Рішення № 126410376, 07.04.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/14937/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04.09.2024 №0498270902 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» (далі Позивач, ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ») штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21300,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» вказало про недоведення Головним управлінням ДПС в Харківській області (далі Відповідач, ГУ ДПС) факту порушення позивачем положень статті 226 Податкового кодексу України (далі ПК України). Позивач заперечує проти використання Відповідачем в ході прийняття рішень за наслідками фактичної перевірки, інформації з СОД РРО, адже вона може бути лише підставою для призначення і проведення перевірки. Крім того, ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» зазначило про застосування відповідачем відповідальності у вигляді штрафу до позивача за порушення вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон України №481/95-ВР від 19.12.1995), який на час проведення перевірки та прийняття ГУ ДПС оскаржуваного податкового повідомлення-рішення втратив чинність на підставі Закону України №3817-IX від 18.06.2024 із посиланням на визначення статтею 73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №3817-IX від 18.06.2024 (далі - Закон України №3817-IX від 18.06.2024) відповідальності. Також ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» заперечувало щодо можливості проведення перевірки діяльності господарської одиниці позивача з 01.10.2023 по 02.08.2024 із дослідженням періоду діяльності з 15.09.2023, що не охоплений, визначеним наказом №3223-п від 22.07.2024, періодом перевірки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження в адміністративній справі.

07.01.2025 відповідач надав відзив на адміністративний позов, за змістом якого проти задоволення позовних вимог заперечував. ГУ ДПС зазначило про підставність проведення перевірки за п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України у зв`язку із наявністю інформації, яка свідчить про порушення позивачем законодавства та на виконання функцій відповідача у сфері контролю за дотриманням законодавства з виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, адже в ході аналізу інформаційної бази ДПС України на яку надходять електронні копії розрахункових документів, встановлено, що у період з 15.09.2023 по 10.10.2023 ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» було реалізовано через РРО з фіскальним №3001052657 алкогольні напої (2 пляшки) з марками акцизного податку (далі - МАП), що дублюються. За наказом ГУ ДПС №3224-п від 22.07.2024, направленнями на перевірку від 23.07.2024 №6223, №6224, проведена фактична перевірка ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» за місцем провадження діяльності: вул. Червоних Партизан, буд. 18-А, смт. Бабаї, Харківській район. Харківська область, АЗС з магазином за період з 01.10.2023 по 02.08.2024. Перевірка проводилася з 24.07.2024 по 02.08.2024. Встановлено порушення вимог статті 226 ПК України та статті 11 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулюванні виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21300,00 грн (двадцять одна тисяча триста гривень 00 копійок) (7100,00 грн х 3). З урахуванням того, що за вказане порушення мінімальний розмір штрафних санкцій, передбачений абзацом 11 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР від 19.12.1995, не відповідає мінімальному розміру штрафних санкцій за пунктом 11 частини другої статті 73 Закону №3817-IX від 18.06.2024, то відповідно до пункту 2 розділу XXI «Прикінцеві положення» Закону №3817-IX від 18.06.2024 застосуванню підлягають штрафні санкції згідно з пунктом 11 частини другої статті 73 Закону №3817-IX від 18.06.2024.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 підготовче провадження у справі закрите, призначена справа до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 44702151, місцезнаходження: 39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Чкалова, буд.213) зареєстроване та дані про реєстрацію внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.07.2022, номер запису про державну реєстрацію 1009951020000001876. Основним видом економічної діяльності є: 47.30 роздрібна торгівля пальним. ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» для здійснення діяльності з реалізації пального використовує орендоване майно (автозаправну станцію) за договором оренди від 20.02.2023 №20/02/2023-100 з ТОВ «ВЕСТ ОІЛ ТРЕЙД», за адресою: вул. Червоних Партизан, буд. 18-А, смт. Бабаї, Харківській район, Харківська область.

За наказом ГУ ДПС №3224-п від 22.07.2024, направленнями на перевірку від 23.07.2024 №6223, №6224, відповідачем проведена фактична перевірка ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» за місцем провадження діяльності: вул. Червоних Партизан, буд. 18-А, смт. Бабаї, Харківській район. Харківська область, АЗС з магазином за період з 01.10.2023 по 02.08.2024.

Перевірка проводилася з 24.07.2024 по 02.08.2024.

Встановлені порушення вимог статті 226 ПК України та статті 11 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулюванні виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

ГУ ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення №0498270902 від 04.09.2024, яким до ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21300,00 грн (двадцять одна тисяча триста гривень 00 копійок) (7100,00 грн х 3).

Позивач не погодився із податковим повідомленням-рішенням №0498270902 від 04.09.2024, звернувся до суду із позовом про його оскарження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є ПК України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фактичною, відповідно до положень пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75 ПК України, вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначає стаття 80 ПК України.

Так, згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Пунктом 80.5 статті 80 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Під час проведення перевірок, відповідно до п.81.3 ст.81 ПК України, посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених ПК України.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Тому, за відсутності проведеної перевірки, як юридичного факту, у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме: спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Дана правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16 лютого 2016 року (справа № 826/12651/14), від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2018 року (справа № 1570/7146/12), від 24 жовтня 2018 року (справа № 808/1746/15) та від 04 лютого 2019 року (справа № 807/242/14).

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 160/8859/18 та від 30 червня 2019 року у справі № 825/1747/17.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас у постанові від 21лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, підставою проведення фактичної перевірки, на підставі матеріалів по якій контролюючим органом прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вказаний підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який підставою для проведення фактичної перевірки визначає здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, як самостійну обставину, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У наказі на проведення фактичної перевірки від 22.07.2024 №3224-п /а.с.10/ відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти порушення позивачем вимог законодавства.

Відтак, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, відповідач лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому ГУДПС жодним чином не обґрунтувало, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, що свідчить про суто формальний підхід контролюючого органу до оформлення наказу.

Окрім цього, матеріали цієї справи також не містять доказів отримання відповідачем будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Із врахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для здійснення перевірки (податкового контролю) позивача на підставі наказу, у якому відсутні посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої.

Поміж іншого, слід зазначити, що нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Резюмуючи викладене, суд доходить висновку, що у цій справі ГУ ДПС не довело наявності підстав в розумінні підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» за місцем провадження господарської діяльності за адресою: вул. Червоних Партизан, буд. 18-А, смт. Бабаї, Харківській район, Харківська область.

Статтею 1 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 (чинного в період перевірки) передбачено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживання в такому значенні:

Алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотків об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;

Роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Частиною четвертою статті 11 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляться в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.107 п.14.1 ст.14 ПК України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України виробів.

Відповідно до п. 226.2 ст.226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку си акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці ковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в тронних сигаретах є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу їх товарів споживача, а також підтвердження сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до п. 226.3 ст.226 ПК України виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються відповідно до положення затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 226.7 ст.226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні юї повинна мати окремий номер, місць і рік випуску марки та позначення про суму визначеного акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Відповідно до п.226.9 ст.226 ПК України вважаються таким, що немарковані:

алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовують в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.

Відповідно до п.226.11 ст.226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркування в установленому порядку алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, забороняються.

Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1251 від 27.12.2010 (далі - Положення).

Відповідно до п.5 Положення серед обов`язкових реквізитів, що наносяться на кожну марку, зазначається слова «УКРАЇНА», «МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ», позначення виду марки, що складається із слів та літер «алкоголь вітчизняний (лікеро-горілочна продукція)» - «АВ ЛГП», алкоголь вітчизняний (виноробна продукція) - «АВ ВП», індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції) серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв), реквізити покупця марки (зазначаються на марках для алкогольних напоїв): для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб- підприємців- код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків, ОИ- код та штрих-код (зазначаються на марках для алкогольних напоїв). Штрих - код містить інформацію про серію та номер марки. СШ- код містить інформацію про серію та номер марки, реквізити покупця марки: для юридичних осіб- код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців-код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номером паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку в паспорті) та посилання на веб-ресурс для перевірки марки.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями, що визначено п.11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В акті фактичної перевірки від 02.08.2024 №36073/20-40-09-02-03/44702151 /а.с.11-15/ вказано про аналіз інформаційної бази ДПС України на яку надходять електронні копії розрахункових документів, з якої відповідачем встановлено, що у період з 15.09.2023 по 10.10.2023 ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» було реалізовано через РРО з фіскальним №3001052657 алкогольні напої (2 пляшки) з марками акцизного податку (далі - МАП), що дублюються (додаток 1 до акту перевірки).

Суд зазначає, що необхідною передумовою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій є наявність необхідних доказів на підтвердження факту порушення таким суб`єктом вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Склад правопорушення утворює факт виробництва та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку.

При цьому наявність в інформаційній базу ДПС України відомостей про зазначення у фіскальному чекові даних марки акцизного податку на алкогольні напої, чи відсутність таких відомостей в розрахунковому документі жодним чином не може підтверджувати чи спростовувати факт реалізації не маркованої алкогольної продукції відповідно до пункту 226.9 статті 226 ПК України.

Така інформація вноситься до розрахункового документа продавцем (особою, що проводить розрахункові операції) шляхом зчитування в автоматичному режимі інформації з такої марки під час сканування, або вручну, якщо на акцизній марці є загинання чи інші незначні перешкоди і сканер не може її розпізнати.

За змістом акту перевірки, висновок про порушення позивачем вимог статті 11 Закону України №481/95-ВР зроблений за того, що у період з 15.09.2023 по 10.10.2023 позивачем були реалізовані алкогольні напої з марками акцизного податку , що дублюються.

Проте, суд зазначає що витяг з інформаційної бази електронних копій розрахункових документів щодо операцій вчинених позивачем за період з 15.09.2023 по 10.10.2023, зроблений в приміщені ГУ ДПС, що вбачається із додатку до акту фактичної перевірки /а.с.66/ та не є належним та допустимим доказом в розумінні статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України відносно порушень, що мають бути встановлені в ході проведення фактичної перевірки ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ», що проводилася з 24.07.2024 по 02.08.2024.

Аналізуючи положення статей 75, 80 ПК України суд приходить до висновку, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка суб`єкта господарювання.

Проведення ж перевірки документів позивача, отриманих контролюючим органом з електронної бази в приміщенні ГУ ДПС за минулий час, відносно фактичної перевірки, що використовується відповідачем в якості підстави для висновку про наявність порушень законодавства з боку позивача фактично носить характер документальної перевірки. Тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

Суд погоджується із твердженням відповідача про можливість використання інформації з електронної бази даних, зокрема СОД РРО. Але наголошує, що про наявність такої інформації має бути зазначено в якості підстави для проведення перевірки у відповідному наказі про її призначення і факти, отримані з інформаційної бази мають бути підтверджені належними доказами, отриманими в ході проведення фактичної перевірки.

Відповідачем не спростована та обставина, що на дату проведення фактичної перевірки з 24.07.2024 не було встановлено порушень позивачем вимог законодавства в частині реалізації товарів із акцизними марками, що дублюються і жодних доказів вчинення такого позивачем, як на час проведення перевірки, так і раніше, не здобуто.

Крім того, період, що мав перевірятися відповідно до наказу №3224-п від 22.07.2024 з 01.10.2023 /а.с.10/.

Відповідачем же в акті перевірки вказано про наявність з боку позивача порушень в період з 15.09.2023 /а.с.66/, який взагалі не мав бути перевірений за наказом №3224-п від 22.07.2024.

Відповідач при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення використовував відомості, які не були їм отримані в ході проведення фактичної перевірки ТОВ «ОІЛ ЦЕНРТ РІТЕЙЛ» та не вчинялися в період, визначений для перевірки.

Відповідач вказав, що податковим законодавством не обмежено податковий орган застосовувати штрафні (фінансові) санкції лише за правопорушення, які відбулися в день фактичної перевірки.

З даного приводу суд наголошує на положенні п.81.3 ст.81 ПК України, за яким під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених ПК України.

Норми ПК України не містять положень щодо можливості використання контролюючим органом в ході проведення фактичної перевірки даних бази електронних копій розрахункових документів платника податків за минулі періоди.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відсутність правової норми, що уповноважує податковий орган використовувати в ході проведення фактичної перевірки даних бази електронних копій розрахункових документів за минулі періоди, нівелює таку можливість. Тобто, податкове повідомлення-рішення від 04.09.2024 №0498270902 прийняте не у межах повноважень та не у спосіб, передбачений законом.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оскільки судовим розглядом встановлено допущення контролюючим органом порушень вимог законодавства в ході призначення і проведення перевірки позивача та встановлено про відсутність належних доказів вчинення позивачем порушень вимог законодавства, вказане свідчить про протиправність рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу судів на те, що відповідно до принципу jura novit curia (суд знає закони) неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц. Цей принцип означає, що суд може самостійно, безвідносно до посилань сторін, обирати і застосовувати норми права до фактичних обставин спору. Саме таке тлумачення принципу jura novit curia (суд знає закони) наведено у постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі № 600/2019/21-а.

Так, діючи в межах позовних вимог, з огляду на завдання суду та унормовані частиною третьою статті 2 КАС України принципи адміністративного судочинства, зокрема, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Отже, податкове повідомлення-рішення від 04.09.2024 №0498270902 про застосування до ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позов ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» підлягає задоволенню повністю.

При прийнятті рішення судом враховані правові висновки Верховного Суду, сформовані у справі №816/3238/15 (постанова від 15.05.2020), №120/1431/20-а (постанова від 16.09.2021), у справі №826/17123/18 (постанова від 21.02.2020) та у справі №440/6887/20 (постанова від 18.04.2022).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ" (вул. Чкалова, буд. 213, м. Кременчук, Полтавська область, 39623, код ЄДРПОУ 44702151) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Г. Сковороди, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04.09.2024 №0498270902.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва