Ухвала суду № 126397181, 07.04.2025, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/314/25

Провадження № 4-с/378/1/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2025 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Москаленко А.В.,

представника скаржника: Грицаєнко О.П.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуселища СтавищеКиївської областіскаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Таращанський відділ державної виконавчоїм служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Товарство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про зняття арешту з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

До суду із скаргою звернувся ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 14.10.2011р. Ставищенський ВДВС відкрито виконавче провадження №29231293 на підставі виконавчого листа № 2-14 від 06.06.2011р., виданого Ставищенським районним судом Київської області, про стягнення з нього на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованості у розмірі 22415,13 грн.. В межах вказаного виконавчого провадження 01.12.2011р. Ставищенським ВДВС винесено постанову про звернення стягнення на майно скаржника (арешт всього наявного у нього майна) № 29231293 (копія постанови відсутня у скаржника у зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження). 13.08.2024р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Ставищенського ВДВС. Правонаступником вищевказаного відділу ДВС виступає Таращанський ВДВС. 04.02.2025р. ОСОБА_1 в особі його представника - адвоката Грицаєнко О.П. звернувся до Таращанського ВДВС із заявою про зняття арешту з належного йому майна, накладеного в межах виконавчого провадження, у зв`язку з повним виконанням заочного рішення Ставищенського районного суду Київської області від 22.07.2011р. у справі №2-14, на що 10.03.2025р. отримано лист Таращанського ВДВС про відмову у знятті арешту у зв`язку з тим, що виконавче провадження вже було завершене, а його матеріали знищено. 16.04.2014р. в межах виконавчого провадження винесена постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" та направлено матеріали виконавчого провадження за належністю до іншого відділу Державної виконавчої служби України, нібито за місцем реєстрації боржника, а саме - м. Київ, вул. Видна, 6. Однак, скаржник ніколи не проживав та не був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Натомість він проживає по АДРЕСА_2 . При цьому, як вбачається з листа Дарницького відділу державної виконавчої служби м. Києва від 07.06.2024 №100596, виконавче провадження на виконання до вказаного відділу ДВС так і не надійшло. Водночас, арешт з майна стягувача знято не було, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 24.01.2025р. № 409586851. 01.08.2018 ТОВ "Кредекс Фінанс" перейменовано в ТОВ "Вердикт Капітал". Таким чином, кредитором скаржника за кредитним договором є саме ТОВ "Вердикт Капітал", а загальний розмір заборгованості склав 23686,15 грн., яку 03.01.2025р. ОСОБА_1 було повністю погашено. Таким чином, фактично рішення Ставищенського районного суду Київської області від 22.07.2011р. у справі № 2-14 на даний момент виконано, а тому підстав для подальшого арешту майна немає.

Скаржник просить зняти арешт з усього його нерухомого майна, накладеного постановою Ставищенського районного відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження N 29231293 від 01.12.2011р. в межах виконавчого провадження N 29231293, стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Скаржник в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник скаржника ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу підтримала, підтвердила викладені в ній обставини, скаргу просить задовольнити.

Представники Таращанського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) та ТОВ "Вердикт Капітал" в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду скарги вказані юридичні особи повідомлені належним чином.

Розглянувши скаргу ОСОБА_1 , заслухавши доводи його представника Грицаєнко О.П., дослідивши подані письмові докази, та надавши їм юридичну оцінку, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.10.2011р. Ставищенським районним відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №29231293 (на підставі виконавчого листа №2-14 від 06.06.2011р., виданого Ставищенським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованості у розмірі 22 415,13 грн. (а.с. 16 зв. - 17).

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 25.03.2024р. №841/5 "Про відділи державної виконавчої служби у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)" та "Порядку здійснення дій (заходів) під час реорганізації відділів державної виконавчої служби Київської області", затвердженого 08.04.2024р., розпочато процедуру реорганізації Ставищенського ВДВС шляхом приєднання до Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Таращанський ВДВС).

13.08.2024р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Ставищенського ВДВС, правонаступником якого виступає Таращанський ВДВС. Вказане підтверджується листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) №54010/3.2-24/вх.58592/3-24 від 24.10.2024р. (а.с. 27 зв. -28).

04.02.2025р. за №01/02 ОСОБА_1 в особі його представника - адвоката Грицаєнко О.П. звернувся до Таращанського ВДВС із заявою про зняття арешту з належного йому майна, накладеного в межах виконавчого провадження, у зв`язку з повним виконанням заочного рішення Ставищенського районного суду Київської області від 22.07.2011р. у справі № 2-14 (а.с. 8-10), на що 10.03.2025р. отримав лист Таращанського ВДВС № 6511/24.4-43 про відмову у знятті арешту у зв`язку з тим, що виконавче провадження вже завершене, а його матеріали знищено (а.с. 11).

Знищення матеріалів виконавчого провадження підтверджується також і листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) №54010/3.2-24/ вх.58592/3-24 від 24.10.2024 (а.с. 27 зв. - 28), з посиланням на ч. 2 розділу XI "Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями", затверджених наказом №1829/5 від 07.06.2017р. Міністерства юстиції України. В електронному вигляді в Єдиному реєстрі виконавчих проваджень також відсутні будь-які електронні чи відскановані документи виконавчого провадження.

Заочним рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 22.07.2011р. у справі № 2-14, яке набрало законної сили 18.08.2011р., стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 22415,13 грн.. На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист №2-14 від 06.06.2011р. та відкрито виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на все майно скаржника. 06.07.2012р. між ПАТ "Креді Агріколь Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" укладено договір факторингу № 10/12 від 06.07.2012р., згідно якого до товариства перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. 30.01.2013р. Ставищенським районним судом Київської області винесено ухвалу у справі №378/84/13-ц, відповідно до якої здійснено заміну стягувача за виконавчим листом №2-14 від 06.06.2011р. з ПАТ "Креді Агріколь Банк" на вказане товариство. 25.02.2013р. в межах виконавчого провадження відбулася заміна стягувача на товариство (а.с. 11, 12-15, 15зв.-16, 17, 17 зв.-18, 18зв.-20, 21).

16.04.2014р. в межах виконавчого провадження винесено постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" та направлено матеріали виконавчого провадження за належністю до іншого відділу Державної виконавчої служби України, нібито за місцем реєстрації боржника - м. Київ, вул. Видна, 6 (а.с. 11, 18зв.-20).

Проте, як стверджує ОСОБА_1 в скарзі, та відповідно до відомостей в паспорті громадянина України (а.с. 31-33), останній ніколи не проживав та не був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Натомість він проживає по АДРЕСА_2 .

При цьому, як вбачається з листа Дарницького відділу державної виконавчої служби м. Києва від 07.06.2024р. № 100596 виконавче провадження на виконання до вказаного відділу ДВС так і не надійшло. Згідно даних Системи встановлено, що виконавче провадження№29231293 знаходиться в Ставищенському РВ ДВС ГТУЮ у Київській області (а.с. 26 зв.).

Арешт з майна ОСОБА_1 знято не було, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 24.01.2025 № 409586851 (а.с. 24 зв.-26).

01.08.2018р. ТОВ "Кредекс Фінанс" перейменовано в ТОВ "Вердикт Капітал", що підтверджується листом ТОВ "Вердикт Капітал" від 30.12.2024р. №1-20505 та Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Кредекс Фінанс" № 01/08-2018 від 01.08.2018р. (а.с. 20зв., 21).

Таким чином, кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором є ТОВ "Вердикт Капітал", а загальний розмір заборгованості склав 23686,15 грн., що підтверджується копією Гарантійного листа кредитора № 333-12/24 від 30.12.2024р. (а.с. 22).

03.01.2025р. ОСОБА_1 повністю погашено заборгованість за кредитним договором, що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції від 03.01.2025р. (а.с. 23), копією листа ТОВ "Вердикт Капітал" від 08.01.2025р. № 1-508 та доданою до нього копією довідки №02-01/25 від 06.01.2025р. про відсутність заборгованості (а.с. 23 зв., 24).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, в тому числі й винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Частинами першою, другою статті 40 Закону №1404-VIII визначено, що в разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем) повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Можливість звернення боржника зі скаргою на дії та бездіяльність органу ДВС висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018р. у справі №210/1072/15ц, де боржник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в результаті чого орган ДВС зобов`язано провести виконавчі дії по зняттю арештів з нерухомого майна та грошових коштів.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно з положеннями ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з п. 3.17- 3.20 Інструкції з діловодства в органах державної віконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.07.1999 року №470/7, знищенню підлягали виконавчі провадження, передані до архіву, у разі: відмови у відкритті виконавчого провадження за ст. 26 Закону 606-14; закінчення виконавчого провадження згідно ід ст. 37 Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із ст. 40 Закону 606-14; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 Закону 606-14. Строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень 3 роки.

Таким чином, з урахуванням того, що виконавче провадження було знищено, ОСОБА_1 борг по виконавчому провадженню сплатив, суд дійшов висновку про відсутність зобов`язання за виконавчим документом у скаржника, тому чинність та необхідність арешту відпала.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Скаржник просив суд стягнути з Таращанського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.

Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: Договір № 02/09-24 про надання правничої допомоги від 12.09.2024 року (а. с. 33 зв.-35); Акт надання послуг до вказаного договору від 13.03.2025р. (а.с. 36), рахунок на оплату №13/03-2025-1Р від 13.03.2025 року (а. с. 36 зв.), ордер на надання правничої допомоги (а.с. 6).

Враховуючи критерії співмірності, обгрунтованості, реальності, розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь скаржника у розмірі - 5000 грн..

Керуючись ст. ст. 10, 133, 137, 141, 258-261, 268, 354, 450, 451, 452 ЦПК України, ст. ст. 1, 2, 11, 18, 25, 30, 50, 56, 57, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересованіособи:Таращанський відділдержавної виконавчоїмслужби уБілоцерківському районіКиївської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)та Товарствоз обмеженоювідповідальністю «ВердиктКапітал» прозняття арештуз нерухомогомайна,- задовольнити.

Зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладеного постановою Ставищенського районного відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження N29231293 від 01.12.2011р. в межах виконавчого провадження N 29231293.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ: 34233247) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Р. В. Гуртовенко