Ухвала суду № 126388739, 14.02.2025, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4397/24

Провадження № 1-в/175/248/24

2025 рік

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2025 року с-ще Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання відділу № 10 філії державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про вирішення питання щодо звільнення від покарання або його пом`якшення відносно засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська Донецької області, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2024 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до п`яти років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на два роки.

Уповноважений орган з питань пробації звернувся до суду з поданням, в якому просить суд вирішити питання щодо звільнення засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання в зв`язку з набранням чинності 09 серпня 2024 року Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ.

В судове засідання прокурор не з`явилася, однак від неї надійшла заява про розгляд клопотання за її відсутності, на задоволенні клопотання наполягає.

В судове засідання представник уповноваженого органу з питань пробації та засуджений не з`явилися, про місце та час розгляду клопотання були повідомлені належним чином, однак їх неприбуття в судове засідання не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, в зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали подання, вважає можливим звільнити засудженого від призначеного вироком суду покарання з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 74 КК України, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом. Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Згідно з вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2024 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до п`яти років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбуття призначеного покарання з випробуванням строком на два роки, якщо він протягом цього іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зазначений вирок суду набрав законної сили 16 серпня 2024 року та з 14 листопада 2024 року перебуває на виконанні в уповноважених органах з питань пробації.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений за скоєння злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, при цьому загальна вартість викраденого майна становила 503 гривні 00 копійок.

Так, приписами ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким були внесені зміни до ст. 51 КпАП України, що передбачає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому суд враховує, що статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.

Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до двох неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст. 51 КУпАП.

Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX кримінальна відповідальність за ст.ст. 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.

Тому суд приходить до висновку, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. І зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.

При цьому визначення суми, яка дорівнює двом неоподатковуваним мінімумам доходів громадян, здійснюється виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діяв на час вчинення відповідного діяння.

Так, відповідно до положень Податкового кодексу України та Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, у 2024 році становила 3028 гривень 00 копійок.

Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за скоєння якого був засуджений ОСОБА_3 , було вчинене 23 лютого 2024 року, а вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому до засудженого за це діяння має застосовуватися ст. 5 КК України.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що є достатні підстави для звільнення засудженого від призначеного судом покарання у зв`язку з усуненням караності діяння і приходить до висновку, що подання необхідно задовольнити.

Керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Подання відділу № 10 філії державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про вирішення питання щодо звільнення від покарання або його пом`якшення відносно засудженого ОСОБА_3 задовольнити.

ОСОБА_3 звільнити від покарання, призначеного вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2024 року, у зв`язку з усуненням караності діяння.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: