Рішення № 126380188, 23.12.2024, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/780/24

провадження № 2/631/417/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участі секретаря судового засідання Семенко А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» адвокат Міньковська Анастасія Володимирівна, яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1598504 від 25 квітня 2024 року, звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № LA500649 від 23 жовтня 2018 року у загальному розмірі 48865 гривень 27 копійок, яка складається з: суми заборгованості у розмірі 32494 гривні 00 копійок, суми інфляційних втрат 13442 гривні 35 копійок, суми 3% річних 2928 гривень 92 копійки, а також судові витрати по справі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 23 жовтня 2018 року ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» укладено договір кредитної лінії № L4500649 з ОСОБА_1 .

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» виконало умови кредитного договору № L4500649 від 23 жовтня 2018 року та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, а позичальник, в свою чергу, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів і внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості становив 32494 гривні 00 копійок, яка складалась з тіла кредиту у сумі 15000 гривень 00 копійок та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 17494 гривні 00 копійок.

01 липня 2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» укладено Договір відступлення права вимоги № 01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за Договором про надання фінансового кредиту № L4500649 від 23 жовтня 2018 року, за яким ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набуло прав кредитора відносно ОСОБА_1 .

Як вказала представник позивача, станом на дату укладення Договору відступлення права вимоги № 01072019 від 01 липня 2019 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед новим кредитором, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» складала 32494 гривні 00 копійок.

Всупереч умов кредитного договору відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».

Заборгованість відповідача за кредитним договором № L4500649 від 23 жовтня 2018 року становить 48865 гривень 27 копійок, та складається з: суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 32494 гривні 00 копійок, суми збитків з урахуванням 3 % річних у розмірі 2928 гривень 92 копійки та суми збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі 13442 гривні 35 копійок.

Оскільки позичальником, ОСОБА_1 , так і не були повернені кошти за кредитним договором, представник позивача змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення зазначених коштів у судовому порядку враховуючи приписи частин 1 та 3 статті 512, статтей 514, 516, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 639, 1048, 1049 та 1054 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 25 червня 2024 року позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Нововодолазькогорайонного суду Харківської області від 13 вересня 2024 року замінено назву сторони у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/780/24 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ВІН ФІНАНС».

Ухвалою Нововодолазькогорайонного суду Харківської області від 23 грудня 2024 року визначено про заочний розгляд справи за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі судом не вживалось.

Уповноважений представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ВІН ФІНАНС» у судове засідання, що було призначене на 23 грудня 2024 року, не з`явився, хоча про дату час та місце проведення судового засідання повідомлялись відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до наявних в матеріалах справи заяв, що надійшли на адресу суду 03 вересня 2024 року та 10 вересня 2024 року й зареєстровані за вхідним № 6485/24-вх та № 6596/24-вх відповідно, представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ВІН ФІНАНС» Завадська Оксана Вікторівна, яка діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 02 листопада 2022 року, просила суд розгляд справи провести за відсутності представника позивача, зазначивши, що проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач, ОСОБА_1 , у судові засідання, що були призначені неодноразово, жодного разу не з`явився, хоча про дату,час імісце розглядусправи бувсповіщений завчасновідповідно довимог статті128Цивільного процесуальногокодексу Україниза адресоюреєстрації місцяпроживання,вказаної уповідомленні Просянськогостаростинського округу№ 8Нововодолазької селищноїради Харківськоїобласті від20червня 2024року за№ 21-58/72. Судові повістки про виклик ОСОБА_1 були повернуті на адресу суду з відміткою відділення УДППЗ «УКРПОШТА» «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, ОСОБА_1 неодноразово викликався у судові засідання шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомляв, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності, а також відзив на позовну заяву, у відповідності до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, не надсилав, станом розгляду справи не цікавився.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В даному випадку відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки «адресат відсутній за вказаною адресою».

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

Окрім цього,частиною 11статті 128Цивільного процесуальногокодексу Українивизначено,що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Також відповідно до частини 1статті 280 Цивільного процесуального кодексу Україниу зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

В даному випадку суд також бере до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц, в яких зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явився у судове засідання, а сторона позивача звернулась на адресу суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, де зазначили, що проти ухвалення рішення в заочному порядку не заперечують, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Як убачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2018 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» та ОСОБА_1 в електронному вигляді шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», був укладений Договір кредитної лінії № АG0812637 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця L4500649), відповідно до умов якого ліміт кредитної лінії становить 12500 гривень 00 копійок, сума кредиту 6000 гривень 00 копійок, відсоткова ставка, в день 0,65 %, потенційний ліміт кредитної лінії 20000 гривень 00 копійок, надана сума кредиту 6000 гривень 00 копійок, загальна вартість кредиту 7,170 гривень, реальна річна відсоткова ставка 234,00 %, дата повного погашення 22 листопада 2018 року, штраф, якщо є 50 %.

До вказаного договору доданий паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит (стандартна форма), який також підписаний ОСОБА_1 електронним підписом 23 жовтня 2018 року, та містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту кредитна лінія; ліміт кредиту 12500 гривень 00 копійок; строк кредитування короткостроковий кредит з терміном оплати від 7 до 30 днів; мета отримання кредиту споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом протягом 3 робочих днів (у разі схвалення кредитодавцем заяви позичальника та підписання договору кредитної лінії); процентна ставка 0,65 % в день; річна відсоткова ставка 234,00 %; тип процентної ставки фіксована; кількість та розмір платежів, періодичність внесення 7,170 гривень сплачуються одним платежем у строк до 22 листопада 2018 року.

Також 26 жовтня 2018 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» та ОСОБА_1 в електронному вигляді шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», була укладена Додаткова угода № АМ9413124 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № АG0812637 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця L4500649), відповідно до умов якого ліміт кредитної лінії становить 12500 гривень 00 копійок, сума кредиту 2000 гривень 00 копійок, відсоткова ставка, в день 0,67 %, потенційний ліміт кредитної лінії 20000 гривень 00 копійок, надана сума кредиту 8000 гривень 00 копійок, загальна вартість кредиту 9,532 гривень, реальна річна відсоткова ставка 241,07 %, дата повного погашення 22 листопада 2018 року, штраф, якщо є 50 %.

До вказаної додаткової угоди до договору доданий паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит (стандартна форма), який також підписаний ОСОБА_1 електронним підписом 26 жовтня 2018 року, та містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту кредитна лінія; ліміт кредиту 12500 гривень 00 копійок; строк кредитування короткостроковий кредит з терміном оплати від 7 до 30 днів; мета отримання кредиту споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом протягом 3 робочих днів (у разі схвалення кредитодавцем заяви позичальника та підписання договору кредитної лінії); процентна ставка 0,67 % в день; річна відсоткова ставка 241,07 %; тип процентної ставки фіксована; кількість та розмір платежів, періодичність внесення 2,362 гривень сплачуються одним платежем у строк до 22 листопада 2018 року.

Крім того, 28 жовтня 2018 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» та ОСОБА_1 в електронному вигляді шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», була укладена Додаткова угода № АМ6838957 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № АG0812637 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця L4500649), відповідно до умов якого ліміт кредитної лінії становить 12500 гривень 00 копійок, сума кредиту 3000 гривень 00 копійок, відсоткова ставка, в день 0,69 %, потенційний ліміт кредитної лінії 20000 гривень 00 копійок, надана сума кредиту 11000 гривень 00 копійок, загальна вартість кредиту 13,046 гривень, реальна річна відсоткова ставка 246,67 %, дата повного погашення 22 листопада 2018 року, штраф, якщо є 50 %.

До наведеної додаткової угоди до договору також доданий паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит (стандартна форма), який також підписаний ОСОБА_1 електронним підписом 28 жовтня 2018 року, та містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту кредитна лінія; ліміт кредиту 12500 гривень 00 копійок; строк кредитування короткостроковий кредит з терміном оплати від 7 до 30 днів; мета отримання кредиту споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом протягом 3 робочих днів (у разі схвалення кредитодавцем заяви позичальника та підписання договору кредитної лінії); процентна ставка 0,69 % в день; річна відсоткова ставка 246,67 %; тип процентної ставки фіксована; кількість та розмір платежів, періодичність внесення 3,514 гривень сплачуються одним платежем у строк до 22 листопада 2018 року.

Надалі, 29 жовтня 2018 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» та ОСОБА_1 в електронному вигляді шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», була укладена Додаткова угода № АМ1279008 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № АG0812637 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця L4500649), відповідно до умов якого ліміт кредитної лінії становить 12500 гривень 00 копійок, сума кредиту 1500 гривень 00 копійок, відсоткова ставка, в день 0,69 %, потенційний ліміт кредитної лінії 20000 гривень 00 копійок, надана сума кредиту 12500 гривень 00 копійок, загальна вартість кредиту 14,796 гривень, реальна річна відсоткова ставка 249,75 %, дата повного погашення 22 листопада 2018 року, штраф, якщо є 50 %.

До наведеної додаткової угоди до договору також доданий паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит (стандартна форма), який також підписаний ОСОБА_1 електронним підписом 29 жовтня 2018 року, та містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту кредитна лінія; ліміт кредиту 12500 гривень 00 копійок; строк кредитування короткостроковий кредит з терміном оплати від 7 до 30 днів; мета отримання кредиту споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом протягом 3 робочих днів (у разі схвалення кредитодавцем заяви позичальника та підписання договору кредитної лінії); процентна ставка 0,69 % в день; річна відсоткова ставка 249,75 %; тип процентної ставки фіксована; кількість та розмір платежів, періодичність внесення 1,750 гривень сплачуються одним платежем у строк до 22 листопада 2018 року.

Також 20 лютого 2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» та ОСОБА_1 в електронному вигляді шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», була укладена Додаткова угода № АМ3381130 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № АG0812637 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця L4500649), відповідно до умов якого ліміт кредитної лінії становить 15000 гривень 00 копійок, сума кредиту 2500 гривень 00 копійок, відсоткова ставка, в день 1,13 %, потенційний ліміт кредитної лінії 20000 гривень 00 копійок, надана сума кредиту 15000 гривень 00 копійок, загальна вартість кредиту 17,494 гривні, реальна річна відсоткова ставка 406,29 %, дата повного погашення 27 лютого 2019 року, штраф, якщо є 50 %.

До наведеної додаткової угоди до договору також доданий паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит (стандартна форма), який також підписаний ОСОБА_1 електронним підписом 20 лютого 2019 року, та містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту кредитна лінія; ліміт кредиту 15000 гривень 00 копійок; строк кредитування короткостроковий кредит з терміном оплати від 7 до 30 днів; мета отримання кредиту споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом протягом 3 робочих днів (у разі схвалення кредитодавцем заяви позичальника та підписання договору кредитної лінії); процентна ставка 1,13 % в день; річна відсоткова ставка 406,29 %; тип процентної ставки фіксована; кількість та розмір платежів, періодичність внесення 2,698 гривень сплачуються одним платежем у строк до 27 лютого 2019 року.

При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем фактів підписання 23 жовтня 2018 року Договору кредитної лінії № АG0812637 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця L4500649) та Додаткових угод до нього від 26 жовтня 2018 року № АМ9413124, від 28 жовтня 2018 року № АМ6838957, від 29 жовтня 2018 року № АМ1279008 та 20 лютого 2020 року № АМ3381130, а також паспортів споживчого кредиту та інших документів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до статті 204 Цивільного кодексу Українисвідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.

Отже, з укладенням Договору кредитної лінії у позичальника виник обов`язок повернути ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» кредит та відсотки (комісії) за договором у строки та в розмірах чітко встановлених договором та додаткових угод до нього.

Як убачається з довідки про ідентифікацію, складеної ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО», позичальником за договором кредитної лінії є ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , дата укладання договору 23 жовтня 2018 року номер договору АG0812637, номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця L4500649, надана сума кредиту 15000 гривень 00 копійок, строк кредиту 30 днів, сума отриманих коштів:

6000 гривень 00 копійок 23 жовтня 2018 року о 20:25:13, otp пароль 802042;

2000 гривень 00 копійок 26 жовтня 2018 року о 09:41:05, otp пароль 207757;

3000 гривень 00 копійок 28 жовтня 2018 року о 06:59:35, otp пароль 742164;

1500 гривень 00 копійок 29 жовтня 2018 року о 16:34:09, otp пароль 348890;

2500 гривень 00 копійок 20 лютого 2019 року о 11:15:19, otp пароль 422386.

З наданого розрахунку заборгованості, складеного 02 квітня 2024 року ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» вбачається, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 виконання зобов`язань за Договором кредитної лінії № АG0812637 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця L4500649) та Додаткових угод до нього від 26 жовтня 2018 року, 28 жовтня 2018 року, 29 жовтня 2018 року та 20 лютого 2020 року, за період з 23 жовтня 2018 року по 23 липня 2019 року у відповідача утворилась заборгованість у загальному розмірі 32494 гривні 00 копійок, яка складається: з заборгованості за тілом кредитом у сумі 15000 гривні 00 копійок, процентами для початково зазначеної тривалості у сумі 2494 гривні 00 копійок, нарахованими штрафами (пеня) у сумі 7500 гривень 00 копійок та комісією у зв`язку із простроченою заборгованістю у сумі 7500 гривень 00 копійок.

Аналогічні відомості містяться й у Виписці з рахунку ОСОБА_1 станом на 01 липня 2019.

Вказана заборгованість відповідачем не заперечувалась та у встановленому законом порядку не спростовано.

Як свідчать наявні матеріали справи, 01 липня 2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» (надалі Кредитор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (нині ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС») укладено Договір відступлення прав вимоги № 01072019, згідно з умовами якого кредитор передає відступає новому кредиторові за плату, а новий кредитор належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрах боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим Договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрах боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (пункти 1.1, 1.2 Договору відступлення прав вимоги).

Згідно з пунктами 6.1 6.3 Договору відступлення прав вимоги у відповідності до умов цього Договору кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржників які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками Кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, визначаються станом на дату підписання сторонам Актів прийому-передачі. Оформлення відступлення права вимоги відбувається в наступному порядку: сторони підписують Акти прийому-передачі та кредитор передає новому кредитору в електронному вигляді Реєстри боржників, що передаються кредитором новому кредитору в рамках даного Договору. За цим Договором кредитор передає, а новий кредитор приймає права вимоги в розмірі портфеля заборгованості. Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання Акту-прийому передачі. При цьому виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається. Стягнення заборгованості боржників новий кредитор проводить з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі. Відступлення права вимоги за цим Договором здійснюється без згоди боржників. З моменту переходу до нового кредитора прав вимоги, відповідно до умов пункту 6.2.3 цього Договору, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) кредитора за цими кредитними договорами. Разом з правом вимоги до нового кредитора переходять всі інші пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які новий кредитор одержить від боржників на виконання його вимог, та інші, включаючи права, які забезпечують зобов`язання боржника.

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 01072019 від 01 липня 2019 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за кредитним договором № L4500649 від 23 жовтня 2018 року у розмірі 32494 гривні 00 копійок (заборгованість за тілом кредиту у сумі 15000 гривень 00 копійок; заборгованості за процентами у сумі 17494 гривні 00 копійок).

Отже,ТОВАРИСТВО ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ДОВІРА ТАГАРАНТІЯ» (нині ТОВАРИСТВОЗ ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІНФІНАНС»)набуло правагрошової вимогидо відповідачау сумі 32494 гривні 00 копійок.

Як свідчать наявні матеріали справи, всупереч умовам кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 , не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки попереднього кредитора, а ні на рахунки ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС».

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» за Договором кредитної лінії № L4500649 від 23 жовтня 2018 року у розмірі 32494 гривні 00 копійок.

При цьому відповідачем в ході розгляду справи не надано альтернативних розрахунків заборгованості за кредитним договором, а тому суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Вирішуючи даний спір суд виходить з положень Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.

У частині 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Так, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України).

За правилом, наведеним у частині 1 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1?статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статей?626 та 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Абзац 2 часини 2 статті 639 наведеного кодифікованого закону України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Із прийняттям Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України № 851-ІV від 22 травня 2003 року «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення наведеної норми права, правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин 1 т 3 статті 6 Закону України № 851-ІV від 22 травня 2003 року «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватись електронний підпис. Накладання електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (частина 1 статті 7 Закону України № 851-ІV від 22 травня 2003 року «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до частин 3 та 4 статті 11 Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших?інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію»).

У відповідності до частини 12 наведеної норми права, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі 127/33824/19 тощо.

Також Верховний Суд у своїх постановах від 22 вересня 2022 року у справі № 234/7163/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зазначив, що укладення сторонами договору в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором на підставі?Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію» відповідає положенням законодавства України та не має наслідком нікчемність або недійсність такого договору, якщо сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов і позивач не довів, що договір суперечить вимогам закону. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Тобто, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Як вже зазначалось вище, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

У даному випадку правовідносини між сторонами справи виникли на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору з використанням визначених сторонами ідентифікаторів особи, яка отримує кредитні кошти, що належним чином відповідає вимогам профільного законодавства, зокрема, статтям 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За обставинами даної справи відповідач, ОСОБА_1 шляхом власноручного введення одноразових ідентифікаторів, отриманих від відповідача, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав Договір кредитної лінії № АG0812637 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця L4500649) та Додаткові угоди до нього від 26 жовтня 2018 року № АМ9413124, від 28 жовтня 2018 року № АМ6838957, від 29 жовтня 2018 року № АМ1279008 та 20 лютого 2020 року № АМ3381130, тобто відповідний договір та додаткові угоди вважаються укладеним у відповідності до статтей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

При цьому, як вже зазначалось, матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем фактів підписання вказаного вище кредитного договору та додаткових угод до нього.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Із розрахунку заборгованості встановлено, що загальний борг відповідача за Договором кредитної лінії № АG0812637 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця L4500649) та Додаткових угод до нього від 26 жовтня 2018 року № АМ9413124, від 28 жовтня 2018 року № АМ6838957, від 29 жовтня 2018 року № АМ1279008 та 20 лютого 2020 року № АМ3381130 станом на 02 липня 2024 року становить 32494 гривні 00 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 15000 гривень 00 копійок та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 17494 гривні 00 копійок.

Вказана заборгованість відповідачем не заперечувалась та у встановленому законом порядку не спростовано.

Також відповідачем в ході розгляду справи не надано альтернативних розрахунків заборгованості за кредитним договором, а тому суд погоджується з розрахунками заборгованості, наданих позивачем.

При цьому, проценти за користування кредитом визначено відповідно до статтей 1048 та 10561?Цивільного кодексу України, відповідно такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.

Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що ним під сумнів не ставилось.

Суд звертає увагу на те, що у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів та зауважує, що враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із первісним кредитором, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість ОСОБА_1 погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст та додаткові угоди без будь-яких застережень.

Підписавши договір кредитної лінії та додаткові угоди до нього ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання в кредит коштів саме на умовах, що визначені договором та додатковими угодами.

Приписи частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлюють обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України?позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому, згідно вимог статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями статті 614 Цивільного кодексу України регламентовано, що яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Отже, після підписання договору позики у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позичальника виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вимоги Кредитного договору відповідачем належним чином не виконані, що є порушеннямстаттей 526 530 Цивільного кодексу України.

Приписами статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 516 Цивільного кодифікованого закону України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зістаттею 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В силу частини 1статті 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище договором та додатковими угодами до нього у добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 за час розгляду справи в суді не надано.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно достатті 617 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідач отримавши кошти у кредит, своїх зобов`язань з їх повернення і сплати процентів, комісії за користування грошима належним чином не виконав.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, відтак приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом наведеної норми права нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

За таких обставин, слід зазначити про обґрунтованість позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІТЮ «ВІН ФІНАНС» в часині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, оскільки позивач довів наявність у відповідача перед ним невиконаного грошового зобов`язання.

Як вбачається із наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, який відповідачем не спростовано, розмір інфляційних втрат становить 13442 гривні 35 копійок та 3% річних 2928 гривень 92 копійки, які підлягають стягненню з відповідача.

Що стосується заяви позивача про поновлення строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно достатті 256 Цивільного кодексу Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 253 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1статті 261 Цивільного кодексу України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

У статті 263 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 Цивільного кодексу України).

Законом України№ 540-IXвід 30березня 2020року «Провнесення зміндо деякихзаконодавчих актівУкраїни,спрямованих назабезпечення додатковихсоціальних таекономічних гарантійу зв`язкуз поширеннямкоронавірусної хвороби(COVID-19)» розділ «Прикінцевіта перехідніположення» Цивільногокодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у тому числі, статтями 257,258 цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» було установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року на території України діяв карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» та наступними постановами Кабінету Міністрів України з цього ж питання. В подальшому Кабінет Міністрів України своїми відповідними постановами неодноразово продовжував дію карантину, який діяв в Україні безперервно з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

У зв`язку з відміною постановою КабінетуМіністрів Українивід 27червня 2023року № 651 на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, продовжені строки, визначені, зокрема статтями 257 і 258 Цивільного кодексу України завершились у 00 годин 01 хвилину 01 липня 2023 року.

Разом із тим Законом Українивід №3450-ІХвід 08листопада 2023року «Провнесення зміндо Цивільногокодексу Українищодо вдосконаленняпорядку відкриттята оформленняспадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, де пункт 19 викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Вказаний закону набрав чинності 30 січня 2024 року.

Як відомо, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 113/2022, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» продовжено строк дії воєнного стану в України з 26 березня 2022 року строком на 30 діб. В подальшому правовий режим дії воєнного стану неодноразово продовжений та діє на теперішній час.

З урахування наведеного вище, суд доходить висновку, що стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № AG0812637/LA500649 від 23 жовтня 2018 року та Додаткових угод до нього заявлено позивачем в межах визначеного законодавством строку позовної давності.

Також суд приймає до уваги, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» № 1706 від 25 липня 2024 року, підпис на якому затверджений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т. В., було вирішено замінити найменування ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та затвердити нове найменування: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ВІН ФІНАНС». У зв`язку зі зміною повного та скороченого найменування, затвердити Статут Товариства в новій редакції та доручити виконавчому органу Товариства забезпечити проведення державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємств та громадських формувань, відповідно до чинного законодавства України. З копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається про зміну найменування юридичної особи з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 38750239; місцезнаходження юридичної особи: Україна, 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок № 8; дата та номер запису в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 25 липня 2024 року № 1000741070024056209).

З урахуванням наведеного, при заочному розгляді справи, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором кредитної лінії № AG0812637/LA500649 від 23 жовтня 2018 року та Додаткових угод до нього у розмірі 48865 гривень 27 копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у сумі 15000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 17494 гривні 00 копійки; 3 % річних у сумі 2928 гривень 92 копійки, інфляційних втрат у сумі 13442 гривні 35 копійок, підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, підтверджені належними доказами.

При цьому суд наголошує, що судове доказування це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 зробила правовий висновок, відповідно до якого принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі на виконання свого процесуального обов`язку, відповідачем не надано доказів повернення кредиту та сплату відсотків й комісії за його користування чи спростування встановлених судом обставин на час розгляду справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ВІН ФІНАНС» суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VІ від 08 листопада 2011 року «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України № 3460-IX від 09 листопада 2023 року «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок. а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинен був б сплатити судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

Водночас частиною 3 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З данимпозовом ТОВАРИСТВОЗ ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ВІНФІНАНС» звернулосьдо судуз використаннямпідсистеми «Електроннийсуд» Єдиноїсудової інформаційно-комунікаційноїсистеми,а томуяк убачаєтьсяз матеріалівсправи,позивачем приподачі позовноїзаяви досуду булосплачено судовийзбір з урахуваннямпонижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2422 гривень 40 копійок, що підтверджено платіжною інструкцією № 575 від 26 квітня 2024 року АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».

Частиною 1статті 141Цивільного процесуальногокодексу Українивстановлено,що судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог.Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ВІН ФІНАНС» підлягають задоволенню в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 гривень 40 копійок.

Крім того, згідно з пунктом 1 частини 3статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Положеннями статті 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, щоучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

З огляду на приписи частини 1статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з розподілом судових витрат на правничу допомогу адвоката здійснюється частинами 2 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, якими регламентовано, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частина 3статті 141 Цивільного процесуального кодексу Українинаголошує на необхідності врахування судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно достатті 17 Закону України «При виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Частиною 8статті 141 Цивільного процесуального кодексу Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 1012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 наведеного Закону України встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З наданих суду документів вбачається, що представником позивача є адвокат Міньковська Анастасія Володимирівна, яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правої) допомоги серії АІ № 1598504 від 25 квітня 2024 року та відповідно до Договору про надання правової допомоги № 36 від 25 квітня 2024 року, укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (нині ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС») (Клієнт) та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ».

Відповідно до підпункту 1.1 Договору про надання правової допомоги клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Адвокатське бюро, на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: перевіряє відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів клієнта, візує їх, надає допомогу клієнту при підготовці та правильному оформленні вказаних документів; приймає участь в підготовці та юридичному оформленню різного роду договорів, що укладаються клієнтом з юридичними особами, підприємцями та громадянами, надає допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов`язання; представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів; партнери адвокатського бюро та/або адвокати, (виступаючи як захисники), здійснюють, у встановленому законом порядку, захист прав та законних інтересів клієнта (його співробітників), у випадках, передбачених кримінально- процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення України; узагальнює та аналізує: практику розгляду судових та інших справ, спільно з іншими підрозділами клієнта результати розгляду претензій, ??практику укладення та виконання договорів, ??надає клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків; надає консультації, висновки, довідки з правових питань, то виникають у клієнта в процесі здійснення діяльності; інформує клієнта, на його запит, про зміни в законодавстві, організовує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами клієнта нормативних актів, які стосуються їх діяльності (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору про надання правої допомоги, загальна вартість послуг, що надається адвокатським об`єднанням, складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у пункті 4.7 даного Договору, а також гонорар, який зазначений у пункті 4.8 даного Договору.

Згідно з пунктом 4.4 Договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість.

У пункті 4.7 Договору сторони узгодили тарифікацію наданих послуг клієнту.

25 квітня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (нині ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС») та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» укладено Додаткову угоду до договору № 36 про надання правової допомоги від 25 квітня 2024 року відповідно до якої розширено розділ «Предмет договору» та доповнено його новим пунктом 1.2 відповідно до якого Адвокатське бюро зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

Відповідно до детального опису робіт, виконаних АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» щодо стягнення кредитної заборгованості на підставі Договору про надання правової допомоги № 36 від 25 квітня 2024 року та Додаткової угоди від 25 квітня 2024 року загальна вартість наданих послуг та робіт склала 5000 гривень 00 копійок, з яких: за складання позову 3500 гривень 00 копійок, направлення позову з додатками через систему «Електронний суд» 1500 гривень 00 копійок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зроблений правовий висновок, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Одночасно з цим частини 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначають, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4 та 5 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року справі №910/4881/18, від 08 квітня 2019 року у справі № 922/619/18.

В даній справі клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від ОСОБА_1 до суду не надходило.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, яка бере участь у справі, визначений договором про надання правничої (правової) допомоги, відповідає обсягу наданих нею послуг і виконаних робіт, документально підтверджений у встановленому законом порядку та є співмірним із складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом на їх виконання.

Відтак, суд робить обґрунтований висновок про те, що вимога в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5000 гривень 00 копійок підлягають задоволенню та стягненню з відповідача, ОСОБА_1 на корить ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ВІН ФІНАНС».

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 16, 202, 204, 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 614, 625, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1 5, 10 13, 17,19, 23, 76,81, 89, 133, 137, 141, 206, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 283, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № AG0812637/LA500649 від 23 жовтня 2018 року у загальному розмірі 48865 (сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят п`ять) гривень 27 копійок, яка складається з: суми заборгованості у розмірі 32494 (тридцять дві тисячі чотириста дев`яносто чотири) гривні 00 копійок, суми інфляційних втрат 13442 (тринадцять тисяч чотириста сорок дві) гривні 35 копійок, суми 3% річних 2928 (дві тисячі дев`ятсот двадцять вісім) гривень 92 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користьТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ВІН ФІНАНС» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ВІН ФІНАНС», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38750239, адреса місцезнаходження: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок № 8, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ,адреса реєстраціїмісця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний з урахуванням приписів частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України 27 грудня 2024 року.

Суддя: Т. М. Трояновська