Рішення № 12643526, 21.10.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-16607 Головуючий в 1 інстанції –Клікунова А.С.

Категорія -30 Доповідач Могутова Н.Г.

РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Могутової Н.Г.,

суддів Барсукової О.І., Будулуци М.С.,

при секретарі- Поляковій Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу Селидівської виправної колонії № 82 на рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 29 квітня 2009 року по справі за позовом Селидівської виправної колонії № 82 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2009 року Селидівська виправна колонія № 82 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1, у якому просила стягнути з відповідача на користь колонії матеріальну шкоду в розмірі 581 312, 83 грн.

Зазначила, що 26 лютого 2007 року відповідальною особою позивача було виявлено крадіжку частин тепловозів ТГМ-4а, які знаходилися на балансі колонії, а саме: двох комплектів радіаторів водяних, двох двигунів 6ЧН212Д2, двох комплектів радіаторів масляних, двох гальмових компресорів, двох кабінок машиністів у зборі, двох комплектів акумуляторних батарей, двох шинних агрегатів гідропередачі, двох масло охолоджувачів гідропередачі.

Досудовим слідством було встановлено, що ОСОБА_1 тимчасово виконував обов’язки начальника колонії і був зобов’язаний вживати заходів для збереження майна підприємства, але, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно та керуючись корисливими мотивами, розпорядився вивезти вказані вище вузли тепловозів.

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 17 червня 2008 року відповідача звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «б» ст. 1 Закону України «Про амністію».

Посилаючись на те, що вказана обставина не є реабілітуючою, а питання про відшкодування завданої шкоди в рамках кримінальної справи не розглядалося, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Мар’їнського районного суду Донецької області від 29 квітня 2009 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 7900,52 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що розмір спричиненої відповідачем шкоди був розрахований у відповідності до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116, але суд необґрунтовано стягнув з відповідача остаточну вартість одного з тепловозів.

В судовому засіданні представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали.

Відповідач в судовому засіданні не приймав участь, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників позивачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 тимчасово виконував обов’язки начальника Селидівської ВК № 82, був зобов’язаний вживати заходів для збереження майна підприємства, але, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно та керуючись корисливим и мотивами, розпорядився вивезти вузли тепловозів ТГМ-4а, які знаходилися на балансі колонії, а саме: двох комплектів радіаторів водяних, двох двигунів 6ЧН212Д2, двох комплектів радіаторів масляних, двох гальмових компресорів, двох кабінок машиністів у зборі, двох комплектів акумуляторних батарей, двох двомашинних агрегатів гідропередачі, двох маслоохолоджувачів гідропередачі.

Посилаючись на те, що неможливо встановити вартість викрадених вузлів тепловозів, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ВК «82» остаточної вартості тепловозів в розмірі 7900,52 грн.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

В судовому засіданні сторони не заперечували, що відповідачем дійсно заподіяна шкода, яка підлягає стягненню.

Згідно довідки, наданої позивачем, сума заподіяної шкоди складає -581 312, 83 грн.

Тому відшкодуванню підлягає шкода саме в такому розмірі, оскільки розрахунок зроблено відповідно до вимог закону, а не в розмірі остаточної вартості майна.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права.

За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.303, 307, 309, ст.ст. 313,316 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Селидівської виправної колонії № 82 в Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 29 квітня 2009 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Селидівської виправної колонії № 82 в Донецькій області на відшкодування матеріальної шкоди 581 312 -83 грн. (п»ятьсот вісімдесят одну тисячу триста дванадцять гривень 83 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 1700 грн., отримувач- місцевий бюджет Ворошиловського району м.Донецька, р/рахунок 31411537700004, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016 , Банк- ГУ ДКУ в Донецькій області, а також витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. грн., на р\рахунок 312113263700004 ,отримувач- Державний бюджет м.Донецька Ворошиловський район , ЕДРПОУ 34686537 , банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Судді: