Рішення № 126442298, 07.04.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 640/22637/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача головний державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерська (Федоріна) Анастасія Михайлівна, Азаман Марина Григорівна, про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Федоріна Анастасія Михайлівна, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 05.08.2019 ВП№46703847, від 25.09.2019 ВП№46703847.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 13.11.2014 Броварським міськрайонним судом Київської області винесено рішення у справі №361/1054/14-ц про стягнення з нього аліментів на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 усіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2014 і до досягнення старшою дитиною повноліття. На підставі виконавчого листа від 29.01.2015, виданого на виконання вказаного рішення, Дніпровським РВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження №46703847.

Як вказує позивач, під час ознайомлення з матеріалами даного виконавчого провадження було встановлено, що головний державний виконавець Федоріна А.М. 05.08.2019 винесла постанову про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 8580,73 грн та постанову від 25.09.2019 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн.

Позивач не погоджується із постановами державного виконавця про стягнення з нього 8580,73 грн виконавчого збору та накладення штрафу у розмірі 1700 грн. Зазначає, що в супереч вимог закону, головний державний виконавець Федоріна А.М. винесла постанову про стягнення виконавчого збору не вказавши загальну суму заборгованості зі сплати аліментів на дату винесення даної постанови і прийняла рішення про розмір виконавчого збору на підставі загального розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. На переконання позивача, при здійсненні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, головний державний виконавець повинна була врахувати, що з серпня 2018 року по липень 2019 року включно, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів слід здійснювати на підставі отриманих ОСОБА_1 доходів як заробіток, а у разі їх недостатності, застосовувати вимоги судового рішення про стягнення аліментів в розмірі 1/3 усіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За розрахунками позивача його заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.08.2019 становила 70800,46 грн, а виконавчий збір повинен складати 7080,05 грн. Відтак, позивач стверджує, що головний державний виконавець Федоріна А.М. неправомірно визначила розмір виконавчого збору і винесла незаконну постанову про його стягнення.

Щодо протиправності постанови головного державного виконавця Федоріної А.М. від 25.09.2019 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн у зв`язку із його неявкою до державного виконавця 25.08.2019, позивач вказує, що 25.08.2019 він зі своїм представником прийшов за викликом державного виконавця до приміщення РВДВС Дніпровського району м. Києва. Проте приміщення РВДВС Дніпровського району м. Києва було зачинено, оскільки 25.08.2019 був вихідний день (неділя).

За таких обставин позивач вважає, що в його діях відсутній факт умисного неприбуття 25.08.2019 до РВДВС Дніпровського району м. Києва за викликом державного виконавця, а тому постанова від 25.09.2019 про накладення на нього штрафу в розмірі 1700 грн штрафу на користь держави є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/22637/19, вирішено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (т.1, а.с.42).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 зупинено провадження у справі №640/22637/19 до набрання законної сили рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №361/8297/19 (т.1, а.с.56-57).

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» від 16.07.2024 №3863-IX , який набрав чинності 26.09.2024) установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом №3863-ІХ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом №3863-ІХ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Стецика Н.В. від 25.02.2025 адміністративну справу №640/22637/19 прийнято до провадження, поновлено провадження у справі після його зупинення. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано учасникам справи у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати суду додаткові пояснення у справі щодо позовних вимог та заперечень на них (т.1, а.с.74-75).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 строк розгляду справи №640/22637/19 продовжено на двадцять днів (т.1., а.с.87).

18.03.2025 на адресу суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 у яких останній зазначив про те, що Броварським міськрайонним судом київської області за його скаргою розглядалося питання щодо визначення або скасування як неправомірного розрахунку державного виконавця Федоріної А.М. щодо заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.08.2019. Ухвалою даного суду від 31.03.2021 у справі №361/8297/19, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 20.09.2021, встановлено, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП №46703847 є обґрунтований і складає 122622,19 грн. На переконання позивача, дані обставини підтверджуються, що головний державний виконавець Федоріна А.М. неправомірно винесла постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 8580,73 грн при існуючій заборгованості зі сплати аліментів в сумі 122622,19 грн (т. 1, а.с.90-91).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів у спростування позовних вимог не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив. На виконання вимог ухвали суду від 25.02.2025 надав суду копії матеріалів виконавчого провадження №46703847.

Треті особи пояснень у справі щодо позовних вимог не подали. Про розгляд даної справи Волинським окружним адміністративним судом треті особи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (т1, а.с.81-82).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 проведено заміну відповідача Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на його правонаступника - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, що закріплені у статті 129 Конституції України та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд вважає, що судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених КАС України для висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.11.2014 у справі №361/1054/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1/3 усіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2014 і до досягнення старшою дитиною повноліття (т.1, а.с.125-127).

29.01.2015 Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист на виконання вказаного рішенням суду від 13.11.2014 у справі №361/1054/14-ц (т.1, а.с.128-129).

08.02.2019 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Федоріною А.М. винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №361/1054 від 29.01.2019 Броварського міськрайонного суду Київської області (т1, а.с.202-203).

05.08.2019 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Федоріною А.М. в межах виконавчого провадження №46703847 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 8580,73 грн (т.2, а.с.38).

Постановою головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Федоріною А.М. від 25.09.2019 за невиконання законних вимог державного виконавця (неявка за викликом до державного виконавця на 25.08.2019) на позивача накладено штраф у розмірі 1700,00 грн (т.2, а.с.46-47).

Не погоджуючись із постановами державного виконавця від 08.05.2019 про стягнення виконавчого збору та від 25.09.2019 про накладення штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статями 129 та 129-1 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судових рішень. Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частинами 1, 3 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно ч.4 ст.27 Закону №1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

За виконавчим документом про стягнення аліментів у разі, якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, державний виконавець зобов`язаний нарахувати виконавчий збір із суми заборгованості зі сплати аліментів.

Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Виконавчий збір нараховується із суми заборгованості, визначеної у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Надалі у разі прострочення боржником щомісячного аліментного платежу нарахування виконавчого збору здійснюється державним виконавцем щомісяця.

Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.

Зміст викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Отже, стягнення виконавчого збору є обов`язком державного виконавця. Саме тому у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.

При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Тобто фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень, не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 22.10.2021 у справі №520/17933/2020.

Матеріалами справи свідчать, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.11.2014 у справі №361/1054/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1/3 усіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2014 і до досягнення старшою дитиною повноліття (т.1, а.с.125-127).

29.01.2015 Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист на виконання вказаного рішенням від 13.11.2014 у справі №361/1054/14-ц (т.1, а.с.128-129).

08.02.2019 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Федоріною А.М. винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №361/1054 від 29.01.2019 Броварського міськрайонного суду Київської області (т1, а.с.202-203).

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №47460 від 14.08.2019 значиться, що заборгованість позивача зі сплати аліментів на виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області №361/1054 від 29.01.2015 станом на 01.08.2019 становить 122622,19 грн (т.1, а.с.8-9).

05.08.2019 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Федоріною А.М. в межах виконавчого провадження №46703847 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 8580,73 грн (т.2, а.с.38).

У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 як підставу для скасування постанови державного виконавця про стягнення з нього виконавчого збору від 05.08.2019 вказує про помилковість обрахування заборгованості зі сплати аліментів за період з серпня 2018 року по липень 2019 із застосуванням показників середньої заробітної плати працівника для даної місцевості по м. Києву.

Як встановлено судом, не погоджуючись із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.08.2019, ОСОБА_1 у листопаді 2019 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із скаргою на дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Федоріної А.М. у якій просив визнати дії даного державного виконавця щодо здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів від 14.08.2019 неправомірним, скасувати розрахунок про заборгованість зі сплати аліментів у сумі 122622,19 грн.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.03.2021 у справі №361/8297/19 у задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, правонаступником якого є Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовлено (т.1, а.с.92-95).

При цьому, як випливає із тексту даної ухвали, під час розгляду Броварським міськрайонним судом Київської області скарги ОСОБА_1 судом досліджувалося, в тому числі, і питання нарахування заборгованості позивача зі сплати аліментів за період з 15.08.2018 по 01.08.2019 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівника даної місцевості.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , Броварський міськрайонний суд Київської області дійшов висновку, що головним державним виконавцем Єзерською (Федоріною) А.М. правомірно нараховано заборгованість по аліментах виходячи із розміру середньої заробітної плати працівника для місцевості, оскільки на час виникнення заборгованості в оспорюваний період ОСОБА_1 не працював.

Постановою Київського апеляційного суду від 20.09.2021 у справі №361/8297/19 (апеляційне провадження 22-ц/796/10006/2021) ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.03.2021 залишена без змін, апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення (т.1, а.с.96-100).

Таким чином, суд приходить висновку, що дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Федоріної А.М. щодо здійснення розрахунку заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01.08.2019 є правомірними та направлені на виконання виконавчого документа.

Суд відхиляє доводи позивача про неправомірність винесення оскаржуваної постанови від 05.08.2019 про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 8580,73 грн при існуючій заборгованості зі сплати аліментів на 01.08.2019 в сумі 122622,19 грн, оскільки визначення державним виконавцем суми виконавчого збору у меншому розмірі не є підставою для скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Як уже вказувалося судом вище, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно.

Отже, враховуючи викладене та те, що стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця, а також, те, що відсутні підстави, передбачені законом, для не стягнення виконавчого збору, спірна постанова від 05.08.2019 про стягнення з ОСОБА_1 8580,73 грн виконавчого збору в межах виконавчого провадження №46703847 є законною та скасуванню не підлягає.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця Федоріної А.М. від 25.09.2019 про накладення на нього штрафу у розмірі 1700 грн суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону №1404-VІІІ вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Порядок притягнення осіб до відповідальності за правопорушення, вчинені під час виконавчого провадження, здійснюється відповідно до статей 75 та 76 Закону №1404-VІІІ.

Так, відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк, зокрема, рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Також статтею 76 Закону №1404-VІІІ передбачено, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Предметом спору в цій частині позовних вимог є перевірка судом правомірності постанови головного державного виконавця про накладення на ОСОБА_1 штрафу від 25.09.2019 у ВП46703847.

Так, згідно вказаної постанови від 25.09.2019 про накладення штрафу зазначено, що 14.08.2019 держаним виконавцем здійснено телефонний дзвінок за номером (096) 777-64-97 та викликано боржника до державного виконавця 25.08.2019. На виклик державного виконавця боржник не з`явився. За невиконання законних вимог державного виконавця на ОСОБА_1 накладено штраф на користь держави у розмірі 1700 грн (т.1, а.с.45).

Як нормативна підстава винесення постанови від 25.09.2019 про накладення на позивача штрафу зазначено ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, як випливає зі змісту статті 75 Закону №1404-VIII остання встановлює відповідальність боржника за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновлення на роботі.

Так, відповідно до частини 1 вказаної статті у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Натомість оскаржувана позивачем постанова від 25.09.2019 винесена державним виконавцем за невиконання законних вимог державного виконавця, відповідальність за що передбачена ст. 76 Закону 1404-VIII.

В свою чергу, стаття 76 Закону №1404-VIII є бланкетною, тобто такою, що відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, у даному випадку до статей КУпАП, та незважаючи на те, що дана стаття має ознаки складу правопорушення, винну особу у скоєнні правопорушення неможливо притягнути до відповідальності за будь-якою із статей ЗУ «Про виконавче провадження». Особа за результатами розгляду може бути визнана такою, що порушила норми даного Закону, але притягнута до відповідальності за скоєне має бути лише за нормами статей Кримінального Кодексу України, або нормами статей Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Статтею 188-13 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця.

Таким чином, неявка без поважних причин за викликом державного виконавця (саме ця подія зазначена як підстава накладення на позивача штрафу відповідно до постанови від 25.09.2019) є об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-13 КУпАП.

Відповідно до розділу XIV Інструкції №512/5 визначено, що у разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чи порушення законних вимог виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол) на бланку за встановленою формою (додаток 11).

Зміст протоколу повинен відповідати вимогам, викладеним у статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Усі реквізити протоколу заповнюються виконавцем розбірливим почерком державною мовою. Не допускаються закреслення або виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, відносно якої він складений. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Протокол складається у двох примірниках, що підписуються виконавцем, який склав протокол, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками і понятими, якщо такі є.

Протокол державного виконавця про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол приватного виконавця про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протягом трьох робочих днів надсилається для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення. До протоколу виконавця додаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Протокол державного виконавця про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, разом з матеріалами, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, не пізніше наступного робочого дня передається начальнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до пункту 5 розділу XIV Інструкції №512/5 протокол державного виконавця про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про адміністративне правопорушення державного виконавця розглядається начальником органу державної виконавчої служби у п`ятнадцятиденний строк з дня його одержання в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення підписується начальником органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою та має відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що невиконання законних вимог державного виконавця та неявка без поважних причин за викликом державного виконавця є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке встановлено ст. 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому притягнення боржника до відповідальності у вигляді штрафу за невиконання вимог державного виконавця та/або неявку без поважних причин за викликом виконавця можливе лише за результатами складання державним виконавцем протоколу про адміністративне правопорушення за формою згідно додатку 11 до Інструкції №512/5, розгляду начальником органу державної виконавчої служби складеного протоколу та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення за підписом начальника органу державної виконавчої служби.

Натомість, матеріали виконавчого провадження №46703847 не містять даних про складання державним виконавцем протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення ст. 188-13 КУпАП та постанови начальника органу державної виконавчої служби у справі про адміністративне правопорушення.

Наведене свідчить про протиправність постанови головного державного виконавця про накладення на ОСОБА_1 штрафу від 25.09.2019 у ВП46703847.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом даної справи встановлено, що оскаржувана постанова відповідача від 25.09.2019 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн за невиконання вимог державного виконавця винесена з порушенням вимог ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу XIV Інструкції №512/5.

Відтак, оскаржувана постанова від 25.09.20219 не відповідає критеріям правомірності, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування постанови головного державного виконавця Єзерської (Федоріної) А.М. від 25.09.2019 про накладення на позивача штрафу за невиконання вимог державного виконавця та відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправною постанови даного державного виконавця від 05.08.2019 про стягнення з позивача виконавчого збору.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даного адміністративного суду позивачем сплачено 1536,80 грн судового збору. З огляду на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 768,40 грн судового збору.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача головний державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерська (Федоріна) Анастасія Михайлівна, Азаман Марина Григорівна, про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерської (Федоріної) Анастасії Михайлівни від 25.09.2019 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в межах виконавчого провадження №46703847.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення суду складено та підписано судом 07 квітня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, будинок 15; ідентифікаційний код юридичної особи 35011660)

Третя особа: Головний державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерська (Федоріна) Анастасія Михайлівна (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, будинок 15)

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Суддя Н. В. Стецик