Рішення № 126401629, 07.04.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21798/24

Провадження № 2/752/2753/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 квітня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Зінченка Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 11 245, 39 грн. безпідставно отриманих коштів.

Посилається в позові на те, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.40 та п.4-4 Прикінцевих положень Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії обчислюються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

При призначенні пенсії з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року застосовувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено внески, за 2016-2017 роки.

У подальшому пенсії перераховувалися автоматично із застосуванням показника середньої заробітної плати з проведенням відповідної доплати недоодержаного розміру пенсії.

В 2018 році показник середньої заробітної плати склав 5 377, 90 грн., який застосовувався при призначенні пенсії за поданими в 2018 році заявами.

11 січня 2018 року відповідно до поданої зави відповідачу з 21 грудня 2017 року була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому був застосований показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували зверненню за призначенням пенсії, за 2014-2017 роки в розмірі 3 764, 40 грн., та автоматично встановлено при проведенні індивідуально-масового перерахунку індексації з 01 березня 2019 року показник середньої заробітної плати 3 764, 40 грн. з коефіцієнтом збільшення, який враховується при обчисленні пенсії, відповідно до ч.2 ст.42 Закону та постанови КМУ № 124 від 20 лютого 2019 року «Питання проведення індексації пенсій у 2019 рці», а саме: 4 404, 35 ( 3 764, 40 х 1,17 ).

Управлінням було проведено перевірку правильності нарахування пенсії відповідачу, що призвело до невірного її розміру.

28 березня 2020 року пенсійну справу було приведено у відповідність з нормами закону та встановлено показник середньої заробітної плати за 2018 рік 5 377, 90 грн. та видалено індивідуально-масовий перерахунок індексації з 01 березня 2019 року в розмірі 4 404, 35 грн., оскільки він менший за показник 2018 року.

В зв`язку з цим виникла переплата пенсії в сумі 11 245, 39 грн. за період часу з 01 березня 2019 року до 31 березня 2020 року.

З метою досудового врегулювання спору 15 лютого 2022 року відповідачу був направлений лист з пропозицією про добровільне повебрнення боргу, однак лист ним був проігнорований.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 16 жовтня 2024 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

18 грудня 2024 року відповідач подав відзив, яким проти позову заперечує.

Посилається на те, що відповідачем у позові не приведено порядку призначення пенсії, а також не доведено виникнення переплати, як саме вона обраховувалася та за якими критеріями та підставами вона була визначена.

Просить у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту.

Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

11 січня 2018 року відповідно до поданої заяви відповідачу з 21 грудня 2017 року відповідно до даного Закону була призначена пенсія за віком.

Відповідно до ст. 40 та п.4-4 Прикінцевих положень Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії обчислюються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

При призначенні пенсії в 2018 році застосовувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено внески, за 2016-2017 роки.

В 2018 році показник середньої заробітної плати склав 5 377, 90 грн.

При призначенні відповідачу пенсії був застосований показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що перебували зверненню за призначенням пенсії за 2014-2017 роки в розмірі 3 764, 40 грн.

При проведенні індивідуально-масового перерахунку індексації відповідно до ч.2 ст.42 Закону та постанови КМУ № 124 від 20 лютого 2019 року «Питання проведення індексації пенсій у 2019 рці», з 01 березня 2019 року автоматично встановлено показник середньої заробітної плати 3 764, 40 грн. з коефіцієнтом збільшення, а саме: 4 404, 35 ( 3 764, 40 х 1,17 ).

28 березня 2020 року при проведенні позивачем перевірки правильності нарахування пенсії пенсійну справу відповідача було приведено у відповідність з нормами закону та встановлено показник середньої заробітної плати за 2018 рік 5 377, 90 грн. та видалено індивідуально-масовий перерахунок індексації з 01 березня 2019 року в розмірі 4 404, 35 грн.

Позивач при зверненні до суду зазначає, що в зв`язку з цим виникла переплата пенсії за період часу з 01 березня 2019 року до 31 березня 2020 року в сумі 11 245, 39 грн.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати від 16 січня 2019 року в справі № 753/15556/15-ц, статтею 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, якихвони стосуються.

Отже, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі №404/4822/15 зазначено, що повернення надмірно сплачених сум пенсій можливе шляхом стягнення таких сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, зокрема, у випадку надання ним недостовірних (явно неправильних) даних, тобто у випадку недобросовісної поведінки набувача.

При цьому, надмірно виплачені суми пенсії мають стягуватися саме з їх набувача за наявності недобросовісності з його боку щодо набуття цих сум.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Будь-яких доказів позивачем при зверненні до суду, достатніх для висновку про недобросовісність відповідача, як отримувача пенсії, або рахункової помилки при признаечнні пенсії, позивачем не надано.

Виходячи з викладеного вище, обставин проведення розрахунку пенсії до виплати та підстав проведення її перерахунку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 1212, 1215 ЦК України,Законом України «« Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.В.Машкевич