Рішення № 126407147, 07.04.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/15087/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2024 №0245660705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 168 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.07.2024 працівниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області була проведена фактична перевірка магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність позивач.

За результатами перевірки складено акт від 18.07.2024 №000586 (реєстраційний №2018/04-36-07-14-04/ НОМЕР_1 ), яким встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР), а саме: встановлено реалізацію товарів згідно додатку №1 до акту у кількості 8 одиниць на загальну суму 168 000,00 грн, які не обліковані у встановленому порядку.

Представник позивача подала на вказаний акт перевірки заперечення, які були залишені без задоволення.

В подальшому, позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 06.09.2024 №0245660705 про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 168 000,00 грн.

Позивачем було подано скаргу на вказане податкове повідомлення - рішення, однак рішенням Державної податкової служби України (далі ДПС України) від 29.11.2024 №35887/6/99/00-06-03-02-06 податкове повідомлення рішення від 06.09.2024 №0245660705 було залишено без змін.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

На думку позивача підстави для проведення фактичної перевірки були відсутні, оскільки наведені в наказі про проведення фактичної перевірки формулювання підстав перевірки не дають цілковите розуміння, що підставою для перевірки стала наявність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Так, податковим органом не надано жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів податковим органом встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.

По суті виявлених порушень позивач вказує, що на виконання вимог податкового законодавства, всі первинні документи, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, та які, в свою чергу, належать або пов`язані з предметом цієї перевірки й підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей, які знаходились в магазині, після початку перевірки були надані представникам податкового органу безпосередньо в приміщенні магазину, а також додатково під час перевірки надіслані на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Зокрема контролюючому органу були надані такі первинні документи: договір комісії від 07.06.2024 №30-07-06-24-КВ, акти приймання-передачі товарів від 01.07.2024 та від 09.07.2024 до вказаного договору комісії, форми обліку товарних запасів, а також інші документи.

Вказані первинні документи також були надані до заперечень на акт перевірки документи, тому вони є невід`ємною частиною матеріалів перевірки та мали бути враховані контролюючим органом під час прийняття рішення.

Перелічені в додатку №1 товари на загальну суму 168 000,00 грн відображені в акті приймання-передачі товарних запасів від 09.07.2024 до договору комісії від 07.06.2024 №ЗО-07-06-24-КВ.

Відтак, висновок податкового органу про ненадання первинних документів, які підтверджують облік і походження товару, не відповідає дійсності.

При цьому, акт, що засвідчує факт відмови в наданні документів або їх ненаданні, контролюючий орган не складав (стаття 85 ПК України).

Окрім того позивач зазначає, що норми Закону №265/95-ВР допускають ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації та не містять чіткого та однозначного визначення місця знаходження (зберігання) первинних облікових документів на товар. Облік товарних запасів ФОП ОСОБА_1 здійснюється за адресою ведення господарської діяльності в порядку встановленому законодавством в електронному вигляді.

З наведених вище підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.43).

У відзиві на позовну заяву (а.с.46-51) представник відповідача позовних вимог не визнала та зазначила, що посадовими особами ГУ ДПС Дніпропетровській області відповідно до наказу від 08.07.2024 №2785-п, направлень на перевірку від 08.07.2024 №5454 та №5452 було проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 у сфері торгівлі товарами непродовольчої групи, в т.ч. технічно складними побутовими товарами.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 08.07.2024 №2018/04-36-07-14-04/ НОМЕР_1 , який у зв`язку із відмовою позивача від його підписання та отримання був надісланий останньому засобами поштового зв`язку.

За результатами розгляду заперечення позивача ГУ ДПС у Дніпропетровській області висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

По суті встановлених порушень, на підставі розрахунку до акта фактичної перевірки, з врахуванням висновку на заперечення, ГУ ДПС у Волинській області, за основним місцем обліку платника, винесено податкове повідомлення - рішення від 06.09.2024 №0245660705 на суму 168 00,00 грн.

Не погодившись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачем було подано скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України за результатами розгляду скарги від 29.11.2024 №35887/6/99-00-06-03- 02 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Представник відповідача зазначає про правомірність наказу на проведення фактичної перевірки, оскільки єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування.

Водночас аналіз абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Крім того, звертає увагу, що позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки про що свідчить підпис представника позивача у направленнях на проведення перевірки, а наказ на проведення перевірки вже реалізовано та відповідно складено акт та податкове повідомлення-рішення за наслідком його реалізації.

Щодо встановлених в ході проведення фактичної перевірки встановлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, представник відповідача вказує, що під час проведення перевірки та станом на дату складання акту фактичної перевірки позивачем було надано первинні докумети, а саме: договір комісії від 07.06.2024 № ЗО-07-06-24-КВ, акт приймання - передачі товарів від 01.07.2024 до договору комісії від 07.06.2024 № ЗО-07-06-24-КВ на суму 1483569 грн. (кількість ТМЦ -799 одиниць), що відповідає наданій до перевірки формі обліку товарних запасів, однак інші документи щодо походження товарів до перевірки не надано.

В ході перевірки, за даними СОД РРО ДПС України, встановлено реалізацію через ПРРО, зареєстрований за фіскальним номером 4000858015, товарів, які відсутні в наданих до перевірки акті приймання передачі товарів від 01.07.2024 до договору комісії від 07.06.2024 № ЗО-07-06-24-КВ на суму 168000 грн.

З урахуванням вищезазначеного перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в магазині торговій точці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 09.07.2024 по 18.07.2024, здійснювалась реалізація технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, на загальну суму 168000,00 грн., які не обліковані у законодавчо встановленому порядку та на які до перевірки не надано документи, що підтверджують його походження та облік.

З огляду на вказане представник відповідача вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України та ПК України, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що є аналогічними доводам позовної заяви, та просив їх задовольнити (а.с.79-82).

Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.86); залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (а.с.87).

У письмових поясненнях представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 06.09.2024 №0245660705 на загальну суму 168000,00 грн. є законним та обґрунтованим, складеним на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. В обґрунтування такої позиції посилався на ті ж самі мотиви, що були наведені представником відповідача у відзив на позовну заяву. Додатково повідомив, що наказ від 08.07.2024 №2785-п був винесений на підставі підпункту 80.2.2, пункту 80.2 статті 80 ПК України у зв`язку з отриманням в установленому законодавством порядку інформації від державних органів, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а саме - листа Державної податкової служби України від 03.07.2024 No19312/7/99-00-07-04-02-07 «Щодо господарських об`єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE» (а.с.94-100).

Позивач також подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що у доповідній записці управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка була долучена третьою особою, вказано про наявність листа ДПС від 03.07.2024 № 19312/7/99-00-07-04-02-07, проте самий лист не надано. У свою чергу, доповідна записка не містить жодних конкретних відомостей про те, що саме ФОП ОСОБА_1 порушив норми законодавства, що стало б підставою для проведення перевірки. Також зауважив щодо безпідставності проведення перевірки за період із 01.10.2021, оскільки використання податкової інформації та документів за минулі періоди передбачено виключно під час проведення документальних і камеральних перевірок. При цьому ФОП ОСОБА_1 розпочав свою господарську діяльність за цією адресою господарської одиниці лише 23.04.2024 (а.с.149-151).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець, із наступними видами діяльності КВЕД: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний) 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах 95.12 Ремонт обладнання зв`язку 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.10).

Посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі направлення на перевірку від 08.07.2024 №5454, №5452 (а.с.58, 145) та наказу від 08.07.2024 №2785-п (а.с.77, 118) проведено фактичну перевірку суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки складено акт від 18.07.2024 №2018/04-36-07-14-04/ НОМЕР_1 (бланк 000586) (а.с.16-17, 55 зворот.-57, 119-120).

Вказаний акт було надіслано позивачу засобами поштового зв`язку 18.07.2024 та отримано останнім 01.08.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.121).

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: встановлено реалізацію товарів згідно додатку №1 до акту у кількості 8 одиниць на загальну суму 168 000,00 грн, які не обліковані у встановленому порядку.

Позивач подавав заперечення на акт перевірки від 12.08.2024 (а.с.18-20).

ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом від 02.09.2024 №61551/6/04-36-07-14-10 «Про результати розгляду заперечень» повідомило позивача, що перевірку проведено з дотриманням норм законодавства, порушення встановлені в ході перевірки, зафіксовані правомірно та обґрунтовано (а.с.125-127).

На підставі акту перевірки від 18.07.2024 №2018/04-36-07-14-04/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.09.2024 №0245660705, згідно із якими на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 20 Закону №265/95-ВР до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 168000,00 грн (а.с.21).

Рішенням ДПС України від 29.11.2024 №35887/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення-рішення від 06.09.2024 №0245660705 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (а.с.26-28).

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся в суд з даним позовом.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У постанові 26.03.2024 у справі №420/9909/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок, щодо застосування вказаної норми ПК України.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації «яка свідчить про можливі порушення» дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29.11.2021 у справі № 280/1367/20; від 01.12.2021 у справі №400/1646/20; від 06.07.2022 у справі №815/5551/14, від 24.04.2023 у справі №560/2210/19, від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а, тощо.

Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними, за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.

З огляду на викладене, Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Отже, у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Відтак, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Вирішуючи питання дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення, суд у даному випадку виходить з того, що в наказі від 08.07.2024 №2785-п про проведення фактичної перевірки контролюючий орган навів наступне формулювання: з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), керуючись статтями 19-1, 20, підпункту 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 75.1.3 пункту 75.1. статті 75, на підставі підпункту 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПК України вирішено провести фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, 1, з 09.07.2024.

Водночас суд враховує, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято наказ від 08.07.2024 №2785-п, стала підготовлена доповідна записка начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області (а.с.146).

Зокрема, в ній зазначено, що про отримання у встановленому порядку інформації від державних органів, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а сам листа ДПС України від 03.07.2024 No19312/7/99-00-07-04-02-07 «Щодо господарських об`єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE».

Судом не встановлено, що вказана доповідна записка управління податкового аудиту мала істотні недоліки, не відображала в собі достатньої інформації, що була в наявності/отримана відповідачем в установленому законодавством порядку від державного органу, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та не могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Отже, суд вважає, що вказаний лист (доповідна записка) в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.

Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 27.03.2025 у справі №280/6830/23 від 27.03.2025 у справі №560/15692/23 від 06.02.2025 у справі №120/11036/23.

Отже, доводи позивача щодо неправомірності проведення ГУ ДПС у Дніпропетровській області фактичної перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, судом не встановлено таких порушень вимог податкового законодавства під час призначення фактичної перевірки, що мають наслідком протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо правопорушення стосовно не забезпечення позивачем порядку обліку товарів за місцем реалізації в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: пр. Гагаріна, 1, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, на загальну суму 168 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Згідно з абзацом 60 статті 2 Закону №265/95 термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про захист прав споживачів». Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №231. Смартфони та мобільні телефони відносяться до даного переліку.

Згідно із статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021№496 (далі Порядок №496), визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП визначає).

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

первинні документи опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Згідно з пунктами 1 та 2розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

Отже документами, що є підставою для внесення записів до Форми обліку, є накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи тощо.

В свою чергу законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для обліку товарних запасів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 168000,00 грн, здійснення продажу товарів на вказану суму, які не обліковані в установленому порядку.

Однак, суд із вказаним висновком податкового органу не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

При цьому пунктом 85.6 статті 86 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, контролюючий орган вправі вимагати у платника податків в ході перевірки надати первинні документи та в разі їх ненадання (відмови у наданні) контролюючий орган складає відповідний акт у довільній формі.

Суд встановив, що в ході фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 вручено вимогу про надання документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності, зокрема: книги обліку розрахункових операцій, фіскальні звітні чеки, касову книгу, прибуткові та видаткові касові ордери, відомості на видачу готівки, виписки банку, первинні документи щодо придбання ТМЦ, форму ведення ТМЦ, залишки ТМЦ на 09.07.2024 (а.с.59 зворот, 104).

Позивач на виконання вимоги, разом із супровідним листом від 09.07.2024 надав податковому органу копію договору комісії та актів приймання передачі до вказаного договору, форму обліку товарних запасів, договір суборенди нежитлового приміщення від 11.04.2024 №2/2024, договори про спільну діяльність (а.с.62-76).

Як вбачається із матеріалів справи, вказані документи отримано ГУ ДПС у Дніпропетровській області 12.07.2024 (а.с.13-15).

Акт не надання (відмови у наданні) тих чи інших документів в ході перевірки не складався.

Так, відповідно до договору комісії від 07.06.2024 №З0-07-06-24-КВ (а.с.29-30), укладеного між ФОП ОСОБА_2 (комітент) та ФОП ОСОБА_1 (комісіонер), його предметом є зобов`язання комісіонера за дорученням комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок комітента договори щодо продажу товарів, передбачених договором (пункт 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору комісії передбачено, що конкретні умови щодо ціни, кількості, якості та асортименту продукції, наведено у актах приймання-передачі товарів.

Згідно з пунктом 4.1. договору комісії передання товарів комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється за актом приймання-передачі товарів на таких умовах: місце передання АДРЕСА_1 ; порядок транспортування продукції, що передається комісіонерові для продажу відповідно до умов цього договору, до місця передання визначається комітентом.

Актами приймання-передачі товарів від 01.07.2024 позивачу передано 908 одиниць товару на загальну суму 1483569 грн (а.с.30 зворот.-37), від 09.07.2024 - 39 одиниці товару на загальну суму 235057,39 грн (а.с.38).

Отримання товару за кожним актом приймання-передачі товарів відображено позивачем у формі ведення обліку товарних запасів (а.с.39, 129).

Отже, на момент проведення перевірки у позивача були наявні відповідні документи, що підтверджували походження товару, який знаходився в реалізації.

Згідно із доводами податкового органу, товарно-матеріальні цінності, що реалізовувалися ФОП ОСОБА_1 згідно додатку №1 до акту фактичної перевірки не передавалися комітентом ФОП ОСОБА_2 на реалізацію згідно акту приймання передачі від 01.07.2024 наданого на письмову вимогу посадових осіб органу державної податкової служби та відповідно не облікованих у формі ведення обліку товарних запасів, наданої до перевірки.

Так, згідно із додатком №1 до акту перевірки (а.с.57 зворот) в ході перевірки, встановлено реалізацію через ПРРО, зареєстрований за фіскальним номером 4000858015, наступних товарів:

- 13.07.2024 о 14:53 год. згідно фіскального чека №KJ5xgTBpaaU від 13.07.2024 реалізовано «Мобільний телефон iPhone 14 Pro 256 Deep Purple used» на суму 36500.00 грн.;

- 13.07.2024 о 14:54 год. згідно фіскального чека №3JGfbMEKsrA від 13.07.2024 реалізовано «Годинник Apple Watch Series 9 GPS 45mm Midnight Aluminum Case w. Midnight Sport Band - M/L (MR9A3)» на суму 16499,00 грн.;

- 13.07.2024 о 22:10 год. згідно фіскального чека №jkVZ1bkHncQ від 13.07.2024 реалізовано «Мобільний телефон iPhone Xs 256 space gray used» на суму 9452,00 грн.;

- 15.07.2024 о 19:15 год. згідно фіскального чека №yggJEvz0Uqk від 15.07.2024 реалізовано «Випрямляч Dyson Airstrait straightener (Nickel /Copper) (408202» на суму 22600,00 грн.;

- 16.07.2024 о 21:12 год. згідно фіскального чека №xhnwR3C5urU від 16.07.2024 реалізовано «Адаптер WiWU Alpha 11in1 Multiport Adapter» на суму 1600,00 грн.;

- 16.07.2024 о 21:12 год. згідно фіскального чека №xhnwR3C5urU від 16.07.2024 реалізовано «Захисне скло ACHILLES для камери iPhone 13 Pro/13 Pro Max» на суму 449,00 грн.;

- 17.07.2024 о 19:01 год. згідно фіскального чека №jerdhCw0zW0 від 17.07.2024 реалізовано «Зарядна станція EcoFlow RIVER 2 Pro (768 Вт) (RIVER2PRO) Global» на суму 28900,00 грн.;

- 17.07.2024 о 19:01 год. згідно фіскального чека №6N8ArBruk14 від 17.07.2024 реалізовано «Мобільний телефон iPhone 15 Pro Max 256 Black Titanium new» на суму 52000,00 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що перелічені в додатку №1 товари на загальну суму 168 000,00 грн відображені в акті приймання-передачі товарних запасів від 09.07.2024 до договору комісії від 07.06.2024 №З0-07-06-24-КВ (а.с.38, 128).

Матеріалами справи підтверджується, вказаний акт приймання-передачі товарних запасів був долучений позивачем до заперечень на акт перевірки (а.с.18-20).

Відповідно до пункту 44.6. статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Верховний Суд у постановах від 24.02.2020 у справі №440/4443/18, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20 виснував, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки.

Водночас якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд, зокрема, в постановах від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18 та від 29.05.2020 року у справі № 826/27811/15.

Таким чином, оскільки на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення податковому органу був наданий акт приймання-передачі товарних запасів від 09.07.2024 до договору комісії від 07.06.2024 №З0-07-06-24-КВ, яким підтверджується факт передання позивачу товарів, зокрема тих, які були вказані в додатку №1 до акту перевірки на загальну суму 168 000,00 грн, то в силу вищезазначених норм такий акт мав бути врахований контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Окрім того, судом встановлено, що акт приймання-передачі товарних запасів від 09.07.2024 був долучений позивачем також і до скарги, яка подавалася до ДПС України (а.с.23-25).

Також суд зауважує, що договір комісії є одним із видів посередницьких договорів і в даному випадку такий договір передбачає обов`язок комісіонера за дорученням комітента від свого імені за певну винагороду продати належний комітенту товар.

Отже, позивач як комісіонер не набував у власність товар, що пояснює відсутність у нього відповідних первинних документів, таких як накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, тощо.

Під час перевірки позивач надав визначені договором комісії документи, що підтверджують походження товару (акти приймання-передачі), що в свою чергу спростовує доводи контролюючого органу про їх відсутність.

Також суд враховує, що на підставі актів приймання-передачі товарів позивачем заповнювалась форма ведення обліку товарних запасів, а тому порушень вимог Порядку №496 суд не вбачає.

Отже, на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні первинні документи на їх придбання, що свідчить про їх належний облік.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності сторін є одним із найбільш вагомих принципів в адміністративному судочинстві. Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд констатує, що відповідач та третя особа під час судового розгляду не надали достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження встановлених в ході проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 порушень пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Відтак, згідно встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства та наданих письмових доказів, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 06.09.2024 №0245660705 та про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1344,00 грн, сплачений згідно із платіжною інструкцією від 26.12.2024 №417 (а.с.9).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 06.09.2024 №0245660705.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1344,00 грн (одна тисяча триста сорок чотири грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код ВП 44106679)

Третя особа: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, 17А, ідентифікаційний код ВП 44118658).

Суддя О. О. Андрусенко