Рішення № 126434436, 07.04.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1460/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

07 квітня 2025 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Романюка В. Ф.,

з участю: секретаря судового засідання Салика С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ» (ЄДРПОУ 41614728, юридична адреса: м. Львів, вул. Під Дубом, 26А, фактична адреса: 61050, м. Одеса, вул.. Канатна, 130А) про розірвання договору про надання правничої допомоги, стягнення сплачених грошових коштів та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ», в якому просить розірвати договір про надання правничої допомоги від 10.07.2024 без номеру між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІГЛ», стягнути з відповідача сплачену суму грошових коштів за Договором у розмірі 15000 грн., сплачений судовий збір та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 10.07.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІГЛ» укладено договір про надання правничої допомоги без № (далі Договір).

На виконання п. 3.1 та 3.2 даного Договору ОСОБА_1 10.07.2024 та 30.07.2024 сплачено всю суму вартості правничої допомоги, що підтверджується відповідними квитанціями №2689684864 від 10.07.2024 та №2789329983 від 30.07.2024.

Також на виконання умов Договору позивачем було передано весь пакет документів, що стосувався предмету Договору юристу Євгенії.

Згідно п. 4.3. Договору слідує, що факт надання послуг та термін дії цього Договору закінчується підписанням Акта про надання юридичних послуг, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором, сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Згідно п. 5.8. Договору зазначено, підписання сторонами Акту про надання юридичних послуг/правової допомоги є надання послуг у повному обсязі та належним чином.

Проте, з моменту підписання Договору і до моменту звернення до суду із позовною заявою зі сторони виконавця ТОВ «ЛІГЛ» жодної допомоги за умовами Договору не здійснено, не надано жодної послуги, Акт виконаних робіт не надано та не підписано, на зв`язок виходять лише після спрямування листа-претензії.

Враховуючи наведене, а також те, що з боку відповідача не виконано умов Договору про надання правничої допомоги та в результаті такого не виконання не досягнуто результату, на досягнення якого було передбачено його укладання, чим порушено права позивача, просить позов задовольнити.

Ухвалою судувід 24лютого 2025року усправі відкритопровадження тапризначено досудового розглядуза правиламиспрощеного позовногопровадження звикликом сторіну судовезасідання на26березня 2025р.на 14год.00хв.

Ухвалою суду від 26 березня 2025 року через неявку осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи відкладено на 07 квітня 2025 року на 09 год. 20 хв.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просить суд проводити розгляд справи у її відсутності, позов підтримує та просить задоволити в повному обсязі, на підставі наданих доказів по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення судового засідання, що стверджується матеріалами справи. Однак до суду з Укрпошта повернувся конверт через відсутність адресата за вказаною адресою.

Зважаючи на те, відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судових засідань, повторно не з`явився в судове засідання. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення чи про розгляд справи у відсутності відповідача до суду не надходило, а також відповідач не подав відзив на позовну заяву, тому суд, вважає за можливе слухати справу у відсутності відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін. Відтак, за згодою представника позивача, у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив справу розглядати у заочному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.07.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІГЛ» укладено договір про надання правничої допомоги без № (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.2 предметом договору є правова допомога, правовий аналіз, оформлення земельного пая та отримання кадастрового номеру.

Згідно пункту 2.1.2. виконавець зобов`язується приступити до надання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п.1.2 цього договору у повному обсязі, своєчасно і якісно, керуючись чинним законодавством України, а також іншим нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2.2.1. замовник зобов`язується своєчасно надати виконавцю наявні достовірні дані та документи, необхідні для надання юридичних послуг, зазначених в п. 1.2. цього договору. Згідно з п. 2.2.2. замовник також зобов`язується сплатити юридичні послуги, зазначені в п. 1.2. цього договору, в порядку та терміни, зазначені в розділі 3 цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість надання юридичних послуг, зазначених в п. 1.2 цього договору становить 15000, 00 грн.

Згідно з розділом 4 договору «Термін дії договору», договір вступає в силу з моменту підписання сторонами. Договір може бути розірваний, як замовником, так і виконавцем, у випадку, передбаченому цим договором та діючим законодавством України. Факт надання послуг та термін дії цього договору закінчується підписанням Акта про надання юридичних послуг, який є невід`ємною частиною цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зобов`язання за договором виконала належним чином, а саме10.07.2024 та 30.07.2024 сплачено всю суму вартості правничої допомоги, що підтверджується відповідними квитанціями №2689684864 від 10.07.2024 та №2789329983 від 30.07.2024.

06.09.2024 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ» було направлено заяву-претензію про розірвання договору та повернення коштів через невиконання зобов`язань.

31.10.2024 року ОСОБА_1 повторно скерувала на адресу відповідача заяву-претензію про розірвання договору та повернення коштів через невиконання зобов`язань.

Позивач стверджує, що після підписання договору ТзОВ "ЛІГЛ" не здійснило жодних дій на виконання зобов`язань за договором.

Однак, ТзОВ "ЛІГЛ" добровільно кошти сплачені на виконання умов договору не повернуло.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до преамбулиЗакону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Таким чином, укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, тому між сторонами виникли правовідносини, правове регулювання яких здійснюється згіднозглавою 63 ЦК України.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.11.2021 у справі №191/2617/19.

Відповідно до ст.901ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 627ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Відповідно до наведених положень ст.903ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.

Згідно ч. 1 ст.509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 29Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» передбачено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Відповідно дост.30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Договором про надання правничої допомоги від 10.07.2024 року передбачено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору (розділ 5 договору), а також пунктом 4.1 передбачено, що договір може бути розірваний, як замовником, так і виконавцем, у випадку, передбаченому цим договором, та діючим законодавством України

Відповідно до ч. 1 ст.906ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконаласвої зобов`язання за договором, оскільки згідно з квитанціями долученими до матеріалів справи ОСОБА_1 сплатила відповідачу 15000,00 грн.

Відповідачем ТзОВ «ЛІГЛ» не надано доказів виконання своїх зобов`язань позивачу за оспорюванимд оговором, зокрема щодо надання йому юридичних послуг, зазначених у п. 1.2 договору, відтак суд приходить до висновку, що з відповідача ТзОВ «ЛІГЛ» на користь позивача підлягає стягненню 15000 грн, сплачених відповідно до договору про надання правничої допомоги 10.07.2024, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором.

Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду у позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 611 ЦК України, моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів).

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, щодо відшкодування моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору, зокрема, у справі про порушення ТОВ «ЛІГЛ» зобов`язання з надання юридичних послуг, суд вважає за необхідне вказати на таке.

У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.

Пункт 5 частини першої статті 4 Закону про захист прав споживачів передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону про захист прав споживачів термін «продукція» у цьому Законі вживається у значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом частини другої статті 22 Закону про захист прав споживачів при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд вважає, що порушення ТОВ «ЛІГЛ» зобов`язання з надання юридичних послуг, незважаючи на умови укладеного договору, є недоліком продукції (неналежним наданням фінансової послуги) у розумінні законодавства про захист прав споживачів і відповідно до статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів має наслідком відшкодування моральної шкоди, завданої вкладникові таким неналежним наданням фінансової послуги.

Закон про захист прав споживачів (як в чинній редакції, так і в редакції, чинній станом на дату укладення Договору) не містить застережень про те, що моральна шкода споживачу відшкодовується лише у разі завдання шкоди його життю чи здоров`ю.

У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі №303/2147/14-ц (провадження № 6-1790 цс 15) зроблено висновок: «Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом. Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону».

Так,пункт 5частини першоїстатті 4Закону прозахист правспоживачів вредакції,передбачає,що споживачіпід часукладення,зміни,виконання таприпинення договорівщодо отримання(придбання,замовлення тощо)продукції,а такожпри використанніпродукції,яка реалізуєтьсяна територіїУкраїни,для задоволеннясвоїх особистихпотреб маютьправо на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення зобов`язання з надання юридичних послуг, суд враховує, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. Вказане узгоджується з думкою Великої Палати Верховного суду, викладеній у Постанові від 01.09.2020 у справі №№216/3521/16-ц.

У цьому випадку суд оцінює обставини порушення умов договірних зобов`язань з боку Відповідача, відповідно до умов договору, а також факт повної оплати Позивачем юридичних послуг, вважає що факт тривалого невиконання умов Договору та неповернення коштів є фактом заподіяння моральної шкоди, а умовам справедливості та розумності буде відповідати моральна шкода у розмірі 3000,00 гривень.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до наведених приписів статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки слід стягнути судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст.2,13,19,76,81,258,259,263-265,268 ЦПК України, ст. ст.15,16,23,509,526,626,627,628,638,901,903,906,1167 ЦК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ» (ЄДРПОУ 41614728, юридична адреса: м. Львів, вул. Під Дубом, 26А, фактична адреса: 61050, м. Одеса, вул. Канатна, 130А) про розірвання договору про надання правничої допомоги, стягнення сплачених грошових коштів та моральної шкоди, - задовольнити.

Розірвати договір про надання правничої допомоги від 10.07.2024 без номеру, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ».

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«ЛІГЛ» (код в ЄДРПОУ 41614728; юридична адреса: 79005, м. Львів, вул. Під Дубом, буд. 26-а; фактична адреса: 61050, м. Одеса, вул. Канатна, 130А) накористь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ,адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти у сумі 15000,00 гривень, що були сплачені за договором про надання правничої допомоги від 10.07.2024 року без номеру та 3000,00 гривень - компенсації спричиненої моральної шкоди.

Стягнути зі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ» (код в ЄДРПОУ 41614728; юридична адреса: 79005, м. Львів, вул. Під Дубом, буд. 26-а; фактична адреса: 61050, м. Одеса, вул. Канатна, 130А) накористь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ,адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1211 гривні 20 копійок.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Романюк В. Ф.