Вирок № 126417067, 04.04.2025, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6562/20

Провадження № 1-кп/0182/1/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.09.2020 за № 12020040340002090 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Енергодар Запорізької області, громадянина України, українця, із загальною спеціальною освітою, військовослужбовця за контрактом в/ч № НОМЕР_1 , молодшого сержанта, не одруженого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення /злочину/, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5 ,

адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,-

ВСТАНОВИВ:

13.09.2020 року у вечірній час ОСОБА_7 перебував в приміщенні кафе «Тамплієр», що розташований по вул.. 40 років Перемоги в с. Приміське, Нікопольського району, Дніпропетровської області, де розпивав спиртні напої.

13.09.2020 року приблизно о 23-35 год. ОСОБА_7 вийшов на вулицю з приміщення вищевказаного кафе, де на той час перебував ОСОБА_3 . У цей час між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , н ґрунті раптово виниклих неприязне них відносин, виникла словесна свара.

У ході сварки у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7

13.09.2020 року приблизно о 23-40 год. ОСОБА_3 , знаходячись поблизу кафе «Тамплієр», що розташований по вул.. 40 років Перемоги в с. Приміське, Нікопольського району, Дніпропетровської області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, кулаком правої руки та лівої руки наніс ОСОБА_7 не менше двох ударів в голову, чим заподіяв ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизи №496 від 13.10.2020 року тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, а саме - забита рана верхньої губи праворуч, внутрішньо шкіряний крововилив в правій тім`яній області, інфільтруючий крововилив і набряк м`яких покривних тканин голови правої тім`яно-скроневої області, переломи правої скроневої кістки і кісток основи черепа праворуч, масивний субдуральний крововилив в області лівої півкулі головного мозку, крововиливи під м`які мозкові оболонки та в речовину головного мозку, які розглядаються у сукупності, як єдина закрита черепно-мозкова травма, і за ознакою небезпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в лікарні.

Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

До такого висновку суд прийшов аналізуючи наступі докази.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе визнав повністю та суду показав, що 13версеня 2020 року приблизно о 18-19 год. знаходився в кафе «Тамплієр», де він відпочивав та вживав спиртні напої. Потерпілого ОСОБА_8 раніше не знав. Конфлікт між ним та потерпілим виник за барною стійкою. Спочатку вони побалакали в кафе, а потім свідок ОСОБА_9 запропонував йому вийти на вулицю, заспокоїтись. Вони вийшли на подвір`я, він заспокоївся та вони знову повернулися до кафе, де знову почався конфлікт. ОСОБА_9 разом з ним знову вийшли на вулицю, так як він вже збирався їхати додому, та в цей час з кафе вийшов ОСОБА_10 . Він пожав останньому руку та той направився в іншу сторону. Коли потерпілий відійшов на якусь відстань, то щось крикнув, він відповів йому, та між ними знову почався конфлікт. Підійшовши один до одного, потерпілий замахнувся на нього та в цей час він наніс останньому два удари у верхню та нижню частини обличчя, в область губи. Від ударів потерпілий впав та вдарився головою об дорогу. Після чого, з кафе вибігли дівчата і викликали швидку допомогу. Він жаліє, що так сталося. Розуміє що смерть потерпіла сталась в наслідок його дій, проте він не бажав її настання.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що загиблий був її сином. Безпосереднім свідком обставин, які сталися 13.09.2020 року вона не була. 13 вересня 2020 року приблизно о 20-00 год. син пішов з дому в кафе, пограти у біл`ярд. Приблизно о 23-50 год., їй зателефонували та повідомили, що сина забрала швидка допомога. Вона побігла до кафе, де їй повідомили, що сталася суперечка між ОСОБА_11 та її сином. Особисто ОСОБА_12 вона не знала. Приїхавши у лікарню бачила, що її син був непритомний. Лікарі казали, що стан тяжкий. Син помер на наступний день, 14.09.2020 року. Син коли вживав спиртні напої був не конфліктний.

До суду подала цивільний позов на відшкодування їй матеріальної шкоди у розмірі 34432 грн. 40 коп. та моральної шкоди завданої діями обвинуваченого у розмірі 1000000 грн.

Матеріальна шкода обґрунтована тим, що вона, як мати померлого ОСОБА_7 , зробила необхідні витрати на поховання, що підтверджується розрахунковими документами, виданих суб`єктами господарської діяльності, які надавали послуги, виконували роботу та продавали товари, необхідні для поховання потерпілого на загальну сумі 16 212 грн. 40 коп. та помінальний обід у сумі 10 220 грн., що всього становить 26435 грн. 40 коп.

Смерть сина вона переносить дуже важко, у зв`язку з чим значно погіршився стан її здоров`я. Після того, що сталося, вона перенесла стресовий синдром. Була змушена звернутися за медичною допомогою, перебувала на стаціонарному лікуванні.

Також вона вимушена була звернутися за юридичною допомогою і нею був укладений договір про надання правничої допомоги для захисту її прав. Вартість правничої допомоги складає 8000 грн.

У зв`язку з чим, просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову суму у розмірі 34 432 грн.

Окрім матеріальної шкоди, неправомірними діями відповідача їй також завдано немайнових втрат, причинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у її життя: негативні переживання, тривога, емоційна напруга, нервозність, почуття горя, обурення. Вона пережила та переживає емоційний стрес. Завдану їй моральну шкоду оцінює в 1 000 000 грн. Заявлена сума відшкодування цілком знаходиться в межах того мінімального рівня страждань, яке з необхідністю зазнають особи у разі протиправного позбавлення життя їх членів сім`ї чи близьких родичів.

Також просила притягнути обвинуваченого до кримінальної відповідальності за вбивство на максимальний строк покарання.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показала, що з ОСОБА_14 та захиблим ОСОБА_15 вона була знайома. Раніше вона працювала у кафе «Тамплієр» барменом. 13.09.2020 року приблизно о 00-00 год. бачила, як ОСОБА_16 чіплявся до ОСОБА_8 , неодноразово підходив по столика ОСОБА_8 та щось говорив. ОСОБА_16 у той день вів себе трохи агресивно. Вона двічі підходила до ОСОБА_12 , щоб заспокоїти його, просила щоб той не чіпав ОСОБА_17 . Спочатку до кафе прийшов ОСОБА_18 та випивав там, а через деякий час прийшов ОСОБА_16 , який вже був у нетверезому стані. ОСОБА_16 нібито жартував з ОСОБА_8 , а потім його слова перейшли не в жарт. Коли раніше ОСОБА_16 знаходився у нетверезому стані, він ніколи не був агресивний. Між 23-24 год. коли вона вже закінчувала роботу, то бачила, як хлопці між собою розмовляли, а потім відійшли від кафе на неверилику відстань. Про що вони розмовляли, вона вже не пам`ятає. З хлопцями ще відійшов ОСОБА_19 . Коли вона прибирала з вулиці столи, почула звук, як щось впало. Вона одраз побігла до хлопців, де побачила, що ОСОБА_18 лежить на підлозі, а ОСОБА_9 тримає ОСОБА_20 ОСОБА_8 текла кров з роту. Вона щось кричала на ОСОБА_12 , а він сказав, що він його штовхнув, а той впав і все. А вже потім сказав, що він його вдарив і той упав. До них підбігли інші, ОСОБА_18 у цей час почав крихтіти. Вони одразу зателефонували у швидку, і сказали, що поки будуть чекати, покласти потерпілого на бік. Хлопці поклали ОСОБА_8 на бік та тримали його. ОСОБА_16 почав ходити по колу та комусь телефонував.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 суду показала, що точної дати вона не пам`ятає вона була у кафе «Тамплієр». Там також були ОСОБА_16 та ОСОБА_22 , як ОСОБА_16 «чіплявся» до ОСОБА_23 , з приводу чого, вона вже не пам`ятає. Потім вони вибігли з кафе, та вона бачила, що ОСОБА_18 лежав на асфальті недалеко від входу в кафе, без тями та хрипів. ОСОБА_16 у цей час стояв поряд. Сторонніх предметів у руках ОСОБА_16 не бачила. Також зазначила, що ОСОБА_16 у той день був агресивний.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 суду показав, що точної дати та часу він не пам`ятає, він перебував в кафе «Тамплієр». Коли він туди прийшов, там вже був ОСОБА_25 . Він разом з ОСОБА_14 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 стояли за барною стійкою. Через деякий час до ним підійшов ОСОБА_18 ОСОБА_16 йому нагрубив, з приводу чого, він вже не пам`ятає. Він разом з ОСОБА_14 вийшли на двір, що заспокоїти останнього. На дворі до ним підійшов ОСОБА_18 , а Каляміс у цей час сказав йому, щоб той йшов звідси. Що було далі він не пам`ятає. Пам`ятає, як ОСОБА_16 вдарив ОСОБА_28 два рази, лівою та правою руками в область обличчя. ОСОБА_18 від ударів впав на землю, на спину та він почув глухий звук удару під час падіння. Після вибігли дівчата з кафе та викликали швидку допомогу. У цей час ОСОБА_18 лежав без тяжи та хрипів. ОСОБА_16 нікуди не тікав, стояв поруч.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 крім його показів, показів потерпілої та свідків, підтверджується також письмовими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження №12020040340002090, законність, допустимість та достовірність яких сторонами судового провадження не оспорювались:

- протоколом огляду місця події від 14.09.2020, згідно якого була оглянута територія перехрестя вул.. Конторна та вул.. 40 років Перемоги в с. Приміське, Нікопольського району, Дніпропетровської області. Під час огляду було виявлено слід РБК з дорожнього полотна на перехресті. До протоколу огляду додано фото-таблицю. (а.п. 12-17);

- протоколом огляду трупа від 14.09.2020, згідно якого в проміжок часу з 09.10 год. до 09.35 год., в присутності двох понятих та за участю спеціаліста - судово-медичного експерта, в приміщенні КЗ «НМЛ № 1» ДОР» у м. Нікополь, палати № 1 , реанімаційного відділення, було оглянуто труп чоловіка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Труп направлено для проведення судово-медичної експертизи (розтину) до Нікопольського СМЕ. До протоколу огляду додано фото-таблицю. (а.п. 18-20);

- висновком судово-медичного експерта № 496 розпочатого 14.09.2020 року та закінченого 13.10.2020 року, в якому вказано, що «Згідно наданої медичної карти стаціонарного хворого №356, Нікопольської міської лікарні №1, відділення АІТ, на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : «Поступив 14.09.2020 р. 00.30год.; смерть 14.09.2020р.14.09.2020г. 00.30год. Т-36,5 С, ЧДЦ-18мин, ЧСС-78мин., АД-130\80мм.рт.ст. Деж.анестезиолог. Б-й доставлен на приемный покой СМП. Взят в с. Примиське. При поступлении состояние крайнє тяжелое. Уровень сознания-ком З, ШКГ-46. Зрачки С більше Д, фотореакции, корнеальный рефлекс вялый. На болевые раздражители не реагирует. Дыхание самостоятельное ч\з ЕДП, свободное. В теменной областе справа припухлость, подкожная гематома и ссадина. В области верхней губы справа ушибленная рана до З см, кровоточит. Сухожильне рефлекси крайнє вялые, одинаковые с обеих сторон. Патологический с-мы со стоп не вызываются. Ригидность затылочньгх мышц. ДЗ: ОЧМТ. Ушиб головного мозга. Ушиб мягких тканей в правой теменной области. Ушибленные раны верхней губы. Кома 3. 14.09.2020 г. 00.40 ч. Деж.травматолог. больной доставлен бригадой СМП в крайне тяжелом состоянии. Со слов работников СМП найден в р-не магазина в безсознательном состоянии, в р-не ул.Менжинского. Обьективно: общее состояние больного крайне тяжелое. Сознание кома 3. Контакт не продуктивний. На болевые раздражители реагирует вяло. Зрачки С больше Д, анизокория, слева С=7мм, справа Д- 5мм. Реакция зрачков на свет вялая. Сухожильные рефлексы вялые, одинаковые с обеих сторон. В теменной области головы справа припухлость, болезненность, отек, подкожная гематома до 4 см. В области в\губы справа ушибленная рана до З см в продольном направлений. ДЗ: ОЧМТ. Ушиб головного мозга. Ушиб м\тканей теменной области голови справа, ушибленная рана в\губы справа. 00.50 ч. Операция ПХО раны в\губы. 14.09.2020 г. 8.10 ч. констатирована биологическая смерть. Анализ крови на алкоголь отсутствует. Клинический ДЗ: ЗЧМТ. Ушиб головного мозга З, осложнения основного: кома 3. Сопутствующий: ушибленная рана левой губы». При дослідженні трупа виявлено: забита рана верхньої губи праворуч, внутрішньо шкіряний крововилив в правій тім`яній області; інфільтруючий крововилив і набряк у м`яких покривних тканинах голови правої тім`яно-скроневої області; закриті переломи правої скроневої кістки і кісток основи черепа праворуч; субдуральний крововилив в області лівої півкулі головного мозку; масивні субарахноїдальні крововиливи з розповсюдженням у підлеглу речовину головного мозку, розповсюдженні ділянки речовини мозку з численними різного розміру вогнищевими, часто зливними, переважно непов`язаними з судинами, вогнищевими крововиливами, некроз нейропілю поміж крововиливами, виражений набряк у маркуванні головного мозку лівої скроневої частки; масивні субарахноїдальні крововиливи, виражений набряк у головному мозку з правої скроневої частки та лівої тім`яної частки; нерівномірне кровонаповнення міокарда; периваскулярний та дрібно вогнищевий кардіосклероз; прояви паренхіматозної дистрофії, вогнищевої гіпертрофії у міокарді, ділянки з атрофічними змінами кардіоміоцитів; гостре венозне повнокров`я внутрішніх органів; дрібні ділянки паренхіми з гепатоцитами, що мають полігональну форму та просвітлену цитоплазму; прояви набряку, ділянки емфіземи, прояви інтраальвеолярної маркофагальної реакції; слабко виражений ліпоматоз у підшлунковій залозі. Смерть його настала від закритої черепно-мозкової травми у вигляді забитої рани верхньої губи праворуч, внутрішньошкіряного крововиливу в правій тім`яній області, переломів правої скроневої кістки і кісток основи черепа праворуч, масивного субдурального крововиливу в області лівої півкулі головного мозку, крововиливів під м`які мозкові оболонки та в речовину головного мозку, яка ускладнилася розвитком набряку головного мозку, що слід вважати безпосередньою причиною смерті. При судово- медичному дослідженні трупа виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, а саме - забита рана верхньої губи праворуч, внутрішньошкіряний крововилив в правій тім`яній області, інфільтруючий крововилив і набряк у м`яких покривних тканинах голови правої тім`яно-скроневої області, переломи правої скроневої кістки і кісток основи черепа праворуч, масивний субдуральний крововилив в області лівої півкулі головного мозку, крововиливи під м`які мозкові оболонки та в речовину головного мозку. Виявлені тілесні ушкодження в області голови утворилися прижиттєво, незадовго до госпіталізації потерпілого в стаціонар, від ударної дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударах об такий (такі). Всі вище означені тілесні ушкодження в області голови в даному випадку розглядаються у сукупності як єдина закрита черепно-мозкова травма, і за ознакою небезпеки для життя відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень (на підставі пп.2.1.3.б,в «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р.), перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. При судово-токсикологічному досліджені крові з трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 1,42%о, що може відповідати ЛЕГКОМУ ступеню алкогольного сп`яніння, стосовно живих осіб. При судово- медичному дослідженні трупа виявлені морфологічні ознаки алкогольної кардіоміопатії ( а.п. 24-27);

- протоколом огляду предмету від 12 листопада 2020 року, відповідно до якого в період часу з 10-00 до 10-30 год. слідчим СВ Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_29 було проведено огляд оптичного DVD-R диску з назвою «Ошыбка выжившего, или Как конфликты перерастают в трагедии». Під час огляду виявлено та вилучено :оптичний DVD-R диск з написом «ANV 16X DVD-R DATA 4/7 GB/ VIDEO 120MIN» та серійним номером CCH911053337E17. Під час огляду застосовувались технічні засоби:персональний комп`ютер з CD-ROM «LG». Огляд проводився при змішаному освітлені. До матеріалів кримінального провадження долучено DVD-диск з відеозаписом інтернет-видання ГО «Прихист» ( а.п. 32-33,35);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 31.10.2020 року, у ході якого свідок ОСОБА_24 , за участю понятих, у приміщенні кабінету №69 СВ Нікопольського ВП, розповіли про обставини скоєння злочину. Зауважень та доповнень від учасників не надходило. До протоколу проведення слідчого експерименту долучено DVD-диск з відеозаписом проведеної слідчої дії (а.п. 42-47);

- висновком судово-медичного експерта №496 (додатковий 2), розпочатого 02.11.2020 року та закінченого 03.11.2020 року, згідно якого пояснення механізму та обставин утворення у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 тілесних ушкоджень свідком ОСОБА_24 при проведенні слідчого експерименту від 31.10.2020 року в даному випадку є малоінформативним ( а.п. 49);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.10.2020 року, у ході якого підозрюваний ОСОБА_3 , за участю понятих, за адресою:Дніпропетровська область, Нікопольський район с. Приміське, поблизу кафе «Тамплієр», розповів про обставини скоєння злочину, а саме як він наніс один удар кулаком правої руки в обличчя потерпілому злів, від якого той впав на асфальтове покриття. Зауважень та доповнень від учасників не надходило (а.п. 104-107);

- висновком судово-медичного експерта №496 (додатковий 1), розпочатого 02.11.2020 року та закінченого 03.11.2020 року, в якому зазначено, що враховуючи локалізацію, характер і механізм утворення виявлених при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 тілесних ушкоджень, експерт вважав неможливим їх утворення при механізмі та обставинах, вказаних при проведенні слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3 від 22.10.2020 року ( а.п. 109);

- висновком судово-медичного експерта (а.с. 163-181) (експертиза за матеріалами справи) №139 розпочатої 28.03.2024 року та завершеної 03.04.2024 року, у якому зазначено, що згідно аналізу наданої судово-медичної документації («Висновок експерта №496 від 14.09.2020 року), з урахуванням матеріалів кримінального провадження комісією експертів у гр. ОСОБА_7 встановлені тілесні ушкодження у вигляді:

-закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 3-го ступеню: крововиливу в м`які покрові тканини голови в правій тім`яно-скроневій області, крововиливу під тверду мозкову оболонку (субдуральна гематома) в проекції лівої півкулі головного мозку, переломів кісток склепіння та основи черепа (луски правої скроневої кістки з переходом на лобну кістку справа та в проекції середньої черепної ямки з переходом на крило клиноподібної кістки справа і далі на луску правої скроневої кістки); крововиливів під м`які мозкові оболонки та в речовину головного мозку (субарахноїдальні крововиливи) в лівій скроневій та тім`яній області, правій скроневій області, внутрішньо-шкіряного крововиливу в правій тім`яній області, забійної рани, розташованої на тлі синця в області червоної кайми верхньої губи справа.

Тілесні ушкодження встановлені у гр. ОСОБА_7 спричинені від не менш як 2-х механічних дій в область обличчя та голови, а саме:

-механічної дії (удару) тупого твердого предмету, що діяв в область верхньої губи справа, яким могла бути і рука або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями;

-механічної дії об тупу тверду необмежену контактуючу поверхню, що діяла в праву тім`яно-скроневу ділянку голови, яким могло бути і асфальтне покриття або інші поверхні з аналогічними травмуючими властивостями.

Враховуючи вищевказане та з урахуванням розташування ушкоджень на голові та обличчя (зовнішніх та внутрішніх), в даному випадку мала місце травма - прискорення, тобто нанесення удару в область верхньої губи справа, надання тілу прискорення, падіння та удар правою тім`яно-скроневою частиною голови об покриття.

Всі встановлені у гр. ОСОБА_7 тілесні ушкодження на голові та обличчі - є складовими закритої черепно-мозкової травми.

Встановлені у гр. ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми отримані прижиттєво і є складовими в настанні його смерті, тому розмежуванню по ступеню тяжкості не підлягають і мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за ознаками небезпеки для життя, згідно пункту 2.1.3. «б,в» „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року .

Крім того, під час дослідження доказів судом досліджена інформація з ДВД-диску відеозаписом інтернет видання ГО «Прихист».(а.п. 35)

Таким чином, аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінальних правопорушень /злочинів/, за якими він обвинувачується.

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом в контексті рішень ЄСПЛ означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Суд визнає докази обвинувачення належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення /злочину/, передбачений як джерело доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у скоєнні злочину, що йому інкриміновано, повністю підтверджена в судовому засіданні ретельно дослідженими належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом.

Заява сторонни захисту про відсутність умислу в діях обвинуваченого на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 на необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. 119 КК України судом не може бути прийнятим з наступних обставин.

Положеннями ст. 24 КК України передбачено, що умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України). Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. 3 ст. 24 КК України).

Відповідно до ст. 25 КК України необережність поділяється на кримінальну протиправну самовпевненість та кримінальну протиправну недбалість. Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення (ч. 2 ст. 25 КК України). Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити (ч. 3 ст. 25 КК України).

Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. При цьому ч. 1 ст. 119 КК України передбачено відповідальність за вбивство, вчинене через необережність.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

Специфіка вбивства з необережності полягає в його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

При вбивстві внаслідок злочинної недбалості винний не передбачає можливості настання смерті іншої особи від спричинених ним дій (бездіяльності), але повинен був і міг би її передбачити, діючи з більшою обачністю.

У випадку, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії залежно від наслідків необхідно розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати за ст. 119 КК України чи ст. 128 КК України.

Отже, розмежування складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України та ст. 119 КК України, здійснюється за їх суб`єктивною стороною, зокрема, зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків. Специфіка вбивства з необережності полягає в його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Як зазначав сам обвинувачений під час допиту в судовому засіданні, а також допитаний свідок ОСОБА_24 , обвинувачений наніс потерпілому саме два удару в область обличчя, то б то серію ударів, що свідчить про прямий умисел в діях обвинуваченого на спричиненення тілесних ушкоджень. Крім того, при проведені судово-медичної експертизи №139 було встановлено, що мала місце травма - прискорення, тобто нанесення удару в область верхньої губи справа з наданням тілу прискорення.

Таке прискорення, за думкою суду, свідчить про доволі сильну травмуючи дію - два удари, що не може свідчити про необережний або неумисний характер дій обвинуваченого.

З огляду на наведене, підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 мають правильну правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Вина ОСОБА_3 у скоєному доведена у повному обсязі.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 2 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, право кожного громадянина на життя охороняється законом. Відповідно до ст. 3, ст. 27 Конституції України - людина і її життя є найвищою соціальною цінністю, а злочини, що посягають на вказані цінності відзначаються найвищою соціальною небезпекою. Тому злочини проти особи становлять найбільшу суспільну небезпеку та потребують призначення покарання, яке б забезпечувало виправлення особи та попередження аналогічних протиправних діянь.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд ураховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 121 КК України), які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину.

Зокрема, вказаний злочин має підвищений рівень суспільної небезпеки, направлений проти закріплених Конституцією України природних і невідчужуваних прав людини, а саме проти життя і здоров`я людини, які визнаються найвищою соціальною цінністю.

Невиправним наслідком вчинених обвинуваченим ОСОБА_3 злочину стала смерть потерпілого ОСОБА_7 .

Також суд враховує обставини справи. Особу винного, який раніше не судимий ( а.п. 134). З 19 жовтня 2024 року проходить військову службу за контрактом у військовій частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України. Характеризується задовільно ( а.п. 137). На обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.п. 135).

Обставинами, які пом`якшують покарання є притягнення до кримінальної відповідальності вперше, каяття в скоєному. ( п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України).

Обставини, які обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння ( п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України).

З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, встановлених даних про особу винного, обставин які обтяжують покарання, свідомого порушення обвинуваченим закону, суд вважає неможливим виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, а тому підстав для застосування ст. 69, 75 КК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 суд не вбачає.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та межі покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Такий висновок узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (рішення у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, заява № 10249/03) (рішення Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011).

Суд переконаний, що в даному випадку виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Також суд, враховуючі обставини що пом`якшуть покарання, обставини справи та особу винного, вважає необхім призначити покарання ОСОБА_30 в межах мінімальної санкції ч.2 ст. 121 КК Украни, що за думкої суду буде достатнім для його виправлення.

Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Щодо цивільного позову, то відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної особи, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану їхніми діями.

Потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, у якому вона просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 34432 грн. 40 коп. та моральної шкоди завданої діями обвинуваченого у розмірі 1000000 грн.

Обвинувачений позовні вимоги визнав в повному обсязі.

ОСОБА_31 зазначає, що вона зробила необхідні витрати на поховання, що підтверджується розрахунковими документами, що всього становить 26435 грн. 40 коп.

Смерть сина вона переносить дуже важко, у зв`язку з чим значно погіршився стан її здоров`я. Після того, що сталося, вона перенесла стресовий синдром. Була змушена звернутися за медичною допомогою, перебувала на стаціонарному лікуванні.

Також вона вимушена була звернутися за юридичною допомогою і нею був укладений договір про надання правничої допомоги для захисту її прав. Вартість правничої допомоги складає 8000 грн.

У зв`язку з чим, просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову суму у розмірі 34 432 грн.

Вирішуючи вимоги заявленого цивільного позову, суд вважає можливе зазначити наступне.

Що стосується витрат на правничу допомогу, то суд приходить до наступних висновків.

Потерпіла ОСОБА_5 заявила вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

За висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони (Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 753/10228/20, провадження № 51-5868км21).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо), що підтверджується відповідними висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц, Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/1216/16.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, до яких належать, зокрема, і витрати на правову допомогу, що, у відповідності до ст. 91 КПК України, є предметом доказування у кримінальному провадженні.

До матеріалів кримінального провадження було долучено ордер серії ДП №000031/43 адвоката ОСОБА_32 про укладення договору між ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_33 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №0361 адвоката ОСОБА_34 . Однак, жодного підтвердження заявленої суми на правничу допомогу суду не надано. Також суду не було надано окремих рахунків та/або актів виконаних робіт як передбачено Договором про надання професійних правничих послуг адвоката .

Таким чином суд позбавлений можливості встановити обсяг робіт адвоката, тому цивільний позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди, суд враховує, що матеріальна шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням, в силу ст.1166 ЦК України підлягає стягненню з особи, що спричинила шкоду.

У відповідності до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, чи підлягає задоволенню цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

За наведеними вище нормами кримінального процесуального закону встановлено, що обставини, викладені у цивільному позові, та розмір завданої шкоди, - належать до тих, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та з`ясуванню судом під час ухвалення судового рішення.

Стаття 1166 ЦК України містить законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну та підстави її виникнення.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

3) причинно-наслідковий зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача;

4) вина.

Понесені потерпілою ОСОБА_5 матеріальні збитки на загальну суму 26432 грн. 40 коп., підлягають частковому задоволенні, оскільки долучені до позовної заяви фіскальні чеки та накладні, підтверджують матеріальні збитки на суму 26332 грн. 40 коп., які повинні бути стягнути з обвинуваченого, оскільки дії ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням події злочину та наслідками у вигляді збитків. Щодо решти суми, то суду на надано підтверджуючих документів щодо цих витрат, а тому в цій частині цивільний позов не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, суд враховую наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Згідно зі ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За змістом ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинами 3 та 4 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується те, що не можна відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір буде мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний нанесеній моральній шкоді.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Судом встановлено, що внаслідок вчинення злочину, помер син потерпілої ОСОБА_5 .

Враховуючи нематеріальність моральних страждань, відсутність чітких критеріїв майнового виразу душевного болю, суд вважає, що ОСОБА_5 завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала у зв`язку зі смертю сина, втраті душевного спокою, перебуванні у постійному стані стресу, що має триваючий характер.

Потерпіла зазнала істотних негативних змін в особистому житті, перенесла страждання пов`язані зі смертю рідної людини, з його похованням, проведенням ритуальних заходів і продовжує нести ці душевні страждання. Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує, що життя людини є найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи глибину і тривалість моральних страждань, які ОСОБА_5 пережила у зв`язку зі смертю її сина, негативні переживання, які змінили її звичний спосіб життя, і те, що моральна шкода не є способом збагачення, суд дійшов висновку про часткове задоволення цивільного позову у рахунок відшкодування моральної шкоди, та вважає за необхідне стягнути з винного 300 000 грн., що відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості за обставин цього кримінального провадження. В іншій частині - відмовити.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно

Відносно ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні був обраний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який в подальшому був змінений на нічний домашній арешт - строк дії якого скінчився. Враховуючи поведінку обвинуваченого під час судового розгляду і проходження ним на даний час військової служби, суд вважає що підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.124, 128, 370, 371, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим за ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту фактичного затримання.

Зарахувати у строк відбуття покарання час тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою під час досудового розслідування рахуючи з 14.09.2020 року по 15.09.2020 року.

Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_3 строк домашнього арешту з 15.09.2020 року по 14.11.2020 року, відповідно до вимог ст. 72 КК України, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди в сумі 26 332 (двадцять шість тисяч триста тридцять дві) гривні 40 коп., моральної шкоди в сумі 300 000 грн (триста тисяч) гривень, а всього 326 332 (триста двадцять шість тисяч триста тридцять дві) гривні 40 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речові докази:

-DVD-диск з відеозаписом репортажу за участі ОСОБА_3 , який має маркування «ANV 16X DVD-R DATA 4.7 GB/VIDEO 120MIN» та серійний номер ССН 911053337Е17, який надало інтернет видання ГО «Прихист», який долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12020040340002090.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Сторони кримінального провадження мають право отримати копію вироку у суді.

Головуючий суддя: ОСОБА_1