2024, за серпень 2024 року до 01.12.2024, за вересень 2024 року до 01.01.2025.

Поряд з цим, до суду позивач звернувся лише 29.03.2025 (згідно відмітки на поштовому конверті), тобто із значним пропуском строку звернення до суду.

При цьому, в порушення ч.6 ст.161 КАС України позивачем не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №521/21851/16-а, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.За приписами частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня її подання постановляє ухвалу про залишення позову без руху.

Зважаючи на те, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне залишити позов без руху.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну позову ОСОБА_1 до 46 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:

-належним чином оформленої позовної заяви із уточненням складу відповідачів, який/які мають відповідати за позовом, а також копії цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі;

-заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовними вимогами щодо індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 01.09.2024, щодо грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2022 по 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, що звернулася з позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Бухтіярова