Ухвала суду № 126442336, 07.04.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-с/759/14/25

ун. № 759/5005/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року м. Київ

суддя Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши заяву адвоката Вербицького Ярослава Володимировича, подану в інтересах боржника ОСОБА_1 , про скасування судового наказу № 759/5005/25 від 11 березня 2025 року,

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року адвокат Вербицький Я.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу від 11.03.2025 року, виданого Святошинським районним судом міста Києва за заявою ТОВ "АТ "Атмосфера" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 та просить стягнути з ТОВ "АТ "Атмосфера" на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 151,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що ОСОБА_1 повністю не визнає та заперечує наявність заборгованості у тому розмірі і на тих підставах, зазначених заявником у заяві про видачу судового наказу. Вважає, що заявник не є управителем будинку і кредитором у зобов`язаннях з боржником та договір № К-SF-105 (51) від 16.03.2021 року не є укладеним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О.

Дослідивши матеріали заяви, суддя дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що 11.03.2025 року Святошинський районний суд м.Києва видав судовий наказ № 759/5005/25 (провадження № 2-н/759/100/25), яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "АТ "Атмосфера" заборгованість за житлово-комунальні послуг за період з 01.02.2024 року по 31.01.2025 року у розмірі 37 890,42 грн та 302,80 грн судового збору.

Частиною третьою статті 19 ЦПК України встановлено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Враховуючи, що заява про скасування судового наказу в інтересах ОСОБА_1 подана у строк, встановлений законодавством, її форма і зміст відповідають вимогам статті 170 ЦПК України, підстави для її повернення відсутні.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про задоволення заяви про скасування судового наказу, оскільки боржник не погоджується з наявністю заборгованості, що свідчить про існування цивільно-правового спору, який виключає можливість задоволення вимог заявника в порядку наказного провадження.

У стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід також відмовити, з огляду на те, що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника.

При цьому, з огляду на приписи частини другої статті 164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред`явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.

Щодо судових витрат на оплату судового збору та професійну правничу допомогу.

Положення ст. 164 ЦПК України не передбачають порядку розподілу судових витрат, а саме судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу. Частина 2 вказаної статті передбачає лише можливість врахування суми судового збору, сплаченої за видачу судового наказу, до суми судового збору, яка має бути сплачена стягувачем при зверненні до суду в порядку позовного провадження.

Крім того, норми ст. 171 ЦПК України також не передбачають відшкодування судових витрат на користь особи, яка звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, в тому числі за рахунок стягувача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, а також витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити, оскільки відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, передбачено лише на користь заявника, який звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника. Водночас, чинним процесуальним законодавством не передбачено відшкодування боржнику судових витрат у виді судового збору, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №300/3178/20 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Однак, вказані висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вони не стосувалися справ по яким ухвалено судом судове рішення у вигляді судового наказу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).

Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч.ч. 3, 8 ст.141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 167 ЦПК України розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких втрат.

З огляду на викладене відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження. У справах наказного провадження витрати на правничу допомогу не відшкодовуються.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі №607/1219/18 щодо можливості відшкодування витрат на правничу допомогу у справах позовного провадження.

Відтак, в частині стягнення з ТОВ «Управляюча компанія «Атмосфера» на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору у розмірі 151,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 42, 137, 141, 160, 170, 171 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Вербицького Ярослава Володимировича, подану в інтересах боржника ОСОБА_1 , про скасування судового наказу № 759/5005/25 від 11 березня 2025 року задовольнити частково.

Скасувати судовий наказ від 11 березня 2025 року, виданий Святошинським районним судом міста Києва (№ 759/5005/25 (провадження № 2-н/759/100/25) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ "Атмосфера" заборгованість за житлово-комунальні послуг за період з 01.02.2024 року по 31.01.2025 року у розмірі 37 890,42 грн та 302,80 грн судового збору.

В іншій частині заяви відмовити.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "АТ "Атмосфера" право на звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.О. Твердохліб