Рішення № 126407170, 31.03.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 рокуСправа №160/675/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати прийняте Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 13.12.2024 р. №UA110130/2024/000401/1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за основним методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, 13.12.2024 року відповідачем було відмовлено у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000401/1. При цьому, позивач зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що документи подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Витребування додаткових документів без зазначення обставин, що ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товару. Отже, рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000401/1від 13.12.2024 р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.ст.160, 161 КАС України та запропоновано позивачу, у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, усунути її недоліки шляхом надання до суду сплати судового збору у розмірі 6 036,28 грн.

На виконання ухвали суду, позивачем 20.01.2025 року до суду подано заяву про усунення недоліків до якої додано докази сплати судового збору в розмірі у розмірі 6 036,28 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

На виконання ухвали суду, 06.02.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за результатами перевірки документів та відомостей, поданих для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також, надані декларантом до митного оформлення документи, не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, а вищевикладені розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей не дають можливості підтвердити заявлену митну вартість товарів за першим методом.

Так, в інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару №1 за кодом згідно УКТЗЕД 6912002900 «Чашка керамічна 350 мл», країна походження та відправлення - Китай, комерційні умови поставки - FOB Ningbo, в співставній кількості, оформлений за самостійно заявленим декларантом резервним методом та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 02.12.2024 р. № 24UA500500040922U5 (UA500500/2024/ 040922) (товар №5) за ціною - 3,8601 дол.США/кг. Товар №2 за кодом згідно УКТЗЕД 6912002500 «Заварник д/чаю кер», країна походження та відправлення Китай, комерційні умови поставки CIF Gdansk, в співставній кількості, оформлений за самостійно заявленим декларантом резервним методом та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 04.11.2024 р. №24UA500540001377U7 (UA500540/2024/ 001377) (товар №13) за ціною 3,87 дол.США/кг. З урахуванням вищезазначеного митна вартість товару №1 та товару №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно із положеннями ст.64 МК України, та ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг: за ЕМД від 02.12.2024 р. №24UA500500040922U5 (UA500500/2024/ 040922) (товар №5) за ціною 3,8601 дол.США/кг та за ЕМД від 04.11.2024 р. №24UA500540001377U7 (UA500540/2024/ 001377) (товар №13) за ціною 3,87 дол.США/кг. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 13.12.2024 р. №UA110130/2024/000401/1, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.

До суду 20.12.2024 року від позивача надійшла відповідь, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що митна вартість товару ТОВ «СТРАТЕРА» включає в себе лише 2 складові - ціну товару та витрати на транспортування, що підтверджено відомостями оскаржуваного рішення і відсутністю відмови у митному оформленні через не заявлення інших складових. Відповідачу надані документи, що повністю підтверджують ціну та її оплату, а також вартість послуг перевізника та їх оплату. Посилання у відзиві на «транспортний документ» є незрозумілим, адже в експортній декларації в гр.14 міститься номер внутрішньої китайської накладної, яка не має відношення до ціноутворення. Скоригована митна вартість товару № 1 та товару №2 позивача ґрунтується на раніше визначеній митній вартості за митною декларацією № 24UA500500040922U5, №24UA500540001377U7 порівняння наданих відповідачем вибірково відомостей якої із митною декларацією товариства свідчить про те, що наявна в матеріалах справи інформація не підтверджує правомірність обрання джерела цінової інформації, з огляду на відмінності. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача викладену у позові та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 15.11.2023 року між ТОВ «СТРАТЕРА» (Україна) (покупець) та компанією «HENAN TRESUN ENTERPRISE CO., LTD.» (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №20231115 (далі - Контракт).

Згідно із пунктом 1.1. Контракту продавець продає товар (посуд кухонний та столовий, для приготування їжі з кераміки та фарфору) власного виробництва (товар), а покупець приймає і оплачує його згідно з проформою-інвойсом, та/або інвойсам, та/або специфікаціям, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Відповідно до пункту 1.2. Контракту, найменування, асортимент, кількість, ціна товару, що підлягає поставці за даним Контрактом, вказуються сторонами в проформі-інвойсах та/або інвойсах та/або специфікаціях на поставку товару, які з моменту їх належного оформлення сторонами є невід`ємною частиною цього Контракту. На підставі пункту 1.3. Контракту, продавець зобов`язаний до формування проформи-інвойсу надати покупцю інформацію про обсяг товару необхідного для повного заповнення транспортного засобу або контейнера. Згідно із пунктами 2.1.-2.3. Контракту, загальна вартість Контракту складається із сум Інвойсів. Валютою цього Контракту є долар США (USD).

Ціни на товар визначаються сторонами, виходячи з умов поставки, зазначених у інвойсах та пункті 4.1. цього Контракту, і включає в себе: вартість товару, вартість упаковки товару та його маркування, вартість оформлення супровідних документів та сертифікату походження (якщо необхідно), вартість експортного митного оформлення товару, його навантаження у транспортний засіб та його транспортування до пункту відправлення (якщо необхідно з умовами цього Контракту). Згідно із пунктами 3.1.-3.4. Контракту, покупець здійснює оплату вартості партії товару згідно умов, зазначених в проформі-інвойсі та/або інвойсі. Сторони мають право узгодити інший порядок здійснення оплати, окремо до кожної поставки товару шляхом укладення додаткової угоди. Проформа-інвойс є комерційною пропозицією для покупця. Оплата за товар, що поставляється за цим Контрактом здійснюється покупцем шляхом банківського перерахування за реквізитами, вказаними продавцем в цьому Контракті. Платежі здійснюються в доларах США на розрахунковий рахунок продавця, на підставі проформи-інвойсу, та/або інвойсу, та/або специфікації від продавця із зазначенням валюти оплати. Відповідно до пункту 4.1. Контракту, поставка товару здійснюється на умовах FOB Qingdao (міжнародні правила тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС», в редакції 2020 року), якщо інше не обумовлено в інвойсах. Пунктом 4.2. Контракту передбачено, що час поставки товару: 60-80 днів після отримання депозиту покупця. Поставка товару здійснюється у строки, узгоджені сторонами, але не пізніше 90 днів з моменту отримання продавцем передоплати (пункт 4.3. Контракту). Відповідно до пункту 4.6. Контракту, продавець зобов`язаний передати покупцеві електронною поштою наступні проекти документів для перевірки: а) комерційний інвойс; б) коносамент; в) пакувальний лист; г) сертифікат походження (якщо необхідно); д) сертифікат якості: е) проект експортної декларації.

Згідно із пунктом 4.7. Контракту, після перевірки та узгодження документів продавець оформляє і направляє покупцю скан-копії оригіналів документів, а також копію експортної декларації з відміткою митниці на електронну адресу, а самі оригінали у разі відправки товару морським транспортом, надсилаються кур`єрською поштою на наступну адресу: ТОВ «СТРАТЕРА», вул.Кості Гордієнка, 12, м.Дніпро, 49000, Україна. Вантажоодержувачем за даним Контрактом є ТОВ «СТРАТЕРА», пр.Гагаріна, 111а, Дніпропетровськ, 49000, Україна. Вантажовідправником за даним Контрактом є HENAN TRESUN ENTERPRISE CO., LTD, NO.134, Floor 13, Building 2, NO.46 Nanyang Road, Jinshui District, Zhengzhou City, Henan Province, Китай. Порт відгрузки: Qingdao, Китай. Порт призначення: один із портів Польщі (за вказівкою Покупця) (п.4.8. Контракту). Термін дії Контракту: даний Контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 12 місяців. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення дії Контракту, тоді Контракт автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п.12.1. Контракту).

На умовах та в рамках зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2023 р. №20231115 на підставі інвойсу від 23.09.2024 р. № 23SC250TR-5 було організовано поставку товарів з Китайської Народної Республіки до України.

З метою митного оформлення товару, 13.12.2024 року ТОВ «СТРАТЕРА» було подано декларацію №24UА110130028899U2, якою до митного оформлення було заявлено наступний товар: посуд столовий глазурований, виготовлений з матеріалу, який за своїми фізико-хімічними показниками не відповідає грубій кераміці, фарфору, кам`яній кераміці та тонкій кераміці/фаянсу, та являє собою кераміку іншу, тарілка обідня кругла, тарілка десертна кругла, миска супова кругла, салатник, та посуд столовий глазурований, виготовлений з матеріалу, який за своїми фізико-хімічними показниками відповідає фаянсу або тонкій кераміці, кухоль, країна походження/виробництва: CN, торгова марка: Milika; виробник: HENAN TRESUN ENTERPRISE CO., LTD.

Судом також встановлено, що Дніпровською митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронне повідомлення про надання додаткових документів, а саме: 1) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 13.12.2024 р. №1312/Т-1 позивачем повідомлено, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД від 10.12.2024 р. №24UA110130028578U2 надати у десятиденний термін немає можливості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 13.12.2024 р. №UA110130/2024/000401/1. Відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2 ґ - резервний метод згідно із положеннями ст.64 МК України, та ґрунтується на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала інформація в ЕМД від 02.12.2024 р. №24UA500500040922U5 на рівні 3,8601 дол.США/кг з урахуванням всіх складових, товару №2 слугувала інформація в ЕМД від 04.11.2024 р. №24UA500540001377U7 на рівні 3,87 дол.США/кг з урахуванням всіх складових.

У зв`язку із коригуванням митної вартості товару, митним органом оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000870.

Через незгоду позивача з оскаржуваним рішенням відповідача, вищезазначений товар був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

З урахуванням положень ч.7 ст.55 МК України товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією №24UA110130028946U0 від 13.12.2024 року із збільшенням загальної суми митних платежів на 503 024, 14 грн., мито 96 735, 41 грн. та ПДВ - 406 288, 73 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина 2 статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 МК України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2 - 8 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно із частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Так, в повідомленні від митниці декларанту направлено опис графи 33, в якому наведено такі підстави прийняття спірного рішення про коригування митної вартості:

1. відповідно до пункту 3.1. контракту від 15.11.2023 № 20231115 покупець здійснює оплату вартості партії товару згідно умов, зазначених в проформі-інвойсі та/або інвойсі. Проформа-інвойс від 12.03.2024 р. № 23SC250TR містить наступні умови оплати: 30% депозит та видана на суму 117 884,04 дол.США. До митного оформлення подано два платіжних доручення від 18.03.2024 р. №240318/001246801 на суму 35 365,21 дол.США та від 26.11.2024 р. №241126/001477764 на суму 18 647,33 дол.США, що не відповідає сумі зазначеній у проформі-інвойс від 12.03.2024 р. №23SC250TR. Таким чином, відомості про виконання покупцем пункту 3.1 контракту від 15.11.2023 р. № 20231115 не підтверджено документально;

2. довідка про транспортні витрати не передбачена договором на перевезення та не відповідає вимогам наказу від 24.05.2012 р. №599. Наведені відомості у довідках щодо логістичних витрат не кореспондуються з відомостями рахунку від 22.11.2024 р. №ТП105/2 та в графі 14 експортної декларації від 26.09.2024 р. №422720240000993771 вказано транспортний документ №244511913, який декларантом до митного оформлення не надавався. Декларантом до митного оформлення надано коносамент від 30.09.2024 р. №GSZS0182991. Вищевказане свідчить про наявність іншого транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МК України, до митного оформлення не надавався.

Щодо доводів відповідача проте, що відомості про виконання покупцем пункту 3.1. контракту від 15.11.2023 р. № 20231115 не підтверджено документально, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачу надано проформу-інвойс від 12.03.2024 р. №23SC250TR та рахунок (інвойс) від 23.09.2024 р. №23SC250TR-5 на суму 26 639,04 дол.США та докази передоплати частини вартості банківським переказом, у т.ч. платіжне доручення SWIFT від 18.03.2024 р. та від 26.11.2024 р.

Рішення від 13.12.2024 р. №UA110130/2024/000401/1 не містить належним чином обґрунтованих із посиланням на нормативно-правові акти зауважень щодо вказаного інвойсу та платіжних доручень.

Проформа - інвойс (Proforma invoice) - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. По суті, це попередній рахунок на оплату, і він не підтверджує факт відвантаження товару, надання послуг. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойса не є остаточними та можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення.

Вищевказані документи були надані декларантом до митного оформлення, а також зазначені документи кореспондуються один з одним та в своїй сукупності не мають жодних розбіжностей.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем, як покупцем, та продавцем.

У свою чергу, Дніпровська митниця не є тим органом, на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №815/137/17.

До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з тим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 22.08.019 року у справі №810/2784/18.

Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

Щодо сумнівів відповідача щодо повноти включення транспортної складової до митної вартості товару, суд зазначає на таке.

З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом до митного контролю було надано: рахунки перевізника від 22.11.2024 р. №К105, № ТП105/1, №ТП105/2, № ТП105/3; платіжні доручення про оплату послуг перевізника від 22.11.2024 р. № 15336, № 15337, №15338, № 15661; довідка перевізника від 28.11.2024 р. № 98.

Положеннями Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) за терміном FOB (Free on Board) «Вільно на борту» означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами FOB на покупця покладаються обов`язки з очищення товару від мита для його експорту. Даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна на або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Відтак, в спірному випадку витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, мають включатися до митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як замовником, укладено з ТОВ «Морімото Транс», як виконавцем, договір про транспортно-експедиційне обслуговування №0712СТ-МТ від 07.12.2015 року. Відповідно до якого виконавець зобов`язується за відповідну плату і за рахунок замовника надати та/або організувати надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів Замовника.

Експедитор за дорученням замовника надає послуги, пов`язанні з прийняттям, накопиченням, дробленням, сортуванням та доукомплектуванням вантажів, передає їх транспортним організаціям або приватним особам (в тому числі ФОП) для перевезення. Здійснює своєчасні розрахунки з Одеським та Ільїчивським морськими торговими портами, транспортними організаціями, приватним особам ( в тому числі ФОП) та іншими органами за перевезення, перевалку, зберігання вантажів (пп.2, 3 п.2.Договору).

Відповідно до рахунку ТОВ «МОРІМО ТРАНС» від 22.11.2024 р. №К105 винагорода експедитора складає 2 500 грн.

Згідно із рахунком ТОВ «МОРІМО ТРАНС» від 22.11.2024 р. №ТП105/1 оплата за перевезення вантажу за межами державного кордону України (фрахт на користь судноплавної лінії) без ПДВ складає 212 622,90 грн.

Відповідно до рахунку ТОВ «МОРІМО ТРАНС» від 22.11.2024 р. №ТП105/2 логістичні послуги складають 35 200 грн.

Згідно із рахунком ТОВ «МОРІМО ТРАНС» від 22.11.2024 р. №ТП105/3 транспортні послуги за маршрутом м.Gdansk (Poland) - м/п Ягодин (Україна) відстань 625 км складають 23 306,40 грн.; транспортно-експедиційні послуги територією України за маршрутом м/п Ягодин (Україна) м.Дніпро відстань 984 км складають 36 693, 60 грн.

Платіжними інструкціями кредитового переказу коштів від 22.11.2024 р. №15337, №15336, №15338, №15661, підтверджується переказ на рахунок ТОВ «МОРІМО ТРАНС» за рахунками від 22.11.2024 р. №ТП105/1, №К105, №ТП105/2, №ТП105/3.

Згідно із довідкою про транспортні витрати від 28.11.2024 р. №98, ТОВ «МОРІМО ТРАНС» повідомило, що витрати з перевезення вантажу контейнера HASU4552122/40HQ(HC), а/м BI1884ХК за маршрутом: морський торгівельний порт QINGDAO (CHINA) морський торгівельний порт GDANSK (POLAND) кордон України м/п Ягодин м.Дніпро, складають:

-фрахт на користь судноплавної лінії - 212 622,90 грн.;

-винагорода експедитора 2 500 грн.;

-логістичні послуги 35 200 грн.;

-транспортні послуги за маршрутом м.Gdansk (Poland) - м/п Ягодин (Україна) відстань 625 км - 23 306,40 грн.;

-транспортно-експедиційні послуги територією України за маршрутом м/п Ягодин (Україна) м.Дніпро відстань 984 км 36 693,90 грн.

В довідці про транспортні витрати, також вказано, що сума включає всі витрати на перевезення вантажу, зберігання вантажу, оформлення документів.

Враховуючи викладене, те, що вказана довідка містять інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця, а МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, суд доходить висновку, що надані декларантом довідка про транспортні витрати є належними доказами розміру витрат на перевезення.

Крім того, положення п.6 ч.2 ст.53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень МК України в редакції від 13.03.2012 року, затвердженої постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

При цьому, виходячи з довідки про транспортні витрати від 28.11.2024 р. №98, вартість послуг з перевезення морським транспортом та автомобільним транспортом включена ТОВ «Морімото Транс» до транспортних витрат, позивачу виставлено загальний рахунок, а вартість транспортно-експедиційних послуг включена декларантом до митної вартості як окрема складова.

За таких обставин, вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження витрат пов`язаних з витратами є неправомірними.

При цьому, надання документів, що підтверджують навантаження, перевантаження та інші дії пов`язані з транспортуванням товару також не є обов`язковими документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, враховуючи умови поставки товару та включення даних витрат до митної вартості.

Крім того, суд вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з чим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17.

Таким чином, суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що наведені відповідачем підстави, жодним чином не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.

В той же час, відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2 - 4 статті 53 МК України.

Надані до митного оформлення за ЕМД документи дають можливість чітко встановити вартість заявлених товарів. Відсутні будь-які розбіжності та невідповідності у визначенні числових значень митної вартості заявлених до митного оформлення товарів.

Суд також зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів МК України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з чим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості товарів.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку що при винесенні рішення про коригування митної вартості товару від 13.12.2024 р. №UA110130/2024/000401/1, відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав, що є підставою для задоволення позову.

Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 6 036,28 грн.

Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 6 036,28 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000401/1 від 13.12.2024 р., прийняте Дніпровською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» (пр.Гагаріна, буд.111А, м.Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 40134110) судові витрати по справі у розмірі 6 036,28 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма