Ухвала суду № 126397655, 07.04.2025, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ПОЛТАВИ

Справа №552/2590/25

Провадження № 1-кп/552/581/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2025 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх захисників адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170000000676 від 02.10.2024, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306, ч. 1 ст. 209 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України,

встановив:

До Київського районного суду м. Полтави 01.04.2025 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024170000000676 від 02.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України, та внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшов до провадження судді ОСОБА_1 .

До початку підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_11 заявив клопотання про скасування арешту майна накладеного на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання захисник вказав, що слідчим суддею у порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, не наведено обґрунтування необхідності арешту майна, оскільки дана частина квартири придбана до внесення відомостей в ЄРДР у кримінальному провадженні №120241700000000676 від 02.10.2024, за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України. Не доведено яка саме потреба досудового розслідування викликана необхідністю арешту майна. Не встановлено розміру шкоди, завданої злочином. Не зазначено підстави застосування найбільш обтяжливого способу забезпечення кримінального провадження арешт майна. Зазначені в ухвалі слідчого судді обставини щодо необхідності накладення арешту на майно ОСОБА_5 ґрунтуються лише на припущеннях. Частина квартири, на яку накладено арешт, не має відношення до кримінального провадження та не є ні де юре, ні де факто, речовим доказом по провадженню, в розумінні ст. 98 КПК України. За таких обставин потреби досудового розслідування не виправдовують такого ступеню втручання в права суб`єкта щодо володіння, розпорядження та користування майном. Про відсутність подальшої потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження захисником не зазначається.

У підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_5 клопотання підтримали, прокурор заперечив проти його задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 342 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого, прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду.

Таким чином, розгляд клопотання відбувається у судовому засіданні, а скасування судом арешту на майно обвинуваченого, до закінчення судового розгляду, можливе лише з підстав його необґрунтованого накладення чи відсутності подальшої потреби у означеному заході забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи викладене, суд, вирішуючи подане клопотання виходить з наступного.

На підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_17 від 17.02.2025, (№ 554/14170/24), задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП в Полтавській області та накладено арешт 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 59,7 кв.м., яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя врахував: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Завданням арешту майна слідчий суддя визначив, як: запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Оскільки слідчий довів наявність підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та наклав арешт на нерухоме майно належне на праві приватної власності ОСОБА_5 .

З огляду на викладене, посилання захисника на те, що під час ухвалення рішення про арешт майна не встановлено розміру шкоди, завданої злочином, слідчим суддею не зазначено підстави застосування найбільш обтяжливого способу забезпечення кримінального провадження чи обставини щодо необхідності накладення арешту на майно ОСОБА_5 ґрунтуються лише на припущеннях є неспроможними, оскільки слідчим суддею чітко наведені мотиви та підстави такого процесуального рішення.

Згідно санкції статті передбаченої ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, яке згідно обвинувального акта інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_5 , наявне обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Отже, скасування накладеного арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема відчуженню, втрати, передачі майна, власником якого є обвинувачений ОСОБА_5 , та щодо якого може бути застосована конфіскація, саме як вид покарання.

Водночас, оскільки клопотання подане у підготовчому засіданні, суд позбавлений об`єктивної можливості перевірити обґрунтованість доводів захисника щодо невідповідності арештованого майна критеріям для визнання речовим доказом, позаяк на цій стадії судового розгляду суд позбавлений можливості проводити дослідження будь-яких доказів та надавити їм юридичну оцінку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 314-316, 372 КПК України,

ухвалив:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_11 про скасування арешту майна накладеного на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали проголошений судом 08.04.2025 о 08 год 30 хв.

Суддя ОСОБА_1