Рішення № 126399926, 07.04.2025, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №644/1189/24

Провадження № 2/333/193/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

07 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини батьком, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтовується наступним.

Позивач зазначає, що він є батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого, він самостійно виховує та здійснює за ним догляд.

У неповнолітнього сина є матір, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не бере участь у вихованні та догляді за дитиною, фактично відсутня у житті дитини.

Після початку військових дій на території України мати дитини виїхала до Германії і взагалі зникла з життя дитини. Неповнолітня дитина залишилась повністю під опікою лише одного батька.

Рішенням суду шлюб між позивачем і відповідачкою був розірваний. Рішенням суду було визначено місце проживання дитини разом з батьком. Зараз на території України тривають військові дії. В зв`язку з належним піклуванням за дитиною виникла необхідність встановлення факту що батько самостійно виховує дитину. З урахуванням того що в країні триває мобілізація, заявник може бути у будь- який час мобілізований і фактично неповнолітня дитина може залишитися одна, без матері чи будь-яких інших родичів, які можуть здійснювати за нею догляд та займатися її вихованням. Така ситуація в країні є вкрай небезпечною для подальшої долі неповнолітньої дитини.

Відповідно, у разі підтвердження факту того, що позивач самостійно виховує та здійснює догляд за неповнолітньою дитиною без будь - якої сторонньої допомоги та участі матері, заявник зможе отримати право на відстрочку від призову під час мобілізації та матиме право на виїзд за кордон, внаслідок чого зможе забезпечити безпеку своєї неповнолітньої дитини, її належне виховання та навчання.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно виховує та здійснює догляд за неповнолітньою дитиною, сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , без будь - якої сторонньої допомоги та участі матері ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.03.2024 р. відкрито провадження по справі, її розгляд призначено у порядку загального позовного провадження, сторонам та третій особі встановлений строк для надання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 07.08.2024 р. до участі у справі залучено в якості третьої особи Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Комунарському району. Також ухвалою суду від 07.08.2024 р., занесеною до протоколу судового засідання, постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

У судових засіданнях у справі позивач та його представник адвокат Р. Мельник підтримували позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні, з підстав, заявлених в позові. Додатково в судовому засіданні позивач зазначив, що подав до суду цей позов, оскільки він є особою мобілізаційного віку, при цьому самостійно виховує сина і хоче підтвердити даний факт, щоб отримати відстрочку та мати змогу спокійно займатися вихованням дитини. Зазначив, що відповідачка спілкується з сином, відносно чого він не заперечує, іноді на свята присилає синові подарунки, в 2023 р. приїздила до сина. Про стягнення аліментів він не пред`являв вимоги.

Відповідачка в судові засідання у справі не з`являлась. Про час, дату та місце слухання справи повідомлялась. Про дане судове провадження обізнана. Звернулась із заявою, датованою 04.11.2024 р., що надійшла до суду поштою з Федеративної Республіки Німеччини, в якій відповідачка зазначила, що вона знаходиться на території Німеччини, повертатися до України не планує, про подання позивачем даної заяви обізнана. Батько виховує дитину самостійно з 2021 р. та по теперішній час. Просить прийняти її заяву про розгляду без з неї. Позицію відносно задоволення позовних вимог чи відмови в їх задоволенні в даній заяві відповідачка не висловила.

Представник третьоїособи Департаменту службиу справахдітей Харківськоїміської радиоргану опікита піклування,в судовезасідання 07.04.2025р.не з`явився.До судунадійшли йогопояснення,в якихпросив розглянутисправу зайого відсутності,а такожзазначив наступне.Під часрозгляду тавивчення наданихдокументів,органом опікита піклуваннявстановлено,що батькодитини - ОСОБА_1 ,мати дитини- ОСОБА_2 .Шлюб міжбатьками дитинирозірвано 16.08.2021.Після розірванняшлюбу міжбатьками малолітній ОСОБА_5 залишився мешкатиразом збатьком.Зараз батькоз синомзареєстровані тамешкають заадресою: АДРЕСА_1 ,де створеноналежні житлово-побутовіумови (актиобстеження від17.01.2024,10.02.2025).Рішенням Київськогорайонного судум.Полтави від02.11.2022року місцепроживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визначено збатьком.Позивач пояснив,що вжепісля розірванняшлюбу матинедостатньо увагиприділяла сину.Після початкуповномасштабного вторгненняРФ ОСОБА_2 виїхала доНімеччини тане бережодної участіу вихованні,догляді таутриманні дитини. ОСОБА_1 докримінальної відповідальностіне притягувався,психоактивні речовинине вживає,що підтверджуєтьсявідповідними довідками.Згідно зінформацією закладівосвіти таохорони здоров`я,батько виконуєобов`язкипо вихованнюта доглядуза сином.Позивач пояснив,що працюєта маєсамостійний неофіційнийдохід таповністю утримуєсина завласний рахунок,забезпечує всенеобхідне длянавчання,харчування,розвитку,оздоровлення,та створюєсприятливі побутовіумови.За інформацієюадміністрації Харківськоголіцею №80,де з01.09.2023навчається ОСОБА_5 ,написанням заявина вступдо закладута оформленнямдокументів займавсябатько, ОСОБА_1 . ОСОБА_6 ,як учень,позитивно характеризується закладом.Батько підтримуєтісний зв`язокзі школою,класним керівником,відвідує батьківськізбори,займається питаннямивиховання танавчання ОСОБА_3 .Відповідно доінформації Харківськоїміської дитячоїполіклініки №16,малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,знаходиться піднаглядом закладу,укладено деклараціюпро наданняпервинної медичноїдопомоги злікарем-педіатромПобединською О.Згідно зінформацією педіатра,з 30.06.2021 ОСОБА_6 відвідуєзаклад усупроводі батька, ОСОБА_1 ,батько виконуєрекомендації лікарівстосовно догляду,обстеження талікування сина.З травня2021р.звернення матерідитини, ОСОБА_2 ,стосовно стануздоров`я ОСОБА_3 у закладіне зареєстровані. ОСОБА_2 зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 заперечень,пояснень,відомостей профактичне місцепроживання,роботи,заробітну платню,характеристики,медичні довідкидо Департаментуслужб ненадала,на співбесідуне з`явилась. ОСОБА_2 зприводу встановленняїй порядкуучасті увихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та щодоусунення перешкоду спілкуванніз синомз бокубатька,до Департаментуслужб незверталася,ніяких доказіввиконання неюбатьківських обов`язківне надавала. На теперішній час ОСОБА_1 самостійно виховує малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сплачує всі витрати на навчання, догляд та розвиток сина. З огляду на вищенаведене, орган опіки та піклування підтримує позовні вимоги.

Представник третьої особи - Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, в судове засідання 07.04.2025 р. не з`явився, надав заяву в якій просить розглянути справу за його відсутності, позов просить розглянути на розсуд суду, в інтересах дитини.

В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснив, що він мешкає з татом в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . В нього є ще інша квартира, в якій робиться ремонт. Разом з ними мешкають бабуся ОСОБА_8 та бабуся ОСОБА_9 . В школі він навчається на змішаному навчанні. В школу та гуртки його водить тато. Тато зазвичай знаходиться вдома. Коли батьки розлучилися, його мама забрала в Запоріжжя. На початку війни вона виїхала до Німеччини, де наразі і перебуває. З мамою він спілкується в телефонному режимі. Вона йому пересилає подарунки, іноді гроші, приблизно по 1000,00 грн. 2000,00 грн. Йому подобається мешкати з татом.

Вислухав пояснення позивача та його представника, заслухав пояснення неповнолітньої дитини, відносно якої заявлені позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та інші докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлені наступні обставини та правовідносини.

Сторони по справі з 12.11.2016 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2023 р., яке набрало законної сили 21.09.2021 р., що підтверджується копією вказаного судового рішення.

Сторони у справі є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 02.11.2022 р. по справі №644/9334/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з матір`ю, затверджено мирову угоду між сторонами у справі, відповідно до якої сторони домовилися про наступне.

1.Визначити місце проживання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за місцем реєстрації в ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , майно належить на праві приватної власності (однокімнатна квартира) та адресою мешкання АДРЕСА_4 (трикімнатна квартира), яка належить матері ОСОБА_1 - ОСОБА_10 ) до досягненнядитиною повноліття, або інше, що передбачене чинним законодавством.

2.Мати має право вільно спілкуватися ( бачитися) з дитиною у будь-який час не відриваючи дитину від учбового, соціального та духовного розвитку.

3.За попередньою згодою з батьком, мати може забирати дитину, за адресою своєї реєстрації, АДРЕСА_2 (канікули, вихідні дні, свята бо інший відпочинок) та повернути дитину у вказаний час до батька.

4.Батьки зобов`язані повідомляти один одного про намір проведення дитиною відведеного для відпочинку.

5.Мати не має права, без згоди батька, забирати дитину з учбових закладів, інших місць знаходження дитини.

6.Батьки зобов`язані повідомляти один одного, враховуючи знаходження дитини, про її фізичний та психологічний стан ( хвороби та інше).

Відповідно до копії паспорту позивача, місце його проживання зареєстроване з 2001 р. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту обстеження умов проживання, складеного працівниками служби у справах дітей в Індустріальному районі Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, від 17.01.2024 р., проведено обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 , під час якого встановлено, що дитина мешкає в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , який не працює; бабусею ОСОБА_11 , яка працює лікарем; прабабусею ОСОБА_12 , яка є внутрішньо переміщеною особою. В дитини є окреме спальне місце, куточок для навчання, сезонний одяг та взуття. Між членами родини склалися дружні стосунки, є взаємодопомога та підтримка. ОСОБА_13 члени родини допомагають батькові по догляду і у виховані малолітнього ОСОБА_14 .

З витягу з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що зареєстроване місце проживання відповідачки з 22.02.2005 р. знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Акту обстеження умов проживання, складеного 26.11.2024 р. працівниками служби у справах дітей Запорізької міської ради по Комунарському району, під час виходу за зареєстрованою адресою проживання матері дитини - АДРЕСА_2 , обстежити умови проживання не вдалося, оскільки двері квартири ніхто не відчинив. Зі слів сусідки, власниця квартири бабуся померла приблизно в 2023 р. В квартирі ніхто не мешкає. Її дві доньки проживають в інших містах, де саме сусідці не відомо.

Зкопії закордонногопаспорту громадянина України відповідачки для виїзду за кордон вбачається, що 11.03.2022 р. вона виїхала за межі України.

Позивачем надано документ німецькою мовою, та його переклад, відповідно до якого ОСОБА_15 надано посвідка на тимчасове проживання з правом працевлаштування на землі ОСОБА_16 в Німеччині, зі строком дії до 04.03.2025 р.. Переклад цього документу не засвідчений належним чином, тому суд вважає даний документ не достовірним доказом.

Згідно з довідкою, виданою КЗ «Харківський ліцей №80», датованою 26.01.2024 р., ОСОБА_5 є учнем даного закладу з 1-го вересня 2023 р., навчається в цьому закладі в онлайн режимі. Відповідно до характеристики учня, виданої цим закладом, дитина характеризується позитивно. Батько дитини приділяє належну увагу вихованню сина. Батько підтримує тісний зв`язок зі школою, класним керівником, відвідує батьківські збори.

Відповідно до довідки, виданої 30.01.2024 р. Громадською організацією спортивний клуб «Слобожанець», мати малолітнього ОСОБА_17 , який є учнем цього спортивного клубу, збори не відвідує, з тренером не спілкується, успішністю дитини не цікавиться. Дитину на тренування приводить батько, на виклики до спортивного клубу також приходить тільки батько.

17.07.2023 р. на ім`я малолітнього ОСОБА_3 уповноваженим органом в м. Харкові виданий паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що є знайомим позивача, товаришують близько 6 років. Йому відомо, що з 2021 р. малолітній ОСОБА_6 мешкає з батьком, останній його виховує самостійно: водить на різні гуртки, робить з ним домашнє завдання. Йому допомагає матір позивача. Батько неофіційно працює в сфері онлайн продажу автозапчастин. Мати дитини з початку війни виїхала до Німеччини. В 2023 р. вона приїздила до дитини, періодично дитина спілкується з матір`ю в телефонному режимі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснив, що він є знайомим батьків позивача, якого знає протягом 40 років. Буває в них вдома на свята, дні народження. Йому відомо, що позивач жив з дружиною та сином в Харкові, знімали квартиру. Після розлучення їх малолітній син залишився мешкати з позивачем. Наразі дитина мешкає з позивачем та бабусею. Батько сам виховує ОСОБА_14 , водить його на різноманітні гуртки. На початку війни відповідачка мешкала в м. Запоріжжі, а позивач з малолітнім сином в Харкові. З початку війни матір дитини виїхала з України та мешкає за кордоном, інколи дзвонить дитині. Під час війни відповідачка одного разу приїздила до дитини

Допитаний в якості свідка ОСОБА_20 в судовому засідання пояснив, що він є двоюрідним братом позивача. Знає, що в 2021 р. позивач розлучився з відповідачкою. Вона в 2022 р. виїхала до Німеччини. Їх малолітній син залишився мешкати з батьком, який його самостійно виховує, оплачує всі гуртки, на які ходить дитина: плавання, дзюдо, музичний кружок. З позивачем також мешкає його матір та бабуся. Позивач займається продажем автозапчастин. В 2023 р. відповідачка приїздила до сина на 3 дні.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 5 Сімейного кодексу України встановлено, що держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ч. 1-2, 6-10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За нормою статті 141 цього Кодексу мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ст. 153, ч. 1-3 ст. 157 СК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 ЗУ «Про охорону дитинства».

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Лише у тому випадку, коли той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Тоді суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, що встановлено у ст. 159 СК України.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22.

З матеріалів справи вбачається, що після розлучення, сторони в судовому порядку в 2022 р. дійшли згоди, що їх малолітній син буде мешкати з батьком, при цьому за мировою угодою сторони також обумовили, що мати може безперешкодно спілкуватися з дитиною, навідувати її, забирати мешкати до себе на канікули, вихідні тощо. Судова справа щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю була ініційована відповідачкою. З досліджених доказів вбачається, що сторони дотримуються своїх домовленостей і дитини мешкає з батьком. При цьому матір, хоча і мешкає за кордоном, але спілкується з дитиною в телефонному режимі, дарує їй подарунки на свята, приїздила до неї в 2023 р., тобто цікавиться життям дитини та бере участь у його вихованні.

Довідки з місця навчання дитини та спортивної секції, яку відвідує малолітній ОСОБА_6 лише підтверджують ту обставину, що батько з яким мешкає дитина, безпосередньо спілкується з тренерами сина, вчителями, оскільки живе в тому ж місті. Не спілкування матері з вчителями та тренерами, не свідчить про її необізнаність щодо навчання та спортивних занять її сина, враховуючи, що вона систематично спілкується з ним в телефонному режимі.

Суд критично відноситься до пояснень свідків щодо самостійного виховання позивачем малолітнього сина, оскільки вони не є безпосередньою стороною у цих сімейних відносинах, і свої висновки щодо відносин у цій сім`ї могли зробити здебільшого, виходячи зі слів заінтересованих осіб: позивача, його матері, бабусі, що вказує на їх необ`єктивність.

Позивач не звертався до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідачки, достеменних доказів, що вона не утримує дитину, суду не надано.

В заяві відповідачки, скерованої до суду, остання зазначає, що позивач самостійно виховує дитину з 2021 р., при цьому з урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, вбачається, що дана фраза є формальною і не відповідає дійсності. В своїй заяві відповідачка не зазначає своє відношення до позовних вимог.

Відповідачка батьківських прав відносно малолітнього сина у судовому порядку не позбавлялась. Належно підтверджених відомостей, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, судом не встановлено під час розгляду справи.

У даній справі позивач просить встановити факт самостійного виховання ним дитини, що може мати негативні наслідки, як для матері дитини та використано для позбавлення її батьківських прав, так відповідно і для дитини, тому встановлення даного факту з формальних підстав не допустиме.

Оцінивши вищевказані докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв`язку з необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 12,13, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини батьком, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки - податків: НОМЕР_3 ;

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги:

Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради місцезнаходження - м. Харків, вул. Чернишевського.55,

Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, адреса: м. Запоріжжя, вул. Чумаченко,32.

Повний текст судового рішення складений 07.04.2025 р.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І. Й. Наумова