Рішення № 126430447, 02.04.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/15080/24

Провадження № 2/202/1723/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі:

судді Доценко С.І.,

за участі секретаря Тарасової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в твердій грошовій сумі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 10000 грн , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначила, що сторони є батьками малолітньої дитини, яка проживає з позивачкою. Батько дитини проживає окремо. Маючи обов`язок утримувати дитину до досягнення повноліття, відповідач усунувся від своїх обов`язків. Позивачка сама не може забезпечити належний рівень життя дитини, тому що не працює, тому що дитина не досягла трирічного віку, в дитячих заклади приймають дітей , які досягли більше ніж трирічного віку . Допомога по догляду за дитиною складає 860 грн., яка є недостатньою для утримання дитини. Тому просить задовольнити позовні вимоги.

Провадження по справі відкрите 13.01.2025 року в спрощеному позовному провадженні ( Ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2025 року) .

Відповідачем наданий відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі тому що він необґрунтований. Відповідач зазначає, що він не має доходу з якого мав би платити аліменти, тому що навчається на денній формі навчання в аспірантурі в « Навчально-науковому інституті «Дніпровський металургійний інститут» Українського державного університету науки і технологій .Тому на підставі ст.182 СК просив врахувати матеріальне становище платника аліментів.

Позивачка і представник позивача підтримали позовні вимоги. Позивачка зазначила, що дитина проживає з нею. Вона не може працювати тому що доглядає за дитиною, тому що дитину в такому віці та в пріод воєнного стану дитячі заклади не беруть. Відповідач надав в грудні 2024 року 2955 грн на дитину. Але ж ці виплати з його боку не є щомісячними та 2955 грн не є достатньою сумою для забезпечення належного утримання та розвитку дитини. Позивачу відомо, що відповідач працює майстром по виготовленню ключів в «Дніпро майстр». Вона особисто бачила його в серпні 2024 році на робочому місці . Він має щомісячний дохід , отримуючи кошти неофіційно. В той час , як проживали разом, його робота в цьому закладі надавала йому змогу утримувати сім`ю і дитину на належному рівні. Окрім того, в підтвердження того, що він має можливість сполачувати аліменти в розмірі 10000 грн є те , що в 2024 році він придбав новий автомобіль , 2022 року випуску, який, укриваючись від аліментів, оформив на свою мати. Але користується цим авто саме він. При цьому державний номер з старого авто перейшов на нове . Він має щомісячний дохід, але ухиляється від сплати аліментів .

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні , мотивуючи тим , що відповідач навчається на денній формі в аспірантурі . Навчання за рахунок фізичних осіб, не отримує стипендію. Не працює. Коли є змога, він надає кошти на утримання дитини добровільно. Просив відмовити.

Дослідивши подані сторонами заяви, наявні в справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При винесенні рішення відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справідоказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено на підставі копії свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_1 від 06.07.2022 року , що позивачка та відповідач є батьками малолітньої дитини.

Сторони в судовому засіданні визнають, що малолітній ОСОБА_4 проживає з матір`ю , а відповідач окремо від дитини і суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, що є обставиною, яка в розумінні ст.82 ЦПК України не потребує доказування.

Відповідно до наказу № 334ст від 25.04.2023 року Українського державного університету науки і технологій ОСОБА_2 зарахований до аспірантури університету в 2023 року за кошти фізичних та/або юридичних осіб.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст. 51Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Згідно з положеннями ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Таким чином, вимоги позивачки про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі відповідає положенням ст.ст. 181,184 СК України.

При цьому підстави визначення розміру аліментів як у частках до заробітку (доходу) так і у твердій сумі визначаються з урахуванням положень ст. 182 СК України.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Виходячи з положень п. 17 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений уч. 2 ст. 182 СК України .

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлений прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років в розмірі 6407,50 грн.

Положеннями ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року , ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, яка набула чинності з 27 вересня 1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага.

Відповідно до ст.27 цієї Конвенції основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя , необхідних для розвитку дитини покладається на батьків дитини.

Оцінивши надані сторонами докази всебічно, повно та об`єктивно за своїм внутрішнім переконанням, проаналізувавши норми законодавства, що регулює зазначені правовідносини, суд прийшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що дитина проживає з позивачкою. Суд визнає, що враховуючи вік дитини ,яка не досягла трирічного віку та умови воєнного стану, позивачка перебуває по догляду за дитиною і позбавлена можливості працювати .

Щомісячно вона отримує від держави допомогу при народженні дитини в розмірі 860 гривень, це факт , який не потребує доведення на підставі ст.82 ч.1 СК України).

Відповідач, який є батьком дитини, проживає окремо , офіційно не працює, але на платній основі навчається на 2 курсі ВНЗ, в аспірантурі на денній формі навчання , зі строком навчання до 30.04.2027 року, що на його думку, перешкоджає йому сплачувати аліменти на утримання дитини,та є підставою для відмови в позові.

Позивачкою стверджувалосьі цене заперечувалось представникомвідповідача,що відповідачмає всвоєму користуванні транспортний засібHaval 2022 року випуску, що свідчить про те, що ця обставина , відповідно до норм ч.1 ст.82 ЦПК України не потребує доказуванню .

Відпоідачем суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач за станом здоров`я не може працювати та утримувати малолітню дитину, а також підстав , передбачених ст.188 СК України ( підстави для звільнення батьків від обов`язку по утриманню дитини), ст.190 СК України ( підстави припинення права на аліменти ) . Також відсутні докази, що він має на утриманні інших дітей , непрацездатних осіб, щодо яких він має обов`язок по утриманню.

Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню на утримання малолітньої дитини, суд виходить з того, що відповідач батько дитини є здоровою , молодою, працездатною людиною, яка не має на утриманні інших осіб.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивачки, з якою проживає малолітня дитина, на утримання дитини слід стягнути аліменти до досягнення дитиною повноліття .

При тому, що відповідач не має офіційного доходу, суд вважає, що щомісячне стягнення аліментів в твердій грошовій сумі буде відповідати інтересам дитини.

Як уже зазначалось положеннями ст.182 СК України визначений мінімально гарантований , мінімально рекомендований та максимальний розмір аліментів на утримання дитини , в основу визначення яких покладений прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який визначений законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Таким чином, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України» прожитковий мінімум для дитини відповідного віку забезпечує лише мінімальний набір продуктів харчування , непродовольчих товарів та мінімальний набір послуг для забезпечення нормального функціонування організму людини та задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Враховуючи, що відповідачем не доведено джерело походження доходів на здобуття на платній основі третього освітньо-наукового рівня в аспірантурі на денній формі навчання та на утримання транспортного засобу Haval 2022 року, який перебуває в його користуванні, суд вважає, що його матеріальний стан є на достатньому матеріальному рівні для забезпечення ним, як батьком дитини, встановленого державою мінімального рекомендованого прожиткового мінімуму для дитини віком до досягнення 6 років.

Визначаючи такий рівень аліментів, суд виходить із якнайкращого забезпечення інтересів дитини, при тому що мати дитини позбавлена можливості працювати та отримувати дохід,тому що здійснює догляд за дитиною , яка не досягла трирічного віку і не зможе , відповідно до ст.141 СК України забезпечити з свого боку матеріальне утримання дитини.

З цих підстав, на думку суду, стягнення з батька дитини аліментів в меншому розмірі , ніж мінімально рекомендований рівень аліментів для дитини відповідного віку не забезпечить встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для цієї дитини та не забезпечить мінімальний рівень основних соціальних, матеріальних і культурних потреб дитини.

Таким чином , з відповідача на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 слід стягнути аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за відрахуванням із цієї суми розміру щомісячної державної допомоги при народженні дитини, яку отримує позивачка на дитину . А саме розмір аліментів, який підлягає стягненню становить 5548 гривень (6407,50 860 ).

На думку суду саме такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

В іншій частині позову слід відмовити за недоведеністю .

Доводи відповідача про недоведеність підстав про стягнення аліментів із-за того що він навчається в ВНЗ на денній формі, не має доходу , судом не приймаються.

На думку суду , така позиція відповідача, не ґрунтується на нормам СК України.

На це звертає увагу Верховний Суд в постанові від 23 грудня 2019 року в справі № 344/10971/16-ц, зазначивши, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Суд зазначає, що на відміну від права відповідача здобувати вищу освіту відповідного рівня та вибору форми здобуття цієї освіти, утримання малолітньої дитини до її повноліття є не правом , а конституційним обов`язком відповідача, як батька дитини . І обов`язок відповідача утримувати дитину до її повноліття превалює над його правом обирати спосіб навчання у ВНЗ ( денно/заочно) .

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню , а саме в розмірі стягнення з відповідача аліментів в твердій грошовій сумі , що становить 5548 гривень .В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до положень ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Судові витрати по справі складаються із мінімального розміру судового збору - 1211, 20 грн., який , відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави, тому що позивач звільнена від судового збору при зверненні з цим позовом.

Керуючись ст. 258-259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 184 Сімейного Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в твердій грошовій сумі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 проживаючого АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 проживаючої АДРЕСА_2 ) на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 5548 гривень ( п`ять тисяч п`ятсот сорок вісім ) гривень до його повноліття з 26 грудня 2024 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 проживаючого АДРЕСА_1 ) на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Призначення платежу: 101) судовий збір в сумі 1211,20 гривень (одну тисячу двісті одинадцять гривень 11 копійок).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 07.04.2025 року.

Суддя С. І. Доценко