Рішення № 126398107, 07.04.2025, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/316/25

Провадження № 2/147/227/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю«КОЛЛЕКТЦЕНТР»до ОСОБА_1 простягненнязаборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Директор ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" через систему Електронний суд звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 29747,50 грн та судові витрати.

Свою позовну заяву представник позивача обґрунтував тим, що 20.11.2020 між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір №3501407627-21874, відповідно до умов якого товариство приймає на себе зобов`язання надати кредит в загальному розмірі 3500 грн, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користуванням кредитом.

03.06.2021 між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №03-06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі і за договором №3501407627-21874. В подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі і за договором №3501407627-21874. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Відповідач належним чином умов кредитного договору не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 29747,50 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 3500,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 26247,50 грн. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договорами №3501407627-21874, а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою від 17.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в прохальній частині позовної заяви зазначив про можливість розгляду справи за його відсутністю. Позовні вимоги підтримує просить їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомила, будь яких клопотань не заявляла. Відзив на позов не подала.

Небажання відповідача надавати докази, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право обмежитися доказами, наданими позивачем.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.11.2020 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір №3501407627-21874, який останньою було підписано електронним підписом, а саме одноразовим ідентифікатором Y52A35GD (а.с.18-23).

За умовами вищезазначеного договору товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в Додатку 1 до Договору та складає 3500 грн. Дата повернення кредиту 10.12.2020.

Як передбачено п.2.5. договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1 до цього договору).

Відповідно до п. 2.7 договору, плата за користування кредитом нараховується у процентному значенні за фактичну кількість днів користування кредитом, визначену у п.2.3 цього договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства.

Згідно з п.3.7 договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником згідно з графіком розрахунків, або достроково відповідно до порядку, визначеного договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати остаточного повернення кредиту, встановленого договором.

Як вбачається з п.п.3.9 договору позичальник зобов`язується здійснити повернення суми кредиту та нараховані відповідно до цього договору проценти за користування кредитом одноразовим платежем в розмірі 4860 грн. 10.12.2020, шляхом зарахування власних грошових коштів на рахунок товариства не пізніше 10.12.2020.

Відповідно до п.п.9.2 договору позики, цей договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається, у відповідності до вимог ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей договір, надсилаються Товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.

Пунктом 9.3. договору позики встановлено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п. 9.2. цього Договору, має юридичну силу власноручного підпису.

Згідно графіку розрахунків, сторони узгодили графік: дата отримання кредиту -20.11.2020, дата повернення кредиту - 10.12.2020, кількість днів користування - 20, розмір (сума) отриманого кредиту - 3500 грн., розмір плати за користування кредитом у вигляді процентної ставки за кожен день користування кредитом - 1.95 (акційний) 3, 90 (базовий). Сукупна вартість кредиту (всього до сплати) - 4860.

З інформаційної довідки «Сервіс онлайн платежів» №2873-241209140714 від 09.12.2024, вбачається, що 20.11.2020 о 09:51:03 на картку НОМЕР_1 , номер транзакції 72957766, було перераховано переказ на суму 3500 грн (а.с.29).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС", станом на 03.06.2021, відповідач має заборгованість в сумі 4769 грн (а.с.30 звор.-32).

03.06.2021 між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» (кредитор) та ТОВ «Вердикт капітал» (новий кредитор) укладено договір № 03-06/21 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, у відповідності до умов якого кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги до боржників, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договором позики, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (а.с. 35-36).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 03.06.2021 за договором №03-06/21 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 03.06.2021, укладеного між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «Вердикт капітал», новий кредитор прийняв реєстр боржників в кількості 936, після чого до нього переходять права вимоги заборгованості від боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 2 693 462,00 грн (а.с.37 звор.).

Згідно реєстру боржників до договору № 03-06/21 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 03.06.2021 та витягу з нього, ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» передав ТОВ «Вердикт капітал» реєстр прав вимог щодо договорів, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 , номер договору №35014007627-21874, в сумі 4769 грн. Станом на 03.06.2021 прострочено 100 днів (а.с.38-40).

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «КОЛЛЕКТЦЕНТР» (новий кредитор) укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги та додаткову угоду №1 до нього, у відповідності до умов яких первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги до боржників, за договорами позики (кредитними договорами) та сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», уклали акт про те, що на виконання умов договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 207307 (а.с.43 звор).

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , складеного ТОВ «Вердикт капітал», станом на 10.01.2023, відповідач має заборгованість в загальній сумі 29747,50 грн (а.с.33).

Відповідно до реєстру боржників та виписки з нього до договору №10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «Вердикт капітал» передав ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а останній прийняв реєстр боржників, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 , номер договору №35014007627-21874, в сумі 29747,50 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 3500 грн.; заборгованість за відсотками - 26247,5 грн.

Аналогічна сума боргу зазначена в розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» станом на 14.02.2025 (а.с.34).

У зв`язку з вищевикладеним, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за вищезазначеними договорами.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Законом України «Про електронну комерцію» врегульовано правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку, визначеному законом або договором.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» існували зобов`язальні правовідносини, які виникли із договору позики, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1ст. 517 ЦК України).

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу як кредитної операції міститься у статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до якої факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Таким чином, враховуючи наведені обставини до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги за кредитними договорами №35014007627-21874 від 20.11.2020, укладеним між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 .

Жодних доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач до суду не надав.

Суд вважає правильним і достовірним наданий позивачем вищезазначений розрахунок заборгованості за договором на суму 29747,50 грн, який відповідачем не оспорений, жодних доказів, які б спростовували суму заборгованості ОСОБА_1 до суду не надала, як і не навела власного розрахунку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2ЦПК України).

Згідност. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано належним чином грошових зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору, не подано належних письмових доказів сплати заборгованості не спростовано наявність фактичних та правових підстав звернення позивача з позовом до суду у цій справі, з останньої на користь позивача стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором №35014007627-21874 від 20.11.2020 у розмірі 29747,50 грн.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне зазначити таке.

Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути на його користь також витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 9000 грн. Вимоги заяви мотивовано тим, що позивач змушений звернутися за правничою допомогою до адвоката, що стверджується договором №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, прайс листом АО «Лігал Ассістанс», заявкою на надання юридичної допомоги № 204 від 01.01.2025, витягом з акту №1 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025, згідно якої ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було надано усну консультацію на суму 3000 грн., складання позовної заяви для подачі до суду на суму 6 000 грн.

За ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Зазначення адвокатом в акті виконаних робіт таких послуг як: надання усної консультації - як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, і неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги, та на переконання суду має бути виключено із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги. Вказана позиція суду повністю узгоджується з окремою думкою суддів Великої Палати від 07 липня 2021 року, в справі №910/12876/19.

Зурахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу, зокрема послуги адвоката АО «Лігал Ассістанс», як надання усної консультації з вивченням документів в сумі 3000,00 грн. та складання позовної заяви про стягнення боргу вартістю 6000,00 грн. є очевидно завищеними та підлягають зменшенню, адже виконані адвокатом роботи не потребували багато часу та не були складними. А тому, витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними з даною категорією справи, яка є малозначною.

Таким чином, виходячи з критеріїв обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також принципу розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повинен становити 5000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0499570358 від 24.02.2025.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.12,13,76 78,141,247, 258,263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором №3501407627-21874 від 20.11.2020 у загальному розмірі 29747 (двадцять дев`ять тисяч сімсот сорок сім ) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору під час подачі позовної заяви до суду у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та судові витрати пов`язані з розглядом справи на надання правової допомоги у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: місто Київ, вул.Мечнікова, будинок 3, офіс 306.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 07.04.2025.

Суддя О.А. Натальчук