Рішення № 126442709, 08.04.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1481/25

Провадження № 2/750/1096/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Косенка О.Д.,

секретаря Веремій А.С.,

за участю представника позивача Гнатенко О.М., представника відповідача Телещак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить стягнути з неї кредитну заборгованість у розмірі 112609,83 грн та понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 21.07.2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено Договір позики № 75634627 (далі Договір № 75634627).

20 липня 2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та відповідачем укладено Договір № 100393440 (далі Договір № 100393440).

Відповідно до Договорів передбачено всі істотні умови, а саме: розмір кредитів, строки користування кредитами, строк дії Договорів, відсоткові ставки за користування кредитами, загальна вартість кредитів та всі інші платежі, пов`язані з виконанням вищенаведених Договорів.

22 лютого 2022 було укладено договір №22/02/2022 відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75634627.

10 січня 2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75634627 .

17 грудня 2021 було укладено договір №17/12-2021-62 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100393440.

10 березня 2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100393440.

Загальний розмір заборгованості відповідача по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 112609,83 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 24943,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 86164,37 грн, заборгованість за комісіями - 1500 грн, нараховані 3% річних - 2,46 грн.

Ухвалою суду від 03.02.2025 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено на 03.03.2025 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача адвокатом Телещак Н.М. подано відзив на апеляційну скаргу, у якому проти задоволення позовних вимог заперечила. Вказала, що Договір позики №75634627 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений 21.07.2021 строком на 30 днів, тобто до 20.08.2021. Договір позики №100393440 укладений 20.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем строком дії 30 днів, тобто до 19.08.2021. До матеріалів справи не долучено доказів звернення первісних Кредиторів до суду за стягненням боргу. Позивач, звернувся з даним позовом до суду 30.01.2025, при цьому подана ним позовна заява не містить обгрунтування причин пропуску позовної давності та вимоги про його поновлення. Відповідач вважає, що строк позовної давності за позовними вимогами по обох Договорах сплив та разом з відзивом подає заяву про застосування строку позовної давності.

Також у відзиві зазначено, що згідно з п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику, затверджених рішенням від 11.02.2021 Загальних зборів учасників ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», у разі несвоєчасного або неповного повернення позики та процентів, на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати позичальнику проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожен день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Таким чином, нарахування процентів по Договору в будь-якому випадку мало закінчитися 18.11.2021 (з 21.08.2021 - 90 календарних днів). Натомість, згідно позовної заяви та розрахунків до неї, розмір нарахованих по Договору процентів розрахований станом до 22.02.2022, тобто позивачем в порушення Договору та Правил в односторонньому порядку збільшено період нарахування процентів, без будь якого додаткового погодження на це з боку відповідача. Відтак, нарахована позивачем сума процентів у розмірі 29 735,70, що заявлена в позовній заяві по Договору №75634627 - стягненню не підлягає. До матеріалів позовної заяви, також не долучено жодного повідомлення відповідача про відступлення прав вимоги за кредитним Договором, чи попереднє звернення з вимогами до неї про повернення коштів.

По Договору №100393440 відповідач вказав наступне. Згідно Договору проценти за користування кредитом: 5 625 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Крім того за надання кредиту має бути сплачена комісія у розмірі 1500 грн, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Договору перебачено право на пролонгацію цього Договору. Згідно з п. 2.2.3 Договору після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначено п. 1.5.2 Договору. Пунктом 2.3.1.2 Договору визначена пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. До матеріалів позовної заяви додано копію відомості про щоденні нарахування та погашення видану ТОВ «Мілоан» по кредитному Договору №100393440. Згідно з цією відомістю видно, що Відповідач здійснювала часткову оплату по тілу кредиту, процентам по кредиту, а також декілька разів сплачувала комісію за пролонгацію. Останній раз така комісія за пролонгацію була сплачена відповідачем 02.10.2021 у сумі 523,00 грн. Вказане, свідчить, що відповідач як позичальник скористалась п. 2.3 Договору та пролонгувала його. Однак, ні вказана відомість про щоденні нарахування та погашення, ні будь - який інший документ долучений позивачем до позову не дає змоги зрозуміти якою саме пролонгацією скористалась відповідач: на пільгових умовах - чи стандартних умовах. При цьому, якщо Відповідач скористалась пільговою пролонгацією, за яку сплатила 02.10.2021 року комісію, то враховуючи максимальний строк такої пролонгації - 15 днів (п. 2.3.1.1 Договору) - строк користування кредитом сплив - 17.10.2021 р. Від так, починаючи з 18.10.2021, згідно п. 2.2.3 Договору, проценти вже не нараховуються. Якщо ж, відповідач скористалась пролонгацією на стандартних умовах, то враховуючи максимальний строк кредитування згідно п. 2.3.1.2 Договору, строк кредитування мав скінчитися 02.12.2021, після цієї дати проценти знову ж таки не нараховуються (п. 2.2.3 Договору). Враховуючи викладене, відповідач зазначає, що в розрахунку процентів по Договору позивач збільшив строк нарахування процентів по Договору в односторонньому порядку, і таких розрахунок не відповідає умов Договору. Саме тому заявлений розмір процентів в позовних вимогах не підлягає стягненню та є необгрунтованим та незаконним. Крім того, всупереч п. 3.1.6 Договору жодного повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором відповідач не отримувала.

Також відповідач заперечила проти нарахування комісії за кредитним Договором №100393440 у розмірі 1500 грн, оскільки такі умови відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, так як містять умови про зміни у витратах і є нікчемними з моменту укладення договору.

Крім того у відзиві звернуто увагу, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, а заявлені витрати на правову допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим вони не підлягають стягненню. Керуючись ч. 5 ст. 137 ЦПК України, відповідач заявляє клопотання перед судом про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суми 2 000 грн.

Разом із відзивом відповідач в особі представника адвоката Телещак Н.М. подала заяву про застосування строку позовної давності. В обгрунтування заяви представник відповідача послалася на правові позиції Великої палати Верховного Суду України у справі №990/115/22 (постанова від 10.11.2022), де вказано, що ведення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків для звернення до суду з позовами. Такі строки можуть застосовуватися судом з урахуванням конкретних обставин справи. Вказує, що по обох договорах строки позовної давності закінчилися, а тому просить суд відмовити в задоволенні позивних вимог.

Позивач надав відповідь на відзив, яка в цілому за змістом співпадає з обгрунтуваннями позовних вимог у позовній заяві. Також, у відповіді зазначено, що відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договорів шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Вважає, що нарахування відсотків поза межами визначеного договорами строку надання кредиту у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості, є таким, що повністю узгоджується із положеннями Договорів та Правил надання кредитів, оскільки відповідач продовжувала користуватися кредитними коштами. Сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони Договорів погодили окремі випадки автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням Договорів відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію у разі наявності заборгованості. Відповідач неодноразово продовжував строк кредитування шляхом сплати відповідних сум, а також, що строк кредитування автоматично продовжувався у зв`язку із наявною заборгованістю.

Щодо стягнення комісії за користування кредитними коштами, позивач звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Норма Закону України «Про захист прав споживачів», що будь-які збори, відсотки, комісії, платежі, є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року. Наразі така норма у законодавстві відсутня.

Також позивач вказує на відсутність правових підстав для застосування у спірних правовідносинах позовної давності, оскільки відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року. Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

З приводу стягнення витрат на правничу допомогу, у відповіді на відзив зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. При цьому, сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Представником відповідача надані заперечення на відповідь на відзив, в якому в цілому наведено доводи подібні до відзиву на позов та в заяві про застосування строку позовної давності. Також до заперечення надано розрахунок нарахованих та сплачених відповідачем відсотків за користування кредитом.

Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

21 липня 2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем було укладено договір позики № 75634627 (а.с. 20). Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті https://mycredit.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та акцептована відповідачем шляхом підписання електронним підписом відповідача. Відповідач, здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 15 000 грн, на поточний/картковий рахунок, вказаний відповідачем при оформленні договору позики.

Позивач надав відповідачу грошові кошти (позику) у гривні на умовах передбачених договором позики, а відповідач зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, За умовами Договору №75634627 строк позики - 30 днів (п. 2.2), процентна ставка (базова) /день - 1,99 % (фіксована) (п. 2.3 Договору), дата повернення позики - 20.08.2021 (п. 2.3).

Згідно з п. 5.2, п. 17 Договору та п. 1.3 Правил надання грошових коштів у позику, затверджених рішенням №11/02/2021 від 11.02.2021 Загальних зборів учасників ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (далі - Правила) (а.с.21-26), ці Правила є невід`ємною частиною Договору позики, що укладається між Товариством та Позичальником.

Відповідно до п. 6.5 Правил ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Згідно з довідкою від 18.09.2024 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», первісний кредитор здійснив 21.07.2021 переказ коштів у сумі 15000 грн отримувачу відповідачу на банківську карту НОМЕР_1 за посередництва Компанії, котра являється підрядником в частині технічного перерахування коштів у безготівковій формі, та діє на підставі витягу з реєстру платіжної інфраструктури з інформацією про ліцензію на надання фінансових платіжних послуг від 27.04.2023 №21/764-рк, відповідно до умов договору № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 30).

Згідно з розрахунком первісного кредитора (а.с. 32 зворот, 34 зворот), у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позики загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №75634627 від 21.07.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 44 738,16 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 15 000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 29 735,70 грн, нараховані 3% річних - 2,46 грн.

22 лютого 2022 року було укладено договір №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75634627 (а.с. 43-46), що також підтверджується платіжним дорученням № 333740001 від 23.02.2022 та Реєстром боржників (а.с. 46 зворот-50).

10 січня 2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75634627 (а.с. 51-54), що підтверджується Реєстром боржників (а.с. 55-56,61-64). Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за цим договором.

Крім того, 20 липня 2021 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено кредитний договір № 100393440 (а.с. 8-12), який разом із Анкетою заявою на кредит (а.с. 14), Графіком платежів за договором (а.с. 12 зворот), з Паспортом споживчого кредиту (а.с. 13-14), складають умови договору (далі Договір № 100393440).

Згідно п. 1.1 Договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000 грн.

Відповідно до п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом: 5625 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН» відповідачу для підписання документів надано одноразовий ідентифікатор S 37444 (а.с. 27).

Згідно з копією довідки від 19.09.2024 № 6813/19-09 АТ КБ «ПриватБанк» виданої ТОВ «Мілоан» з відкритого у банку рахунку товариства 20.07.2021 здійснено перерахування коштів відповідачу у розмірі 15000 грн на банківську карту НОМЕР_2 (а.с. 27 зворот).

Загальний розмір заборгованості за Договором №100393440, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 28, 29-зворот), становить 79 306,12 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 9943 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 67863,12 грн, заборгованість за комісіями - 1500 грн.

Ураховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 67871,67 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 9943 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 56428,67 грн, заборгованість за комісіями - 1500 грн.

17 грудня 2021 року було укладено договір №17/12-2021-62 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100393440 (а.с. 38), що підтверджується Реєстром боржників (а.с. 41,42).

10 березня 2023 року було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75634627 (а.с. 51-54), що підтверджується Реєстром боржників (а.с. 55-56,61-64). Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за цим договором.

Відповідно до змісту Договорів, ними передбачено всі істотні умови, а саме: розмір кредитів, строки користування кредитними ресурсами, строк дії Договорів, відсоткові ставки за користування кредитами, загальна вартість кредитів та всі інші платежі, пов`язані з виконанням вищенаведених Договорів.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 112609,83 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 24943,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 86164,37 грн, заборгованість за комісіями - 1500,00 грн, нараховані 3% річних - 2,46 грн.

Стосовно нарахування процентів суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зробила правові висновки, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК Українисплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, а саме у боржника припиняється обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом, натомість виникає обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно дост. 625 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

За умовами п. 2.1 Договору №75634627 сума позики, що надавалась Позикодавцем, складала 15000 грн.; строк позики - 30 днів (п. 2.2 Договору); процентна ставка (базова) /день - 1,99 % (фіксована) (п. 2.3 Договору); дата повернення позики - 20.08.2021. Згідно п. 5.2, п. 17 Договору та п. 1.3 Правил надання грошових коштів у позику затверджених протоколом №11/02/2021 від 11.02.2021 рішення Загальних зборів учасників ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», копія яких долучена Позивачем до позовної заяви, ці Правила є невід`ємною частиною Договору позики, що укладається між Товариством та Позичальником.

Згідно п. 6.5 Правил у разі неповернення / повернення не в повному розмірі /несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожен день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Таким чином, нарахування процентів по Договору мало закінчитися 18.11.2021. Натомість, згідно розрахунку заборгованості по Договору, розмір нарахованих по Договору процентів за період з 21.07.2021 по 06.01.2022 становить 38771,25 грн. Тобто, позивачем в односторонньому порядку збільшено період нарахування процентів, без будь якого додаткового погодження на це з боку відповідача. Від так, нарахована Позивачем сума процентів після 18.11.2021 у розмірі 14626,5 грн стягненню не підлягає. Таким чином з відповідача мають бути стягнуті проценти у розмірі (38771,25 - 14626,5) = 24144,75 грн.

Всього по Договору №75634627 стягненню підлягає 15000 + 24144,75 + 2,46 = 39147,21 грн.

Кредит по Договору №100393440 надавався строком на 30 днів, до 19.08.2021. Згідно п. 2.3.1.1 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці нижче: 3 дні - 3,00 відсотки від поточного залишку кредиту, 7 днів - 5,00 відсотків від поточного залишку кредиту, 15 днів - 10,00 відсотків від поточного залишку кредиту. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначено п. 1.5.2 Договору. Пунктом 2.3.1.2 Договору визначена пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

До матеріалів позовної заяви додано копію відомості про щоденні нарахування та погашення, видану ТОВ «МІЛОАН» по кредитному Договору №100393440. Згідно з цією відомістю відповідач здійснювала часткову оплату по тілу кредиту, процентам по кредиту, а також декілька разів сплачувала комісію за пролонгацію. Останній раз така комісія за пролонгацію була сплачена відповідачем 02.10.2021 у сумі 523,00 грн. Вказане, свідчить, що відповідач як позичальник скористалась п. 2.3 Договору та пролонгувала його.

Однак, вказана відомість про щоденні нарахування та погашення, ні будь- який інший документ долучений позивачем до позову не дає змоги зрозуміти якою саме пролонгацією мала намір скористатися та фактично скористалася відповідач: на пільгових умовах, чи стандартних умовах.

При цьому, якщо відповідач скористалась пільговою пролонгацією, за яку сплатила 02.10.2021 комісію, то, враховуючи максимальний строк такої пролонгації - 15 днів (п. 2.3.1.1 Договору) - строк користування кредитом сплив - 17.10.2021. Від так, починаючи з 18.10.2021, згідно п. 2.2.3 Договору, проценти вже не нараховуються. Якщо ж, відповідач скористалась пролонгацією на стандартних умовах, то враховуючи максимальний строк кредитування згідно п. 2.3.1.2 Договору, строк кредитування мав скінчитися 02.12.2021, після цієї дати проценти знову ж таки не нараховуються ( п. 2.2.3 Договору).

Згідно розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» від 10.03.2023 - станом на 17.12.2021 (на дату первісного відступлення прав вимоги) - заборгованість по процентам по Договору складала - 33559,77 грн. У розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект центр» від 02.01.2025 вказано, що станом на 10.03.2023, тобто на дату другого відступлення права вимоги, заборгованість по процентам складала - 67863,12 грн, в період з 10.03.2023 по 02.01.2025 проценти не нараховувалися.

Ураховуючи, що у правовідносинах споживчого кредитування позичальник завжди є слабшою стороною, а тому всі умови договору, які виписані неоднозначно та можуть тлумачитися по різному, мають тлумачитися на його користь, суд доходить висновку, що умови Договору №100393440 в частині періоду нарахування процентів за користування кредитом необхідно тлумачити на користь відповідача.

Отже, суд при розрахунку розміру процентів за користування кредитом бере за основу, що відповідач скористалась пільговою пролонгацією, за яку сплатила 02.10.2021 комісію, а тому враховуючи максимальний строк такої пролонгації - 60 днів (п. 2.3.1.1 Договору) - строк користування кредитом сплив 17.10.2021, і нараховані після цієї дати по проценти у розмірі 25851,8 стягненню не підлягають. Таким чином на користь позивача мають бути стягнуті проценти за користування кредитом до Договору №100393440 у розмірі (33559,77 - 25851,8) = 7707,97 грн.

Також суд вбачає підстави для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту, яка передбачена п. 1.5.1 Кредитного договору, у розмірі 1500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині стягнення комісії, беручи до уваги, що законодавство, яке регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін у 2017 році з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування». До цього часу судова практика у питанні можливості встановлення кредитором комісії в кредитному договорі захищала боржника як слабку сторону в кредитних правовідносинах. Однак з прийняттям в 2017 році Закону України «Про споживче кредитування» змінилася і судова практика.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Таким чином, суд доходить висновку, що з відповідача має бути стягнуто заборгованість по Договору № 100393440: за тілом кредиту 9943 грн, проценти за користування ним 7707,97 грн та комісія у розмірі 1500 грн, а всього 19150,97 грн.

Загальний розмір заборгованості по обом договорам, який підлягає стягненню з відповідача становить (39147,21+ 19150,97) становить 58298,18 грн.

Стосовно застосування позовної давності суд звертає увагу, що відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено.

Отже, строки позовної давності позивачем не були пропущені, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

Суд при цьому зазначає, що конструкція п. п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у редакції Закону №2120-IX, не надає можливості розширено тлумачити вказану норму таким чином, що законодавець передбачив можливість продовження строків позовної давності судом з урахуванням тих чи інших обставин.

Цей строк вже продовжений Законом, а указана вище норма містить чітке і не двозначне формулювання та носить імперативний характер.

Правовідносини у справі № 990/115/22, на яку посилається представник відповідача у заяві про застосування строку позовної давності, та у цій справі не є подібними, а тому викладені Великою Палатою Верховного Суду суд не застосовує.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 51,77%, тому пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1254,08 грн.

Стосовно розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Правову допомогу при зверненні до суду з позовною заявою позивачу надавало адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АСІСТАНС». Позивачем заявлено до стягнення відшкодування витрат на надання правничої допомоги в розмірі 25000 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу Позивачем надано копії: Договору №01-07/2024 від 01.07.2024 з додатком (прайсом) (а.с. 69-71), Заявки на надання юридичної допомоги № 497 від 02.12.2024 (а.с. 72), Витягу з Акту № 4 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 (а.с. 73). Згідно з актом юридична допомога полягала у наданні усної консультації тривалістю 2 години вартістю 4000 грн та складанні позовної заяви тривалістю 4 години, вартістю 12000 грн.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, які враховує суд при розподілі судових витрат, зокрема, суд має оцінити обгрунтованість таких витрат та пропорційність їх до предмету спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено правовий висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Справа, яка розглядається судом, відноситься до категорії малозначних. Позовна заява є типовою, її текст майже повністю дублюється у інших позовних заявах позивача, які перебувають на розгляді в суді, її підготовка, а також вивчення документів та надання консультацій у такій справі не передбачає значних витрат зусиль та часу.

Суд також звертає увагу, що усі заяви по суті справи підписані представником позивача Ткаченко Марією Миколаївною, яка діяла в інтересах позивача в порядку самопредставництва на підставі рішення Загальних зборів ТОВ «Колект Центр» від 04.06.2024.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням пропорційного зменшення у зв`язку з частковим задоволенням позову, а також характеру правовідносин, ціни позову, обсягу та реальності наданих адвокатом послуг, необхідності вчинення процесуальних дій, принципів обгрунтованості, співмірності судових витрат та розумності їхнього розміру, суд доходить висновку про необхідність їх стягнення у розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Товаристваз обмеженоювідповідальністю «КОЛЛЕКТЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за Договорами № 75634627 від 21.07.2021 та № 100393440 від 20.07.2021 у загальному розмірі 58298 (п`ятдесят вісім тисяч двісті дев`яносто вісім) гривень 18 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1254,08 (одна тисяча двісті п`ятдесят чотири) гривні 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Олег КОСЕНКО