Рішення № 126384081, 07.04.2025, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/116/25

Провадження №2-а/603/15/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічника А.З.,

за участі секретаря судового засідання Лучкович Н.В.,

представника позивача Каліннікова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

Представник адвокат Калінніков М.О., на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВО №1094898 від 05.03.2025, в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4172739 від 01.03.2025, якою до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Зазначає, що позивач не згоден із винесеною відносно нього постановою серії ЕНА №4172739 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КпАП України, згідно якої відносно нього застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн із зазначенням, що 01.03.2025 року о 10:13:39 год. м. Бучач, вул. Підгаєцька, позивач керував транспортним засобом із технічною несправністю, а саме не працював задній лівий стоп сигнал при натисканні на гальму, чим порушив п.31.4.3. Правил дорожнього руху (далі - ПДР) - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Вказане порушення ОСОБА_1 заперечує, оскільки транспортний засіб був зупинений працівником поліції у світлу пору доби, про що вказано у постанові. Перед початком руху автомобілем позивач пересвідчився в тому, що транспортний засіб є технічно справним, в тому числі, всі ліхтарі (лампочки) на автомобілі справні (зокрема задній лівий стоп сигнал при натисканні на гальму). Технічна несправність відбулась в ході руху та з невідомих причин, на що вплинути позивач фізично не міг. Представник вказує, що позивач мав можливість усунути несправність на місці зупинки, однак необхідний час для усунення недоліку, йому надано не було, натомість працівник поліції нічого не з`ясувавши, одразу склав оскаржувану постанову без розгляду адміністративної справи. Звертає увагу, що в діях позивача був відсутній умисел щодо здійснення адміністративного правопорушення. Дані дії не можуть розглядатися як адміністративного правопорушення, вчинене із необережності, оскільки позивач не міг передбачити можливість настання шкідливих наслідків. Вказує, що працівник поліції був зобов`язаний надати позивачу можливість усунути несправність, а не одразу притягувати до адміністративної відповідальності. Представник позивача зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять конкретного доказу, що позивач навмисно та усвідомлюючи технічну несправність автомобіля здійснював рух, а саме по собі описання адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові та сама постанова не можуть бути належними доказами вчинення особою такого порушення. Постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Разом з тим зі змісту оскаржуваної постанови від 01 березня 2025 року вбачається, що у ній відсутня інформація про будь-яку фіксацію правопорушення, а також посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснювався відеозапис, відповідно доказів скоєння правопорушення не має. Звертає увагу на те, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Однак, справа про адміністративне правопорушення поліцейським не розглядалась взагалі, останній одразу склав та оголосив постанову про накладення адміністративного стягнення без з`ясування будь-яких обставин справи.

07.03.2025 ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Також, вказаною ухвалою витребувані в Головного управління Національної поліції в Тернопільській області постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4172739 від 01.03.2025, якою до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

12.03.2025 представницею відповідача на адресу суду через систему «Електронний суд» надісланий відзив на позовну заяву, згідно якого позов ОСОБА_1 відповідач не визнає, а постанову серії ЕНА №4172739 вважає обґрунтованою та законною, оскільки матеріали справи підтверджують порушення позивачем ПДР. Представниця зазначає, що факт здійсненого позивачем правопорушення підтверджується відео з реєстратора службового авто та боді-камери поліцейського, а твердження позивача про перевірку ним справності освітлювальних приладів, вважають сумнівними, адже дане твердження нічим не підтверджено. Окрім того, сидячи в салоні автомобіля перед початком руху, водієві вкрай важко перевірити роботу освітлювальних приладів транспортного засобу. Представник відповідача звертає увагу, що інформація про використання портативного відеореєстратора та бодікамери наявна в оскаржуваній постанові та відображена в п.7, як матеріали, що до неї додаються, а тому долучені відеозаписи є належними та допустимими доказами у справі. Разом з тим, звертає увагу на те, що поліцейські, які здійснюють патрулювання мають на своєму одязі бодікамери, які не є прихованими і з них ведеться запис як їх дій, так і дій осіб, яких вони зупиняють, вказане регулюється п.9 ч.1 ст.31 та ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Отримані в ході роботи і патрулювання відеозаписи не є частиною постанови про вчинення правопорушення і використовуються не патрульними, а представниками ГУНП в Тернопільській області лише в якості доказу, у разі оскарження винесених постанов в судовому порядку. Положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Представниця відповідача зауважує, що поліцейським, як посадовою особою, що наділена дискредиційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР України, маючи відповідні повноваження зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Вважає, що підстав для умисного спотворення обставин події у працівників поліції не було.

Представник адвокат Калінніков М.О., будучи присутнім в судовому засіданні в режимі відеконференцзв`язку, поданий позов ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі з підстав наведений в ньому та просив його задовольнити. Разом з тим просив справу слухати у відсутності позивача.

Представник ГУНП вТернопільській області в судове засідання не з`явився, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи. Разом із відзивом представниця відповідача просила розгляд справи проводити без участі представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходжу до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд усправах щодооскарження рішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноважень,керуючись ч.2ст.2КАС Україниперевіряє чиприйняті (вчинені)вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією тазаконами України; звикористанням повноваженняз метою,з якоюце повноваженнянадано; обґрунтовано,тобто зурахуванням усіхобставин,що маютьзначення дляприйняття рішення(вчиненнядії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно,зокрема здотриманням необхідногобалансу міжбудь-якиминесприятливими наслідкамидля прав,свобод таінтересів особиі цілями,на досягненняяких спрямованеце рішення(дія); зурахуванням праваособи научасть упроцесі прийняттярішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 6КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4172739 від 01.03.2025, прийнятої поліцейським відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Гуцул С.С., Ганішевський В.М. 01 березня 2025 року о 10:13:39 год. м. Бучач, вул. Підгаєцька, керував транспортним засобом, із технічною несправністю, а саме не працював задній лівий стоп сигнал при натисканні на гальму, чим порушив п.31.4.3. ПДР - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КУпАП, за результатами чого на останнього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Разом з тим, пункт 7 постанови містить дані про долучені додатки, а саме: відеозапис з нагрудної камери 856984.

Частиною 1 ст.2КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.5КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 11 ч. 1 ст.23Закону України«Про Національнуполіцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

У відповідності до пункту 1.9.ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ч. 1 ст.121КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до положень ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Несправність задніх освітлюваних приладів станом на час зупинки автомобіля Audi 100, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 підтверджується відеозаписами, що долучені до матеріалів справи та не заперечується позивачем.

Щодо складу адміністративного правопорушення суд зазначає таке.

Як слідує з підпункту 31.4.3. пункту 31.4.ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема:

а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;

б) порушено регулювання фар;

в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;

г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі й лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;

ґ)на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Приймаючи постанову і кваліфікуючи порушення, вчинене позивачем, поліцейський на зміст підпункту 31.4.3ПДР України не звернув уваги та не зазначив, яким із підпунктів (а, б, в, г чи ґ) охоплюється порушення.

Згідно з оскаржуваною постановою позивач керував транспортним засобом, у якому не горів задній лівий стоп-сигнал.

Пунктом 31.5ПДР України визначено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Встановлене поліцейським в діях позивача порушення не відповідає жодному з підпунктів 31.4.3.ПДР України.

Обставини, зазначені у постанові, яку оскаржує позивач, не відповідають переліку несправностей транспортного засобу, керування яким за їх наявності заборонено.

Відтак, склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, в діях позивача не доведений.

За змістом ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.

У відповідності до ст.62Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до переконання, що позов є обґрунтованим, відтак постанова серії ЕНА №4172739 від 01.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Згідно із ч. 1 ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином із відповідача ГУНП в Тернопільській області на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 485,00 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 72-77, 121, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4172739 від 01.03.2025, якою до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінняНаціональної поліціїв Тернопільськійобластісудовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 40108720, місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль, 46001.

Головуючий суддя А.З. Пасічник