Рішення № 126411590, 07.04.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 р. № 520/32733/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, код ЄДРПОУ 40108599), в якому просять суд:

- визнати протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 26 лютого 2019 року по 23 листопада 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 153634 грн. 48 коп. (сто п`ятдесят три тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 48 коп;

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 26 лютого 2019 року по 23 листопада 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 153634 грн. 48 коп. (сто п`ятдесят три тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 48 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 26.02.2019 (дата звільнення) по 23.11.2024 (час повного розрахунку).

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 23.12.2024 по 15.01.2025 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач в період з 07.11.2015 року по 26.02.2019 року, проходив службу в Національній поліції України та у відповідності до Наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26 лютого 2019 року № 58о/с «По особовому складу» звільнений згідно із п. 2 ч. 1 ст. 77 законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, через хворобу.

Під час проходження служби в Національній поліції України на позивача розповсюджувались всі права і гарантії передбачені законодавством щодо нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейських, зокрема щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер).

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 ухваленого у справі №520/3688/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015, 2018 роки (16 днів), а також індексацію грошового забезпечення з 01.06.2016 по 01.11.2017.

На виконання зазначеного рішення відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум у розмірі 13694,72 грн., які виплатив 23.11.2024.

Позивачу була виплачена частина недоотриманого грошового забезпечення лише 23.11.2024, але відповідач не нарахував та не виплатив позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені зі служби за період з 26.02.2019 (дата звільнення) по 23.11.2024 (по час повного розрахунку).

Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідно до положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до статей 17, 46 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у військових формуваннях. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.ст. 59, 60 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (зі змінами та доповненнями) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питання проходження служби в поліції.

Разом з цим ч. 10 ст. 62 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України, а також у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченого цим законом та іншими актами законодавства.

Приписами ст. 94 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Поряд з цим порядок, умови, складові та розмір виплати грошового забезпечення поліцейських визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 квітня 2016 року № 260, проте зазначеними нормативними актами не врегульоване порядок, умови та розмір виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені.

Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 77 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) визначено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення, а день звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненням працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений час у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України згідно з приписами якої в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX, статті 116, 117 Кодексу законів про працю України викладені в новій редакції.

У відповідності до нової редакції, що почала діяти з 19 липня 2022 року визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті, тобто 6 місяців.

Отже, всі суми належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року прийнятої у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Окремо суд зазначив, що відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, що спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Приймаючи до уваги, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, тоді як механізм індексації має універсальний характер. Насамперед, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 року по справі №240/11439/19 дійшов висновку, що індексація є складовою заробітної плати.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в день звільнення позивачу (під час розрахунку) не було виплачене індексацію грошового забезпечення та інші види грошового забезпечення (компенсацію невідбутої відпустки).

Порядком обчислення середньої заробітної плати проводиться згідно з вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100)

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чином законодавством, календарних днів , які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (година) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі ( календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин). А у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на матеріали справи позивача було звільнено зі служби в Національній поліції України з 26.02.2019, тоді як фактичний розрахунок щодо грошового забезпечення в належному розмірі проведено з позивачем лише 23.11.2024, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року ухваленого у справі №520/3688/24 за позовом ОСОБА_1 , суми грошового забезпечення у розмірі 13694,72 грн. були виплачені позивачу 23.11.2024 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 117 КЗпП, оскільки на момент звільнення позивачу не було виплачені всі належні йому суми, тому у відповідача виник обов`язок виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку але не більше як за шість місяців.

Згідно з матеріалами справи, позивача було звільнено зі служби 26.02.2019. Відповідно двома попередніми місяцями перед звільненням є грудень 2018 та січень 2019 року.

Грошове забезпечення позивача за два повних місяця перед звільненням становить 51768,02 грн. (31171,01 грн. + 20597,01 грн.), а відповідно середньомісячна заробітна плата позивача складає 25884,01 грн. (31171,01 грн. + 20597,01 грн.)/2 згідно з розрахунковими листами, що містяться у матеріалах справи.

Так, у грудні 2018 року і січні 2019 року було всього 62 дні, отже середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) позивача за два повних місяці служби склала 834,97 грн. (31171,01 грн. за грудень 2018 р. + 20597,01 грн. за січень 2019 р.)/62).

Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно необхідно поділити на 2 частини: до набрання чинності положень 116, 117 Кодексу законів про працю України - 19 липня 2022 року і після цього.

Період з 26 лютого 2019 року до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

Проте, період з 19 липня 2022 року до 23 листопада 2024 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22 та від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, а також від 15 лютого 2024 року № 420/11416/23.

Ураховуючи вищенаведене суд зазначає, що у відповідача виник обов`язок виплати позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

Тобто середній заробіток повинен бути виплачений позивачу за період з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року, а саме за 184 дні, що складає 153634 грн. 48 коп. (834,97 Х 184).

За таких обставин, відповідачем не було виплачено позивачу при звільненні йому належних сум грошового забезпечення у строки визначені ст. 116 КЗпП.

Тому у відповідача виник обов`язок виплати позивачу його середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 26 лютого 2019 року (з дня звільнення з посади) по 23 листопада 2024 року (по час повного розрахунку), але не більше шести місяців у сумі 153634 грн.

Розглядаючи справу в межах позовних вимог та з урахуванням вищезазначених приписів законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 26 лютого 2019 року по 23 листопада 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 153634 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот тридцять чотири) грн 48 коп.

Зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 26.02.2019 року по 23.11.2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 153634 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот тридцять чотири) грн 48 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов