Ухвала суду № 126420547, 08.04.2025, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №4-с/447/1/25 Справа №447/746/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2025 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Наталія Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», на бездіяльність приватного виконавця та зобов?язання вчинити дії,

представник заявника ОСОБА_1 адвокат Ратич Т.М.,

приватний виконавець Баірова Н.М.,

в с т а н о в и в :

10.03.2025 на адресу суду надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н.М., ТОВ «Бізнес позика», на бездіяльність приватного виконавця та зобов?язання вчинити дії. Заявник ОСОБА_1 просить визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М. у виконавчому провадженні №77236385 з примусового виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/435/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» коштів щодо не зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк» НОМЕР_1 для виплати заробітної плати; зобов?язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірову Н.М. усунути порушення у виконавчому провадженні №77236385 з примусового виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/435/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» коштів шляхом зняття арешту з вищевказаного рахунку ОСОБА_1 для виплати заробітної плати.

В обґрунтування скарги покликається на те, що приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. здійснюється виконавче провадження №77236385 про стягнення з заявника коштів на користь ТОВ «Бізнес позика». Під час примусового виконання приватним виконавцем накладено арешт на його кошти, у тому числі і на рахунок. Накладений на рахунок арешт унеможливлює отримання заробітної плати та позбавляє коштів на існування. На заяву щодо зняття арешту із вказаного рахунку приватний виконавець повідомила, що нею скеровано запит в АТ «Райффайзен Банк» щодо отримання підтвердження такого. Арешту з рахунку станом на день подання скарги до суду не знято.

26.03.2025 на електронну пошту суду приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. подано заперечення, у якому така просила відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Крім цього, приватний виконавець долучила копії матеріалів виконавчого провадження №77236385.

В обґрунтування заперечень покликалася на те, що у неї на примусовому виконанні перебуває ВП №77236385 з виконання виконавчого листа №447/435/24, виданого 26.09.2024 Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованості за договором про надання кредиту №460681-КС-003 від 02.07.2023 у розмірі 204116,38 грн., з яких сума прострочених платежів становить: по тілу кредиту 47 000 грн.; по процентах 150 066,38 грн.; за комісією 7 050,00 грн., а також стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» 2 422, 00 грн. судових витрат. Приватним виконавцем повідомлено, що її дії відповідають ст. 3, 4, 18, 24, 25, 26, 27, 28, 40, 42, 45, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5. На підставі вищевказаних законодавчих норм нею було винесено ряд постанов: про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, які були скеровані сторонам виконавчого провадження, а остання постанова також скерована банківським установам до виконання.

Згідно відповідей на запити до Міністерства внутрішніх справ України, Державної фіскальної служби України, отримано відповіді про відсутність у боржника зареєстрованих транспортних засобів та про зняття з обліку у контролюючих органах фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 відповідно. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за боржником не зареєстроване нерухоме майно на праві власності. 21.02.2025 відповідно до ст. 10, 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка скерована до ТОВ «ОДВ-ЕЛЕКТРИК» за місцем праці боржника до виконання. Приватний виконавець вказує, що 24.02.2025 на її адресу надійшла заява боржника про зняття арешту з коштів на рахунку НОМЕР_2 та надано копію довідки банку, завіреної боржником. 24.02.2025 нею скеровано запит в АТ «Райффайзен Банк» щодо отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення на такі кошти заборонено законом. Крім того, 24.02.2025 боржнику надана проміжна відповідь на його заяву, у якій зазначено, що в додатках до заяви відсутнє належне документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення на такі кошти заборонено законом. 12.03.2025 отримано відповідь АТ «Райффайзен Банк» з додатками (випискою по рахунку НОМЕР_2 за період з 01.09.2024 по 24.02.2025), згідно якої на зазначений рахунок зараховуються також інші кошти, крім заробітної плати, зокрема за період з 01.09.2024 по 24.02.2025 на згаданий рахунок надійшли кошти окрім заробітної плати в сумі більше 2000 000,00 грн. На підставі наведеного, 12.03.2025 боржнику було відмовлено у знятті арешту з коштів та запропоновано звернутись із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, відповідно до положень п. 10-2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження». Приватний виконавець вказує, що боржником не було надано документів, з яких вбачався б розмір заробітної плати, яку отримує боржник, а також, доказів того, що вищезазначений рахунок використовується виключно для зарахування тільки заробітної плати, а також боржник не вказав з якої саме суми коштів він просить зняти арешт та не додав документів, підтверджуючих ці обставини. Згідно з випискою по рахунку НОМЕР_2 за період з 01.09.2024 по 24.02.2025, наданою АТ «Райффайзен Банк» на запит приватного виконавця, на рахунок боржника зараховуються заробітна плата та інші кошти окрім заробітної плати, а також рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Райффайзен Банк», не є спеціальним рахунком, а кошти, які містяться на ньому, не мають спеціального режиму використання, на даний рахунок можуть надходити, та фактично надходять кошти не тільки заробітної плати, на які вищезгадані обмеження жодним чином не поширюються. Крім того, не відбулося накладення арешту саме на зарплатні кошти боржника, оскільки постанова містить зауваження - «Накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику», тому зняття арешту з усіх коштів боржника, які містяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк», суперечить основним засадам виконавчого провадження, оскільки внаслідок зняття такого арешту у боржника з`явиться реальна можливість використовувати рахунок для зарахування будь-яких коштів у будь-якому розмірі, будь-якого походження, з яких не буде здійснюватися списання в рахунок виконання рішення суду. З урахуванням наведених обставин, приватний виконавець вважає, що відсутні підстави щодо зняття арешту з коштів боржника, що містяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк». З твердженням боржника про те, що не зняття арешту з рахунку порушує його конституційне право боржника на працю, приватний виконавець вказала, що арешт, накладений на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, оскільки за його бажанням, він може одержувати заробітну плату готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), що передбачено ст. 24 Закону України «Про оплату праці», а тому таке є необґрунтованим. Вважає, що нею як приватним виконавцем у даному виконавчому провадженні було дотримано усіх вимог Закону України «Про виконавче провадження», а наведені скаржником доводи та міркування не відповідають дійсності та спростовуються наявними матеріалами виконавчого провадження.

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Ратич Т.М. у судовому засіданні подану скаргу підтримав, просив таку задоволити з підстав у такій наведеній. Покликався на зазначену у скарзі практику ВС з даного питання.

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н.М. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 з мотивів, які були нею наведені у запереченнях на скаргу та попередньо поданих до суду.

Суд, дослідивши матеріали скарги, заперечення приватного виконавця, заслухавши думку учасників судового засідання, встановив наступне.

Одним із процесуальних питань, які суд може вирішувати у судовому засіданні, є розгляд скарги на дії чи бездіяльність приватного виконавця у порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

17.02.2025 на адресу приватного виконавця Баірової Н.М. надійшла заява представника ТОВ «БІЗПОЗИКА» Рудюк Є.В. про примусове виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/435/24 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 206538,78 грн. (а.с. 18).

Відповідно до копії виконавчого листа, виданого Миколаївським районним судом львівської області 26.09.2024, рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 19.08.2024, яке набрало законної сили 19.09.2024, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕСПОЗИКА» 204116,38 грн. заборгованості за договором надання кредиту та 2422,00 грн. судових витрат (а.с. 19).

20.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. відкрито виконавче провадження №77236385 з примусового виконання виконавчого листа №447/435/24, виданого 26.09.2024 Миколаївським районним судом Львівської області (а.с. 22-23).

Крім цього, 20.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. постановлено постанови про стягнення з боржника основної винагороди, та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 25-26, 28-29).

Відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 20.02.2025, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. постановлено накласти арешт на грошові кошти / електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках / електронних гаманцях, а також на кошти / електронні гроші на рахунках / електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів / електронних грошей, що містяться на рахунках / електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (а.с. 31-32).

Згідно з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21.02.2025, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ТОВ «ОДВ-ЕЛЕКТРИК», здійснювати відрахування із суми доходів боржника відповідно до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20 % доходів щомісяця загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням (а.с. 35-36).

24.02.2025 на адресу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М. надійшла заява боржника ОСОБА_1 , у якій такий просить зняти арешт з його рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк». Крім цього боржник додав копію довідки про відкриття рахунків (а.с. 37-40).

Відповідно до копії довідки про відкриття рахунків вих. №Д5-1313/27-11, виданої керівником з роздрібного бізнесу Новороздільського відділення АТ «Райффайзен Банк» Возною І.М., клієнту ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк» відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 в гривні для виплати заробітної плати від компанії ТОВ «ОДВ-Електрик» ЗКПО 32511578 (а.с. 5, 39).

24.02.2025 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н.М. звернулася із запитом до АТ «Райффайзен Банк», у якому просила надати інформацію про рух коштів за період з 01.09.2024 по 24.02.2025 по рахунку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (а.с. 41-44).

24.02.2025 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н.М. направила відповідь боржнику ОСОБА_1 , у якій повідомила, що нею 24.02.2025 скеровано запит в АТ «Райффайзен Банк» про отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (а.с. 45-46).

Приватним виконавцем на підтвердження своєї позиції до заперечень долучено копії відповідей на запити: до МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів; до ДФС України про наявні рахунки у боржників-юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником-юридичною особою через свої відокремлені підрозділи; до ДПС України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників-фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником-фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником-фізичною особою-підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця; до Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу ПФУ, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про їх останнє місце роботи; з Державного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна (а.с. 47, 48, 49-51, 52, 66).

12.03.2025 на адресу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М. надійшла відповідь з АТ «Райффайзен Банк» на запит приватного виконавця, а саме надано виписку про рух коштів по запитуваному рахунку № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 за період з 01.09.2024 по 24.02.2025 (а.с. 53-63).

12.03.2025 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н.М. направила відповідь боржнику ОСОБА_1 , у якій повідомила, що рахунок ОСОБА_1 використовується не лише для зарахування заробітної плати, оскільки на такий рахунок зараховуються також інші кошти, тому відмовила у задоволенні заяви про зняття арешту з коштів. Крім цього, вказала, що відповідно до положень п. 10-2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-1X, фізичні особи-боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється. Приватним виконавцем запропоновано звернутись із заявою про визначення поточного рахунок у банку для здійснення видаткових операцій (а.с. 64-65).

Згідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України «Про виконавче провадження», так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

У ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до п. 7 розд. VIII Інструкції №512/5, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Крім того, ч. 8 розділу VIII Інструкції №512/5 визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому ч. 1 і 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VIII Інструкції.

Державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

Частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19 (провадження №12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

У ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом України «Про виконавче провадження» та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції відповідно до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (ч. 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому відповідно до п. 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції №512/5, контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток №9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно ч. 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами 2 і 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Тлумачення вказаних норм права визначає, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності кількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19 (провадження №12-28гс20).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М. від 20.02.2025 накладено арешт на грошові кошти / електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках / електронних гаманцях, а також на кошти / електронні гроші на рахунках / електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів / електронних грошей, що містяться на рахунках / електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1

21.02.2025 боржник ОСОБА_1 надіслав на адресу приватного виконавця довідку, відповідно до якої, картковий рахунок, відкритий в АТ «Райффайзен Банк», використовується для виплати заробітної плати від ТОВ «ОДВ-Електрик».

Приватний виконавець у порушення п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з грошових коштів не зняла.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М. від 21.02.2025 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які отримує у ТОВ «ОДВ-Електрик», шляхом здійснення відрахувань із доходів боржника, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням із щомісячним звітом підприємства про здійсненних відрахувань.

Згідно з випискою про рух коштів по запитуваному рахунку № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 за період з 01.09.2024 по 24.02.2025 (а.с. 53-63), який було досліджено у судовому засіданні, ОСОБА_1 отримував нарахування на картку заробітної плати з ТОВ «ОДВ-Електрик». Крім цього, встановлено, що йому надходили грошові кошти у незначних розмірах. Інших надходжень на дану картку встановлено не було. У судовому засіданні не знайшлося підтверджень твердженням приватного виконавця про те, що на рахунок боржника ОСОБА_1 зараховуються також інші кошти, крім заробітної плати в сумі більше 2000 000,00 грн. як було вказано нею у запереченнях. Оскільки з відповіді АТ «Райффайзен Банк» (а.с. 53) встановлено, що одиницею виміру суми операцій клієнта у національній валюті є копійки (ціле число).

Передбачене абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до пп. 1 ч. 4 ст. 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розміру коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

Вказане міститься у постанові ВС від 12.02.2025 у справі №444/2503/17, провадження №61-14767св24.

Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №756/8815/20, провадження №14-218цс21.

Отже, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на підставі повідомлення боржника.

Залишення в силі арешту на кошти, які складають заробітну плату, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів заробітної плати як єдиного джерела доходів та порушує його конституційне право на отримання винагороди за працю.

У статті 10 Конвенції про захист заробітної плати, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961 зазначено, що заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

У зв?язку з наведеним, суд приходить висновку, що вимоги скарги ОСОБА_1 щодо визнання бездіяльності приватного виконавця неправомірною щодо не зняття арешту з рахунку для виплати заробітної плати та зобов?язання приватного виконавця зняти арешт є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, скарга підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 450, 451, 452 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Скаргу задоволити.

Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни у виконавчому провадженні №77236385 з примусового виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/435/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» коштів щодо не зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк» НОМЕР_1 для виплати заробітної плати.

Зобов?язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірову Наталію Михайлівну усунути порушення у виконавчому провадженні №77236385 з примусового виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/435/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» коштів шляхом зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк» НОМЕР_1 для виплати заробітної плати.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Текст ухвали складено 08.04.2025.

Суддя Головатий А.П.