Ухвала суду № 126441902, 19.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/20822/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Клопотання прокурор обгрунтовує тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі не зменшились та є реальними, а відтак наявні підстави для продовження запобіжного заходу з метою забезпечення ефективного розгляду вказаного кримінального провадження, зокрема, недопущення вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду; недопущення впливу на свідка та потерпілого у провадженні; недопущення перешкоджання розгляду іншим чином, тощо.

Прокурор підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченого ОСОБА_6 , зазначаючи про наявність ризиків вчинення особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ризик переховуватись від суду, впливати на свідка та потерпілого, а також перешкодити провадженню іншим чином. Вказав, що застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, з урахуванням обставин вчинення інкримінованих діянь, не є достатнім для запобігання вказаним ризикам.

Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, зазначаючи, що прокурором не доведено обгрунтованості підозри, відтак ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні.

Зокрема, зазначили, що ризик переховування відсутній, оскільки у поданому стороною обвинувачення клопотанні, а також прокурором у судовому засіданні, не наведено жодного факту порушення обвинуваченим застосованого стосовно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а також невиконання покладених на нього обов`язків. Крім того, зазначили, що обвинувачений з`являється за кожним викликом суду.

Щодо ризику впливу на свідків та потерпілого вказали, що він є гіпотетичним та залежить від процесуальної поведінки вказаних осіб, зокрема, потерпілого, який жодного разу не вказував на будь-які спроби обвинуваченого здійснення тиску на нього. Також сторона захисту, обгрунтовуючи відсутність ризику впливу, зокрема, на свідків також вказала про те, що неодноразово зверталась з клопотаннями про допит свідків в порядку ст. 220 КПК України, а також вказала на ту обставину, що потерпілий та свідки не перебувають на території Київської області, що взагалі нівелює вказаний ризик.

Крім того, захисник ОСОБА_4 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу та просив змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання. В обгрунтування якого зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуває під домашнім арештом більше 7 місяців, а зі спливом часу, відповідно до практики ЄСПЛ, ризики мають зменшуватися. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_6 є військовослужбовцем, має стійкі соціальні зв`язки, має на утриманні 3 неповнолітніх дітей та матір, позитивно характеризується та має державні нагороди. Крім того, захисник зобов`язувався взяти обвинуваченого на роботу, тому просив змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання, що буде достатнім для забезпечення вказаних ризиків та можливості працевлаштування обвинуваченого ОСОБА_6 . Крім того, вказав, що стійкість його соціальних зв`язків підтверджується, зокрема, і бажаючими взяти обвинуваченого ОСОБА_6 на поруки та гарантувати його належну процесуальну поведінку.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисників та зазначив, що ризики, передбачені КПК України, з часом мають зменшуватися. Вказав, що протокол НСРД, яким зокрема обгрунтовується підозра, отриманий в результаті провокації.

Окрім цього, у судовому засіданні від ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 надійшли заяви про взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на поруки.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження в обсязі, що стосується клопотання, яке вирішується, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що 18.07.2024 у вказаному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання до 18.09.2024 включно.

11.09.2024 у вказаному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 11.11.2024 включно.

07.11.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 03.01.2025 включно.

10.12.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 05.02.2025 включно.

21.01.2025 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 19.03.2025 включно.

Згідно ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу здійснюється в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Крім цього, відповідно до положень ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Тобто із вказаних норм випливає, що зміна запобіжного заходу щодо обвинуваченого допускається за наявності на те підстав, для його зміни, а саме наявності нових обставин.

Вирішуючи зазначені питання суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені ч. 5, 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу, згідно з правилами передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно зі ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тобто обов`язковою умовою для застосування чи продовження запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, яка вимагає від прокурора, окрім наявності обґрунтованості підозри, надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається прокурор у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.

Підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стали достатні підстави вважати, що обвинувачений може, зокрема, переховуватися від суду та перешкоджати розгляду кримінального провадження, впливати на потерпілого та свідка у цьому ж кримінальному провадженні.

Так, суд враховує доводи прокурора, що з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для його застосування.

Зокрема, суд вважає доведеною ту обставину, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі є триваючими, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки за вчинення інкримінованих діянь, одне з яких є тяжким, передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі, а також може незаконно впливати на потерпілого і свідка у кримінальному провадженні з метою зміни їх показань, оскільки вони безпосередньо у судовому засіданні не допитувались.

Також суд зазначає, що при визначенні ризиків кримінальний процесуальний закон не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза будь-яким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Щодо доводів сторони захисту про те, що ризик впливу на свідків та потерпілого, прокурором не доведено та не надано доказів на підтвердження існування такого ризику, то відповідно до положень ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки в цьому кримінальному провадженні свідки та потерпілий наразі недопитані, то у суду існують підстави вважати, що існує ризик впливу на них з метою зміни чи відмови від наданих ними показань.

Крім того, щодо доводів сторони захисту про відсутність обгрунтованої підозри суд бере до уваги ту обставину, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 перебуває на стадії підготовчого судового провадження. ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, як підбурювання до надання службовим особам, які займають особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовими особами в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.

Обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій, їх доведеність та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії підготовчого провадження.

Так у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Крім того, обґрунтованість цієї підозри раніше була предметом розгляду при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу та його продовження. З матеріалів провадження, враховуючи стадію судового провадження, не вбачається, що з того часу виникли будь-які нові обставини, які б спростували обґрунтованість цієї підозри або причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому діянь.

Суд наразі не бере до уваги доводи сторони захисту щодо неналежності та недопустимості зібраних у справі доказів, як відсутність підстав для продовження запобіжного заходу, оскільки наразі вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 перебуває на підготовчій стадії судового провадження.

Разом з тим, відповідно до ст. 368 КПК України вказані питання вирішуються судом перед ухваленням вироку, тобто на стадії судового розгляду.

Щодо взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на поруки суд дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні надійшли заяви ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку обвинуваченого, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.

Крім того, однією з умов застосування такого запобіжного заходу є впевненість суду в тому, що поручителі дійсно заслуговують на довіру, зокрема, є громадянами з високими моральними рисами, які є соціально адаптованими, сумлінно ставляться до праці та виконання громадських обов`язків, мають авторитет у колективі чи за місцем проживання, а також користуються повагою в підозрюваного, обвинуваченого та можуть завдяки цьому забезпечити його належну поведінку.

Однак, суду не надано доказів, які характеризують вказаних поручителів, з яких би суд міг встановити, чи заслуговують поручителі на його довіру, чи здатні поручителі (в силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров`я тощо) достатньо впливати на обвинуваченого, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Як вбачається з вказаних заяв, вони є ідентичними та містять лише прізвище, ім`я та по-батькові вказаних осіб та не містять будь-яких характеризуючих особу матеріалів, з яких можна зробити висновок, що особа заслуговує на довіру суду.

З урахуванням вказаних обставин, ідентичності та формальності поданих заяв, враховуючи, що Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає обов`язок суду щодо обов`язкового допиту та/або заслуховування поручителів, суд не вважав за необхідне опитувати вказаних осіб, оскільки це б призвело до затягування судового розгляду.

Таким чином, зважаючи, на обставини, встановлені у судовому засіданні, зокрема, що інкриміновані обвинуваченому діяння є тяжкими, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є триваючими, суд не знаходить підстав для можливості взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на поруки, оскільки вказаний запобіжний захід наразі не є співмірним із встановленими ризиками, а взаємовідносини поручителів з обвинуваченим не гарантують реальний вплив на його поведінку та виконання його процесуальних обов`язків.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного та/або обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що можливе покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Також, щодо клопотання захисника про зміну запобіжного заходу суд вважає, що виключних обставин для зміни запобіжного заходу немає, оскільки нових даних чи обставин, які б не були відомі при застосуванні обвину ваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу та його продовженні, в сукупності з тяжкістю інкримінованих діянь та даними про особу обвинуваченого, зокрема, щодо наявності стійких соціальних зв`язків, а також відсутності будь-яких порушень обов`язків, які покладені на обвинуваченого ОСОБА_6 , не можуть слугувати виключною підставою для зміни йому запобіжного заходу на особисте зобов`язання.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, особистого зобов`язання, про який йдеться у клопотанні про зміну запобіжного заходу, не зможе забезпечити уникнення вказаних ризиків та виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов`язків.

Крім того, суд враховує статус ОСОБА_6 як військовослужбовця, його репутацію та відзнаки, однак вважає, що вказані дані, зокрема і ті, що позитивно характеризують особу обвинуваченого, не нівелюють можливість вчинення ним дій, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, у разі застосування менш суворого запобіжного заходу, аніж домашній арешт.

Відтак суд вважає, що саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов`язків у зазначеному кримінальному провадженні. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу у підготовчому судовому засіданні не встановлено.

Крім того, щодо посилань сторони захисту на ту обставину, що судом на ОСОБА_6 покладено обов`язок, про який не вказує сторона обвинувачення, суд виходить з наступного.

Положення ч. 5 ст. 194 КПК України передбачають, що суд застосовуючи відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Відтак суд вважає за необхідне при продовженні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту навести серед покладених обов`язків процесуальний обов`язок, безпосередньо визначений ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою суду.

Також на виконання положень ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, щодо покладення обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, суд дійшов наступного висновку.

З клопотання прокурора вбачається, що сторона обвинувачення просить покласти на обвинуваченого наступні обов`язки: утримуватись від спілкування з потерпілим ОСОБА_17 та свідком ОСОБА_18 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, а також носити електронний засіб контролю.

Разом з тим, суд враховує доводи сторони захисту, зокрема, що період часу з 18.07.2024 по 25.02.2025, згідно відомостей системи електронного контролю «Attenti», під час електронного спостереження на пульт моніторингу сигналів про порушення обвинуваченим ОСОБА_6 , встановлених обмежень у межах застосованого стосовно нього запобіжного заходу, не підтверджених аргументованими викликами (листами, повідомленнями), не надходило, відповідно уповноваженими особами відділу моніторингу системи електронного контролю наряди поліції не направлялися, що підтверджується листом за підписом начальника Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Київській області ОСОБА_19 .

Таким чином, враховуючи відсутність порушень електронного контролю ОСОБА_6 , суд вважає, що прокурором наразі не доведена необхідність покладення обов`язку носити електронний засіб контролю.

Разом з тим, суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на даній стадії судового провадження є достатнім разом із покладеними обов`язками, необхідність покладення яких була доведена прокурором у судовому засіданні, для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Також суд вважає, що відсутність будь-яких порушень обов`язків, які покладені на обвинуваченого ОСОБА_6 , на що посилається захисник у клопотанні про зміну запобіжного заходу, наразі свідчить про те, що вказаний запобіжний захід таким чином довів свою ефективність та є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, однак, не є виключною підставою для зміни вказаного запобіжного заходу.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_6 слід продовжити із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 181, 194, 196, 314, 376, 392 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяв ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на поруки - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком прослідування в укриття під час оголошення повітряної тривоги, а також відвідування медичних закладів для отримання медичної допомоги, проведення медичного обстеження за рекомендаціями лікаря.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- утримуватись від спілкування з потерпілим ОСОБА_17 та свідком ОСОБА_18 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії ухвали суду та покладених судом обов`язків до 15.05.2025 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органів Національної поліції України з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвалу направити для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1