Рішення № 126411654, 07.04.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2025 року Справа № 520/30745/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправною бездіяльність військовій частині НОМЕР_1 (надалі відповідач-1) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 782 грн у день з 08.05.2024 по 05.10.2024 терміном 150 календарних днів складає 117 414,00 грн (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування позову покликається на те, що відповідачами протиправно не нараховано та не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період 08.05.2024 по 05.10.2024. У зв`язку із наведеним звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідачем-1 подано відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що не є належним відповідачем у даній судовій справі, оскільки не є розпорядником бюджетних коштів, не має жодних поточних рахунків та цілком і повністю знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , яка, в свою чергу, є фінансовим розпорядником бюджетних коштів, з яких здійснюється грошове забезпечення військовослужбовців, у тому числі відповідача. До того ж, слід зазначити, що саме військова частина НОМЕР_2 , до складу якої входить відповідач, здійснює своєчасне нарахування та виплату заробітної плати військовослужбовцям, а також здійснює замовлення бюджетних коштів для здійснення інших платежів фінансово-господарської діяльності Відповідача. Крім того, доказами вказаних вище обґрунтувань відповідача є документ, наданих позивачем у якості додатку (доказу) до позовної заяви у даній справі, а саме: виписки від 01.11.2024 ПАТ АКБ Приватбанк про зарахування грошового забезпечення на користь позивача. Відповідно до цієї виписки вбачається, що грошове забезпечення позивач отримував саме від військової частини НОМЕР_2 . Просить у позові відмовити.

20.01.2025 ухвалою суду залучено військову частину НОМЕР_2 (надалі відповідач-2) до участі у адміністративній справі №520/30745/24 в якості співвідповідача.

Відповідачем військовою частиною НОМЕР_2 не подано до суду відзив, який би містив заперечення на позов.

Ухвалою суду від 11.11.2024 адміністративний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 25.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, 06.01.2022 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, що підтверджено копією з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2022 № 4.

07.05.2024 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 08.05.2024. Дані обставини установлено із копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.05.2024 №133.

05.10.2024 на банківський рахунок позивача надійшла виплата грошового забезпечення від військової частини НОМЕР_2 . Коментар до платежу: грошове забезпечення, виплата грошового забезпечення А7286, у розмірі 23874,41 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.1 та 2 ст.9 Закону № 2011-XII установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону № 108/95-ВР, норми і гарантії в оплаті праці, передбачені ч.1 цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Суд зауважує, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм ст.117 КЗпП України як такої, що є загальною та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Положення ст.116,117 КЗпП України, входять до гл. VII КЗпП України - оплата праці.

Таким чином, приписи ст.116, 117 КЗпП України поширюються та встановлюють обов`язок для роботодавця виплатити компенсацію у разі допущення з їх вини затримки у здійсненні виплат, що пов`язані саме з оплатою праці.

Так, за приписами законодавства, особа, звільнена зі служби, має бути повністю забезпечена грошовим забезпеченням.

Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені ст. 116 та 117 КЗпП України.

Ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Положеннями ст. 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У постанові від 01.05.2024 у справі № 140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що, незважаючи на визначення приписами статті 117 Кодексу законів про працю України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов`язані з обов`язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами статті 116 Кодексу законів про працю України, яким переважно є день звільнення.

Дата звільнення позивача з військової служби є 07.05.2024.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Остаточний розрахунок з позивачем мав бути проведений в день звільнення. Натомість, належні до виплати суми були виплачені лише 05.10.2024.

Таким чином, першим днем затримки є 08.05.2024.

Відповідно до правової позиції викладно у постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі № №400/5427/24 суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що період стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється періодом з наступного дня після виключення позивача зі списків особового складу військової частини до дня, що передує дню фактичного розрахунку.

Отже кінцевий строк проведення розрахунку є 04.10.2024.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Абз.3 п.2 Порядку №100 визначає, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

Відповідно до довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача від 19.09.2024 та виписки по банківській картці/рахунку позивача, установлено що позивачем за березень 2024 року отримано грошове забезпечення у сумі 23874,41 грн, а також додаткову грошову винагороду у відповідності до постанови КМУ № 168 у сумі 7741,94 грн, за квітнень 2024 року у розмірі 23874,41 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 31.01.2025 у справі № 460/2645/24 додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, запроваджена на період дії воєнного стану має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов, за змістом Порядку №100, не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 782,77 (47784,82 грн : 61 календарний день) грн.

Так, кількість календарних днів обмеженого періоду невиплати середньої заробітної плати з 08.05.2024 до 04.10.2024 становить 150 календарних днів.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за обмежений період з 08.05.2024 до 04.10.2024 становить 117415,50 грн (782,77 грн*150 днів).

З зазначених сум роботодавець утримує податок з доходів та інші обов`язкові платежів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 805/1008/16-а.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо належності відповідачів у цій справі.

Відповідач-1 наводить аргументи про те, що є підпорядкованим військовій частині НОМЕР_2 , яка є розпорядником бюджетних коштів, з яких здійснюється грошове забезпечення військовослужбовців відповідача-1.

Позивач дійсно підтвердив отримання на свій рахунок грошове забезпечення за березень та квітень 2024 року та невиплачене грошове забезпечення у жовтні 2024 року від військової частини НОМЕР_2 , а отже, саме військова частина НОМЕР_2 може здійснити відповідні розрахунки з позивачем.

З огляду на викладені вище суд прийшов переконання про належність відповідачів у цій справі.

Відповідачами не доведена правомірність відмови щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, ураховуючи що спірні правовідносини регулюються положеннями чинної ст. 117 КЗпП України, суд прийшов переконання про визнання бездіяльності відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітну за час затримки розрахунку при звільненні.

З метою ефективного способу захисту порушеного права позивача суд прийшов переконання про стягнення з відповідача-2 на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за період з 08.05.2024 до 04.10.2024 в загальному розмірі 117415,50 грн, у зв`язку із чим у частині позовної вимоги до військової частини НОМЕР_1 відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі по 605,60 грн з кожного.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 08.05.2024 до 04.10.2024, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення, виплата якого проведена 05.10.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 08.05.2024 до 04.10.2024, що складає 150 календарні дні, та становить у розмірі 117415 (сто сімнадцять тисяч чотириста п`ятнадцять) гривень 50 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ;

відповідач військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено суддею 07.04.2025.

Суддя М. І. Садова