Ухвала суду № 126373844, 04.04.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

04 квітня 2025 року справа № 580/10582/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи №580/10582/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ ВП 44131663) про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, постановив ухвалу.

28.10.2024 вх. №50216/24 позивач у позовній заяві просить:

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області від 02.11.2023 №0008761-1304-2300;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 15.05.2023 №106087-2407-2301;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 15.05.2023 №106088-2407-2301.

Ухвалою від 29.10.2024 позовну заяву залишено без руху, 20.11.2024, 03.12.2024 суд продовжив строк для усунення недоліків.

06.01.2025 до суду надійшла ухвала ШААС про витребування справи, 23.01.2025 на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2025 направлена адміністративна справа №580/10582/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги. 03.03.2025 матеріали адміністративної справи повернулись до Черкаського окружного адміністративного суду.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 суд залишив без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 - без змін.

Черкаський окружний адміністративний суд в ухвалі у справі №580/6975/24 зазначив: 15.07.2024 Головне управління ДПС у Черкаській області подало у Черкаський окружний адміністративний суд позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 12193,80 грн. Обґрунтовуючи позов суб`єкт владних повноважень зазначив, що відповідачка у добровільному порядку не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб. Боржниці сформовано податкову вимогу від 02.11.2023, що направлено листом з повідомленням. Станом на дату звернення до суду заборгованість непогашена (позовну заяву просить розглянути без його участі). 22.07.2024 суд постановив ухвалу про прийняття до розгляду та відкриття спрощеного провадження. 09.08.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 , просила прийняти до розгляду в одному провадженні зі справою №580/6975/24. Обґрунтовуючи вказала, що на початку 2024 року отримала податкові повідомлення-рішення від 15.05.2023, тому 22.02.2024 звернулася до податкового органу з проханням провести звірку щодо земельного податку, позаяк є особою з інвалідністю ІІ групи та звільнена від сплати земельного податку з фізичних осіб. Замість звірки отримала позовну заяву про стягнення податкового боргу, тому вимушена звернутися до суду із зустрічною позовною заявою. 14.08.2024 суд залишив зустрічну позовну заяву без руху. 22.08.2024 від відповідача надійшла повторно зустрічна позовна заява, просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 02.11.2023 №0008761-1304-2300, а також податкові повідомлення-рішення від 15.05.2023 №106087-2407-2301, №106088-2407-2301, стягнути судові витрати. Обґрунтовуючи вказала, що звернулася до позивача для проведення звірки, а натомість отримала ці рішення. 23.08.2024 ухвалою суд повернув зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та роз`яснив, що повернення не перешкоджає зверненню позовною заявою до суду у загальному порядку. 12.09.2024 від Шостого апеляційного адміністративного суду до суду надійшла ухвала вх. №43358/24, якою серед іншого суд апеляційної інстанції витребовує матеріали адміністративної справи №580/6975/24 у зв`язку з надходженням від відповідачки апеляційної скарги на ухвалу суду від 23.08.2024, тому суд першої інстанції зобов`язаний направити матеріали адміністративної справи до суду апеляційної інстанції та наявні об`єктивні перешкоди для подальшого руху справи, своєчасного її розгляду та вирішення вказаного адміністративного спору.

22.10.2024 Шостий апеляційний адміністративний суд fпеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишив без задоволення, ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року - залишив без змін, зазначивши: судом першої інстанції в ухвалі про залишення зустрічної позовної заяви без руху від 14 серпня 2024 року було правильно встановлено, що у зустрічній позовній заяві відсутні позовні вимоги та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що в даному випадку неможливо суду з`ясувати конкретний зміст порушеного права, спосіб його відновлення, прийнятний для позивачки, а іншій стороні - надати відзив з викладенням відповідних доводів щодо спірних правовідносин. На виконання вказаної ухвали 22.08.2024 відповідачем повторно направлена зустрічна позовна заява, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області від 02.11.203 №0008761-1304-2300, податкові повідомлення-рішення від 15.05.2023 №106087-2407-2301, №106088-2407-2301, стягнути судові витрати. Обґрунтування позову не змінилось.

Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

14.03.2025 суд продовжив строк для усунення недоліків позовної заяви, позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом: надання обґрунтованого клопотання з доказами на підтвердження про поновлення провадження у справі; надання відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору.

На виконання ухвали суду позивач звернулась до суду із заявою (вх.№14036/25) про усунення недоліків, де зазначає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України), проте обґрунтованого клопотання про поважність причин пропуску звернення до суду до власної заяви позивач не надає. Щодо надання відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання повідомляє, що у позовній заяві обгрунтований зміст і характер порушеного права та про заходи врегулювання спору.

ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.33 - звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права; п. 37 зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

У додатках до адміністративного позову не надано клопотання про поновлення пропущеного строку з поважних причин.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії права на суд, може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала, що поважними причинами варто розуміти лише ті обставини, що були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Верховний Суд у справі № 580/4217/24 адміністративне провадження № К/990/28630/24 застосував висновки ВС у справах № 520/11767/23, № 640/36713/21, зазначивши: надані процесуальним законодавством особі права кореспондуються із передбаченим обов`язком добросовісно ними користуватися (ЄДРСР 122226765). Правові висновки із вказаного питання були викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 07.04.2021 у справі № 9901/23/21, відповідно до яких саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 45, частині восьмій статті 139, частині першій статті 144, пункті 5 частини першої статті 145, статті 149 КАС України (п.28 у постанові ВС від 10 жовтня 2024 року у справі № 580/4217/24 ЄДРСР 122226765).

У постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 910/12713/22 визначено, що зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, що є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 381/4598/21).

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. На цьому акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21.

Суд за перевірених доводів позивача, зважаючи на обізнаність ОСОБА_1 тривалий час про обставини узгодження грошового зобов`язання у справі №580/6975/24 у зв`язку із поданням зустрічного позову про оскарження ППР від 15.05.2023 №106087-2407-2301, від 15.05.2023 №106088-2407-2301, що і у цій справі, доходить висновку про неусунення недоліків позовної заяви та наявні підстави відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України для повернення позовної заяви з доданими документами за відсутності підтвердження поважності причин пропуску строку, починаючи з 16.11.2023 (шестимісячний строк), 15.07.2024 Головне управління ДПС у Черкаській області подало до Черкаського окружного адміністративного суду позов про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 12193,80 грн та з урахуванням 09.08.2024 (дата подання зустрічного позову у справі №580/6975/24), можливостей звірки стану розрахунків з бюджетом через електронний кабінет платника податків у забезпеченні виконання конституційного обов`язку платника податку відповідно до ст.67 Конституції України, ст.36-38 Податкового кодексу України.

ВС у справі № 240/12017/19 висновує, що після завершення процесуальних строків на оскарження, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об`єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо). У випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, що могли би свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду. Такий підхід відповідає принципу правової визначеності (res judicata) як складової верховенства права, а також законності (заборони незастосування норми закону, що відповідає критерію якості, передбачуваності та легітимної мети).

Керуючись ст.2, 45, 169, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів повернути позивачеві разом із доданими матеріалами.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.

Копію ухвали направити позивачеві.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА