Рішення № 126372600, 04.04.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2025 р. № 400/270/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління пенсійного фонду в Житомирській області, вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003,

провизнання протиправним та скасування рішення від 14.11.2024 року № 143150020744; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним і скасування рішення від 14.11.2024 № 143150020744 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років; зобов`язання:

а) зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «г» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди його роботи: з 01.09.1984 по 09.07.1986 р. навчання в СПТУ № 2 м. Миколаєва; з 01.07.2000 по 20.05.2004 р.; з 09.06.2004 р. по 31.12.2008 р.; з 15.12.2018 по 26.09.2024 р. у відповідності до записів у трудовій книжці.

б) призначити та виплатити пенсію за вислугу років на умовах, передбачених пунктом «г» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 07.11.2024 р.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за вислугу років.

Відповідачі надали відзиви на позов, просили відмовити у задоволенні позову, оскільки загальний страховий стаж - 31 рік 06 місяців 26 днів, в тому числі спеціальний стаж роботи становить - 6 років 11 місяців 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2 -1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 з урахуванням вимог ст. 55 Закону № 1788.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.11.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області про призначення пенсії за вислугу років.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Житомирській області.

14.11.2024 ГУ ПФУ в Житомирській області прийнято рішення № 143150020744, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.

У рішенні зазначено, що страховий стаж становить: 31 рік 06 місяців 26 днів.

Спеціальний стаж роботи становить 6 років 11 місяців 29 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

-період навчання згідно атестату № 7532, оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії;

-період роботи з 01.07.2000 по 04.01.2003, та з 04.01.2003 по 20.05.2004 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня назви організацій при прийнятті та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб з 01.07.2000 по 20.05.2004 відомості щодо сплати страхових внесків також відсутні.

До спеціального стажу роботи не зарахований:

-період роботи з 09.06.2004 по 31.12.2008 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про те, що заявник працював механізатором (докером-механізатором) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах;

-періоди роботи з 15.12.2018 по 26.09.2024 згідно записів трудової книжки та довідки № 04/11/2024- 01, оскільки відсутні відомості щодо виду діяльності ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ».

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону № 1058).

Згідно ч. 2, 4 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що до стажу роботи зараховується також: д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Позивач при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії надав копію атестату № 7532, відповідно до якого 01.09.1984 позивач вступив до СПТУ-2 та 08.07.1986 закінчив повний курс навчання за професією столяр.

Трудова книжка також містить запис про навчання позивача у СПТУ-2.

Також трудова книжка містить записи 13-16 про роботу позивача з 01.07.1997 по 20.05.2004.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію вказаної норми Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.

У пунктах 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 по справі № 439/571/17.

Щодо незазначення дати наказу про звільнення позивача суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 по справі № 580/4012/19.

Тому період навчання у СПТУ-2 з 01.09.1984 по 08.07.1986 у зв`язку з відсутністю підпису голови екзаменаційної комісії у атестаті та період роботи з 01.07.2000 по 20.05.2004 у зв`язку з відсутністю назви організацій при прийнятті відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 20.05.2004 у зв`язку з відсутністю відомостей щодо сплати страхових внесків суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 3 статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що у разі ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.10 ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Невнесення страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відбулось не з вини позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що несплата роботодавцями за позивача страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Внаслідок невиконання роботодавцями обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за спірний період на вказаних підприємствах, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 24.05.2018 року по справі № 490/12392/16-а, від 23.03.2020 по справі № 535/1031/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, відповідач протиправно відмовив у зарахуванні зазначеного періоду роботи позивача до страхового стажу.

Рішення відповідача в частині незарахування до спеціального стажу позивача:

- період роботи з 09.06.2004 по 31.12.2008 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про те, що заявник працював механізатором (докером-механізатором) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах;

-періоди роботи з 15.12.2018 по 26.09.2024 згідно записів трудової книжки та довідки № 04/11/2024- 01, оскільки відсутні відомості щодо виду діяльності ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ».

П. 21 Прикінцевих положень Закону України № 1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Ст. 55 Закону України № 1788 "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають: г) механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах - після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

для жінок - не менше 25 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі.

Відповідно до трудової книжки позивача, 09.06.2004 позивача прийнято на роботу докером-механізатором ППР-2 до Миколаївського морського торгівельного порту, та 31.12.2008 позивача звільнено за переведенням до ТОВ "Європейська транспортна стивідорна компанія".

Також позивач надавав копію довідки, виданої ДП "Миколаївський морський торговельний порт" від 12.12.2024 № 02-11/135, відповідно до якої в період з 25.06.1990 по 17.06.1997 (07 років 02 місяці 22 дні), та в період з 09.06.2004 по 31.12.2008 (04 роки 6 місяців 22 дні) позивач працював повний робочий день в ДП "Миколаївський морський торговельний порт" виконував вантажно-розвантажувальні роботи докером-механізатором за професією докер-механізатор.

Тому відповідач протиправно не зарахував зазначений період роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону № 1788.

Трудова книжка містить відомості щодо роботи позивача з 15.12.2018 по 26.02.2020 у ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" на посаді докера-механізатора, з 13.03.2020 по 12.05.2020 у ТОВ "Стивідорна інвестиційна компанія" на посаді докера-механізатора комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах, з 06.08.2020 по 26.02.2021 ТОВ "Стивідорна інвестиційна компанія" на посаді докера-механізатора комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах, з 02.01.2022 по 26.09.2024 у ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" на посаді докера-механізатора комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах.

До позову надана довідка ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" від 04.11.2024 № 04/11/2024-01, відповідно до якої позивач працював повний робочий день і за період з 15.12.2018 по 26.02.2020 (1 рік 3 місяці 15 днів), з 02.01.2022 по 28.02.2022 (1 місяць 26 днів) виконував роботу механізатора (докера-механізатора) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах, зайнятого завантаженням і розвантаженням сипних і навальних вантажів.

Відповідно до сайту opendatabot.ua, основний видом діяльності ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" за КВЕД є 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, інші види діяльності - 52.22 Допоміжне обслуговування водного транспорту, 52.24 Транспортне оброблення вантажів.

До КВЕД 52.22 відноситься, зокрема, навантаження та розвантаження суден за допомогою ліхтерів, рятування суден , до КВЕД 52.24 відноситься навантаження, у т.ч. закріплення, вантажу та розвантаження суден (стивідорські роботи).

Тому відповідач повинен зарахувати до спеціального стажу роботи позивача період роботи з 15.12.2018 по 26.02.2020, з 13.03.2020 по 12.05.2020, з 06.08.2020 по 26.02.2021, з 02.01.2022 по 26.09.2024.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити йому пенсію за вислугу років, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини першої ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, вищевказані позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, тому суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача, відповідача слід зобов`язати повторно розглянути заяву позивача від 07.11.2024 року про призначення йому пенсії за вислугу років.

Суд відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, для захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області:

1) зарахувати до страхового стажу позивача:

- період навчання згідно атестату № 7532 з 01.09.1984 по 08.01.1986;

- період роботи з 01.07.2000 по 20.05.2004;

2) зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "г" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи на посаді докера-механізатора на вантажно-розвантажувальних роботах у портах: період роботи з 09.06.2004 по 31.12.2008, з 15.12.2018 по 26.02.2020, з 13.03.2020 по 12.05.2020, з 06.08.2020 по 26.02.2021, з 02.01.2022 по 26.09.2024,

та повторно розглянути заяву позивача від 07.11.2024 року про призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позов належить задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та належить повернути позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ Житомирській області, оскільки спірне рішення прийнято саме ним.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ідентифікаційний код 13559341) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 14.11.2024 року № 143150020744.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ідентифікаційний код 13559341) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ):

1) до страхового стажу:

- період навчання згідно атестату № 7532 з 01.09.1984 по 08.01.1986;

- період роботи з 01.07.2000 по 20.05.2004;

2) до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "г" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи на посаді докера-механізатора на вантажно-розвантажувальних роботах у портах: період роботи з 09.06.2004 по 31.12.2008, з 15.12.2018 по 26.02.2020, з 13.03.2020 по 12.05.2020, з 06.08.2020 по 26.02.2021, з 02.01.2022 по 26.09.2024.

4. Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ідентифікаційний код 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 07.11.2024 року про призначення пенсії за вислугу років.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ідентифікаційний код 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 коп.), сплачений квитанцією № 6579-6506-9966-7255 від 09.01.2025 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко