Ухвала суду № 126398097, 01.04.2025, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1604/24

Провадження № 2-др/147/5/25

УХВАЛА

іменем України

01 квітня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.

з участю секретаря Чудак Г.І.,

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Кравець В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідача Кравець В.А. про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необгрунтованих дій позивача у справі № 147/1604/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особаСлужба усправах дітейТростянецької селищноїради проусунення перешкоду спілкуванніта вихованнідитини тавизначення способівучасті бабусіу вихованніонука,

в с т а н о в и в:

16 грудня 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі бабусі у вихованні онука.

Ухвалою суду від 04 березня 2025 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

11 березня 2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача адвокатом Кравець В.А. подано заяву про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необгрунтованих дій позивача. В обгрунтування заяви покликається на те, що у провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебувала справа № 147/1604/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Тростянецької селищної ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини ти визначення способів участі бабусі у вихованні та спілкуванні з онуком. Ухвалою від 04 березня 2025 року за заявою представника позивача адвоката Дудіна Л.В. позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги за рахунок позивача, який ініціював судовий спір, а надалі попросив залишити його без розгляду в судах цивільної юрисдикції.

Так, звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилалась на те, що відповідач чинить їй перешкоди у спілкуванні із онуком. Відповідачка заперечувала факт перешкоди позивачці у спілкуванні з онуком, про що надала відзив, де вказала, що забезпечувала позивачці спілкування з дитиною та дозволяла заходити на територію дитячого садочка та проводити час з онуком, як це було зручно позивачці. Однак відповідачці з відділу освіти зробили зауваження щоб сімейні відносини вона вирішувала за межами закладу дошкільної освіти і не під час освітнього процесу та побачення бабусі з онуком влаштовувала не на території дитячого садочка. Відповідач про дане повідомила позивачці, однак остання не має бажання відвідувати онука за місцем його проживання в с. Капустяни (хоча ніщо не перешкоджало їй відвідувати онука за місцем його проживання), у зв`язку із чим почала писати скарги до Управління освіти Тростянецької селищної ради та звернулась до суду. Отже, право позивача на участь у вихованні та спілкуванні з онуком ніким не порушувалось. Таким чином, відповідач не чинила перешкоди у здійсненні позивачу свого права спілкуватись з онуком. Позивачем визнавалось наступний спосіб побачень бабусі з дитиною: за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та у її присутності, з врахуванням стану здоров`я та режиму дня дитини, враховуючи бажання дитини, кожну першу та третю суботу місяця з 12.00 год. до 15.00 год. за місцем проживання дитини.

Підставою того, що позивач залишила позовну заяву без розгляду, стало те, що останню влаштувало бачитись з онуком за місцем його проживання, а не те, що відповідач пообіцяла не чинити перешкоди у спілкуванні дитини з бабою та дотримуватись графіку побачень встановлених висновком органу опіки та піклування. Крім того, графік побачень встановлений органом опіки та піклування відповідає тому способу, який визнавала відповідач, так як бабуся хотіла забирати дитину до себе додому. При цьому, бабуся ставила вимогу забирати онука до себе в день народження свого сина, і не ставила питання бачитись з дитиною, наприклад, в день його народження чи в свята, щоб вітати. Таким чином, так як відповідач ніколи не заперечувала бабусі бачитись з онуком і сама пропонувала приїздити до них додому за місцем проживання дитини, але позивач замість прийняття такої пропозиції звернулась до суду, і після подачі позову погодилась відвідувати дитину за місцем його проживання, вважають такі дії позивача є необгрунтованими.

У зв`язку із ініціюванням позивачем судового спору, який надалі попросив залишити без розгляду, відповідач змушена була користуватись правничою допомогою. Отже, в ході розгляду справи відповідачем понесені судові витрати, пов`язані з розгляду справи. Сума судових витрат становить 20000 грн, виходячи з такого розрахунку: відповідачем 10.01.2025 укладено договір про надання правничої допомоги з Адвокатським бюро «Кравець В.А.», згідно п. 3.1. якого , фіксована сума вартості послуг за даним договором становить 20000 (двадцять тисяч) гривень.

Понесені витрати на правничу допомогу відповідачем підтверджується договором про надання правничої допомоги (є в матеріалах справи), касовим ордером. Правнича допомога включила:1) перша зустріч з клієнтом, консультація 1 год.; 2) опрацювання матеріалів позовної заяви, складання та направлення адвокатських запитів, складання та подання відзиву 6 год.; 3) 2 виїзди адвоката з м. Тульчина до м. Тростянець в судове засідання за межами району, де розташоване робоче місце адвоката, але у межах відповідного регіону (з розрахунку 4 год./1 виїзд): 29.01.2025 та 19.02.2025 (всього 8 год.); 4) складання інших процесуальних документів, а саме: про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача - 4 год.

Просить компенсувати відповідачу ОСОБА_1 судові витрати здійснені внаслідок необґрунтованих дій позивача в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

13 березня 2025 року представником позивача адвокатом Дудіним Л.В. подано до суду клопотання про відмову у стягненні судових витрат з позивача, в якому зазначив, що ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 04.03.2025 у справі було залишено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Тростянецької селищної ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі бабусі у вихованні та спілкуванні з онуком, без розгляду. 10.03.2025 представник відповідача адвокат Кравець В. А. подала заяву про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необрунтованих дій позивача, якою просила стягнути з позивача 20000 гривень судових витрат внаслідок необгрунтованих дій позивача. Насправді позивач звернулася до суду через свого представника із заявою про залишення позову без розгляду саме у зв`язку з тим, що відповідачка пообіцяла не чинити більше перешкоди в спілкуванні та вихованні дитини та дотримуватись способів та графіку побачень встановлених висновком органу опіки та піклування. Позов було залишено без розгляду заради малолітнього ОСОБА_3 , врахування в першу чергу його інтересів, досягнення примирення та налагодження відносин між сторонами, які мають проводити зустрічі з дитиною в присутності один одного, оскільки ОСОБА_3 любить і свою матір і бабусю і не повинен вибирати когось одного.

Відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача.

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, Верховний Суд зазначив, що відсутні підстави для визнання дій позивача необгрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необгрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

При цьому Верховний Суд вказав, що із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст.142, ч. 9 ст.141 ЦПК України виходить, що необгрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії з боку позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необгрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 543/408/17 та від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17.

Необхідною умовою для застосування ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі залишення позову без розгляду, є доведення факту вчинення позивачем необгрунтованих дій. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження, тощо.

Таким чином, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, а суду установити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необгрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необгрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія -це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Звернення стороною позивача до суду із заявою про залишення позову без розгляду не свідчить про безпідставність та необґрунтованість її позову. Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необгрунтовані дії позивача, так як це його право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень в його реалізації.

У заяві про стягнення витрат на правничу допомогу представник відповідача не навела фактів зловживання позивачем чи його представником процесуальними правами, не вказала, які дії позивача та його представника у вказаній справі були необгрунтованими, що могло бути підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

Таким чином, представник позиваач просить суд дійти висновку про відсутність правових підстав для покладення понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката на позивача ОСОБА_2 та відмовити у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Кравець В. А. у повному обсязі.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, одночасно з клопотанням 13.03.2025 представник позивача просив розглянути дане клопотання у їхню відсутність.

Представник відповідача адвокат Кравець В.А. в судовому засіданні підтримала подану заяву за обставин, викладених у ній, просить її задовільнити. Пояснила, що вважає, що дії позивача були необгрунтованими. Позивач звернулась до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні онука, однак ця обставина була повністю недоведена. Відповідач заперечував дані обставини. Вимоги взагалі були необгрунтовані. Існував позасудовий порядок вирішення спору, однак позивач звернулась до суду. Позивач залишила позов без розгляду лише після того, як Орган опіки та піклування надав висновок, який сторона відповідача не заперечувала. У зв`язку з необгрунтованими діями позивача відповідач ОСОБА_4 змушена була звернутись до адвоката за правничою допомогою, яку оцінює в 20000 грн. Також зазначила, що сам текст заяви про залишення без розгляду вони не бачили, тому не погоджуються з ним.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позицію свого представника. Зазначила, що вона ніколи не перешкоджала бачитись бабусі з онуком.

Заслухавши доводи сторони відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 16 грудня 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі бабусі у вихованні онука, в якому просить: зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вихованні та вільному спілкуванні з малолітнім онуком ОСОБА_5 ; визначити ОСОБА_2 способи участі у спілкуванні та вихованні малолітнього онука: щотижня по суботам з 12.00 год до 15.00 год за місцем свого проживання без присутності матері, 27 липня щороку з нагоди дня народження сина спільний відпочинок з 11.00 год до 16.00 год за місцем свого проживання без присутності матері, щороку 2 тижні спільний відпочинок за місцем її проживання без присутності матері.

Ухвалою судді від 07 січня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі також витребувано від Органу опіки та піклування Тростянецької селищної ради письмовий висновок щодо розв`язання спору.

23 січня 2025 року представником відповідача адвокатом Кравець В.А. подано до суду відзив на позов з доданими до нього доказами.

29 січня 2025 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представника позивача у зв`язку з ненадходженням висновку від Органу опіки та піклування.

11 лютого 2025 року Службою у справах дітей Тростянецької селищної ради надано до суду висновок Органу опіки та піклування щодо вирішення даного спору.

14 лютого 2025 року представником позивача адвокатом Дудіним Л.В. подано до суду клопотання про долучення доказів.

19 лютого 2025 року підготовче засідання відкладено за клопотання представника позивача, у якому зазначив, що просить відкласти розгляд справи з можливістю примирення сторін.

04 березня 2025 року ухвалою суду позов ОСОБА_2 залишено без розгляду за заявою представника позивача адвоката Дудіна Л.В. на підставі п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України. Як на підставу подання заяви про залишення позову без розгляду стороною позивача зазначено те, що оскільки відповідач пообіцяла не чинити перешкоди у спілкуванні дитини з бабою та дотримуватись графіку побачень встановлених висновком Органу опіки та піклування.

Питання розподілу між сторонами судових витрат цією ухвалою суд не вирішував.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно із ч.6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Системний аналіз наведених норм процесуального права дає підстави вважати, що у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.

Тобто, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Одночасно суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч.1 ст. 4 ЦПК України, ч.1 ст. 55, ст. 124 Конституції України, п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, незалежно від обґрунтованості позову.

Разом з тим, відповідно до положень ч.1 ст. 44 ЦПК України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок саме необґрунтованих дій позивача.

Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Сам по собі факт залишення позивачем позову без розгляду за заявою позивача не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі N 521/3011/18, від 01.12.2022 у справі №922/2017/17, від 20.06.2023 у справі №925/1372/21, від 11.10.2023 у справі №907/636/20, від 25.04.2024 у справі №903/1079/23.

Процесуальні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Серед іншого слід зауважити, що у даній справі суд не встановлював зловживання процесуальними правами з боку позивача, не застосовував до нього будь - яких заходів у зв`язку із зловживанням правами та позовну заяву залишив без розгляду за заявою позивача, а не через зловживання ним процесуальними правами.

Крім того, самим позивачем у заяві причиною залишення позову без розгляду зазначається те, що відповідач пообіцяла не чинити перешкоди у спілкуванні дитини з бабою та дотримуватись графіку побачень встановлених висновком Органу опіки та піклування. Тобто на час звернення до суду у сторін існував спір, який в подальшому з урахуванням найкращих інтересів дитини позивач залишив без розгляду.

Відповідачкою ОСОБА_1 04.03.2025 також подано заяву про проведення підготовчого засідання без неї та її представника участі. Не заперечує проти задоволення заяви представника позивача про залишення позову без розгляду.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що їм не було відомо сам текст заяви про залишення позову без розгляду, який їм стороною позивача не був направлений. ЦПК України не передбачено обов`язку сторони направляти іншим учасникам заяву про залишення позову без розгляду. Крім того, відповідачкою також подано заяву з власної ініціативи про проведення підготовчого засідання без неї та її представника участі, в якій також зазначила, що не заперечує проти залишення позову без розгляду. Тобто усвідомлюючи значення своїх дій та наслідків.

Твердження представника відповідача адвоката Кравець В.А. про те, що не проводилось досудове врегулювання спору суд оцінює критично, адже законом не визначено обов`язкове досудове врегулювання спору у даній категорії справ. Визначення в законі обов`язкового досудового порядку врегулювання спору є додатковим засобом правового захисту особи, який не позбавляє її можливості звернутись до суду. Позивач скористалась своїм правом на звернення до суду, що не може свідчити як безпідставність позову.

Питання обов`язкового досудового врегулювання спору у 2002 році було предметом розгляду Конституційним Судом України у справі №1-2/2002, який зазначив, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Отже, підстав для констатування факту необґрунтованості дій позивача у зв`язку із зверненням до суду з цим позовом та із заявою про залишення її позову без розгляду не встановлено. Зворотного відповідачем не доведено.

Жодних доказів, які вказували б на необґрунтованість дій позивача відповідачем не надано.

Суд зазначає, що наявний відзив у матеріалах справи не є тим належним та достатнім доказом, який підтверджує необґрунтовані дії позивача при звернені до суду. Відзив по своїй суті містить лише виклад заперечень проти позову, та в свою чергу підтверджує наявність розбіжностей у позиції обох сторін у справі (наявність спору).

З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч.5 ст. 142 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача.

Керуючись ст. ст. 259, 260, 272, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_6 про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необгрунтованих дій позивача у справі № 147/1604/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особаСлужба усправах дітейТростянецької селищноїради проусунення перешкоду спілкуванніта вихованнідитини тавизначення способівучасті бабусіу вихованніонука.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 07 квітня 2025 року.

Суддя А.М. Мудрак